Ухвала суду № 90659094, 24.07.2020, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/5572/19

1-кп/310/173/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2020 рокум. Бердянськ

Колегія суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

суддів Богомолової Л.В., Дністрян О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

за участю прокурорів Фоміна Г.В., Хруща П.В.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

представника потерпілої Бубнова Д.Ю.,

представника потерпілих Пшеничного І.А.,

обвинувачених ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 ,

захисників Горб Ю.В.,

Козлова О.Ю.,

Кравцова В.М.,

Прокопцева С.В.,

Плотниченка М.М.,

Сивової Я.В.,

Тертишної К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бердянського міськрайонного суду клопотання прокурора Фоміна Геннадія Вікторовича про продовження запобіжного заходу, про зміну запобіжного заходу, клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката Козлова Олександра Юрійовича про зміну запобіжного заходу, захисників обвинувачених ОСОБА_11 , Мовчана Тараса ОСОБА_13 , Зеленкіна Дениса Дмитровича, Кузнєцова Pуслана ОСОБА_14 , Власюка Віктора Вікторовича – адвокатів Горб Юлії Вікторівни, Тертишної Катерини Олександрівни про зміну запобіжного заходу та про визначення місця тримання обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_10 по кримінальному провадженню, внесеному 01 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000588 відносно:

ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України;

ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України;

ОСОБА_15 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 5 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187 КК України;

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 5 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України,

встановила:

В Бердянському міськрайонному суді Запорізької області розглядається кримінальне провадження, внесене 01 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000588.

Прокурор Фомін Г.В. звернувся до суду з клопотаннями про продовження раніше обраних запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_19 , ОСОБА_2 , які він мотивував наступним. Підставою для обрання та продовження під час судового розгляду запобіжних заходів відносно обвинувачених була наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ст. 177 КПК України. Вважає, що вказані підстави не зменшились та продовжують мати місце на даний час. Наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення) підтверджується складеним та направленим до суду обвинувальним актом, в якому викладені як фактичні обставини, так і роль та участь обвинувачених у вчиненні злочинів. Крім зазначеного, обґрунтованість підозри (обвинувачення) підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами: протоколами оглядів та обшуків, слідчих експериментів, висновками експертиз, матеріалами проведених оперативно-розшукових заходів та НСРД, даними в судовому засіданні показами потерпілої та свідків. Вказані в клопотаннях особи обвинувачуються у скоєнні кримінальних правопорушень (злочинів), які згідно ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів. ОСОБА_5 не має постійного місця проживання, не одружений, дітей на утриманні не має, ОСОБА_6 не має постійного місця проживання, дітей, не одружений, ОСОБА_10 не має постійного місця мешкання, не одружений, дітей на утриманні не має, ОСОБА_3 не одружений, дітей на утриманні не має, після засудження в 2014 році до покарання у вигляді позбавлення волі ухилявся від відбуття покарання, офіційно перебував у розшуку, ОСОБА_11 постійного місця мешкання не має, не одружений, дітей не має, що свідчить про відсутність у них стійких соціальних зв`язків. У разі не продовження строку тримання під вартою або обрання іншого виду запобіжного заходу, перебуваючи та вільно пересуваючись на свободі, обвинувачені зможуть безперешкодно змінити місце проживання і тим самим переховуватись від суду. Ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків підтверджується тим, що вина обвинувачених в даному кримінальному провадженні доводиться, в тому числі, поясненнями потерпілих, свідків, які викривають їх в скоєнні злочину, і анкетні дані яких відомі обвинуваченим. Після зміни запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 потерпіла ОСОБА_1 та свідки стали висловлювати протест та свою незгоду з вказаним рішенням суду, в зв`язку з чим на адресу потерпілої ОСОБА_1 та дружини свідка ОСОБА_20 стали надходити погрози вбивством та знищенням майна у вигляді СМС-повідомлень на їх мобільні телефони. За даними фактами Бердянським ВП ГУНП 06 липня 2020 року зареєстровані кримінальні провадження за ч. 1 ст. 129, 195 КК України. Вказаний факт підтверджує здійснення незаконного впливу на потерпілу та свідків і свідчать про наявність та актуальність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КК України. В разі не перебування обвинувачених під вартою вони матимуть реальну можливість для впливу на як вже допитаних потерпілих та свідків з метою помсти, так і для залякування ще не допитаних свідків з метою зміни ними показань. Оскільки не встановлені всі особи, які причетні до злочину, скоєного відносно ОСОБА_21 , у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , і які також обвинувачуються в організації озброєної банди та участі в ній, до складу якої входять ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , в разі обрання відносно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу вони зможуть спілкуватися з даними особами та відповідно перешкоджати кримінальному провадженню. Просив продовжити запобіжні заходи, застосовані до обвинувачених раніше.

