Ухвала суду № 906620, 10.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2007 р.                                                                            № К-25867/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Голубєвої Г.К.

                                                              Федорова М.О.

Карася О.В.

Брайка А.І.

при секретарі судового засідання:    Гончаренко Р.С.

за участю представників:

позивача:                Пхайко Ю.Л., дов. № 364-НЮ від 21.03.2006 р.       

відповідача:           Кривобок Ю.М., дов. № 7150/9/10 від 08.11.2006 р.           

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»

на постанову господарського суду м. Києва від 30.03.2006 р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 р.

у справі № 11/83-Агосподарського суду м. Києва

за позовом Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»

доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі          м. Києва від 18.08.2005 р. № 0002391802/0, яким Локомотивному депо Дарниця ДТГО  «Південно-Західна залізниця» визначено суму податкового зобов’язання за платежем: земельний податок у розмірі 33938,66 грн., в тому числі 22625,81 грн. – основний платіж та 11312,85 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Постановою господарського суду м. Києва від 30.03.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 р., в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка використовується для визначення розміру земельного податку, встановлюється органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а тому позивач при обчисленні земельного податку мав виходити з середньої базової вартості одного кв. м. по місту (131,88 грн./кв. м.), встановленої п. 1 ч. 1 Рішення Київської міської ради від 27.04.2000 р. № 104/825 «Про затвердження грошової оцінки земель               м. Києва», а не базової вартості одного кв. м. землі, зазначеної у довідках Головного управління земельних ресурсів КМДА від 14.01.2003 р. № Ю-14430/2003 та від 14.01.2003 р. № Ю-14431/2003 про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДТГО  «Південно-Західна залізниця» оскаржило їх в касаційному порядку.  

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 30.03.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 р. з мотивів порушення судами норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити вимоги касаційної скарги.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні касаційної скарги як безпідставної.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, викладені в акті № 4319-23/01069643 від 17.08.2005 р. «Про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Локомотивним депо Дарниця ПЗЗ за період з 01.04.2002 р. по 01.04.2005 р.».

За період, що перевірявся, позивач сплачував земельний податок за земельні ділянки (кадастровий № 63:698:008 та № 63:698:017) із застосуванням пільгової ставки у розмірі 25 % від суми земельного податку як за землі залізниць.

Перевіркою встановлено факт заниження позивачем суми земельного податку внаслідок неправильного використання базової вартості одного кв. м. землі. При обчисленні земельного податку (у розмірі 25 % від суми цього податку) позивачем замість середньої базової вартості одного кв. м. по місту (131,88 грн./кв. м.), встановленої п. 1 ч. 1 Рішення Київської міської ради «Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва» від 27.04.2000 р. № 104/825, взято базову вартість одного     кв. м. землі, зазначену у довідках органів земельних ресурсів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (85,72 грн./кв. м. та 93,63 грн./кв. м.).

Зазначені порушення стали підставою для донарахування позивачу податкового зобов’язання з земельного податку та застосування до нього штрафних санкцій, передбачених 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» податок за земельні ділянки, надані для військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Прикордонних військ України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частини першої та другої цієї статті.

Порядок нарахування та сплати земельного податку встановлюється та регулюється Земельним кодексом України, Законами України «Про плату за землю», «Про оцінку земель».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р.        № 2535-ХІІ плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів – учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції. Своєчасно не внесені до бюджетів суми цих платежів вважаються податковим боргом та стягуються до бюджету в порядку, визначеному законодавством (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про плату за землю»).

Згідно ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Ст. 23 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що грошова оцінка земельних ділянок проводиться Державним комітетом України по земельним ресурсам за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Крім того, ст. ст. 5, 6 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку; суб’єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель.

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка використовується для визначення розміру земельного податку, встановлюється органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель.

Відповідно до п. 1.1 Порядку визначення грошової оцінки земельнихділянок в м. Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 03.04.2001 р.                  № 242/1219 (із змінами та доповненнями), грошова оцінка земельних ділянок в           м. Києві здійснюється згідно з чинним законодавством України, нормативно-правовими актами та Рішенням Київської міської Ради від 27.04.2000 р. № 104/825 «Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва» з метою визначення розмірів земельного податку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 частини 1 Рішення Київської міської ради від 27.04.2000 р. № 104/825 плата за землізалізниць справляється у розмірі 25% від суми  земельного  податку, обчисленого як 1% від середньої базової вартості одного кв. м. землі по місту, без врахування локальних коефіцієнтів на місце розташування  земельних ділянок.

Середня базова вартість одного кв. м. земель м. Києва, згідно пункту 1 частини 1 даного Рішення, становить 131,88 грн.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає нормативно обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності висновків відповідача про те, що при обчисленні земельного податку (у розмірі 25% від суми цього податку) позивачем в порушення підпункту 2.1 пункту 2 частини 1 Рішення Київської міської ради від 27.04.2000 р. № 104/825 «Про затвердження грошової оцінки земель м.Києва» замість середньої базової вартості одного кв. м. землі по місту – 131,88 грн./кв. м. взято базову вартість одного кв. м. землі, зазначену у довідках органів земельних ресурсів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (85,72 грн./кв. м. та 93,63 грн./кв. м.), в результаті чого позивачем було занижено суму земельного податку на 22625,81 грн.

За таких обставин, касаційна скарга Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін. 

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 р. та постанову господарського суду м. Києва від 30.03.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

Судді                                                (підпис)                     Голубєва Г.К.

                                                              (підпис)                     Федоров М.О.

                                                              (підпис)                     Карась О.В.

(підпис)                     Брайко А.І.

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                   Рибченко А.О.