Рішення № 90637360, 28.07.2020, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 року Справа № 414/1116/20

Провадження № 2-а/414/29/2020

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з Нагорянської О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції в Луганській області сержанта поліції Галкіна Олександра Геннадійовича, Управління патрульної поліції в Луганській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кремінського районного суду Луганської області з позовом до поліцейського взводу № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції в Луганській області сержанта поліції Галкіна Олександра Геннадійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що постановою відповідача серії ДП18 № 542438 від 15.05.2020 на нього було накладене адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 850 грн, відповідно до якої ОСОБА_1 15.05.2020 о 16:00 год., рухаючись по вул. Східна м. Рубіжне Луганської області, керуючи транспортним засобом «Volksvagen Golf» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , здійснив обгін та розмовляв по телефону.

Проте така постанова, на думку позивача, не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так, під час складення постанови позивач оспорив інкриміновані правопорушення та вимагав надати докази їх скоєння. Разом із цим, будь-яких доказів відповідачем надано не було і вони під час розгляду справи не досліджувалися.

Відповідач у своїй постанові зазначає, що справа розглядалася за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Східна, 4, однак фактично справа розглядалася за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Нахімова, 30.

Крім цього, на думку позивача, відповідачем було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки позивач був позбавлений можливості скористатися частиною прав, передбачених ст. 268 КУпАП, які належним чином не були йому роз`яснені, зокрема позивачу не була надана правовова допомога та було відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення з відеодоказами. Також позивачеві не були роз`яснені ст.ст. 268, 289 КУпАП, про що він зазначив у постанові у пункті восьмому.

Таким чином, позивач просив скасувати винесену відповідачем постанову про накладення адміністративного стягнення серії ДП18 № 542438 від 15.05.2020.

Ухвалою судді від 05.06.2020, разом із вирішенням питання про відкриття провадження, співвідповідачем до участі у розгляді зазначеної адміністративної справи було залучене Управління патрульної поліції Луганської області (а.с. 18-20).

Ухвалою суду від 14.07.2020 було витребувано у відповідача ОСОБА_2 працездатний DVD-R диск із відеоматеріалами фіксації адміністративного правопорушення за постановою серії ДП18 № 542438 від 15.05.2020 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 (а.с. 35-36).

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та пояснив, що 15.05.2020 приблизно о 16 год. він їхав, керуючи транспортним засобом «Volksvagen Golf», по вул. Богуна м. Рубіжне з боку вул. Східної у напрямку центра міста та здійснив поворот у гаражі у районі картонно-тарного комбінату. У дзеркалі заднього виду він побачив поліцейський автомобіль, на якому були ввімкнені проблискові маячки червоного та синього кольорів. Він вважав, що поліція здійснює обгін його автомобіля та звернув у провулок, однак вони поїхали за ним, після чого позивач зупинився на вул. Нахімова. До автомобіля позивача підійшов поліцейський (відповідач ОСОБА_2 ) і повідомив, що причиною зупинки послугували порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху України, а саме він здійснив обгін з порушенням та користувався під час руху автомобіля телефоном. ОСОБА_1 зауважив у судовому засіданні (так само, як і поліцейському після оголошення причини зупинки), що будь-яких порушень ПДР України з його боку допущено не було, по телефону він не спілкувався і взагалі не здійснював обгону. Відповідач ОСОБА_2 попросив у позивача документи, але останній надати їх відмовився та просив надати поліцейського посвідчення та вимагав надати докази правопорушення. Відповідач ОСОБА_2 попередив, що буде вимушений притягнути позивача до адміністративної відповідальності за відмову надати документи на вимогу працівника поліції. Права поліцейський зачитував, проте зробив це дуже швидко. Позивач просив перенести розгляд справи у зв`язку з необхідністю перечитати законодавство, проте йому було відмовлено без мотивування такого рішення. Також ОСОБА_1 висловив бажання скористатися послугами вторинної юридичної допомоги, після чого напарник ОСОБА_2 дав номер телефону, за яким позивачу пояснили, що поліцейські мають надати відеодокази на підтвердження вчинення правопорушень. Натомість ОСОБА_2 запропонував позивачу надати рапорт про вчинене правопорушення, який мав скласти його напарник. ОСОБА_1 відповів, що це не передбачено законодавством. Після цього ОСОБА_2 склав постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення, поки останній чекав у своєму автомобілі. Позивач наголосив, що місце правопорушення зазначене неправильно. У постанові у графі щодо роз`яснення прав позивач мав намір написати, що права не роз`яснені та не виконані, проте ОСОБА_2 вихопив у нього примірник постанови, пояснивши, що про це треба зазначити у поясненнях на окремому аркуші, проте аркуш паперу вони надавати йому не зобов`язані, а постанову позивачеві надішлють поштою.

Відповідач – поліцейський взводу № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції в Луганській області сержанта поліції Галкіна О.Г. у судове засідання не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому також зазначив, що позовні вимоги не визнає.

Представник співвідповідача – Управління патрульної поліції в Луганській області – у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки не повідомив.

