Рішення № 9062386, 30.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.10                                                                                           Справа№ 32/37

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Водар-ТКС”, м.Борислав.

До відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю „МАФ-ЕНЕРГО”, м.Миколаїв Миколаївська область.

До відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Трускавець-комінвест”, м.Трускавець Львівська область.

Про стягнення 18 185,01 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Морозов Р.В. –представник (довіреність б/н від 15.03.2010р.).

Від відповідача-1: не з’явився.

Від відповідача-2: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Водар-ТКС”, м.Борислав до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю „МАФ-ЕНЕРГО”, м.Миколаїв Миколаївська область, до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Трускавець-комінвест”, м.Трускавець Львівська область про стягнення 18 185,01 грн., з яких 15 846,00 грн. основний борг, 594,44 грн. інфляційні нарахування, 222,71 грн. три проценти річних, 1521,86 грн. пеня.

Ухвалою суду від 17.02.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.03.2010р. Ухвалою суду від 16.03.2010р. розгляд справи відкладено на 30.03.2010р. з підстав вказаних в ухвалі суду від 16.03.2010р. В судовому засіданні 30.03.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст виготовлено та підписано 19.04.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 16.03.2010р. подав клопотання, яким він просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити.

В судове засідання відповідач-1 участі повноважного представника повторно не забезпечив. На адресу суду повернулися поштові конверти, в яких були надіслані ухвали суду, з відміткою поштового відділення про те, що –причиною повернення є те, що ТзОВ „МАФ-ЕНЕРГО” за зазначеними адресами не значиться. Ухвали надсилались на адреси: 54028, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул.Космонавтів, 81/15 та 54017, Миколаївська область, м. Миколаїв, Заводський район, вул.Мала Морська, буд. 49, кв. 6.

Суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача-1 про час і місце розгляду справи, оскільки відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.03.2010р. за №5358000 ТзОВ „МАФ-ЕНЕРГО” станом на 04.03.2010р. згідно запису №5 знаходиться за адресою: 54017, Миколаївська область, м. Миколаїв, Заводський район, вул.Мала Морська, буд. 49, кв. 6.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).

Представник відповідач-2 в судове засідання повторно не з’явився, подав відзив вх. №5186 від 16.03.2010р., в якому позовні вимоги про стягнення боргу з ТзОВ „Трускавець-комінвест” вважає необгрунтованими та просить суд відмовити в задоволенні позову в частині вимоги про стягнення коштів з відповідача-2. Відповідач-2 вказує на те, що позивач пред»явив вимогу не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, з огляду на те, що відповідно до п.п.1,2 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов»язаннями усім належним їй майном. Оскільки вимога позивача ґрунтується на порушенні відповідачем-1 умов договору купівлі-продажу № 28/07-001 від 28.07.2009р. (основного зобов»язання) то нести відповідальність за порушення вимог цього договору повинен виключно відповідач-1 як особа, яка допустила порушення. Крім того відповідач-2 вказує на те, що позивач не надав доказів протермінування відповідачем-1 оплати боргу згідно договору купівлі-продажу № 28/07-001 від 28.07.2009р. та доказів звернення позивача до відповідача-1 з вимогою про оплату боргу, отже право кредитора (позивача) до поручителя (авідповідача-2) з вимогою про виконання основного зобов»язання на підставі договору поруки не настало.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

28.07.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Водар-ТКС” (продавець), в особі директора Хорунжого В.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю „МАФ-ЕНЕРГО” (покупець), було укладено договір №28.07-001 (далі по тексту –договір), відповідно до якого продавець зобов’язувався передати у власність покупцю лікувально-столову мінеральну воду „ТКС” (надалі –товар), а покупець зобов’язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Предметом поставки є лікувально-столова мінеральна вода.

Згідно п.5.5. та п.5.6. договору покупець проводить розрахунки у вигляді попередньої оплати, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця. У випадку невиконання п.5.5. покупець зобов’язаний провести розрахунки на протязі 21 (календарних) днів після доставки продукції, згідно накладних, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п.9.1., п.9.2. договору покупець за несвоєчасне проведення розрахунку за даним договором сплачує продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу (суми неоплаченого товару), за кожен день прострочення оплати. Сплата пені не звільняє від оплати суми основного боргу.

28.07.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Водар-ТКС” (кредитор), в особі директора Хорунжого В.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю „Трускавець-комінвест” (поручитель), в особі директора Дидик І.Р. було укладено договір поруки №28.07-001П (надалі –договір поруки), відповідно до якого поручитель (ТзОВ „Трускавець-комінвест”) прийняв на себе зобов’язання відповідати перед кредитором (ТзОВ „Водар-ТКС”) за повне, своєчасне та належне виконання боржником (ТзОВ „МАФ-ЕНЕРГО”) у повному обсязі зобов’язання; та зобов’язувався перед кредитором у випадку невиконання та/або неналежного виконання боржником зобов’язання, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора виконати таке зобов’язання на користь кредитора, якщо інше не буде вимагати кредитором у письмовій формі.

