Ухвала суду № 90646610, 29.07.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

29 липня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2649/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Міністерства юстиції України (далі – відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність держави з невиконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Луганська у справі № 2-289/04, за період часу з 31 березня 2008 року по 18 грудня 2017 року;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 збитки від інфляції у сумі 11500,00 грн, 3 % річних в сумі 1475,00 грн, моральну шкоду в сумі 10000,00 грн, спричинені затримкою у виконанні виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Луганська у справі № 2-289/04, за період часу з 31 березня 2008 року по 18 грудня 2017 року, а всього стягнути 22975,00 грн.

Ухвалою суду від 14 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів залишено без руху. Запропоновано ОСОБА_1 протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали, проте не пізніше ніж через 5 (п`ять) днів з дня закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності інших причин пропуску строку звернення до суду та доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, оскільки зазначені позивачем в позовній заяві причини пропуску строку звернення до суду визнані неповажними, оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн, в належним чином засвідченій копії першу-третю сторінки паспорту та сторінку з інформацією про зареєстроване місце проживання, довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

27 липня 2020 року від позивача через відділ діловодства та обліку звернення громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним номером № 29904/2020 надійшла заява від 24 липня 2020 року б/н, до якої додано дублікат квитанції від 24 липня 2020 року № 0.0.1780623051.1 про сплату судового збору у розмірі 841,00 грн, в належним чином засвідченій копії першу-третю сторінки паспорту та сторінку з інформацією про зареєстроване місце проживання, довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

Заявою від 24 липня 2020 року б/н позивач серед іншого просить поновити йому строк звернення до суду та зазначає, що раніше він був позбавлений можливості оскаржити бездіяльність держави (в особі органу судової влади) до адміністративного суду, оскільки усталена і загальновідома судова практика цього не допускала. Тому позивач був вимушений звернутись до суду у порядку цивільного судочинства, але невірно визначився з відповідачем внаслідок наявної на той час судової практики. Про процесуальну можливість оскарження бездіяльності саме держави (в особі Міністерства юстиції), а не конкретного органу судової влади, що є винним у тривалому невиконанні судового рішення, позивач дізнався з тексту рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 червня 2020 року у справі № 757/15765/18-ц, де було зроблено посилання по постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 521/18287/15-ц. Свою необізнаність позивач обґрунтовує об`єктивними причинами, а саме неналежною організацією державою інформування населення про правові позиції Верховного Суду про можливі способи судового захисту порушених прав, які допускаються касаційною інстанцією.

У підсумку позивач робить такі висновки:

1) коли позивач у грудні 2017 року дізнався про порушення своїх прав державою, існуюча судова практика не визнавала можливості оскарження бездіяльності саме держави, а вимагала звернення з такою вимогою лише до суб`єкта владних повноважень, що порушив права позивача;

2) оскільки у даному випадку суб`єктом владних повноважень був орган судової влади, то така позовна вимога не підлягала розгляду в порядку адміністративного судочинства;

3) виходячи з цього, позивач був вимушений звернутись з цивільним позовом до Печерського районного суду м. Києва;

4) під час розгляду справи судова практика змінилась і з`явилась можливість оскарження бездіяльності саме держави в особі Міністерства юстиції;

5) про цю можливість позивач дізнався з рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 червня 2020 року у справі № 757/15765/18-ц, яке було оприлюднено в ЄДРСР 30 червня 2020 року.

Таким чином, резюмує позивач, до зазначеної дати у нього не було об`єктивної можливості оскаржити бездіяльність держави в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Згідно з частинами першою та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).

КАС України не пов`язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що зазначені позивачем в заяві від 24 липня 2020 року б/н причини пропуску строку звернення до суду є неповажними з огляду на таке.

Закон України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» визначає порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства.

Частиною першою статті 3 Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина друга статті 3 Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень»).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин (частина третя статті 4 Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень»).

Отже, опублікування судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України, можна вважати належною організацією державою інформування населення про правові позиції Верховного Суду.

Також правові позиції Великої Палати Верховного Суду щодо правових питань, винесених на розгляд Великої Палати, в загальних рисах з посиланням на судові рішення з використанням Єдиного державного реєстру судових рішень публікуються на офіційному веб-сайті Верховного Суду (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pro_sud/rozgl_sprav_vp_vs/).

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у цивільній справі № 522/3454/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Президента України, ГУ ПФУ в Одеській області, ДКС України про визнання бездіяльності незаконною та стягнення моральної шкоди (№ рішення в ЄДРСР 73438182), на яку є посилання в рішенні Печерського районного суду м. Києва від 25 червня 2020 року у справі № 757/15765/18-ц, опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень 18 квітня 2018 року.

Отже, з 18 квітня 2018 року зазначена правова позиція Великої Палати Верховного Суду є загальнодоступною та такою, що визначає прогнозованість судових рішень та сприяє однаковому застосуванню законодавства, а отже, у позивача була об`єктивна можливість з 18 квітня 2018 року оскаржити бездіяльність держави щодо тривалого виконання судового рішення в порядку адміністративного судочинства.

Те, що позивач дізнався про вказану правову позицію з рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 червня 2020 року у справі № 757/15765/18-ц, яке було оприлюднено в ЄДРСР 30 червня 2020 року, не свідчить про те, що до цієї дати (30 червня 2020 року) у нього не було об`єктивної можливості оскаржити бездіяльність держави в порядку адміністративного судочинства.

У зв`язку з викладеним, вказані позивачем в заяві від 24 липня 2020 року б/н підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними, оскільки такі обставини не можна вважати об`єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Печерського районного суду м. Києва від 25 червня 2020 року у справі № 757/15765/18-ц відсутні посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 521/18287/15-ц, в якій вирішувалось правове питання, винесене на розгляд Великої Палати, - у порядку якого виду судочинства (цивільного чи адміністративного) має розглядатись справа за позовом фізичної особи до Держави Україна, районного суду про відновлення права на судовий захист шляхом зобов`язання вчинити дії, а саме зареєструвати в автоматизованій системі документообігу суду позовну заяву позивача, яка була розглянута в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян», і позивач помилково зазначає про ці обставини в заяві від 24 липня 2020 року б/н.

Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів підлягає поверненню внаслідок визнання судом вказаних в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду неповажними (випадок, передбачений частиною другою статті 123 КАС України).

Керуючись статтями 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяТ.І. Чернявська