Крім зазначеного, прокурор Фомін Г.В. надав суду клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 . В обґрунтування клопотань прокурор зазначив, що здійснення незаконного впливу на потерпілих та свідків, про які прокурором вказано в клопотаннях про продовження строку тримання під вартою, а саме – надіслання потерпілій та свідкам СМС-повідомлень з погрозами, та виникнення вже після прийняття рішення про застосування запобіжного заходу нових обставин, свідчать про наявність та надзвичайну актуальність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КК України. Також продовжують мати місце обставини, які були підставами для обрання та продовження як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду відносно вищевказаних обвинувачених запобіжного заходу, а саме – наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 КПК України. Обґрунтованість підозри (обвинувачення) підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами: протоколами оглядів та обшуків, слідчих експериментів, висновками експертиз, матеріалами проведених оперативно-розшукових заходів та НСРД, даними в судовому засіданні показами потерпілої та свідків. Обвинувачені обвинувачуються у скоєнні кримінальних правопорушень (злочинів), які згідно ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, у разі не продовження строку тримання під вартою або обрання іншого виду запобіжного заходу, перебуваючи та вільно пересуваючись на свободі, обвинувачені зможуть безперешкодно змінити місце проживання і тим самим переховуватись від суду. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином підтверджується тим, що на даний час не встановлені всі особи, які причетні до злочину, скоєного відносно ОСОБА_21 , у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , тому в разі не задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу на тримання під варту вони матимуть можливість спілкування з даними особами, чим перешкоджати кримінальному провадженню. Прокурор вважає, що тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки всі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної поведінки обвинувачених. У відповідності з ч. 4 ст. 183 КПК України просив не визначати обвинуваченим розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_3 через захисника Козлова О.Ю. звернувся до суду з клопотанням про заміну запобіжного заходу. ОСОБА_3 зазначив, що основною підставою для продовження йому строку тримання під вартою під час неодноразового вирішення питання про доцільність тримання під вартою, судом враховувалось виключно тяжкість інкримінованих йому кримінальних правопорушень та той факт, що обвинувачення характеризується виключно суспільною небезпекою. З правил обрання та продовження запобіжних заходів, а саме – норм глави 18 КПК України, суд зобов`язаний встановлювати, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри, в даному випадку – обґрунтованого обвинувачення у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення. Досліджені судом докази не свідчать про причетність ОСОБА_3 до вчинення злочинів, про його обізнаність про дані кримінальні правопорушення як на час їх вчинення, так і безпосередньо після вчинення. Відсутність доказів дає право стверджувати, що в матеріалах кримінального провадження відсутні і обґрунтована підозра, і обґрунтоване обвинувачення у вчиненні ОСОБА_3 злочинів. Ч. 3 ст. 183 КПК України чітко передбачений обов`язок суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави. В зв`язку зі стадією судового розгляду, обсягу доказової бази сторони обвинувачення щодо доведення вини обвинуваченого вбачається обов`язок суду визначити розмір застави в межах п. 3 ч. 4 ст. 182 КПК України. Наразі відсутні ризики, які вважалися судом як доведені під час останнього вирішення питання про доцільність тримання ОСОБА_3 під вартою. Судом не взяті до уваги обставини, передбачені п.п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, які свідчать про некоректність, безпідставність та надуманість тверджень сторони обвинувачення про вчинення ОСОБА_3 злочинів, що і було встановлено судом в ході судового слідства. Стан здоров`я ОСОБА_3 погіршився через його участь в бойових діях та його перебування під вартою. Обвинувачений має постійне місце проживання, позитивні характеристики з місця проживання, з місця роботи та з ДУ «Бердянська виправна колонія (№ 77)». ОСОБА_3 має матір похилого віку, яка потребує стороннього догляду в зв`язку з погіршенням стану здоров`я і яка надала згоду на проживання сина у її квартирі. Просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а у разі неможливості зміни запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний з позбавленням волі, просив визначити йому розмір застави в межах п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України з покладенням обов`язків з врахуванням обґрунтувань прокурора.

