Ухвала суду № 90646925, 29.07.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29 липня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2427/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання Інституту Військово-морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" про залишення позову без розгляду у справі №440/2427/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інституту Військово-морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

12 травня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Інституту Військово-морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" (надалі - відповідач) про: визнання протиправною бездіяльності Інституту Військово-морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку учаснику бойових дій, передбачену Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за період з 2015 - 2017 років; зобов`язання Інституту Військово-морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій, передбачену Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за період з 2015 - 2017 років в сумі 22996,26 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/2427/20, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

23 червня 2020 року до суду надійшов відзив Інституту Військово-морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" на позовну заяву /а.с. 29-32/, у якому представник відповідача просить позов залишити без розгляду посилаючись на те, що позовна заява подана з пропуском строку, встановленого частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначає, що позивача виключено зі списків особового складу військової частини А1113 із 28.12.2017 відповідно до наказу командира в/ч А1113 від 28.12.2017 №230, а тому відповідач вважає, що з 28.12.2017 позивач знав про порушення своїх прав, проте, звернувся з позовом до адміністративного суду 12.05.2020, тобто з пропуском строку, встановленого частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, суд виходить з наступного.

За визначенням, наведеним у пункті 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Разом з тим, частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційним Судом України у рішенні від 15.10.2013, № 8-рп/2013 "У справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Отже, грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, яка передбачена частиною 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у разі наявності у особи права на її виплату, належить до державних гарантій, встановлених законодавством.

Стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у справі №620/4218/18.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом у даній справі.

Таким чином, клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду необґрунтоване та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 122, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Інституту Військово-морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" про залишення позову без розгляду у справі №440/2427/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інституту Військово-морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя С.С. Сич