Ухвала суду № 906211, 16.06.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-17966/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня2007 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси

на ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 р.

у справі № 23/382-05-11416 А господарського суду Одеської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс -Плюс»

до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Одеської області від 23.01.2006р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2006р., позов про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 22.08.2005р. № 0002422301/0, яким визначено ТОВ «Імпекс-Плюс» податкове зобовязання за платежем з податку на додану вартість у сумі основного платежу 26000,00 грн. та штрафних санкцій 13000,00, задоволено з тих підстав, що сума податку на додану вартість у розмірі 26000,33 грн., яка включена до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за вересень 2004 року, підтверджена податковою накладною від 01.09.2004р. № 5966, а відтак довід податкової інспекції про те, що стаття 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачає формування податкового кредиту за рахунок податку на додану вартість, сплаченого іншій особі, а саме: особі, до якої згідно договору уступки вимоги перейшло право на отримання оплати за надані послуги, ніж продавець таких послуг, від імені якого виписана податкова накладна по факту надання послуг, є таким, що не ґрунтується на положеннях підпунктів 7.4.1, .7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Імпекс -Плюс» /замовник/ та ТОВ «Бета М» /виконавець/ було укладено договір про надання послуг по розвантаженню та доставці автомобілів № БМ /У002-136 від 09.08.2004р., на виконання умов якого замовнику надано відповідні послуги загальною вартістю 156002,00 грн., в тому числі ПДВ 26000,00 грн.

Про виконання цього договору в частині надання послуг свідчать наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому процесі акт виконаних робіт від 01.09.2004р., податкова накладна від 01.09.2004р. № 5966.

Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами договору станом на 01.10.2004р. засвідчує наявність у ТОВ «Імпекс-Плюс» на вказану дату заборгованості перед ТОВ «Бета М» в розмірі 156002,00 грн.

01 жовтня 2004 року між ТОВ «Імпекс-Плюс» /боржник/, ТОВ «Бета-М» /кредитор-1/ та ТОВ «Аіс-Моторс» /кредитор-2/ укладено договір уступки вимоги № АМ/Р015-165, за яким кредитор-1 уступив кредитору -2 право вимоги боргу в розмірі 156002 грн. з боржника, зазначеного в акті звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Бета-М» і ТОВ «Імпекс-Плюс» станом на 01.10.2004р.

У звязку з укладенням договору уступки вимоги від 01.10.2004р. між ТОВ «Бета М» та ТОВ «Імпекс-Плюс» складено акт звірки взаєморозрахунків станом на 02.10.2004р., за яким значиться відсутність заборгованості у позивача перед ТОВ «Бета М».

Обґрунтовуючи підставу для донарахування позивачу податку у сумі 26000,00 грн. згідно спірного податкового повідомлення-рішення, податкова інспекція посилалася на те, що податкова накладна від 01.09.2004р., на підставі якої позивач зазначену в ній суму податку включив до податкової декларації з ПДВ за вересень 2004 року до розділу податкового кредиту, виписана ліквідованим 23.03.2005р. товариством з обмеженою відповідальністю «Бета М», тоді як фактично отримувачем грошових коштів, в тому числі податку, є ТОВ «Аіс-Моторс» /а.а.с. 25, 76/.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції Закону, що діяла станом на вересень 2004 року, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) /підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7/.

Згідно підпункту 7.5.1 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Будь-яких інших підстав віднесення податку до податкового кредиту, крім тих, що визначені наведеними нормами, Законом не встановлено, а відтак враховуючи встановлені по справі факти надання послуг ТОВ «Бета М» на загальну суму 156002,00 грн., в тому числі ПДВ 26000,00 грн.; понесення позивачем фактичних витрат по сплаті цієї суми податку; підтвердження таких витрат податковою накладною та відсутності в судовому процесі обєктивних даних щодо виписки цієї податкової накладної виконавцем послуг з порушенням вимоги підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким таке право надається лише особі, зареєстрованій як платник ПДВ в порядку, встановленому статтею 9 цього Закону, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відповідність дій позивача по формуванню податкового кредиту за рахунок зазначеної суми податку підпунктам 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 вказаного Закону.

Актом перевірки від 19.08.2005р. № 4177/23-10/32780488, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.08.2005р. № 0002422301/0, встановлено, що ТОВ «Бета М» ліквідовано 23.03.2005р., в той час, як податкова накладна виписана цим товариством, який на дату складання податкової накладної мав статус платника ПДВ, 01.09.2004р.

Доводи податкової інспекції про те, що для цілей оподаткування, зокрема для формування податкового кредиту, істотне значення має те, чи є особа продавець товарів /робіт, послуг/ отримувачем грошових коштів, сплачених покупцем в розрахунок за товари /роботи, послуги/, не можуть бути визнані судом касаційної інстанції обґрунтованими, оскільки за основу такої правової позиції взята цивільно-правова підстава розрахунків за товари /роботи, послуги/, яка не може впливати на співвідношення прав і обовязків платника податку - покупця та платника податку продавця, оскільки для виникнення у платника податку-покупця права на податковий кредит, а у платника податку продавця - податкового зобовязання з податку на додану вартість достатньо наявності обєкта оподаткування, тобто здійснення операції з поставки товарів /робіт, послуг/, безвідносно до оплати, як її здійснення взагалі, так і особи, яка її отримує.

Враховуючи викладене, постановлені по справі судові рішення є законними та обґрунтованими, у звязку з чим підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Усенко Є.А.

Судді Бившева Л.І.

Голубєва Г.К.

Костенко М.І.

Пилипчук Н.Г.