В судовому засіданні прокурор Фомін Г.В. пояснив, що він не погоджується з ухвалою суду від 29 травня 2020 року, якою було змінено запобіжні заходи обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 в зв`язку з наявністю обґрунтованої підозри та раніше встановлених ризиків. Крім зазначеного, наразі встановлені обставини, які виникли після постановлення ухвали про зміну запобіжного заходу, а саме – погрози фізичною розправою та знищення майна, які стали надходити на адресу потерпілої та свідків. Вказані погрози останні сприймають як реальні та пов`язують з висловлюванням незгоди з рішенням суду про зміну обвинуваченим запобіжного заходу. В зв`язку з надходженням зазначених заяв Бердянським ВП ГУНП в Запорізькій області до ЄРДР були внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ст. 195 КК України. Вказане підтверджує наявність та надзвичайну актуальність ризику тиску на потерпілу та свідків, які вже допитані, – з метою помсти, на свідків, які ще не допитані, – для тиску з метою зміни пояснень або відмови від дачі показань. Жоден доказ, який підтверджує обґрунтованість підозри, не визнаний судом недопустимим, ризики, встановлені судом, не зменшились. Обвинувачені обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, які мають суспільний резонанс, більшість з обвинувачених не мають стійких соціальних зв`язків. Ризик переховування від суду також підтверджується тим, що ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 поспіхом виїхали з м. Бердянська в день вбивства ОСОБА_21 , ОСОБА_4 через декілька днів виїхав до АРК, ОСОБА_8 порушив правила носіння електронного засобу контролю. При перебуванні обвинувачених на волі вони мають можливість створення алібі, що перешкоджає кримінальному провадженню. Стан здоров`я обвинувачених не перешкоджає їх знаходженню в ізоляції. Просив продовжити обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_19 , ОСОБА_2 раніше обрані запобіжні заходи та обрати ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в задоволенні клопотань про зміну обвинуваченим запобіжного заходу на домашній арешт просив відмовити.

Прокурор Хрущ П.В. клопотання прокурора Фоміна Г.В. підтримав, зазначив, що вказані ним обставини є достатніми для задоволення клопотань, проти задоволення клопотань сторони захисту заперечував.

Потерпіла ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_22 та представник Поплавських Пшеничний І.А. клопотання прокурора підтримали, просили його задовольнити, оскільки вказані прокурором ризики наявні, що є підставою для визначення обвинуваченим вказаних прокурором запобіжних заходів, в задоволенні клопотань про зміну обвинуваченим запобіжного заходу на домашній арешт просили відмовити. Представник потерпілих Поплавських Пшеничний І.А. пояснив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_10 є особами, раніше судимими, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 до затримання не працювали, надані ними цивільно-правові угоди є сумнівними, потерпіла ОСОБА_23 впізнала ОСОБА_11 та ОСОБА_10 як осіб, що здійснювали розбійний напад. Просив врахувати зухвалість та цинічність розбійного нападу, здійсненого на суддю та його дружину.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат Козлов О.Ю. пояснив суду, що наявність обґрунтованої підозри підтверджено неналежними та недопустимими доказами, які не підтверджують вини ОСОБА_6 . Ризики, зазначені прокурором, є недоведеними. Той факт, що обвинувачений винаймає житло, не може свідчити про те, що він буде переховуватись від суду. Прокурором не доведено, що направлення потерпілій та свідкам СМС-повідомлень з погрозами здійснювалось обвинуваченим, в тому числі – ОСОБА_6 , який перебуває під вартою. Крім зазначеного, в порушення норм КПК України прокурор не додав до клопотань про продовження та зміну запобіжних заходів додатків, на які він посилається в обґрунтування своїх клопотань. Відсутні відомості про наявність інших кримінальних проваджень, пов`язаних вбивством ОСОБА_21 , тобто немає доказів причетності інших осіб до вчинення злочину, з якими обвинувачені нібито можуть спілкуватись. Клопотання, подане ним в інтересах ОСОБА_3 , підтримав з викладених в клопотанні підстав. Зазначив, що жоден доказ, наявний в матеріалах провадження, не доводить його вину, перебування ОСОБА_3 у розшуку спростовуються матеріалами НСРД. Домашній арешт в повному обсязі може забезпечити належну поведінку обвинувачених. Просив у задоволенні клопотань прокурора відмовити та обрати щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_24 Т.А ОСОБА_25 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 адвокат Горб Ю.В. пояснила, що наразі допитані всі потерпілі, свідки. Свідки сторони захисту підтвердили факти зловживання посадовими особами своїми обов`язками, підтвердили алібі обвинувачених. Стороною захисту подавались клопотання про визнання доказів недопустимими, наразі існує сумнів у правильності проведення слідчих дій. Обвинувачені мають стійкі соціальні зв`язки, прокурором не доведено ризик можливості вчинення обвинуваченими інших злочинів. Оскільки в СІЗО заборонено користування мобільними пристроями, твердження прокурора про те, що її підзахисні могли надсилати потерпілій та свідкам СМС з погрозами, є необґрунтованими, причому ОСОБА_12 , ОСОБА_11 взагалі не інкримінується скоєння злочину, передбаченого ст. 115 КК України. Прокурор шаблонно друкує клопотання, однакові для всіх обвинувачених, при цьому не обґрунтовує ризики, не враховує ті факти, що обвинувачені мають родини, місце роботи. Просила застосувати до обвинувачених запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю. У разі відмови в задоволенні її клопотання про зміну запобіжного заходу просила перевести ОСОБА_11 , ОСОБА_10 до Вільнянської установи виконання покарань.

