Вирок № 90662422, 28.07.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4693/18

провадження № 1-кп/753/264/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2020 р. м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Домарєва О.В.,

за участю:

секретаря Ткача А.Г.,

прокурора Лисициної О.Б.,

захисників Костюченко О.І., Житнікової Ю.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12017100020013230 від 20.12.2017 р. по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, працюючого монтажником в ТОВ «Піартс», неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються в тому, що 20.12.2017 року, приблизно о 05 годині 30 хвилин вони разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, знаходячись біля охороняємої території ДП «КДЗ «Буревісник», огородженої залізобетонним парканом за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 2, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, вирішили проникнути до одного із корпусів на зазначеній території та таємно викрасти майно, що належить ДП «КДЗ «Буревісник» (ідентифікаційний код 14312358), для чого останні розподілили між собою злочинні ролі, відповідно до яких ОСОБА_2 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, мали підшукувати та готувати до виносу з даного приміщення чуже майно, а в цей час ОСОБА_1 мав спостерігати за обстановкою навкруги, щоб попередити останніх у разі появи охорони.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням в інше приміщення, ОСОБА_1 , продовжуючи знаходитись за вищевказаною адресою, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, втрьох перелізли через залізобетонний паркан на територію ДП «КДЗ «Буревісник» та, переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, проникли через розбите вікно між першим та другим поверхом будівлі в середину корпусу №25, після чого по сходах піднялись на п`ятий поверх, де в одній з кімнат виявили радіодеталі, які перебувають на балансі ДП «КДЗ «Буревісник».

Надалі, ОСОБА_2 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи згідно заздалегідь відведених злочинних ролей, з метою подальшого виносу з приміщення взяли радіодеталі з обладнання, яке перебуває на балансі ДП «КДЗ «Буревісник», а саме: транзистори «КТ809А» в кількості 2 шт. загальною вартістю 21 грн. 58 коп., транзистори «2У203Ж» в кількості 4 шт. загальною вартістю 40 грн., лампи «6Ж10П» в кількості 4 шт. загальною вартістю 36 грн., конденсатори «МБГТ» в кількості 2 шт. загальною вартістю 30 грн., конденсатори «МБГЧ» в кількості 1 шт. загальною вартістю 15 грн., перемикачі «ТВ1-2» в кількості 2 шт. загальною вартістю 77 грн. 78 коп., перемикач «2П4Н» в кількості 1 шт. вартістю 23 грн. 33 коп., перемикач «11П5НПМ» в кількості 1 шт. вартістю 35 грн., діодний міст «КЦ405И» в кількості 43 шт. загальною вартістю 129 грн., резистор ПП3-40 в кількості 1 шт. вартістю 47 грн. 50 коп., транзистори «1Т803А» в кількості 6 шт, транзистор «1Т906А» в кількості 1 шт., лампи «СГМ-3», в кількості 20 шт, конденсатори «К50-3АТ», в кількості 5 шт, резистори «Ц2-14», в кількості 9 шт, резистори «Ц5-16МВ», в кількості 4 шт, перехідники «НВЧ» в кількості 4 шт, адаптер «НВЧ С2-107», в кількості 1 шт, адаптер «НВЧ С2-108», в кількості 1 шт, плата «ГКЗ.051.837», в кількості 1 шт., дроти міжблочні, в кількості 2 шт., ринкову вартість яких не вдалось за можливе встановити, а всього майна на загальну суму 455 грн. 19 коп., які поклали собі в кишені, а у цей час ОСОБА_1 спостерігав за навколишньою обстановкою та попередив ОСОБА_2 та особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, про те, що біля корпусу з`явилась охорона.

