Рішення № 90634610, 23.07.2020, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/1806/19

Провадження № 2/486/220/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року м. Южноукраїнськ

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Деменко К.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнськ Миколаївської області цивільну справу за позовом заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування пункту рішення міської ради та повернення безпідставно отриманих коштів,

учасники справи: представники позивача прокурори Ворушило О .В. , Руденко О .В. , відповідач ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_4 , представник відповідача Южноукраїнської міської ради Миколаївської області Чебан Я.С.,

В С Т А Н О В И В:

21 жовтня 2019 року заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області та до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування пункту рішення міської ради та про повернення безпідставно отриманих коштів у сумі 122545,82 грн.

17 березня 2020 року представник позивача надала в судовому засіданні заяву про уточнення позовних вимог, в якій посилалась на зміну реквізитів розрахункових рахунків Южноукраїнської міської ради та прокуратури Миколаївської області.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що Первомайською місцевою прокуратурою за результатами вивчення стану додержання Южноукраїнською міською радою Миколаївської області вимог Закону України «Про запобігання корупції» виявлено порушення антикорупційного законодавства. Встановлено, що п. 25 рішення Южноукраїнської міської ради №885 від 09 листопада 2017 року передбачено виділення з метою надання ОСОБА_1 з Фонду міської ради на виконання депутатських повноважень матеріальної допомоги для проведення хірургічного лікування коштів в сумі 122545,82 грн. На підставі цього рішення Департаментом соціальних питань та охорони здоров`я Южноукраїнської міської ради ОСОБА_1 перераховано кошти в сумі 122545,82 грн. Вважає, що вказаний пункт рішення прийнято з порушенням вимог чинного антикорупційного законодавства. Відповідач, будучи депутатом Южноукраїнської міської ради, був присутній серед депутатів міської ради та голосував за прийняття спірного рішення щодо виділення йому коштів з фонду місцевого бюджету, тому діяв в умовах конфлікту інтересів, не повідомив про наявність у нього реального конфлікту інтересів, його постановою Южноукраїнського міського суду від 05 квітня 2019 року у справі №486/391/19 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 1727 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. Постанова суду набрала законної сили. Сам факт голосування ОСОБА_1 вказує на необ`єктивність прийняття рішення, упередженість в його прийнятті. На його думку, вказаний пункт рішення Южноукраїнської міської ради прийнято з порушенням вимог Закону України «Про запобігання корупції», тому він підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Зазначає, що вказані кошти могли бути використані на інші соціальні потреби міста.

26 березня 2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що його голос не був вирішальним та не вплинув на правомірність прийняття спірного рішення, що є однією з підстав для відмови у задоволені позову прокурора, є помилковим. Більш того, можливість отримання та використання на власні потреби бюджетних коштів депутатами місцевих рад взагалі не передбачено положеннями ст. ст. 19, 30, 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Хоча ОСОБА_1 отримав кошти для лікування як громадянин, його участь у голосуванні як депутата Южноукраїнської міської ради призвело до негативного авторитетного впливу на прийняття Южноукраїнською міською радою позитивного рішення про виділення коштів. Просив позов задовольнити.

15 липня 2020 року від представника позивача надійшли пояснення на заперечення відповідача, згідно яких надані ОСОБА_1 кошти матеріальної допомоги не були засобом до існування останнього, оскільки не відповідали змісту такого засобу. Відсутні підстави стверджувати про загрозу його життю. Постановою суду від 05 квітня 2019 року винна і протиправна поведінка ОСОБА_1 доведена. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, зазначив, що протиправність дій ОСОБА_1 при отриманні допомоги на лікування встановлено постановою Южноукраїнського міського суду від 05 квітня 2019 року у справі №486/391/19, якою відповідача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 1727 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності, що виключає добросовісну поведінку відповідача ОСОБА_1 . Просив позов задовольнити.

