Рішення № 9062970, 20.07.2009, Святошинський районний суд міста Києва

Справа № 2-803-1/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2009 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Миколаєць І.Ю.

при секретарі Співакову І.І.

за участю позивачки ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Середи К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «БМ Банк» стягнення коштів за депозитними вкладами,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду в рамках Закону України «Про захист прав споживачів» з позовом до відкритого акціонерного товариства «БМ Банк» (надалі -ВАТ «БМ Банк») з вимогою дострокового повернення відповідачем частини коштів за договором банківського вкладу № 2006-49512/DD від 03.10.2008 р. та договором банківського вкладу № 2006-50412/DD від 09.10.2008 р. У своїх вимогах посилається на невиконання відповідачем умов договорів щодо дострокового повернення частини вкладу та на свої заяви від 23.10.2008 р. про дострокове повернення частини депозиту у розмірі 150000,00 грн., від 24.10.2008 р. про дострокове повернення частини депозиту у розмірі 305000,00 грн. за договором банківського вкладу № 2006-49512/DD від 03.10.2008 р., а також на заяву від 24.10.2008 р. про дострокове повернення частини депозиту у розмірі 15000,00 грн. за договором банківського вкладу № 2006-50412/DD від 09.10.2008 р.

У судовому засіданні позивачка, неодноразово збільшуючи позовні вимоги, просить стягнути суми вкладів у повному розмірі: за договором банківського вкладу № 2006-49512/DD від 03.10.2008 р. у розмірі 305000,00 грн., та договором банківського вкладу № 2006-50412/DD від 09.10.2008 р. у розмірі 20000,00 грн. Крім цього на підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути, цю суму грошового зобовязання з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 38860,00 та 3% річних у розмірі 7324,10 грн. А також судові витрати: 9000,00 грн. на правову допомогу та 30,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Представник відповідача позовні вимоги заперечує. У своїх запереченнях під час попереднього розгляду справи погодився, що факт відмови банком у достроковому поверненні частини вкладу мав місце посилаючись як на правову підставу такої відмови на Постанову Національного Банку України № 413 від 04.12.2008 р. на час звернення позивачки до відповідача, а також на необґрунтованість позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення позивачки, її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Судом встановлено, що 03.10.2008 р. Між ВАТ «БМ Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір банківського вкладу «Вільні гроші» № 2006-49512/DD за яким банк приймає на депозитний рахунок грошові кошти в сумі 350000,00 грн. строком на 18 місяців з 03.10.2008 р. по 03.04.2010 р. включно із встановленням процентної ставки у розмірі 15,00 % річних та збільшеної на 0,75 %, які надходять на відкритий за договором поточний рахунок ОСОБА_1

09.10.2008 р. Між ВАТ «БМ Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір банківського вкладу «Вільні гроші» № 2006-50412/DD за яким банк приймає на депозитний рахунок грошові кошти в сумі 25000,00 грн. строком на 18 місяців з 09.10.2008 р. по 09.04.2010 р. включно із встановленням процентної ставки у розмірі 15,00 % річних, які надходять на відкритий за договором поточний рахунок ОСОБА_1

Пунктом 1.5. Договорів передбачена можливість часткового зняття грошових коштів, при цьому процентна ставка нараховується згідно Договору за повні попередні місяці, та у розмірі 1% річних за фактичну кількість днів місяця, у якому здійснене часткове або повне зняття грошових коштів. Пунктом 2.4.3. Договорів передбачено, що при необхідності дострокового розірвання Договору, ОСОБА_1 зобовязана про це повідомити Банк за 10 робочих днів.

У ході судового розгляду позивачка змінила предмет позову: з дострокового часткового зняття (повернення) коштів на дострокове повне зняття (повернення) коштів та просить повністю повернути їй залишки сум її вкладів за обома договорами банківського вкладу.

Задовольняючи вимоги в частині суд виходить з підстави, за якою відповідач повинен був виконати умови договору про повне зняття коштів а саме із заяв ОСОБА_1 від 02.06.2009 р. про дострокове повне повернення залишку на депозитному вкладі за договором № 2006-49512/DD від 03.10.2008 р. у розмірі 315000,00 грн. та про дострокове повне повернення залишку на депозитному вкладі за договором № 2006-50412/DD від 09.10.2008 р. у розмірі 20000,00 грн.

Таким чином, відповідач протягом 10 робочих днів, а саме до 17.06.2009 р. повинен був повністю повернути кошти позивачці з розірванням цих договорів.

Оскільки відповідачем було істотно порушено умови договору, так як у зазначений термін відповідач не повернув позивачці кошти, позовні вимоги щодо стягнення залишку грошових коштів підлягають задоволенню. Відповідач не виконав взятих на себе зобовязань, а тому з нього стягується вся сума за залишком коштів на депозитах у розмірі 335000,00 грн., з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми що складає 936,16 грн. (335000,00 грн. х 3%: 365 дн. х 34 дн.= 936,16 грн.).

Що стосується індексу інфляції за весь час прострочення з 17.06.2009 по 20.07.2009 р. суд, відповідно до рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, зауважує щодо неможливості таких нарахувань та його стягнення. Оскільки індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць, то розрахунок суми з 16 по 31 число місяця індексується починаючи із наступного місяця. Таким чином виходячи з періоду, за який необхідно провести розрахунок, а саме з 17.06.2009 по 20.07.2009 р. суд повинен застосувати індекс інфляції за липень місяць. Оскільки індекс інфляції за липень 2009 р. підлягає опублікуванню з 5 по 10 число наступного за звітним місяцем, суд відмовляє позивачці у задоволенні вимоги щодо стягнення відповідної суми індексу інфляції.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Відповідно до ст. 1075 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Крім цього за ініціативою банку з визначених цією статтею підстав. Оскільки відповідач такої вимоги не висуває, а позивачка не вимагає розірвання договору банківського вкладу, суд не може вийти за межі позовних вимог щодо розірвання цих договорів та визначити розмір грошових коштів, що підлягають до сплати по процентам у звязку із достроковим зняттям зі сплатою 1% річних за фактичну кількість днів місяця у якому здійснене повне зняття грошових коштів або ухвалене рішення.

Суд не задовольняє вимогу позивачки про відшкодування відповідачем витрат на правову допомогу, оскільки надані докази щодо надання правової допомоги не відповідають ч.2 ст. 84 ЦПК України, не обґрунтовують її розмір та не можуть бути обраховані з урахуванням «Граничних розмірів компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ».

Судові витрати по справі суд розподіляє відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України і покладає на відповідача обовязок відшкодувати позивачу - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та на користь держави - сплату судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526,530,629,1060 Цивільного кодексу України, ст. ст. 8,10,11,57,60,209,212-215,292 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «БМ Банк» (ідентифікаційний код 33881201, юридична адреса: м. Київ, бул. Т. Шевченка, 37/122) на користь ОСОБА_1 315000,00 грн. по вкладу за договором № 2006-49512/DD від 03.10.2008 р., 20000,00 грн. по вкладу за договором № 2006-50412/DD від 09.10.2008 р. з урахуванням 3% річних у розмірі 936,16. грн. та 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, загалом 335966,16 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «БМ Банк» (ідентифікаційний код 33881201, юридична адреса: м. Київ, бул. Т. Шевченка, 37/122) на користь держави 1700,00 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційному суді м. Києва через районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.