У подальшому, продовжуючи знаходитись за місцем вчинення злочину та не встигнувши винести зазначене майно з території ДП «КДЗ «Буревісник», ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, були помічені та затримані працівниками охорони разом з майном, яке намагались викрасти, в результаті чого з причин, що не залежали від їх волі, не вчинили всіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в інше приміщення, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, не визнав та суду пояснив, що 20.12.2017 р. у ранковий час приблизно о 05-00 год. він разом зі своїми знайомими ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повертались з прогулянки з мікрорайону «Березняки». Проходячи в бік дому через територію заводу «Буревісник», вони побачили розбите вікно на одному з корпусів, та вирішили зайти в середину, щоб зігрітись. Перебуваючи в середині, він спостерігав, що в кабінетах, які були не зачинені, були розкидані різні радіодеталі, та складалось враження, що завод не функціонує. Через деякий час до корпусу зайшли охоронці та затримали їх, застосувавши при цьому до них фізичну силу. В подальшому на місце прибули працівники поліції, які в ході огляду вилучили радіодеталі, які були розкидані на підлозі. Таким чином, ОСОБА_2 заперечував намір заволодіння вказаними радіодеталями та стверджував, що жодної згоди із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо викрадення майна не було.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, не визнав та підтвердив покази обвинуваченого ОСОБА_2 , пояснивши, що 20.12.2017 року у ранковий час приблизно о 05 годині 00 хвилин він разом зі своїми знайомими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повертались з прогулянки та вирішили зменшити шлях та пройти через територію радіозаводу «Буревісник» через пошкоджений паркан. Проходячи повз територію заводу, вони помітили розбите скло в одному з корпусів заводу, та вирішили зайти всередину корпусу. Знаходячись всередині, вони ходили по різним кабінетам, двері яких були зламані. В кожному кабінеті були розкидані різні радіодеталі. В цей час вони почули сторонні звуки, після чого в корпус зайшли охоронці, які затримали їх. В подальшому на місце були викликані працівники поліції. Таким чином, обвинувачений заперечував факт замаху на викрадення радіодеталей, зазначивши, що всі радіодеталі, які перелічені в обвинувальному акті, були розкидані в корпусі заводу та вони їх не чіпали. Жодної змови на заволодіння майном між ними не було.

Захисники Костюченко О.І. та Житнікова Ю.В. просили ухвалити виправдувальний вирок у зв`язку із відсутністю належних та допустимих доказів вчинення обвинуваченими інкримінованого злочину.

Відповідно до положень ст. 85 КПК України - належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно з вимогами ст. 86 КПК України - доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

На обґрунтування винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України сторона обвинувачення послалась на наступні докази, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені судом.

Так, представник потерпілого ОСОБА_4 , головний інженер ДП КДЗ «Буревісник», в судовому засіданні пояснив, що 20.12.2017 року в ранковий час він прибув на роботу в ДП «КДЗ «Буревісник» за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 2, де був проінформований про те, що з території заводу невідомі особи намагались викрасти радіодеталі. Прибувши на місце події, він побачив працівників поліції, а також обвинувачених, які також перебували на місці. Разом з обвинуваченими були виявлені комплектуючі до приладів вимірювання, які вони намагались викрасти. Ці комплектуючі були вилучені працівниками поліції. Представник також пояснив, що в корпус заводу безперешкодно потрапити обвинувачені не мали можливості.

Обговорюючи покази представника потерпілого з точки зору їх належності в розумінні положень ст. 85 КПК України, суд враховує, що ОСОБА_4 не був очевидцем вчинення обвинуваченими інкримінованих їм дій, не був свідком відокремлення комплектуючих радіодеталей та їх незаконного вилучення, а лише зафіксував, що обвинувачені були на місці події. Крім того, представник потерпілого не бачив, як радіодеталі вилучались безпосередньо у обвинувачених, лише стверджував, що ці радіодеталі були розкидані на підлозі, що узгоджується із показами обвинувачених, які підтвердили, що в приміщенні корпусу радіозаводу в кабінетах на підлозі перебували різноманітні радіодеталі. Таким чином, суд не може визнати належним доказом покази представника потерпілого ОСОБА_4 , оскільки ці покази не підтверджують вчинення обвинуваченими замаху на таємне викрадення майна.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 20.12.2017 року йому, як начальнику охорони ДП «КДЗ «Буревісник» подзвонив начальник караулу та повідомив, що на території заводу на снігу виявлені сліди взуття. Він викликав додаткових працівників охорони, які пройшли по зазначеним слідам, які вели до 25 корпусу заводу, де було відчинено вікно. В середині корпусу були виявлені обвинувачені, які сиділи в одній із кімнат. Після цього на місце були викликані працівники поліції.