03 лютого 2020 року від представника відповідача Южноукраїнської міської ради на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що п. 25 рішення Южноукраїнської міської ради №885 від 09 листопада 2017 року передбачено виділення з метою надання ОСОБА_1 з Фонду міської ради на виконання депутатських повноважень матеріальної допомоги для проведення хірургічного лікування коштів в сумі 122545,82 грн. ОСОБА_1 , будучи депутатом Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, був присутній серед депутатів міської ради та голосував за прийняття спірного рішення щодо виділення йому коштів з фонду місцевого бюджету. Постановою Южноукраїнського міського суду від 05 квітня 2019 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 1727 КУпАП. Оскільки факт корупційного діяння встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, він не підлягає доказуванню. Тому не заперечує проти задоволення позову та просить слухання справи проводити без присутності уповноваженого представника Южноукраїнської міської ради.

Представник відповідача Южноукраїнської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився.

13 березня 2020 року від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує, що на підставі його заяви від 07 листопада 2017 року як громадянина, що потребує у наданні допомоги на лікування, п. 25 рішення Южноукраїнської міської ради №885 від 09 листопада 2017 року, згідно Положення «Фонд міської ради на виконання депутатських повноважень» на 2017 рік, було виділено кошти у сумі 122545,82 грн. на надання матеріальної допомоги ОСОБА_1 для проведення хірургічного лікування серця. До вказаної заяви він надав консультативний висновок «Інститут серця МОЗ України» від 06 листопада 2017 року, виписку з медичної карти стаціонарного хворого кардіологічного центру № 13333/3077 від 19 жовтня 2017 року. З копій медичних документів вбачається, що погіршення стану його здоров`я, пов`язане з травмами під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Виділені міською радою кошти він використав за призначенням. Відповідно до розділу «Мета Програми» Програми «Фонд міської ради на виконання депутатських повноважень» на 2017 рік, метою програми є захист інтересів кожного жителя міста, вирішення проблем виборців. Він є жителем м. Южноукраїнська та виборцем, незважаючи на обрання його депутатом Южноукраїнської міської ради, та з його боку поведінка щодо отримання допомоги на лікування є добросовісною та носить добровільний характер і не підлягає поверненню як безпідставно набута, навіть за умови скасування такого рішення. Стосовно притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 1727 КУпАП, вважає, що вказаний факт не стосується предмету позову в частині п. 2 позовних вимог, оскільки факт його голосування в ході прийняття рішення не вплинув на результат голосування, так як навіть без його голосу, відповідно до Регламенту Южноукраїнської міської ради, воно вважалося б прийнятим за кількістю голосів «за». При голосуванні він голосував не за п. 25, а за рішення вцілому, оскільки від цього рішення залежала допомога іншим жителям Южноукраїнська. Також про його добросовісність при отриманні допомоги на лікування свідчить той факт, що 09 листопада 2017 року, після того, як відбулось голосування на засіданні 29 сесії Южноукраїнської міської ради, він звернувся з заявою до міського голови, в якій просив, з метою недопущення виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів, врахувати його волевиявлення під час голосування за проект рішення міської ради «Про виділення коштів з Фонду міської ради на виконання депутатських повноважень», як «Не голосував». Просить відмовити в задоволенні п. 2 позовних вимог в повному обсязі та п. 3 позовних вимог в частині стягнення з нього судового збору.

03 липня 2020 року від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких останній зазначає, що допомога була надана Южноукраїнською міською радою йому як засіб до існування, оскільки вказані кошти зберегли йому життя. Він, як набувач матеріальної допомоги для проведення хірургічного лікування, діяв добросовісно, тому кошти не підлягають поверненню.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні позову, так як міською радою виділені кошти на його лікування добровільно. Просить врахувати, що вказані захворювання він отримав, як учасник бойових дій. Коштів у нього немає, квартира в нього знаходиться в іпотеці, за яку він кошти не виплатив, дохід від земельної ділянки невеликий, тому він не міг зібрати кошти. Після сесії міської ради заявив про конфлікт інтересів, за що поніс відповідальність, однак рішення ще не було підписане міським головою.

