Ухвала суду № 9063224, 15.03.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

УХВАЛА

"15" березня 2010 р. Справа № 16/30-10-815 За позовом: прокурора м.Одеси в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області

до відповідачів: малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „ВЄК”

товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Рітейл К”

про приведення об'єкту до первісного стану

Ухвалою від 22.02.2010р. господарським судом Одеської області було порушено провадження у справі № 16 / 30 –10 –815 за позовом прокурора м.Одеси в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області до малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „ВЄК”, товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Рітейл К” про зобов’язання відповідачів за власний рахунок привести об’єкт до первісного стану згідно з технічним паспортом від 05.06.2002р. В обґрунтування заявленого позову прокурор м.Одеси посилається на самочинність реконструкції об’єкту, проведеної без отримання відповідного дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області та проведення державної експертизи проектної документації на реконструкцію.

При цьому, одночасно з подачею даного позову, прокурор м.Одеси, керуючись ст. 66 ГПК України, звернувся до господарського суду Одеської області із клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно –автозаправну станцію по вул.. Краснова, 3-б у м. Одесі, що належить малому підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю „ВЄК” на підставі свідоцтва про право власності від 04.09.2002р. за № 021288, а також заборони відповідачам експлуатувати зазначену автозаправну станцію. При цьому, згідно із вказаним клопотанням та усними поясненнями представника прокуратури, наданими у судовому засіданні 15.03.2010р., в обґрунтування вказаного клопотання прокурор посилається на ті обставини, що наявність у малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „ВЄК” правовстановлюючих документів на спірний об’єкт дозволяє останньому вільно розпоряджатися цим майном, здійснити його відчуження, що є достатньою підставою для припущення можливості відчуження майна підприємства на користь інших осіб. Також прокурор посилається на те, що експлуатація автозаправної станції після реконструкції може створити реальну загрозу виникнення аварії, та, як наслідок, поставити у небезпеку життя та здоров’я людей.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги можливість відчуження малим підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю „ВЄК” спірного об’єкту, суд доходить висновку, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду Одеської області у даній справі.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. При цьому, як вбачається з положень ст. 67 ГПК України, позов може забезпечуватись шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору.

У інформаційному листі Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006 р. N 01-8/2776 зазначається: у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Приймаючи до уваги вкладене, а також враховуючи, що предмет судового розгляду по справі № 16 / 30 –10 –815 безпосередньо пов’язаний з дослідженням питання правомірності або неправомірності здійсненої реконструкції автозаправної станції, а також з огляду на наявність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення у даній справі, суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість клопотання прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову в частині накладення арешту на нерухоме майно –автозаправну станцію по вул.. Краснова, 3-б у м. Одесі, що належить малому підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю „ВЄК” на підставі свідоцтва про право власності від 04.09.2002р. за № 021288, відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України.

При цьому, слід зазначити, що заборона відповідачам експлуатувати автозаправну станцію не може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Крім того, проаналізувавши зміст заходів до забезпечення позову, про застосування яких просить прокурор м. Одеси, суд вважає за необхідне зазначити: заборона експлуатувати автозаправну станцію, фактично означає заборону відповідачам здійснювати свою господарську діяльність безпосередньо пов’язану із використанням цього майна. Вжиття такого заходу до забезпечення позову не відповідає призначенню даного інституту, який має на меті захист інтересів заявника, а не позбавлення інших осіб права здійснювати діяльність у відповідності до закону. Відповідно до приписів діючого законодавства України одним із загальних принципів господарювання в Україні визначено заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі і судів, у господарську діяльність. Підсумовуючи вищенаведене, приймаючи до уваги необхідність недопущення неправомірного втручання суду у господарську діяльність, суду не вбачається підстав для задоволення клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову в частині заборони відповідачам експлуатувати автозаправну станцію.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

У Х В А Л И В :

1.          Клопотання прокурора м. Одеси /65026, м. Одеса, вул.. Ланжеронівська, 24/ про вжиття заходів до забезпечення позову –задовольнити частково.

2.          Накласти арешт на автозаправну станцію по вул.. Краснова, 3-б у м. Одесі, що знаходиться що належить малому підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю „ВЄК” /м. Одеса, вул.. Посмітного, 25-а, кв. 24, код ЄДРПОУ 22478957/ на підставі свідоцтва про право власності від 04.09.2002р. за № 021288, до розгляду господарським судом спору, який виник між сторонами у справі №16 / 30 –10 –815 по суті.

Відповідно до п.29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” ухвала набрала чинності 15.03.2010р. та підлягає негайному виконанню.

Ухвала дійсна для пред’явлення до виконання у строк, передбачений ст. 21 Закону України „Про виконавче провадження” 21 квітня 1999 року N 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями).

Суддя