Дослідивши покази свідка ОСОБА_5 , суд приходить до висновку про необхідність визнання цього доказу неналежним доказом, оскільки з показів свідка встановлено, що очевидцем вчинення обвинуваченими дій, спрямованих на таємне викрадення майна, він не був, а лише засвідчив, що бачив обвинувачених, які сиділи в одній з кімнат корпусу заводу. При цьому свідок повідомив, що безпосередньо у обвинувачених при собі не було ніяких речей, що підтверджує покази обвинувачених в тій частині, що під час їх затримання працівниками поліції у них не було виявлено чужого майна.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомив, що він є орендарем приміщення на ДП «КДЗ «Буревісник», де було вчинено замах на викрадення майна. Ним, як орендарем приміщення надавався дозвіл працівникам поліції на проведення огляду місця події. Покази зазначеного свідка суд також не може визнати належним доказом, оскільки він не був очевидцем інкримінованих обвинуваченим дій, а аналіз дотримання слідчим вимог КПК України під час проведення огляду місця події, в якому приймав участь свідок ОСОБА_6 , буде викладений нижче під час оцінки належності протоколу огляду місця події від 07.02.2018 р.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що 20.12.2017 року він приймав участь в якості понятого на ДП «КДЗ «Буревісник» за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 2 під час огляду місця події, де перебували обвинувачені, біля яких знаходився порожній рюкзак, а також в кімнаті знаходились радіоприлади. Зазначені покази суд також не може визнати належним доказом, оскільки свідок ОСОБА_7 не був очевидцем інкримінований обвинуваченим дій, а лише зафіксував факт перебування обвинувачених в приміщенні корпусу ДП «Буревісник» та підтвердив, що в кімнаті, де перебували обвинувачені, знаходились різноманітні радіодеталі. При цьому ці покази узгоджуються із показами обвинувачених в цій частині, оскільки останні не заперечували, що в кімнаті були розкидані зламані радіодеталі. При цьому свідок ОСОБА_7 підтвердив покази обвинувачених про те, що у них не було вилучено чужого майна, вказавши також, що рюкзак, який знаходився біля них, був порожній.

Отже, покази всіх допитаних в судовому засіданні свідків суд визнає неналежними доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки відомості, які містяться в цих показах, в сукупності з іншими доказами, не підтверджують обставини вчинення обвинуваченими замаху на викрадення чужого майна, належного ДП «Буревісник».

Крім того, в обґрунтування доведеності вини обвинувачених прокурором були надані наступні письмові докази, які були досліджені судом під час судового розгляду.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення вбачається, що 20.12.2017 р. представник ДПКДЗ «Буревісник» Данканич В.В. звернувся до Дарницького УП ГУНП у м. Києві із заявою про те, що в цей день в період часу з 03-00 год. по 07-00 год. за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 2 на території ДП КДЗ «Буревісник» три громадянина проникли до 25 корпусу та намагались викрасти різні радіодеталі \ т.1 а.с. 132\.

Під час аналізу вказаного доказу на предмет його належності, судом враховується позиція захисника Костюченко О.І. про відсутніть документальних підтверджень повноважень ОСОБА_4 від керівника ДП «Буревісник», у тому числі на подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення. Крім того, в заяві зазначено, що особи намагались викрасти радіодеталі, проте не наведений конкретний перелік деталей, які зазначені особи намагались викрасти. Таким чином, суд не може визнати зазначений документ належним доказом.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 20.12.2017 р. об`єктом огляду був корпус № 25 ДП «Буревісник». Між першим та другим поверхами було зафіксоване розбите вікно. На п`ятому поверсі була виявлена особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, біля якого перебували радіозапчастини в кількості 74 штук, 2 перчатки тканеві, викрутка, а також був виявлений обвинувачений ОСОБА_2 , біля якого перебували радіодеталі в кількості 21 шт. Далі був виявлений обвинувачений ОСОБА_1 . Крім того, був виявлений рюкзак із радіозапчастинами. Дані радіозапчастини відповідно до змісту протокол були вилучені \т.1 а.с. 132-148, 149-159\.

Аналізуючи досліджений протокол огляду місця події від 20.12.2017 р. з точки зору його допустимості, суд враховує, що огляд приміщення корпусу ДП «Буревісник» відбувався за участю в.о. генерального директора ДП «Буревісник» Данканича В.В., проте матеріали справи, надані прокурором, не містять належних документів, які б підтверджували повноваження ОСОБА_4 щодо наявності права розпорядження або користування вказаним приміщенням. Крім того, ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що він не виконував обов`язки генерального директора ДП «Буревісник» станом на 20.12.2017 р., що спростовує викладені в протоколі відомості з цього приводу. Таким чином, суд вважає, що під час огляду місця події не було отримано згоди власника приміщення ДП «Буревісник», як того вимагає ст. 233 КПК України, де зазначено про необхідність надання згоди особи, яка володіє приміщенням на проникнення до цього приміщення.