Захисник обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 адвокат Тертишна К.О. зазначила, що прокурором не доведено наявності обґрунтованої підозри. Свідчення допитаних в судовому засіданні потерпілих ОСОБА_26 спростовують законність проведення деяких слідчих дій, пояснення потерпілих були нелогічними, непослідовними. Із заявами про здійснення на них тиску потерпілі не звертались, тому ризик тиску на потерпілих, свідків не доведений. Інші особи, причетні до скоєння злочинів, які інкримінуються обвинуваченим, не встановлені, посилання на інші кримінальні правопорушення є недопустимими, тому ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є абстрактним. Обшуки у обвинувачених проводились майже через два місяці після вчинення злочину, при цьому останні не переховувались, проживали за своїм місцем проживання, що спростовує ризик переховування від суду. Всі обвинувачені зацікавлені з`являтися до суду, щоб доводити свою невинуватість. Просила змінити обвинуваченим запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з електронними засобами контролю, у разі відмови – перевести обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_10 у Вільннський СІЗО, оскільки камери, в яких обвинувачені перебувають, зараз перенаселені, не відповідають санітарним вимогам.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Плотниченко М.М. не заперечував проти продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, в задоволенні інших клопотань прокурора просив відмовити, клопотання захисників – задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат Кравцов В.М. пояснив суду, що під час проведення ОРД, НСРД органом досудового розслідування не було здобуто доказів на підтвердження скоєння ОСОБА_4 злочинів, які йому інкримінуються. Жодний доказ, жодна експертиза не вказують на причетність обвинуваченого до вбивства або участі в озброєній банді. Не вказують на причетність ОСОБА_4 до скоєння злочинів і допитані судом свідки. Таким чином, підозра є необґрунтованою, що у відповідності до ст. 194 КПК України є підставою для відмови в задоволенні клопотання прокурора. Згідно зі ст. 200 КПК України до клопотань про продовження та зміну запобіжних заходів прокурор повинен був додати додатки, якими він обґрунтовує свої вимоги, чого зроблено не було, тому суд не може на них посилатися як на докази. Вважає, що стороною обвинувачення штучно створюються ризики з метою зміни обвинуваченим запобіжного заходу. Дане кримінальне провадження отримало розголос на необмежене коло осіб, серед яких є особи, які співчувають, як потерпілій, так і ОСОБА_4 , таким чином встановити осіб, які посилали СМС з погрозами, практично неможливо. Крім зазначеного, дружина свідка ОСОБА_27 – ОСОБА_28 взагалі не є учасником даного кримінального провадження, тому є не незрозумілим, яким чином звернення останньої може свідчити про тиск на потерпілу або свідків. Враховуючи надані прокурором витяги з ЄРДР, прокурору ОСОБА_29 Г.В. відомі особи, які направляли СМС-повідомлення з погрозами, тому є незрозумілим, чому до теперішнього часу по кримінальним провадженням, відомості по яким внесено за ч. 1 ст. 129, ст. 195 КК України, не проводяться слідчі дії. Вказане свідчить про те, що прокурор створює ілюзію наявності погроз з боку обвинувачених. Крім зазначеного, пояснив, що згідно з медичною документацією ОСОБА_4 необхідна госпіталізація для проведення курсу лікування. Просив в задоволенні клопотання прокурора про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу відмовити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат Прокопцев С.В. не погодився з клопотаннями прокурора, пояснив, що прокурором не надано доказів в обґрунтування наявності обґрунтованої підозри. Також захисник не погоджується з твердженням прокурора про те, що жоден доказ судом не визнано недопустимим, оскільки суд не відмовив у задоволенні клопотань захисників про визнання доказів недопустимим, а відклав вирішення цих клопотань до виходу до нарадчої кімнати. Посилання прокурора на наявність СМС з погрозами не підтверджено доказами того, що ці СМС-повідомлення відправлялись саме обвинуваченими. Вказане свідчить про штучне створення нових обставин, які можуть бути враховані при вирішенні питання про зміну обвинуваченим запобіжного заходу. Посилання прокурора на той факт, що ОСОБА_4 з 02 серпня 2018 року виїжджав до АРК з метою переховування від слідства є безпідставним, оскільки кожна людина має право на відпочинок. Просив суд врахувати стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 , відсутність у нього судимостей, наявність стійких соціальних зв`язків – родини, місця проживання, роботи, позитивні характеристики та просив відмовити прокурору в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 та іншим обвинуваченим, а також просив задовольнити клопотання захисників.