Згідно п.1.2. договору поруки незважаючи на інші положення (в тому числі п.1.1.) цього договору, сторони цим прийшли до згоди, що положення цього пункту разом з іншими положеннями цього договору являють собою окремий договір (правочин) про солідарну відповідальність поручителя за боржника перед кредитором щодо виконання договору про зобов’язання. Поручитель підписанням цього договору погоджується та зобов’язується виступати солідарним боржником за договором про зобов’язання. Це означає, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, і що поручитель зобов’язаний виконувати зобов’язання в тому порядку та на тих самих умовах, що передбачені до довором про зобов’язання для боржника. Кредитор має право, проте не зобов’язаний, звернутись з вимогою про виконання зобов’язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно. Кредитор має право, проте не зобов’язаний, звернутись до поручителя з вимогою про виконання зобов’язання в повному обсязі чи в частині. Поручитель зобов’язаний виконувати зобов’язання в порядку, в строки та на умовах, що передбачені договором про зобов’язання, в незалежності від того, чи направлялась кредитором вимога про це чи ні. Виконання поручителем частини зобов’язань не позбавляє поручителя зобов’язання щодо погашення (виконання) іншої частини зобов’язань.

Згідно п.2.2. договору поруки сторони погоджуються, що розмір зобов’язання, забезпеченого цією порукою, дорівнює вартості фактично поставленого товару, та/або пені, та/або штрафів, та/або сумі компенсацій (відшкодування), та/або витрат (збитків), здійснених (понесених) кредитором у зв’язку з договором про зобов’язання, та сумі всіх інших вимог кредитора відповідно до положень цього договору, та/або договором про зобов’язання, та/або чинного законодавства України.

Відповідно до п.3.3.1., п.3.3.2. та п.3.3.3. договору поруки передбачено обов’язки поручителя: виконати зобов’язання протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора на умовах та у порядку, передбачених цим договором. Відшкодувати (компенсувати) кредитору всі витрати (збитки), пов’язані з виконанням прав та пов’язані з примусовим виконанням, тощо. Нести інші обов’язки, передбачені цим договором та/або чинним законодавством України.

За умовами п.4.3. договору поруки цей договір є прямим і безумовним зобов’язанням поручителя, та встановлює солідарну відповідальність поручителя перед кредитором відносно договору про зобов’язання.

Згідно п.5.1. договору поруки за невиконання та/або неналежне виконання взятих на себе зобов’язань за цим договором, поручитель несе відповідальність у порядку та на умовах, обумовлених у цьому договорі, а саме: за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) взятих на себе зобов’язань по сплаті будь-якої суми, що належить до сплати за цим договором в обумовлені цим договором строки, поручитель зобов’язаний сплатити кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, від суми несвоєчасного виконаного зобов’язання за кожний день прострочення. Вказана пеня нараховується та повинна сплачуватися поручителем на першу вимогу кредитора, протягом 1 (одного) банківського дня з дати отримання поручителем такої вимоги від кредитора.

За умовами п.8.2. договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, і залишатиметься чинним до моменту виконання кожною із сторін своїх зобов’язань за цим договором у повному обсязі.

Позивач на виконання умов договору №28.07-001 від 27.07.2009р. передав, а відповідач-1 прийняв товар (мінеральна вода) на загальну суму 15 846,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-28.07/3 від 28.07.2009 року, яка підписана та скріплена печатками сторін у справі.

Проте відповідач-1 оплату за товар у строки визначені сторонами в п.5.5 та п.5.6. договору №28.07-001 від 27.07.2009р., не провів, отже порушив свої зобов’язання згідно умов договору.

28.10.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Водар-ТКС” звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю „МАФ-ЕНЕРГО” з претензією вих. №26 про погашення заборгованості, проте відповідач-1 залишив її без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач-2 (ТзОВ „Трускавець-комінвест” - поручитель) відповідно до договору поруки №28.07-001П від 28.07.2009р. підписанням цього договору погодився та зобов’язався виступати солідарним боржником за договором купівлі-продажу №28.07-001 від 28.07.2009р., відповідно позивач 21.09.2009р. звернувся до ТзОВ „Трускавець-комінвест” з вимогою вих. №115 про погашення заборгованості, проте відповідач-2 залишив її без відповіді та задоволення.

Відтак станом на 10.02.2010р. (дата позовної заяви) основний борг відповідача-1 та відповідача-2 перед позивачем становить 15846,00 грн.

Позивач керуючись умовами п.9.1. договору №28.07-001 від 28.07.2009р. у зв’язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка згідно поданого ним розрахунку становить 1 521,86 грн. за період з 18.08.2009р. по 04.02.2010р.

Крім того, позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував три проценти які згідно поданого ним розрахунку становлять 222,71 грн. та збитки від інфляції в сумі 594,44 грн. за період з 18.08.2009р. по 04.02.2010р.

Отже, загальна сума заборгованості становить 18 158,01 грн., з яких 15 846,00 грн. основний борг, 594,44 грн. інфляційні нарахування, 222,71 грн. три проценти річних, 1521,86 грн. пеня, які позивач просить стягнути солідарно з відповідачів.

