Рішення № 90624040, 20.07.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/562/20

2/357/1228/20

Категорія 17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., при секретарі - Бондаренко Н.В. розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», треті особи: Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Бондар Ірина Михайлівна, про скасування запису про обтяження нерухомого майна та припинення іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

17.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом мотивуючи тим, що йому на праві власності на підставі договору купівлі - продажу від 22.11.1999 року належить квартира АДРЕСА_1 . 26.11.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого в свою чергу (згідно умов договору купівлі - продажу кредитного портфелю від 18.03.2011 року уклеєного між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна») є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ML-011/023/2007, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 1200000,00 грн. на споживчі цілі строком до 20.11.2022 року, а позичальник зобов`язався погашати кредит та відсотки відповідно до умов даного кредитного договору. В забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором між ним, ОСОБА_1 , та Банком 26.11.2007 року було укладено договір поруки № SR-011/023/2007 та договір іпотеки № РМL-011/023/2007, предметом якого виступила належна йому вищевказана квартира. 26.11.2007 року Другою Білоцерківською міською нотаріальною конторою на підставі договору іпотеки було зареєстровано обтяження (тип обтяження - заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер: 6096136). 25.03.2011 року приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Бондар І.М. було зареєстровано обтяження на цю ж квартиру ( тип обтяження - іпотека, реєстраційний номер обтяження - 6098544, підстава обтяження - договір про відступлення права вимоги від 18.03.2011 року, іпотеко держатель - ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Оскільки позичальник - ОСОБА_2 з грудня 2009 року допустила заборгованість по кредиту, чим порушила зобов`язання за кредитним договором, кредитор за рішенням суду стягнув достроково з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором № ML-011/023/2007 від 26.11.2007 року в розмірі 7368189,77 грн. За вказаним рішенням суд дійшов висновку про припинення поруки за кредитним договором в зв`язку з пропущенням позивачем шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя - ОСОБА_1 , тому в задоволенні позовних вимог щодо солідарного стягнення боргу за кредитним договором було відмовлено. За рішенням суду від 13.11.2014 року було задоволено позов про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Бондар І.М. 21.02.2014 року за № 630, про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 таким, що не підлягає виконанню. Рішенням суду від 07.12.2017 року, яке набрало законної сили 05.04.2018 року, було відмовлено у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна», про звернення стягнення на предмет іпотеки. Серед іншого в рішенні зазначено, що пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання та звернувся до суду зі спливом строку позовної давності. Тобто, з рішення суду виплаває, що дія кредитного договору, на забезпечення якого укладався договір іпотеки, припинилася 11.03.2010 року. На даний час рішеннями судів встановлено, що іпотекодержатель позбавлений права звернути стягнення на предмет іпотеки за пропуском строку позовної давності, тому позивач вважає, що строк дії іпотечного договору закінчився, а усі свої претензії кредитор (ТОВ «ОТП Факторинг Україна») може пред`явити лише до боржника ( ОСОБА_2 ). Враховуючи відсутність прямої вказівки у ст. 17 Закону України «Про іпотеку» та п.5 глави 15 ІІ Розділу порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮУ № 295/5 від 22.02.2012 року, про обов`язок нотаріуса вчинити відповідну нотаріальну дію внаслідок припинення іпотеки, він не має можливості скасувати запис пор іпотеку, обтяження належної йому квартири на праві власності. Позивач просив в судовому порядку скасувати запис про обтяження та припинити іпотеку квартири АДРЕСА_1 : тип обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 6096136, зареєстровано: 26.11.2007 року за № 6096136 реєстратором Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: договір іпотеки, р. 1-6542, 26.11.2007р., Друга Білоцерківська міська держнотконтора, відомості з державного реєстру іпотек: реєстраційний номер обтяження: 6098544, тип обтяження: іпотека, зареєстровано: 25.03.2011 року реєстратором: приватним нотаріусом Бондар І.М., підстава обтяження: договір про відступлення права вимоги, 1677, 18.03.2011, номер РПВН: 20013907, іпотекодержатель: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», іпотекодавець: ОСОБА_1 , боржник за основним зобов`язанням: ОСОБА_2 , та припинити обтяження у державному реєстрі іпотек, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

07.02.2020 року, після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, 18.03.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