Захисник обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 адвокат Сивова Я.В. пояснила, що клопотання прокурора не відповідають вимогам ст. 200 КПК України, оскільки до них не додано матеріалів, на яки прокурор посилається в обґрунтування своїх вимог. Згідно зі ст. 214 КПК України будь-які повідомлення повинні бути внесені до ЄРДР, після чого проводиться перевірка, і в разі відсутності підстав для подальшого досудового розслідування приймається постанова про закриття кримінального провадження. Посилаючись в клопотаннях на наявність кримінальних проваджень, відомості по яким внесено за ч. 1 ст. 125, ст. 195 КК України, прокурор не зазначив, чи були проведені будь-які слідчі дії по даним кримінальним провадженням, чи вручено по ним повідомлення про підозру. У відповідності зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Тільки наявність кримінальних проваджень не підтверджує факту тиску обвинувачених на потерпілу та свідків, оскільки не встановлено осіб, які надсилали погрози. Після постановлення судом ухвали від 29 травня 2020 року ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 почали організовувати акції, пов`язані з незгодою з вказаним рішенням. Під час проведення чергової акції під прокуратурою Запорізької області 02 липня 2020 року прокурор Запорізької області пояснив, що рішення суду є законним, відсутні підстави для зміни обвинуваченим запобіжного заходу, після чого через три дні почалось направлення СМС, які могли би розцінюватися як тиск на потерпілу та свідків, що є підставою для зміни запобіжного заходу. ОСОБА_33 впевнено заявляв про свою обізнаність про вирішення питання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 по іншому кримінальному провадженню, в зв`язку з чим у сторони захисту виникає питання, звідки у сторонньої особи така обізнаність. Для вирішення вказаного питання було направлено заяву до ДБР. Костанчук Т ОСОБА_25 , звертаючись до громадськості, закликав «посадити обвинувачених хоч за щось», що також може свідчити про його причетність до написання СМС-повідомлень. Просила також врахувати той факт, що копію ухвали від 29 травня 2020 року із зазначенням місця проживання обвинувачених громадськими активістами було викладено в мережі Інтернет. Крім зазначеного, адвокат пояснила, що нею була подана заява про відвід спеціалісту ОСОБА_34 з тих підстав, що він спілкувався з особою, що керувала автомобілем, який обвинувачений ОСОБА_8 бачив біля будинку за місцем свого проживання під час відправлення особою, яка в ньому знаходилась, СМС-повідомлень. Вказане свідчить про штучне створення правоохоронцями ризику, необхідного для зміни обвинуваченим запобіжного заходу. Щодо невиконання обвинуваченим ОСОБА_8 правил носіння електронного засобу контролю пояснила, що в ході розгляду кримінального провадження останній під час обідньої перерви залишив зарядний пристрій в залі судових засідань для підзарядки та не міг до нього потрапити в зв`язку із тим, що зал був зачинений. Інші ризики, на які вказує прокурор, відсутні, тому в задоволенні клопотань прокурора просила відмовити.

Обвинувачені підтримали своїх захисників.

Крім зазначеного, обвинувачений ОСОБА_10 пояснив, що прокурор здійснює фальсифікацію доказів щодо надіслання СМС-повідомлень з погрозами.

Обвинувачений ОСОБА_3 пояснив суду, що наразі досліджено письмові та речові докази, під час дослідження яких його прізвище взагалі не згадувалось. В зв`язку із відсутністю доказів його причетності до скоєння злочинів просив застосувати до нього домашній арешт або визначити розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_6 зазначив про наявність трьох порушень права на захист – в судовому засіданні прокурором було озвучено інше клопотання про продовження запобіжного заходу, ніж те, що було вручено, тому у сторони захисту не було можливості підготувати заперечення проти вказаного клопотання; прокурор мав можливість викликати потерпілу, а сторона захисту своїх свідків – ні; на відміну від прокурора сторона захисту не мала можливості задати запитання потерпілій під час її допиту щодо надходження СМС-повідомлень. Вважає, що направлення СМС є фальсифікацією.