Крім того, заслуговують на увагу твердження захисника Костюченко О.І. про те, що огляд місця події був проведений з порушенням положень ч.3 ст. 214 КПК України, де зазначено, що здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається та може мати місце до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань лише у невідкладних випадках. З матеріалів справи вбачається, що огляд місця події від 20.12.2017 р. мав місце до внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР. Також вбачається, що огляд місця події був розпочатий о 09-50 год. та підставою для його проведення зазначена заява про вчинене кримінальне правопорушення, а саме крадіжку. Проте встановлено, що вказана заява про злочин була подана 20.12.2017 р. о 10-00 год. , тобто після початку проведення огляду. З наведеного вбачається, що на початок проведення огляду місця події були відсутні підстави для проведення цього огляду, що свідчить про порушення слідчим вимог ч.3 ст. 214 КПК України.

Крім того, обговорюючи зміст протоколу огляду місця події від 20.12.2017 р. з точки зору його належності, суд враховує, що під час проведення цього огляду відповідно до змісту протоколу були виявлені та вилучені радіозапчастини, проте конкретний перелік та найменування цих запчастин в протоколі не зазначено, лише зазначено, що ці запчастини вилучені та поміщені до пакетів, які в подальшому були опечатані печаткою Дарницького УП ГУНП у м. Києві. Таким чином, з огляду на відсутність конкретного переліку та найменування майна в протоколі огляду місця події від 20.12.2017 р., суд вважає, що відомості, які містяться в цьому протоколі не кореспондуються зі змістом обвинувачення, де цей перелік наведений.

Крім того, встановлено, що відомості, які містяться в протоколі огляду місця події від 20.12.2017 р. не кореспондується з формулюванням обвинувачення, в якому зазначено, про те ОСОБА_2 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, сховали радіодеталі в кишені, проте згідно дослідженого протоколу огляду місця події від 20.12.2017 р. всі радіодеталі знаходились поряд з обвинуваченими та жодні запчастини з кишень обвинувачених не вилучались.

Крім того, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні в ході допиту спростував відомості, які містяться в протоколі огляду місця події від 20.12.2017 р. в тій частині, що в протоколі зазначено, що під час огляду місця події був виявлений рюкзак із радіозапчастинами, тоді як свідок ОСОБА_7 в ході судового розгляду пояснив, що рюкзак був порожній.

Таким чином, суд приходить до висновку, що протокол огляду місця події від 20.12.2017 р. не відповідає критеріям належності та допустимості та не може використовуватись для доведення вини обвинувачених.

Також суд погоджується з позицією захисника Костюченко О.І. в тій частині, що додана до протоколу огляду місця події від 20.02.2017 р. фототаблиця не відповідає вимогам ч.3 ст. 105 КПК України, оскільки ця фототаблиця не засвідчена підписом слідчого, або іншої особи, які брали участь у огляді місця події. Лише на останній фотокартці на а.с. 147 міститься підпис слідчого Печатнікова О.В., проте цей слідчий не приймав участь під час огляду місця події від 20.12.2017 р. Таким чином, суд не може визнати допустимим доказом додану до протоколу огляду місця події від 20.12.2017 р. фото таблицю.

Також заслуговує уваги позиція захисника Костюченко О.І. в тій частині, що доданий в якості додатку до протоколу огляду місця події та визнаний речовим доказом компакт-диск не містить відомостей про те, що він був отриманий в передбачений КПК України спосіб. Зокрема, в протоколі огляду місця події від 20.12.2017 р. зазначено про те, що при проведенні цієї слідчої дії здійснювалось фотографування, аудіо-та відео фіксація, проте всупереч вимогам КПК України не вказано характеристики технічних засобів фіксації та носія інформації, зокрема вказаного компакт-диску, тобто не вказана модель носія, його серійний номер. Крім того, прокурором не було надано оригінал носія, на який було здійснено відеофіксацію, а в матеріалах справи міститься оптичний диск з копією цього запису. Таким чином, суд вважає за необхідне визнати недопустимим доказом долучений до протоколу огляду місця події від 20.12.2017 р. компакт-диск \ т.1 а.с. 148\ Позиція про необхідність визнання недопустимим доказом копії відеозапису без надання його ориганалу зафіксована Верховним Судом в постанові від 31.10.2019 р. у справі № 404/700/17. Також суд вважає за необхідне визнати недопустимим доказом протокол огляду відеозапису від 21.12.2018 р. \т.1 а.с. 149-159\, оскільки він є похідним доказом від компакт-диску з відеозаписом огляду місця події від 20.12.2017 р., який визнаний судом недопустимим доказом.