Вислухавши представника позивача та відповідача, дослідивши докази в сукупності, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №432 від 01 грудня 2016 року затверджено Програму та Положення «Фонд міської ради ни виконання депутатських повноважень» на 2017 рік. Метою Програми є оперативне та ефективне забезпечення активної участі депутатів міської ради в житті територіальної громади, діяльності Южноукраїнської міської ради та виконання ними програмних зобов`язань перед виборцями і захисту інтересів кожного жителя міста. Одним із заходів, на які спрямована Програма є одноразова матеріальна допомога на вирішення гострих нагальних проблем людини (на лікування, операційне втручання, післяопераційну реабілітацію і т.і.). При цьому особа не отримувала допомоги за рахунок міського бюджету в рамках інших діючих міських програм.

07 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до депутатів Южноукраїнської міської ради з заявою про надання матеріальної допомоги для проведення аорто-коронарного шунтування. До заяви додано копію консультативного висновку «Інституту серця МОЗ України» від 06 листопада 2017 року та копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого кардіологічного центру № 13333/3077 від 19 жовтня 2017 року.

Рішенням Южноукраїнської міської ради №885 від 09 листопада 2017 року (п. 25) передбачено виділення коштів Фонду міської ради на виконання депутатських повноважень в сумі 122545,82 грн. на надання матеріальної допомоги ОСОБА_1 для проведення хірургічного лікування аневризми інфраренального відділу низхідної аорти (копія Висновку (ХХVІ) додається).

Платіжним дорученням №549 від 14 листопада 2017 року кошти в сумі 122545,82 грн. були перераховані (отримувач Креді Агріголь Банк), як одноразова допомога на виконання депутатських повноважень, згідно супровідної відомості від 14 листопада 2017 року.

Згідно списку №1 (50171/5863) на зарахування одноразової допомоги за виконання депутатських повноважень на поточні рахунки Креді Агріголь Банк за період з 01 листопада по 30 листопада 2017 року на користь ОСОБА_1 перераховано 122545,82 грн.

Вказане було встановлено постановою Южноукраїнського міського суду від 05 квітня 2019 року у справі №486/391/19, за якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 1727 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 3400 гривень на користь держави. Вказана постанова суду набрала законної сили 16 квітня 2019 року.

Згідно положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, вказаною постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області встановлено винність ОСОБА_1 у вчинені адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 1727 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

У частині першій статті 10 Закону передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У статті 45 названого Закону передбачено, що сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов`язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат, крім секретаря ради, повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради. Депутат зобов`язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано. Депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано (частини четверта, шоста статті 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до частин 1-3 статті 59 зазначеного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

У статті 59-1 цього Закону передбачено, що сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.

Якщо Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» врегульовано правовий статус, склад та повноваження і порядок дій органів місцевого самоврядування, то терміни «реальний конфлікт інтересів», «потенційний конфлікт інтересів», «неправомірна вигода», «подарунок» вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про запобігання корупції», що прямо зазначено у примітці до статті 59-1 названого Закону.

Закон країни «Про запобігання корупції» визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення недоліків корупційних правопорушень.

У статті 1 цього Закону надано значення термінів, які у ньому вживаються:

потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень .

Статтею 3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено суб`єктів, на які поширюється дія цього Закону, згідно пунктів 1 та 2 частини першої якої передбачені особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Зокрема, згідно з підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вживати заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

У статті 35 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено спеціальні правила, особливості врегулювання конфлікту інтересів, що виник у діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування.

Зазначено, що правила врегулювання конфлікту інтересів в діяльності Президента України, народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, суддів, суддів Конституційного Суду України, голів, заступників голів обласних та районних рад, міських, сільських, селищних голів, секретарів міських, сільських, селищних рад, депутатів місцевих рад визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів.