Заслухавши позивача, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням всі надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до постанови серії ДП18 № 542438 від 15.05.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, водій ОСОБА_1 15 травня 2020 року о 16:05 год., керуючи транспортним засобом «Volksvagen Golf» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , рухаючись в м. Рубіжне Луганської області по вул. Східна, не виконав вимоги знаку 3.25 «Обгін заборонено», під час перевірки документів водій не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п.п. 2.1 (б) Правил дорожнього руху України, тим самим вчинивши адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У зв`язку з цим поліцейським взводу № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції в Луганській області сержантом поліції Галкіним О.Г. була винесена вказана постанова, згідно з якою на ОСОБА_3 із застосуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. У постанові зазначається, що до неї додається відео з боді-камери ВВ-0061 (а.с. 4, 13, 29).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз`яснень, викладених у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» № 6 від 24.06.1988 орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП порушення вимог дорожніх знаків тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред’явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача – суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. В свою чергу, позивач категорично заперечував порушення ним правил дорожнього руху, про які зазначав відповідач ОСОБА_2 на місці зупинки і які вказані у постанові про накладення на позивача адміністративного стягнення.

Як вбачається із досліджених наданих сторонами відеозаписів, на місці зупинки відповідач ОСОБА_2 пояснив, що транспортний засіб позивача було зупинено відповідачем за порушення вимог п.п. 2.9 (д), 8.4 (б) ПДР, а саме за користування засобами зв`язку під час руху, тримаючи їх у руці, та невиконання вимог знаку 3.25 «Обгін заборонено» (а.с. 17, 41).

Проте щодо порушення ОСОБА_1 п.п. 2.9 (д), 8.4 (б) ПДР у постанові про накладення на позивача адміністративного стягнення не зазначається взагалі, на досліджених наданих відповідачами відеозаписах не зафіксовано порушення позивачем вимог знаку 3.25 «Обгін заборонено» або ж користування ним засобами зв`язку під час руху автомобіля, а сама відеофіксація починається вже з моменту зупинки автомобіля позивача.

Таким чином, відповідачами не надано будь-яких доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, які стали підставою для зупинки його автомобіля, а викладена у постанові фабула правопорушення містить очевидні розбіжності із оголошеною на місці зупинки відповідачем ОСОБА_2 причиною зупинки автомобіля позивача.

Відповідно до п. 2.1 (а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п. 2.4 (а) ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також, пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, – страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 32 Закон України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

При цьому відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби, зокрема у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Із системного аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що за наявності факту порушення водієм Правил дорожнього руху зупинка транспортного засобу є законною, і лише з дотриманням таких умов у працівника поліції виникає право на реалізацію повноважень вимагати у особи пред`явлення нею документів, зокрема посвідчення водія.

Крім іншого, аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17, відповідно до якого поліцією має бути належним чином задокументовано та доведено належними і допустимими доказами наявність причини для зупинки транспортного засобу (факт порушення Правил дорожнього руху України тощо), у той час як відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу свідчить про неправомірність подальших вимог працівників поліції, зокрема щодо пред`явлення документів.

Водночас згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на це, оскільки відповідачами не було надано будь-яких доказів, що працівники поліції мали законні підстави для зупинки транспортного засобу, яким керував позивач ОСОБА_4 , а патрульний поліцейський ОСОБА_2 не задокументував і не довів факт порушення позивачем правил дорожнього руху, подальші вимоги щодо надання позивачем водійського посвідчення слід вважати неправомірними.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що відповідачем не були роз`яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, оскільки це спростовується дослідженими у судовому засіданні відеозаписами, наданими сторонами. Суд також вважає необґрунтованими посилання позивача на відмову у перенесенні розгляду справи за місцем його проживання, оскільки поліцейський з огляду на положення ст. 258 КУпАП мав право на розгляд справи на місці вчинення правопорушення, до того ж позивач відповідне клопотання на місці зупинки жодним чином не мотивував.

У той же час, з досліджених судом наданих сторонами відеозаписів вбачається, що відповідач ОСОБА_2 фактично відмовив позивачу у наданні відеозапису, на якому зафіксовані правопорушення останнього, і про наявність якого поліцейський ОСОБА_2 вказував на місці зупинки, запропонувавши натомість надати ОСОБА_1 в якості доказу рапорт свого напарника про вчинення позивачем інкримінованих правопорушень. Разом із тим, відповідно до ст. 279 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення досліджуються докази, а отже відповідач ОСОБА_2 мав обов`язок на вимогу позивача дослідити відповідний відеозапис (у разі його наявності).

Європейський суд з прав людини у п. 58 свого рішення «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У той же час, у ч. 3 ст. 62 Конституції України наголошується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на встановлені судом обставини, оскільки відповідачами не було доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем інкримінованих останньому адміністративних правопорушень за ч. 1 ст. 126 КУпАП, крім того, відповідачем ОСОБА_2 були допущені суттєві порушення процедури розгляду справи, що, в свою чергу, призвело до порушення прав позивача, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а відповідна справа про адміністративне правопорушення – закриттю, що з огляду на положення ч. 2 ст. 9 та ч. 3 ст. 286 КАС України буде належним та ефективним способом захисту прав позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 6, 9, 14, 16, 72-77, 79, 241-246, 286 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції в Луганській області сержанта поліції Галкіна Олександра Геннадійовича, Управління патрульної поліції в Луганській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити повністю.

Скасувати постанову серії ДП18 № 542438, винесену 15 травня 2020 року поліцейським взводу № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції в Луганській області сержантом поліції Галкіним Олександром Геннадійовичем про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 гривень, а відповідну справу про адміністративне правопорушення – закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом десяти днів із дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана ним протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: поліцейський взводу № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції в Луганській області сержант поліції Галкін Олександр Геннадійович (місцезнаходження: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Штейгерська, 8).

Співвідповідач: Управління патрульної поліції в Луганській області (місцезнаходження: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Штейгерська, 8).

Суддя І.Г. Безкровний