З протоколу огляду місця події від 07.02.2018 р. вбачається, що в службовому приміщенні кабінету № 111 ДП КДЗ «Буревісник» за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 2 були оглянуті вилучені в ході огляду місця подї від 20.12.2017 р. радіодеталі, а саме: транзистори «КТ809А», в кількості 2 шт., транзистори «2У203Ж», в кількості 4 шт., лампи «6Ж10П», в кількості 4 шт., конденсатори «МБГТ», в кількості 2 шт., конденсатори «МБГЧ», в кількості 1 шт., перемикачі «ТВ1-2», в кількості 2 шт., перемикач «2П4Н», в кількості 1 шт., перемикачі «11П5НПМ», в кількості 1 шт., діодний міст «КЦ405И», в кількості 43 шт., резистор ПП3-40, в кількості 1 шт., транзистори «1Т803А», в кількості 6 шт, транзистор «1Т906А», в кількості 1 шт, лампи «СГМ-3», в кількості 20 шт, конденсатори «К50-3АТ», в кількості 5 шт, резистори «Ц2-14», в кількості 9 шт, резистори «Ц5-16МВ», в кількості 4 шт, перехідники «НВЧ» в кількості 4 шт, адаптер «НВЧ С2-107», в кількості 1 шт, адаптер «НВЧ С2-108», в кількості 1 шт, плата «ГКЗ.051.837», в кількості 1 шт., дроти міжблочні, в кількості 2 шт. В протоколі зазначено, що вказані деталі поміщені до поліетиленового пакету, горловину якого перев`язано ниткою, кінцівки склеєно та опечатано \т.1 а.с. 160-165\

Обговорюючи вказаний протокол з точки зору його допустимості як доказу, суд враховує наступне. Дослідженням вказаного протоколу встановлено, що огляд місця події був проведений за участю представника ОСОБА_6 . При цьому заслуговує на увагу позиція захисника про відсутність повноважень ОСОБА_6 , як власника приміщення на надання згоди на проникнення до цього приміщення. Хоча свідок ОСОБА_6 і повідомив, що є орендарем приміщень на ДП «Буревісник», проте матеріали справи не містять документів, які б підтверджували, що ОСОБА_6 володів службовим приміщенням кабінету № 111 ДП «КДЗ «Буревісник», де проводився огляд, а в змісті цього протоколу зазначено, що ОСОБА_6 є юрисконсультом ДП «КДЗ «Буревісник». Сам ОСОБА_6 під час судового розгляду не підтвердив, що станом на 07.02.2018 р. він володів вказаним приміщенням, де був проведений огляд місця події. Зазначені обставини, свідчать про порушення слідчим вимог ст. 233 КПК України.

Також судом враховується, що в матеріалах справи взагалі відсутні відомості \ витяг з реєстру\ про конкретну особу - керівника ДП «Буревісник» на день скоєння інкримінованого злочину, яка мала право делегування визначених законом повноважень третім особам для представництва інтересів зазначеного підприємства у зазначеному кримінальному провадженні, як в ході досудового слідства так і під час судового розгляду справи по суті.