При винесенні рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст.663 ЦК України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Факт виконання позивачем зобов’язань по договору №28.07-001 купівлі-продажу від 28.07.2009р. підтверджується видатковою накладною №РН-28.07/3 від 28.07.2009 року на суму 15 846,00 грн., яка підписана та скріплена печатками повноважних представників сторін (оригінал оглянуто судом).

За умовами п.5.6. договору купівлі-продажу відповідач-1 зобов»язаний був оплатити товар з 28.07.2009р. по 17.08.2009р. (21 календарний день), але оплати не здійснив. Відтак основний борг відповідача-1 становить 15 846,00 грн.

У відповідності із ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до п.1.1. договору поруки №28.07-001П поручитель (ТзОВ „Трускавець-комінвест”) прийняв на себе зобов’язання відповідати перед кредитором (ТзОВ „Водар-ТКС”) за повне, своєчасне та належне виконання боржником (ТзОВ „МАФ-ЕНЕРГО”) зобов’язання, у повному обсязі зобов’язання; та зобов’язувався перед кредитором у випадку невиконання та/або неналежного виконання боржником зобов’язання, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора виконати таке зобов’язання на користь кредитора, якщо інше не буде вимагати кредитором у письмовій формі.

На звернення позивача (претензія вих. №26 від 28.10.2009р., вимога вих. №115 від 21.09.2009р.) відповідач-1 та відповідач-2 (поручитель) не вживали заходів щодо погашення боргу.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно суми основного боргу 15 846,00 грн., є правомірними.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.9.1 договору №28.07-001 купівлі-продажу від 28.07.2009р., встановлено, що покупець за несвоєчасне проведення розрахунку за даним договором сплачує продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу (суми неоплаченого товару), за кожен день прострочення оплати.

У відповідності із ст. 554 ЦК України передбачено правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою: у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 2.2. договору поруки №28.07-001П від 28.07.2009р. передбачено, що розмір зобов’язання, забезпеченого цією порукою, дорівнює вартості фактично поставленого товару, та/або пені, та/або штрафів, та/або сумі компенсацій (відшкодування), та/або витрат (збитків), здійснених (понесених) кредитором у зв’язку з договором про зобов’язання, та сумі всіх інших вимог кредитора відповідно до положень цього договору, та/або договором про зобов’язання, та/або чинного законодавства України.

Відтак, з відповідача-1 та відповідача-2 правомірно підлягає стягненню солідарно пеня за період з 18.08.2009р. по 04.02.2010р., яка згідно поданого позивачем розрахунку становить 1 521,86 грн., три проценти річних в сумі 222,71 грн. та інфляційні нарахування в сумі 594,44 грн.

Безпідставними є заперечення відповідача-2 викладені у відзиві, оскільки він підписавши договір поруки №28.07-001П прийняв на себе зобов’язання відповідати перед кредитором (ТзОВ „Водар-ТКС”) за повне, своєчасне та належне виконання боржником (ТзОВ „МАФ-ЕНЕРГО”) зобов»язання за договором купівлі-продажу № 28.07-0001 від 28.07.2009р. Відповідач-2 як поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник та зобов’язаний виконувати зобов’язання в тому порядку та на тих самих умовах, що передбачені договором про зобов’язання для боржника. В матеріалах справи є вимога позивача (вих. № 115 від 21.09.2009р.) до відповідача-2, яка отримана ним наручно, про що свідчить проставлення вх. № 652/01 від 23.09.2009р. Оскільки умовами договору купівлі-продажу № 28.07-0001 від 28.07.2009р. передбачено строк виконання відповідачем-1 свого зобов»язання щодо оплати за отриманий товар, відтак звернення позивача до відповідача-1 з претензією не є його обов»язком, а є правом.

Отже, заборгованість відповідачів-1 та 2 становить 18 185,01 грн., з яких 15 846,00 грн. основний борг, 594,44 грн. інфляційні нарахування, 222,71 грн. три проценти річних, 1521,86 грн. пеня.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачі-1 та 2 не виконали належним чином свої зобов’язання перед позивачем по договору №28.07-001 купівлі-продажу та по договору поруки №28.07-001П, відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями №00042 від 08.02.2010р. –181,86 грн. держмита та №00043 від 08.02.2010р. - 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню солідарно з відповідачів-1 та 2 на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 553, 549, 554, 599, 611, 612, 625, 655, 663 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „МАФ-ЕНЕРГО” (54017, Миколаївська область, м. Миколаїв, Заводський район, вул.Мала Морська, буд. 49, кв. 6; код ЄДРПОУ 32820064) та з Товариства з обмеженою відповідальністю „Трускавець-комінвест” (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Суховоля, буд.54А; код ЄДРПОУ 33423975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Водар-ТКС” (82300, Львівська область, м.Борислав, вул.Дрогобицька, буд. 138; код ЄДРПОУ 34857028) 15 846,00 грн. основного боргу, 594,44 грн. інфляційних нарахувань, 222,71 грн. три проценти річних, 1521,86 грн. пені, 181,86 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням в законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя