Ухвала суду № 90646583, 29.07.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

29 липня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2786/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , Ради трудового колективу Луганського міжрайнного управління водного господарства про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом ОСОБА_1 , Ради трудового колективу Луганського міжрайнного управління водного господарства до Державного агентства водних ресурсів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Луганське міжрайонне управління водного господарства про скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , Ради трудового колективу Луганського міжрайнного управління водного господарства до Державного агентства водних ресурсів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Луганське міжрайонне управління водного господарства, відповідно до якої позивачі просили суд скасувати наказ Державного агентства водних ресурсів України від 03.06.2020 №503 “Про реорганізацію Луганського міжрайонного управління водного господарства”.

Ухвалою суду від 23.07.2020 позовну заяву ОСОБА_1 , Ради трудового колективу Луганського міжрайнного управління водного господарства до Державного агентства водних ресурсів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Луганське міжрайонне управління водного господарства про скасування наказу, - залишено без руху.

28.07.2020 позивачами на виконання ухвали суду від 23.07.2020 надано уточнену позовну заяву, відповідно до якої просять суд визнати протиправним та скасувати наказ Державного агенства водних ресурсів України від 23.06.2020 № 573 "Про реорганізацію Луганського міжрайонного управління водного господарства".

Одночасно, 28.07.2020 позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу Державного агентства водних ресурсів України від 23.06.2020 № 573 «Про реорганізацію Луганського МУВГ».

В обгрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що здійснення повноважень з прийняття рішень щодо реорганізації підприємств територіальних органів Держводагенства, у тому числі про утворення комісій з припинення (реорганізації) та підписання з цього приводу відповідних наказів належить до компетенції голови Держводагентства.

Відповідно до розпорядження Кабінету Мністрів України №642-р від 10.06.2020 на ОСОБА_2 як заступника голови Держводагентства було покладено тимчасово, до призначення в установленому порядку голови Державного агентства водних ресурсів України, виконання обов`язків голови зазначеного агентства.

10.06.2020 Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження №640-р, яким першим заступником голови Державного агентства водних ресурсів України призначив Кузьменкова О.О. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 828-р, головою Державного агентства водних ресурсів України призначено ОСОБА_3 .

У свою чергу, 23.06.2020 в.о. голови Державного агентства водних ресурсів України Хорєвим М.Ю. винесено наказ № 573 "Про реорганізацю Луганського МУВГ". Заявники зазначають про наявність ознак очевидної протиправності наказу від 23.06.2020 № 573, у зв`язку з порушенням відповідачем порядку його прийняття, а саме підписання неуповноваженою на це особою.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.10.2019 № 1016-р на ОСОБА_2 було покладено тимчасово виконання обовз`яків голови Держводагенства, юридично визначено до якого терміну останній буде виконувати покладені на нього обовя`зки, а саме до призначення голови Державного агенства водних ресурсів України. Тому, з часу призначення головою Державного агенства водних ресурсів України Кузьменкова О.О ОСОБА_4 , повноваження в.о. голови ОСОБА_2 припинилися, а тому останній не мав юридичних повноважень на прийняття та підписання наказу від 23.06.2020 № 573 "Про реорганізацію Луганського МУВГ".

Пунктом 4 оскаржуваного наказу визначено склад комісії з реорганізації Лугнського МУВ. Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається ряд реорганізаційних дій, які повинні бути вчиненні комісією з часу прийняття рішення про реорганізацію Луганського міжрайонного управління водного господарства (далі - МУВГ), а саме: передача всіх майнових прав та обов`язків правонаступнику - Регіональному офісу водних ресурсів у Луганській області (далі - РОВР); передача повноважень щодо управління справами Луганського МУВГ утвореній комісії; зміна умов праці та вивільнення працівників підприємства працівників Луганського МУВГ, а також інші дії.

На виконання наказу № 573 від 23.06.2020 розпочато вчинення дій щодо юридичного оформлення реорганізації управління, про що свідчать відомості є Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в якому міститься інформація про перебування юридичної особи в стадії припинення строком до 25.08.2020, а до розділу про уповноважених осіб представляти юридичну особу керівника зазначено голову комісії з припинення юридичної особи - ОСОБА_1 .

На думку заявників, у випадку задоволення позовних вимог та скасування наказу, повернення установі його прав, обов`язків та майна буде значно ускладненим, переведення та звільнення працівників будуть незаконними, тобто виконання рішення суду потребуватиме значних зусиль та витрат для повернення правового статусу Луганського МУВГ у попередній стан та поновлення звільнених працівників на посадах. Відповідно, не зупинення дії наказу Державного агентства водних ресурсів України від 23 червня 2020 року № 573 "Про реорганізацію Луганського МУВГ", може призвести до істотного ускладнення або унеможливлення в подальшому виконання рішення суду в даній справі.

З метою недопущення спричинення значної шкоди позивачам та порушення принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, а також з урахуванням співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, на думку заявників, є необхідність вжиття негайних заходів, направлених на ефективний захист та поновлення порушених/оспорюваних прав позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази обґрунтованості клопотання про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.

У відповідності до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Положеннями частини першої статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За своїм змістом забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 640/18007/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 640/9158/19.

Суд зауважує, що заявниками не надано доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди їх правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та не обґрунтовано причини неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів.

Крім того, предметом спору в даній справі є правомірність наказу Державного агентства водних ресурсів України від 23.06.2020 № 573 “Про реорганізацію Луганського міжрайонного управління водного господарства”, а отже питання дотримання відповідачем вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваного наказу належить з`ясувати саме під час розгляду справи.

Заява про забезпечення позову не містить обгрунтування які саме права, свободи та інтереси заявники вважають порушеними чи оспорюваними, які неможливо буде поновити (необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для захисту цих прав) в разі невжиття заходів забезпечення позову, адже положеннями частини другої статті 150 КАС України передбачено забезпечення позову не у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а у випадку необхідності докладання значних зусиль та витрат для виконання рішення суду або в поновленні порушених прав, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, заявниками не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення її порушених прав та інтересів.

Враховуючи принцип співмірності та співвідношення прав, які просять захистити позивачі, суд не вважає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулись до суду.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення адміністративного позову.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 241-243, 248, 256 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , Ради трудового колективу Луганського міжрайнного управління водного господарства про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом ОСОБА_1 , Ради трудового колективу Луганського міжрайнного управління водного господарства до Державного агентства водних ресурсів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Луганське міжрайонне управління водного господарства про скасування наказу, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяК.Є. Петросян