Обвинувачений ОСОБА_12 пояснив суду, що ризики були наявні, поки не були допитані потерпілі та свідки. Наразі ризики не збільшились, посилання на ті ризики, які існували раніше, не відповідає нормам закону. Просив врахувати погіршення стану здоров`я його та його дитини. Просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання захисників, в задоволенні клопотань прокурора просив відмовити. Пояснив, що він має постійне місце проживання, сім`ю. потерпілі по даному кримінальному провадженню допитані, вони не вказували на обвинуваченого. Вважає, що відсутні докази причетності обвинувачених до злочинів, які їм інкримінуються.

Обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_7 зазначили, що у обвинувачених відсутні підстави для погроз та погіршення їх стану в зв`язку з направленням таких погроз.

Обвинувачений ОСОБА_8 просив відмовити в задоволенні клопотань прокурора. З приводу спрацювання електронного засобу контролю пояснив, що у нього не було умислу на порушення правил носіння ЕЗК. Оскільки вони з м. Дніпра до м. Бердянська їдуть близько 6 годин, по приїзду була необхідність в підзарядці зарядного пристрою, тому в обідню перерву він залишив зарядний пристрій засобу контролю на підзарядці в залі судових засідань, в зв`язку з чим стався інцидент. Переховуватися від суду ОСОБА_8 не мав наміру, правила носіння ЕЗК він не порушує.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисників, пояснив, що обвинувачення є незаконним.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у Рішенні від 15 грудня 2016 року у справі «Ігнатов проти України» вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).

Ухвалою колегії суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 травня 2020 року обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 було продовжено строк тримання під вартою на 60 днів по 27 липня 2020 року включно; обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, з визначеними обов`язками, строком на два місяці – по 29 липня 2020 року включно; обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінено на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, з визначеними обов`язками, строком на два місяці – по 29 липня 2020 року включно.

Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

Ризики, які стали підставою для застосування запобіжних заходів по даному кримінальному провадженню, були встановлені на стадії досудового розслідування та враховані судом під час продовження обвинуваченим запобіжних заходів.

Вирішуючи попередні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченим, колегія суддів встановила, що відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме – ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 обвинувачується у вчинені злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України; ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 – у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 115 КК України; ОСОБА_10 , ОСОБА_5 – у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України; ОСОБА_4 – у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України; ОСОБА_3 – у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України.

Таким чином, всі обвинувачені обвинувачуються у скоєнні особливо тяжких злочинів, за які передбачені строки покарання, починаючи з 8 років позбавлення волі до довічного позбавлення волі.

Судом по даному кримінальному провадженню допитані потерпілі, більшість свідків обвинувачення. До теперішнього часу не допитані свідки сторони захисту, які є працівниками правоохоронних органів, понятими, та можуть надати свідчення з приводу правомірності проведення слідчих дій та складання процесуальних документів.

Перебуваючи на волі та будучи обізнаним про місце проживання та роботи свідків, обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 матимуть реальну можливість незаконно впливати на них.

При цьому, колегія суддів дійшла висновку про зменшення ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, відносно обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 КК України, а саме – про відсутність ризику впливу на потерпілу, свідків, оскільки по даному кримінальному провадженню були допитані потерпіла та свідки обвинувачення, які дали пояснення, під час яких зазначали, що жодного впливу або тиску на них з боку обвинувачених не було.

Крім зазначеного, обвинувачені, перебуваючи на волі матимуть можливість спілкуватись із невстановленими під час досудового розслідування особами, що причетні до вчинення злочинів, і тим самим перешкоджати кримінальному провадженню.

Враховуючи наведене, у суду є достатні підстави вважати, що у разі відмови в задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перебуваючи на свободі, вони можуть вчинити активні дії щодо переховування від суду внаслідок тяжкості злочинів, незаконно впливати на потерпілих, свідків, які до теперішнього часу не допитані, та місце проживання та роботи яких відомо обвинуваченим, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема – через спілкування з невстановленими досудовим розслідуванням особами, причетними до вчинення злочинів, що виправдовує необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Наявність постійного місця проживання, міцних сімейних зв`язків, позитивних характеристик тощо в даному випадку не може бути беззаперечним стримуючим фактором подальшої належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Доказів того, що на даний час відбулись суттєві зміни у соціальних зв`язках обвинувачених чи виникли інші обставини, ніж ті, що були враховані під час обрання обвинуваченим запобіжних заходів та при їх продовженні, які б доводили те, що заявлені раніше ризики на даний час зменшилися, обвинуваченими та їх захисниками надано не було.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).