Крім того, судом встановлено, що під час огляду місця події 07.02.2018 р. в приміщенні ДП «Буревісник» були оглянуті вилучені під час огляду місця події від 20.12.2017 р. радіодеталі. Разом з тим, судом виявлені суперечності щодо кількості вилучених радіодеталей під час огляду місця події від 20.12.2017 р. та виявлені розбіжності між кількістю радіодеталей, оглянутих під час огляду від 07.02.2018 р. Так, під час огляду від 20.12.2017 р. відповідно до змісту протоколу цього огляду були вилучені радіодеталі у особи на ім`я ОСОБА_3 , у обвинуваченого ОСОБА_2 , та в рюкзаку. Вказані радіодеталі, у тому числі і рюкзак були вилучені та поміщені до трьох окремих пакетів, які були опечатані. Натомість під час огляду місця події від 07.02.2018 р. було оглянуто лише два пакети з трьох вилучених. Для усунення виявлених розбіжностей для співставлення оглянутих радіодеталей з зазначеними найменуваннями деталей, які зафіксовані в обвинувальному акті, судом було задоволено клопотання захисників про безпосереднє дослідження вилучених радіодеталей в судовому засіданні. В судове засідання представником ДП «Буревісник» Данканичем В.В. були надані речові докази, а саме радіодеталі, які були вилучені в ході огляду місця події від 20.12.2017 р., проте зазначені радіодеталі містились в коробці, яка не була жодним чином опечатана та запакована, хоча в змісті протоколу огляду від 07.02.2018 р. зазначено, що після огляду вилучених радіодеталей вони були вилучені та поміщені до поліетиленового пакету, горловину якого було перев`язано ниткою, кінцівки склеєно та опечатано, а не в коробці. Крім того, під час безпосереднього дослідження наданих представником потерпілого доказів було встановлено, що найменування цих радіодеталей не відповідає переліку, який наведений в обвинувальному акті, оскільки деякі з запчастин, наданих представником потерпілого для огляду, в обвинувальному акті не зазначені, а більшість запчастин, які перелічені в обвинувальному акті, відсутні серед речових доказів, наданих представником потерпілого. При цьому вказану розбіжність не зміг обґрунтувати та усунути в ході судового розгляду представник ДП «КДЗ «Буревісник» Данканич В.В., який хоча і надав розписку про отримання на відповідальне зберігання вилучених радіодеталей, проте фактично ці речові докази у нього в розпорядженні не перебували, а були передані іншій особі, що підтвердив в судовому засіданні ОСОБА_4 . Крім того, неможливо встановити, які саме речові докази отримував на зберігання ОСОБА_4 , оскільки наявна в матеріалах справи розписка про отримання радіозапчастин та складових до вимірювальних приладів на відповідальне зберігання не містить переліку та найменування цих запчастин. Невідповідність речових доказів, представлених на дослідження тим речовим доказам, які зазначені в протоколі огляду місця події від 07.02.2018 р. та які були в подальшому визнані речовими доказами відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 07.02.2018 р. свідчить про необхідність визнання недопустимими наданих представником потерпілого речових доказів та протокол огляду місця події від 07.02.2018 р., в ході якого ці речові докази були вилучені.

З висновку експерта № 8-3/68 від 16.01.2018 р. вбачається, що надані на дослідження два сліди структури матеріалу, які вилучені під час огляду місця події від 20.12.2017 р. непридатні для ідентифікації слідоутворюючого об`єкта. \ т.1 а.с. 166-174\.

Дослідивши вказаний висновок експерта, суд визнає цей доказ неналежним, оскільки у висновку зазначено, що відповісти на запитання, чи залишені сліди структури матеріалу саме вказаними рукавичками не виявилось можливим у зв`язку з непридатністю слідів для ідентифікації слідоутворюючого об`єкта.

Відповідно до довідки про розмір збитків, нанесених ДП «Київський державний завод «Буревісник», загальна вартість збитків підприємства в результаті невідновлювального пошкодження приладів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, становить 263348 грн. \т.1 а.с. 187-188\. Суд не може визнати вказану довідку належним доказом, оскільки розмір збитків, встановлений відповідно до цієї довідки, не відповідає розміру збитків, який зазначений у формулюванні обвинувачення та не був визначений шляхом проведення відповідної судової товарознавчої експертизи.

З висновку експерта № 12-4/339 від 28.02.2018 р. вбачається, що ринкова вартість транзисторів «КТ809А» в кількості 2 шт., транзистора «2У203Ж» в кількості 4 шт., ламп «6Ж10П» в кількості 4 шт., конденсаторів «МБГТ» в кількості 2 шт., конденсатора «МБГЧ» в кількості 1 шт., пермикачів «ТВ1-2» в кількості 2 шт., перемикача «2П4Н» в кількості 1 шт., перемикача «11П5НПМ» в кількості 1 шт., діодних мостів «КЦ405И» в кількості 43 шт., резистора ПП3-40 в кількості 1 шт. станом на 20.12.2017 р. могла становити 455 грн. 19 коп. \т.1 а.с. 189-193\.