Тобто, при виникненні конфлікту інтересів у депутата міської ради він має діяти відповідно до правила, передбаченого у статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з яким можливість брати участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою пов`язано з виконанням ним такої умови: самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.

Разом з тим у частині другій статті 35 Закону України «Про запобігання корупції» зазначено, що у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

Орган, наділений спеціальною компетенцією - Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), відповідно до пункту 15 статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» витлумачив застосування положень статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та частини другої статті 35 Закону України «Про запобігання корупції» зазначивши, що у такій ситуації перевагу має спеціальний закон, яким є Закон України «Про запобігання корупції».

Крім того, у частині другій статті 35 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається.

Згідно з частиною першою статті 67 Закону України «Про запобігання корупції» нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема НАЗК, органу місцевого самоврядування.

Постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 квітня 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 як депутат Южноукраїнської міської ради брав участь у голосуванні на засіданні сесії міської ради проголосував «ЗА» виділення коштів з Фонду міської ради на виконання депутатських повноважень».

При цьому, 09 листопада 2017 року, після того, як відбулось голосування на засіданні 29 сесії Южноукраїнської міської ради, ОСОБА_1 звернувся з заявою до міського голови, в якій просив, з метою недопущення виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів, врахувати його волевиявлення під час голосування за проект рішення міської ради «Про виділення коштів з Фонду міської ради на виконання депутатських повноважень», як «Не голосував».

Суд не приймає до уваги посилання відповідача ОСОБА_1 на той факт, що його голос не був вирішальним та не вплинув на правомірність прийняття цього рішення, а також, що чинним законодавством не передбачено необхідності безумовного скасування рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого за наявності конфлікту інтересів.

У світі існує чітке бачення того, що корупція становить серйозну загрозу верховенству права, підриває основи демократії, нівелює соціальну справедливість, перешкоджає економічному розвитку та загрожує належному виконанню державою своїх зобов`язань щодо поваги, захисту, сприяння та виконання прав людини, що знайшло своє відображення у Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31 жовтня 2003 року, яка набрала чинності для України з 01 січня 2010 року, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (далі - Конвенція ООН проти корупції).

Частиною першою статті 5 Конвенції ООН проти корупції передбачено, що кожна Держава-учасниця, згідно з основоположними принципами своєї правової системи, розробляє й здійснює або проводить ефективну скоординовану політику протидії корупції, яка сприяє участі суспільства і яка відображає принципи правопорядку, належного управління державними справами й державним майном, чесності й непідкупності, прозорості й відповідальності.

Кожна Держава-учасниця прагне, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, створювати, підтримувати й зміцнювати такі системи, які сприяють прозорості й запобігають виникненню конфлікту інтересів (частина четверта статті 7 Конвенції ООН проти корупції).

Згідно із частиною четвертою статті 8 Конвенції ООН проти корупції кожна Держава-учасниця розглядає, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, можливість запровадження заходів і систем, які сприяють тому, щоб державні посадові особи повідомляли відповідним органам про корупційні діяння, про які їм стало відомо під час виконання ними своїх функцій.

Статтею 19 Конвенції ООН проти корупції встановлено, що кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином умисного зловживання службовими повноваженнями або службовим становищем, тобто здійснення будь-якої дії чи утриманні від здійснення дій, що є порушенням законодавства, державною посадовою особою під час виконання своїх функцій з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи.

Статтею 34 Конвенції ООН проти корупції врегульовано щодо наслідків корупційних діянь, а саме з належним урахуванням добросовісно набутих прав третіх осіб кожна Держава-учасниця вживає заходів, відповідно до основоположних принципів свого внутрішнього права, щоб врегулювати питання про наслідки корупції. У цьому контексті Держави-учасниці можуть розглядати корупцію як фактор, що має значення в провадженні про анулювання або розірвання контрактів, або відкликання концесій або інших аналогічних інструментів, або вжиття заходів для виправлення становища, яке склалося.

Саме ці вимоги Конвенції ООН проти корупції знайшли своє відображення та уточнення у відповідних нормах Закону України «Про запобігання корупції».