05.03.2020 року представник відповідача, за довіреністю у справі ОСОБА_3 , подала відзив, в якому зазначила, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» позовну заяву не визнає, вважає її необгрунтованою, незаконною та такою, що не відповідає нормам матеріального права. 26.11.2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого за всіма правами та обов`язками є АТ «ОТП Банк», правонаступником якого в свою чергу є Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», був укладений кредитний договір №МL-011/023/2007. За умовами Кредитного договору банк надав позичальнику кредит в розмірі 1 200 000,00 грн. З метою забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором, 26.11.2007 року між банком та ОСОБА_1 , було укладено Договір іпотеки (майнової поруки) №РМL-011/023/2007. За умовами Договору іпотеки, а саме п.1.1 для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником боргових зобов`язань. Іпотекодавець надає Іпотекодержателю в Іпотеку нерухоме майно, а саме: чотирьох кімнатну квартиру загальною площею 400,00 кв.м.,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.01.2013 року у справі №1003/13540/12, яке було змінено рішенням Апеляційного суду Київської області від 04.04.2013 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за Кредитним договором №МL-011/023/2007 від 26.11.2007 року в розмірі 7 368 189,77 грн. Позивач звертається з вимогою про скасування запису про обтяження нерухомого майна та припинення іпотеки. Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель зобов`язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою. Відповідно до п.9.1 Договору іпотеки№РМL-011/023/2007 від 26.11.2007 року договір набирає чинності з дня його нотаріального посвідчення та діє до виконання боргових зобов`язань в повному обсязі та зобов`язань іпотекодавця за цим договором. Станом на сьогодні, заборгованість за кредитним договором №МL-011/023/2007 від 26.11.2007 року не сплачена та рішення суду не виконано. Таким чином, відсутні підстави для скасування запису про обтяження нерухомого майна та припинення іпотеки. Тому, просила відмовити в задоволенні позовної заяви про скасування запису про обтяження нерухомого майна та припинення іпотеки.

Позивач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду подав заяву, в якій просив справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить позов задовольнити.

Представник відповідача про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, до суду подала заяву, в якій просила справу розглянути у її відсутності, позов не визнає та просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Третя особа: Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора в судове засідання свого представника не направила, до суду подала заяву про розгляд справи у відсутності представника нотаріальної контори на розсуд суду.

Третя особа: приватний нотаріус Бондар Ірина Михайлівна в судове засідання не з`явилася, до суду надіслала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що 26.11.2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір № ML-011/023/2007, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 1 200 000,00 (один мільйон двісті тисяч) гривень зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка у розмірі 1,99% річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 365 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору). Кредитні кошти надавались банком на підставі кредитної заяви позичальника від 26.11.2007 року шляхом перерахування кредитних коштів в повній сумі з кредитного рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий у банку.

Встановленим є те, що 26.11.2007 року між банком та ОСОБА_1 , було укладено договір іпотеки (майнової поруки) № РML-011/023/2007.

За умовами цього договору іпотеки (п.1.1.) для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником боргових зобов`язань, іпотекодавець надав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: чотирьохкімнатну квартиру загальною площею 400,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . За умовами договору іпотеки (п.2.1.) іпотека за договором іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником кожного і всіх його платіжних зобов`язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну його дії.

Встановлено, що згідно умов договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18.03.2011 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № ML-011/023/2007 від 26.11.2007 року, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та третьою особою, та договором поруки № РML-011/023/2007 від 26.11.2007 року, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , відповідачем у справі. Тобто, позовна заява подана ТОВ «ОТП Факторинг Україна», що є процесуальним правонаступником за всіма правами та обов`язками ПАТ «ОТП Банк», що в свою чергу, є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк».

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.01.2013 року у справі №1003/13540/12, яке змінено рішенням Апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2013 року, було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитними договорами № ML-011/023/2007 від 26 листопада 2007 року в розмірі 7 368 189,77 грн. Слід зазначити, що позов про стягнення боргу у справі №1003/13540/12 було пред`явлено до позичальника ОСОБА_2 та фінансового поручителя ОСОБА_1 , суд визнав поруку ОСОБА_1 припиненою за вказаними зобов`язаннями на підставі ч.4 ст.559 ЦК України та відмовив банку у вимогах щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 (а.с.10-15).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.11.2014 року у справі №357/13784/14-ц за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особи міський відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с.16-19), визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною 21.02.2014 року за №630, про звернення стягнення на нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Дане рішення набрало законної сили 23.12.2014 року.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.12.2017 року у справі №357/9126/17 2/357/3251/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.20-23), у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовлено, у зв`язку з тим, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Постановою Верховного Суду України від 10.10.2019 року у справі №357/9126/17 2/357/3251/17за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.25-31), касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» залишено без задоволення Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.12.2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 05.04.2018 року залишено без змін.

Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст.509, ст. 526 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу I книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України.

Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов`язання норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачають.

При цьому відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.

Згідно з приписами статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто, сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності само по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви не може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Таким чином, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється.

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінніі користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Так, згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»). Натомість Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Як встановлено вище, боржник не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, тому рішенням суду, яке набрало законної сили, стягнуто заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.10.2019 року у справі №273/51/17провадження № 61-25852св19.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати згідно ст. 141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про іпотеку», ст.256, 266, 267, 509, 526, 575, 598, 599 ЦК України, ст. 12, 76 -82, 141, 223, 258, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (код: 36789421, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28Д), треті особи: Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора (ЄДРПОУ: 26146296, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Павліченка, 65А), приватний нотаріус Бондар Ірина Михайлівна (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6/9), про скасування запису про обтяження нерухомого майна та припинення іпотеки, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.07.2020 року.

СуддяО. В. Бондаренко