Ухвала суду № 90646609, 29.07.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

29 липня 2020 року СєвєродонецькСправа № 426/4920/20-1

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до старшого державного інспектора ВДК Карасьова Олександра Сергійовича про визнання протиправними дій, скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

19 липня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду зі Сватівського районного суду Луганської області надійшла справа за позовною заявою ОСОБА_1 до старшого державного інспектора ВДК Карасьова Олександра Сергійовича, з такими вимогами:

1) визнати дії старшого державного інспектора ВДК Карасьова Олександра Сергійовича при здійсненні габаритно-вагового контролю протиправними;

2) скасувати постанову по справі про застосування адміністративно-господарського штрафу № 130458, винесену 23.03.2020 начальником Управління Укртрансбезпеки у Луганській області Стефановим Костянтином Олександровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративно-господарської відповідальності за абзацом 15 частини першої статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд встановив таке.

Відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається:

- повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;

- зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З огляду позовної заяви вбачається, що позивачем не повністю зазначені ідентифікаційні дані свої та відповідача, а саме: не зазначено реєстраційний номер облікової картки ОСОБА_1 платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти позивача та відповідача, а в разі, якщо така інформація відносно не відома, письмово про це не зазначено.

Також позивачем в порушення пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України не зазначено повне найменування посади та установи, в якій працює відповідач – ОСОБА_2 .

Крім того, з огляду позовної заяви вбачається, що позивачем визначено одного відповідача у справі старшого державного інспектора ВДК Карасьова Олександра Сергійовича.

При цьому з огляду позовних вимог вбачається, що позивачем до суду звернено дві позовні вимоги. Вимога, викладена в пункті 1 позовних вимог, звернена до визначеного відповідача у справі, однак щодо позовної вимоги про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.03.2020 № 130458, особа яка має відповідати за даною позовною вимогою позивачем не визначена.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Пунктом 4 Положення передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

У відповідності до пункту 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Луганській області.

Отже, відповідно до вищенаведеного, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження через територіальні органи - структурні підрозділи апарату та є належним відповідачем в даній справі, оскільки територіальні органи - структурні підрозділи апарату Укртрансбезпеки не визначені, як самостійні органи Державної служби з безпеки на транспорті, що виключає можливість їхньої участі як сторони в адміністративному процесі.

З викладеного слідує, що належним відповідачем, який має відповідати за позовною вимогою про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.03.2020 № 130458 є Державна служба з безпеки на транспорті.

Таким чином, у розумінні вимог статей 9, 43, 47 КАС України, позивачу необхідно визначити належних відповідачів у справі, зазначивши відносно них всі відомості відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно із частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою – підприємцем судовий збір становить - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу; за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - підприємцем, збір становить - 1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Станом на 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102,00 грн.

Позивачем у позовній заяві, заявлено дві вимоги (немайнового характеру (про визнання протиправними дій) та майнового характеру (про скасування постанови від 23.03.2020 № 130458 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн).

Враховуючи те, що позивачем заявлено вимогу немайнового та майнового характеру, судовий збір за подання до адміністративного суду даного позову мав становити:

- 2102,00 грн (1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу за позовну вимогу немайнового характеру (про визнання протиправними дій);

- 840,80 грн (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовну вимогу майнового характеру (про скасування постанови від 23.03.2020 № 130458 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн).

Позивачем судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову в сумі 2942,80 грн не сплачений.

В позовній заяві позивач заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі статті 288 КУпАП.

З даного приводу слід зауважити, що відповідно до частини четвертої статті 288 Кодексу про адміністративні правопорушення України особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Водночас Законом України «Про судовий збір» не передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів в адміністративних справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Зазначену невідповідність між законодавчими актами з питань справляння судового збору проаналізовано Пленумом Вищого адміністративного суду України у постанові від 23.01.2015 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Зокрема, як вказано у затвердженій цією постановою Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України «Про судовий збір», припис частини четвертої статті 288 КУпАП не вступає в колізію з положеннями статті 5 Закону № 3674-VI, якою визначено пільги щодо сплати судового збору, оскільки коло вимог і осіб, які мають такі пільги за цим Законом, не є вичерпним. Цей Закон не містить застережень про те, що закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечать йому, а лише доручає Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України з прийняттям цього Закону (пункт 1 частини третьої статті 10 Закону № 3674-VI).

Крім того, у цьому випадку необхідно виходити з того, що норми частини четвертої статті 288 КУпАП є спеціальними нормами порівняно з нормами Закону України «Про судовий збір».

Отже, за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом України «Про судовий збір».

Водночас помилковими є доводи позивача про те, що вказані вище норми чинного законодавства щодо звільнення від сплати судового збору поширюються також на всі інші спори, пов`язані з рішенням суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності.

Позивачем оскаржується постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення положень Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частини першої статті 30 вказаного Закону, що не є тотожним щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП. Відтак зазначена пільга на цю категорію публічно-правових спорів не поширюється.

Отже, в силу вимог закону позивач повинен сплатити судовий збір при зверненні до адміністративного суду з цим позовом за вимогами майнового та немайнового характеру окремо за кожну.

У відповідності до вимог статті 4 Закону № 3674-VI позивачу слід надати суду документ про сплату судового збору в розмірі 2942,80 грн.

Згідно із частиною четвертою статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частинами першою, другою статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Письмовими доказами відповідно до частини першої статті 94 КАС України є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до вимог пунктів 5.26, 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Підпис відповідальної особи на документі засвідчують відбитком печатки організації. Згідно з пунктом 4.5 ДСТУ 4163-2003 у документах, що їх оформлюють на двох і більше сторінках, реквізити 26 - відбиток печатки, 27 - відмітка про засвідчення копії проставляють після тексту (21).

Позивачем в позовній заяві зазначено місце проживання та ідентифікаційний код, що однак доказів на підтвердження зазначених обставин до позовної заяви не додано.

Для усунення вказаного недоліку позовної заяви позивачу необхідно надати у належним чином засвідчених копіях, а саме: з відміткою про засвідчення, яка складається зі слів «Згідно з оригіналом», особистого підпису позивача як особи, яка засвідчує копію, його ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії документа такі документи: паспорт громадянина України та довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява подана без додержання вимог статті 160 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки вищевказані обставини перешкоджають відкриттю провадження у справі, позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху, з встановленням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Позивачу протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду:

- уточнену позовну заяву, оформлену з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України, та її копію у відповідності до кількості визначених учасників справи;

- належним чином засвідчену копію паспорту позивача громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру для приєднання до матеріалів справи та вручення відповідачу;

- оригінал документу про сплату судового збору у розмірі 2942,80 грн, сплаченого за такими реквізитами:

Отримувач коштів - УК у м.Сєвєродон./Луг.окр.адм.суд/22030101;

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37944909;

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП);

Код банку отримувача (МФО) – 899998;

Рахунок отримувача - UA218999980313141206084012080;

Код класифікації доходів бюджету – 22030101;

Призначення платежу - *; 101; ____ (реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ____ (ПІБ позивача), Луганський окружний адміністративний суд.

У разі ненадання вищевказаних документів позовна заява буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.

Копію даної ухвали невідкладно надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.

СуддяО.В. Захарова