Ухвала суду № 90647456, 28.07.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

28 липня 2020 року справа № 580/2784/20

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицький С.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач ), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії № 1 від 10.04.2020 № 232 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням ком`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора”

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VI (далі — Закон № 3674-VI), з подальшими змінами та доповненнями.

Звертаючись до суду, позивач не додав до позовної заяви документ про сплату судового збору, вказавши, що звільнений від його сплати на підставі статті 5 Закону № 3674-VI.

До позовної заяви позивач надав копію посвідчення від 26.08.2015 серії ЮА № 007003, згідно з яким має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

Відповідно до положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Отже, Законом № 3674-VI звільнено від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі — Закон № 3551-XII). У статті 22 цього Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону № 3551-XII. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими звернулась позивачка.

Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, викладеним, зокрема, у постанові від 09.10.2019 (справа № 9901/311/19) та ухвалі від 06.05.2020 у справі №9901/70/20.

Частиною 2 статті 4 Закону №3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою розмір ставки судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою розмір ставки судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14.11.2019 №294-ІХ встановлено розмір прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб на 2020 рік, а саме у місячному розмірі з 1 січня – 2102 гривень.

Даний позов містить одну вимогу немайнового характеру, а тому позивачу належить сплатити судовий збір у сумі 840 грн 80 коп.

Належними реквізитами для сплати судового збору з 01.01.2020 є: Отримувач коштів УК у м.Черкасах/Черкаси/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38031150; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA418999980313121206084023002; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу “*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Черкаський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)”.

З огляду на викладене, суддя дійшов до висновку про необхідність надання позивачеві строку для усунення недоліків, а саме надання доказів сплати судового збору за подання адміністративного позову у сумі 840 грн 80 коп. або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Належним доказом сплати судового збору є лише оригінал документу.

Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 КАС України у позовній заяві має бути зазначений зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а у разі подання позову до декількох відповідачів – зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частини 1, 2 статті 55 Конституції України та статтей 2, 6 КАС України.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Delcourt проти Бельгії від 17.01.1970, № 2689/65, зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.07.2003 №15-рп/2003 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців» (справа про атестацію державних службовців) зазначив, що атестація є одним із способів перевірки та оцінки кваліфікації працівника, його знань і навичок. Вона передбачена частиною шостою статті 96 Кодексу законів про працю України, положення якого поширюються і на державних службовців з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про державну службу». Згідно з цією нормою атестацію можуть проводити власник або уповноважений ним орган. Такими органами відповідно до законодавства України є, зокрема, всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Атестація окремих категорій державних службовців передбачена й іншими законами України, зокрема Законом України «Про прокуратуру».

Мотиви, якими позивач обґрунтовує протиправність дій відповідача щодо проведення атестації, ґрунтуються на його незгоді із положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX (далі – Закон № 113-IX) та Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі – Порядок № 221), що, на думку позивача, порушують у тому числі права та гарантії, що визначені Кодексом законів про працю України та Конституцією України.

Запровадження Законом № 113-IX атестації прокурорів Генеральної прокуратури України як однієї з умов для переведення в Офіс Генерального прокурора пов`язане у тому числі із створенням передумови для побудови системи прокуратури, кадровим перезавантаженням органів прокуратури та способом перевірки та оцінки кваліфікацій чинних прокурорів на відповідність їх посадам прокурора в таких органах. Така атестація визначена законодавцем та відбувалась у спосіб і порядок, який є діючим і стосується усіх прокурорів, які виявили намір пройти атестацію, а тому не може вважатись протиправною чи такою, що носить дискримінаційних характер по відношенню до позивача.

Суд зазначає, що положення Закону № 113-IX на день звернення позивача до суду є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавались. Є чинними положення Порядку № 221. Підстав для їх неврахування позивачем не обґрунтовано.

Згідно зі статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У позовній заяві не зазначено, яке право позивача порушено відповідачем з огляду на критерії частини 2 статті 2 КАС України.

Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 161 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 161, 169, 256, 294 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення - залишити без руху.

Надати позивачу для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви строк тривалістю десять днів з дня отримання копії даної ухвали.

У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С.О. Кульчицький