Оцінюючи належність дослідженого висновку товарознавчої експертизи, суд враховує, що експерт визначив ринкову вартість радіодеталей які зазначені в обвинувальному акті без безпосереднього дослідження цих речових доказів, про що зазначено в дослідницькій частині цього висновку, що ставить під сумнів висновки, які викладені в цьому експертному дослідженні, враховуючи об`єктивну можливість слідчого направити вилучені речові докази експерту для безпосереднього дослідження. З дослідницької частини висновку вбачається, що експертом було визначено вартість радіодеталей, виходячи з середньої ціни таких деталей на ринку. При цьому експертом зазначено, що товарний стан об`єктів зазначений у пропозиціях продажу на ринку подібного майна та при проведенні дослідження експертом ринкова вартість визначались при умові працездатності та подальшого використання за призначенням. Таким чином, експерт виходив з того, що усі деталі, по яким вдалось визначити вартість, є працездатними. Разом з тим, ураховуючи, що експерту з невідомих судом причин не були надані для безпосереднього дослідження вилучені радіодеталі, не є можливим об`єктивно встановити, чи працездатні ці деталі та чи можливе їх використання за призначенням, враховуючи, що вказані деталі були демонтовані з вимірювальних приладів та під час демонтажу могли втратити працездатність. З огляду на зазначені обставини, суд не може визнати вказаний висновок експерта № 12-4/339 від 28.02.2018 р. належним доказом у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ч.4 ст. 17 КПК України - усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини, ст. 62 Конституції України, ст.17 КПК України кожна людина має право на справедливий розгляд справи, не може бути піддана кримінальному покаранню поки не буде визнана винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.

Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Аналіз сукупності вищезазначених доказів, наданих стороною обвинувачення дозволяє суду зробити висновок про те, що зазначені докази, в силу їх недопустимості та неналежності, отримані не в передбачений кримінальний процесуальним законодавством спосіб та не містять сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які б доводили винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, у зв`язку із чим вчинення обвинуваченими інкримінованих їм дій є недоведеним.

Відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 373 КПК України - виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Аналіз наведених обставин дозволяє суду зробити висновок про те, що органом досудового розслідування не здобуто належних та допустимих доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України та стороною обвинувачення не надано, а судом відповідно не виявлено, внаслідок чого суд приходить до висновку про необхідність визнання невинуватими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину з підстав недоведеності вчинення обвинуваченими інкримінованого кримінального правопорушення та про необхідність у зв`язку з цим ухвалення виправдувального вироку.

Питання щодо долі речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374,375,376 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнати невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України та виправдати їх у зв`язку з недоведеністю вчинення обвинуваченими даного кримінального правопорушення.

Речові докази:

- оптичні диски «DVD-R» з відеозаписами «PC200010.MOV», «MVI_3220.AVI»? «MVI_3222.AVI»- зберігати в матеріалах кримінального провадження;

-транзистори «КТ809А», в кількості 2 шт., транзистори «2У203Ж», в кількості 4 шт., лампи «6Ж10П», в кількості 4 шт., конденсатори «МБГТ», в кількості 2 шт., конденсатори «МБГЧ», в кількості 1 шт., перемикачі «ТВ1-2», в кількості 2 шт., перемикач «2П4Н», в кількості 1 шт., перемикачі «11П5НПМ», в кількості 1 шт., діодний міст «КЦ405И», в кількості 43 шт., резистор ПП3-40, в кількості 1 шт., транзистори «1Т803А», в кількості 6 шт, транзистор «1Т906А», в кількості 1 шт, лампи «СГМ-3», в кількості 20 шт, конденсатори «К50-3АТ», в кількості 5 шт, резистори «Ц2-14», в кількості 9 шт, резистори «Ц5-16МВ», в кількості 4 шт, перехідники «НВЧ» в кількості 4 шт, адаптер «НВЧ С2-107», в кількості 1 шт, адаптер «НВЧ С2-108», в кількості 1 шт, плата «ГКЗ.051.837», в кількості 1 шт., дроти міжблочні, в кількості 2 шт. - залишити у власності ДП «КДЗ «Буревісник»;

-мобільний телефон марки «Fly» IMEI НОМЕР_1 з сім картою НОМЕР_2 - залишити у власності ОСОБА_1 ;

-два сліди структури матеріалу - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

-одну тканеву рукавицю чорного кольору, дві тканеві рукавиці білого кольору, одну тканеву рукавицю чорного кольору, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Дарницького УП ГУНП у м Києві - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченим та прокурору.

Головуючий суддя О.В. Домарєв