Тому частину першу статті 67 Закону України «Про запобігання корупції» не можна розглядати окремо і без співставлення з вимогами статі 35 названого Закону щодо імперативної заборони, у тому числі і депутату місцевої ради, брати участь у прийнятті рішення органом у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. ОСОБА_1 вказану норму порушив.

Крім того, не лише депутат місцевої ради зобов`язаний запобігати конфлікту інтересів. Такий обов`язок прямо покладено на відповідну постійну комісію місцевої ради та на кожного депутата місцевої ради, який обізнаний з наявністю конфлікту інтересів у іншого депутата місцевої ради (статті 59-1 та 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Отже, для встановлення порушення процедури прийняття рішення, визначальним є сам факт участі депутата у голосуванні за наявності конфлікту інтересів (незалежно потенційного чи реального), а не вплив такого голосування на прийняте рішення з урахуванням наявності кваліфікованої більшості, необхідної для прийняття позитивного рішення колегіальним органом.

Прийняте в умовах реального конфлікту інтересів у одного з депутатів рішення органу місцевого самоврядування компрометує, спаплюжує таке рішення, та, як наслідок, нівелює довіру суспільства до органів місцевого самоврядування в цілому.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що п. 25 рішення Южноукраїнської міської ради №885 від 09 листопада 2017 року в частині виділення коштів Фонду міської ради на виконання депутатських повноважень в сумі 122545,82 грн. на надання матеріальної допомоги ОСОБА_1 для проведення хірургічного лікування аневризми інфраренального відділу низхідної аорти, прийняте з порушенням частини другої статті 35, статті 67 Закону України «Про запобігання корупції», статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є незаконним, оскільки прийняте в умовах реального конфлікту інтересів одного з депутатів, який голосував за прийняття такого рішення та бездіяльності інших депутатів відповідної ради, які як члени постійної комісії з врегулювання конфлікту інтересів не вчинили жодних дій для врегулювання такого конфлікту.

Оскільки вказаний пункт рішення Южноукраїнської міської ради є незаконним, тому ОСОБА_1 безпідставно отримав кошти в сумі 122545,82 грн., а тому вказана сума підлягає поверненню у власність територіальної громади м. Южноукраїнська.

Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

При зверненні з позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір, згідно платіжного доручення №1527 від 01 жовтня 2019 року в сумі 3842 грн., тобто по 1921 грн. за кожну з двох позовних вимог.

Згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1921 грн. з відповідача ОСОБА_1 , а судовий збір в сумі 1921 грн. - з відповідача Южноукраїнської міської ради.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування пункту рішення міської ради та повернення безпідставно отриманих коштів, задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати пункт 25 рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 09 листопада 2017 року № 885 «Про виділення коштів з Фонду міської ради на виконання депутатських повноважень», яким ОСОБА_1 виділено 122545,82 гривень матеріальної допомоги для проведення хірургічного лікування.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді м. Южноукраїнська отримані без належних правових підстав кошти в сумі 122545 (сто двадцять дві тисячі п`ятсот сорок п`ять) гривень 82 (вісімдесят дві) копійки на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 (отримувач - Департамент соціальних питань та охорони здоров`я Южноукраїнської міської ради, код ЄДРПОУ 22427868 Банк ДКСУ м. Київ МФО 820172).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня.

Стягнути з Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на користь прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня.

Повне найменування позивача: прокуратура Миколаївської області, р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва МФО 820172), вул. Виговського, 18 м. Первомайськ Миколаївська область 55213.

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Пасицели Балтського району Одеської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне найменування відповідача: Южноукраїнська міська рада Миколаївської області, код ЄДРПОУ 33805880, вул. Дружби Народів, 48 м. Южноукраїнськ Миколаївської області, 55002.

Повне рішення буде складено протягом п`яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Южноукраїнського

міського суду Г.А. Далматова

________

Повний текст рішення суду складено 27 липня 2020 року