У пункті 51 справи «Летелье проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину.

Однак цей фактор можна рахувати виправданим тільки, якщо маються підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 раніше обраних запобіжних заходів.

Таке рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по даному кримінальному провадженню існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Щодо клопотання прокурора про зміну обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 з домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини п. 3 ст. 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 Рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України»).

Констатуючи порушення п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини у справі «Вишневський та інші проти України» в рішенні від 28 травня 2020 року вказав, що не оцінивши конкретні факти або не розглянувши можливість застосування інших запобіжних заходів як альтернативу триманню під вартою під час досудового слідства, та по суті постійно посилаючись на тяжкість обвинувачення, ризик ухилення або перешкоджання слідству, органи державної влади продовжували строк тримання заявників під вартою під час продовження на підставах, які не можуть вважатися «достатніми» та «відповідними» виправдання тривалості такого тримання.

Враховуючи вищенаведене, колегією суддів було прийнято рішення про зміну обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

В обґрунтування клопотання про зміну обвинуваченим запобіжного заходу прокурор послався на той факт, що після зміни запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 потерпіла ОСОБА_1 та свідки стали висловлювати протест та свою незгоду з вказаним рішенням суду, в зв`язку з чим на адресу потерпілої ОСОБА_1 та дружини свідка ОСОБА_20 стали надходити погрози вбивством та знищенням майна у вигляді СМС-повідомлень на їх мобільні телефони. За даними фактами Бердянським ВП ГУНП 06 липня 2020 року зареєстровані кримінальні провадження за ч. 1 ст. 129, 195 КК України. В подальшому було зареєстровано ще два кримінальних провадження стосовно погроз на адресу свідків ОСОБА_35 , ОСОБА_20 . Прокурор вважає, що вказаний факт підтверджує здійснення незаконного впливу на потерпілу та свідків і свідчать про наявність та актуальність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КК України. Під час судового розгляду прокурор зазначив, що ці погрози він розцінює як такі, що надсилаються з метою помсти потерпілій та свідкам.

Згідно з витягами з ЄРДР № 12020085130000106 від 16 липня 2020 року, № 12020085130000043 від 06 липня 2020 року, № 12020085130000111 від 17 липня 2020 року за заявами ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_35 були внесені відомості про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України; № 12020085130000040 від 06 липня 2020 року – за заявою ОСОБА_1 про вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 129, ст. 195 КК України. Звертаючись до Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області з відповідними заявами, вказані особи зазначали про надходження на їх мобільні телефони СМС з погрозами їх життю і здоров`ю, життю і здоров`ю їх сімей, а також пошкодження їх майна. Вказані погрози вони сприйняли як реальні.

16 липня 2020 року захисник обвинувачених ОСОБА_9 , Владимиренкова М.М., ОСОБА_7 адвокат Сивова Я.В. звернулась до суду із заявою, копію якої було направлено до Бердянської місцевої прокуратури, начальників відділень поліції, які здійснюють контроль за виконанням вказаними обвинуваченими умов відбування домашнього арешту, про випадки можливого штучного спотворення доказів у кримінальних провадженнях №№ 12020085130000040, 12020085130000041, 12020085130000043, внесених до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ст. 195 КК України. З вказаної заяви вбачається наступне. Про необхідність в будь-який спосіб змінити обвинуваченим запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою неодноразово вказували в своїх публікаціях в ЗМІ, мережі Інтернет, зокрема, голова ПП «Партія захисників України» ОСОБА_33 , ОСОБА_30 , ОСОБА_32 , Пшеничний ОСОБА_36 10 липня 2020 року за місцем проживання ОСОБА_8 та протягом приблизно двох минулих тижнів за місцем проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на прибудинковій території з`являлись автомобілі з реєстраційними номерами Запорізької області, водії яких відправляли СМС-повідомлення. Просила суд прийняти до уваги викладені в заяві факти, а керівників правоохоронних органів провести перевірку викладених в заяві фактів провокаційних дій.

Крім зазначеного, звертаючись до суду з клопотанням про відвід спеціаліста ОСОБА_37 , адвокат Сивова Я.М. зазначала про спілкування під час технічної перерви в судовому засіданні біля приміщення Бердянського міськрайонного суду спеціаліста з водієм автомобіля, який 10 липня 2020 року обвинувачений ОСОБА_8 бачив біля свого будинку, що свідчить про штучне спотворення доказів працівниками правоохоронних органів.

У відповідності зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Як вбачається з матеріалів кримінальних проваджень, наданих прокурором в обґрунтування клопотань про зміну запобіжного заходу, звертаючись із заявами про надіслання СПС-повідмлень, потерпіла, свідки та дружина свідка ОСОБА_20 зазначали про отримання погроз від невідомих осіб, наразі вказані особи не встановлені. Таким чином, твердження прокурора про той факт, що СМС-погрози пов`язані саме з обвинуваченими, є припущенням, що не може свідчити про наявність нового ризику та бути підставою для зміни обвинуваченим запобіжного заходу.

Крім зазначеного, ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, чітко визначений, як спроба незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Іншого тлумачення вказана норма не передбачає. Тому думка прокурора про існування такого ризику, як вплив на потерпілого, свідка з метою залякування взагалі не ґрунтується на законі.

Згідно з повідомленням управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Дніпропетровській області від 21 липня 2020 року № 12/5-5205 «Про порушення обвинуваченим ОСОБА_8 покладеного на нього судом обов`язку носити ЕЗК» 20 липня 2020 року о 13.27 на стаціонарний пункт моніторингу системи електронного контролю ГУНП надійшло повідомлення про сигнал тривога «Передавач відсутній» з ЕЗК обвинуваченого ОСОБА_8 . На час надходження вказаного сигналу тривоги ОСОБА_8 знаходився в Бердянському міськрайонному суді, де приймав участь в судових засіданнях. Під час телефонної бесіди останній повідомив, що залишив мобільний контрольний пристрій (трекер) на зарядці в залі судових засідань, а сам вийшов до входу в адмінбудівлю суду. На теперішній час за вказаним фактом Тернівським відділенням поліції Павлоградського ВП ГУНП проводиться перевірка.

ОСОБА_8 з приводу спрацювання електронного засобу контролю пояснив, що у нього не було умислу на порушення правил носіння ЕЗК. Оскільки вони з м. Дніпра до м. Бердянська їдуть близько 6 годин, по приїзду була необхідність в підзарядці зарядного пристрою, тому в обідню перерву він залишив зарядний пристрій засобу контролю на підзарядку в залі судових засідань, в зв`язку з чим стався інцидент.

У відповідності з листом ГУНП в Дніпропетровській області від 17 липня 2020 року відомості щодо порушень обвинуваченими ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обраного відносно них запобіжного заходу та покладених на них передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків відсутні.

Згідно з повідомленням Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області від 07 липня 2020 року № 15872/50/03-20 в період з 29 травня 2020 року по 01 липня 2020 року ОСОБА_4 обов`язків, покладених на нього ухвалою про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та визначених в ухвалі від 29 травня 2020 року, не порушував.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 запобіжного заходу на більш суровий, вважає, що обраний обвинуваченим запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, який є одним із найсуворіших запобіжних заходів, в повній мірі може запобігти ризикам, наявність яких встановлена судом.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне продовжити на два місяці обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю.

Клопотання адвокатів Горб Ю.В., Тертишної К.О. про переведення обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_10 до Вільнянської установи покарань є необґрунтованими, не підтвердженими відповідними доказами, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 372 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Клопотання прокурора Фоміна Геннадія Вікторовича про продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_19 , ОСОБА_2 задовольнити.

В задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката Козлова Олександра Юрійовича, захисників обвинувачених ОСОБА_11 , Мовчана Тараса Анатолійовича, Зеленкіна Дениса Дмитровича, ОСОБА_38 Pуслана ОСОБА_14 , Власюка Віктора Вікторовича – адвокатів Горб Юлії Вікторівни, Тертишної Катерини Олександрівни про зміну запобіжного заходу відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів по 21 вересня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 днів по 21 вересня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк тримання під вартою на 60 днів по 21 вересня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк тримання під вартою на 60 днів по 21 вересня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк тримання під вартою на 60 днів по 21 вересня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк тримання під вартою на 60 днів по 21 вересня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, з визначеними обов`язками, строком на два місяці, тобто по 24 вересня 2020 року включно.

В задоволенні клопотань прокурора про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, з визначеними обов`язками, строком на два місяці, тобто по 24 вересня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, з визначеними обов`язками, строком на два місяці, тобто по 24 вересня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, з визначеними обов`язками, строком на два місяці, тобто по 24 вересня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, з визначеними обов`язками, строком на два місяці, тобто по 24 вересня 2020 року включно.

В задоволенні клопотання адвокатів Горб Юлії Вікторівни, Тертишної Катерини Олександрівни про визначення місця тримання обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_10 відмовити.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Судді: О.М. Вірченко

Л.В. Богомолова

О.М. Дністрян