Рішення № 90620428, 15.07.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2020 р. Справа № 480/4204/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Волкової Ю.В.,

представників позивача - Брайко Ю.В., Шамоніна Є.О.,

представника відповідача - Шаповал Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/4204/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМІКО"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМІКО" (далі - позивач, ТОВ "ОМІКО") звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС України у Сумській області), в якій з урахуванням зменшення позовних вимог просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 року №0002141404 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 52 839, 00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 року №0002131404 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 14010100 на загальну суму 283 638 грн. 75 коп., з них за податковими зобов`язаннями 226911,00 грн., за штрафними санкціями 56 727,75 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 року №0002151404 про застосування штрафу в розмірі 50% у сумі 139 875,00 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 14010100;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 року №0002161404 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств 11021000 на загальну суму 10 213,75 грн. з них за податковим зобов`язанням 8 171,00 грн, за штрафними санкціями 2042, 75 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 року №0002171404 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 023 942,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 року №0005191304 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб 27 437,63 грн. 1101400 з них за податковим зобов`язанням 21950,10 грн. за штрафними санкціями 5487,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22.04.2019 товариство отримало Акт від 22 квітня 2019 р. № 455/18-28-14-04-20/40963240/29 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Оміко" (код ЄДРПОУ 40963240) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.11.2016 року по 31.12.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 16.11.2016 року по 31.12.2018 року.

Не погоджуючись з вказаним актом, позивач подав заперечення. У відповідь ГУ ДФС у Сумській області направило листа про результати розгляду заперечення від 15.05.2019 року №11164/10/18-28-14-04-11, а також податкові повідомлення-рішення та розрахунок штрафних санкцій.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Сумській області винесено наступні податкові повідомлення - рішення:

від 15.05.2019 року №0002141404 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 52 839, 00 грн.;

від 15.05.2019 року №0002131404 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 14010100 на загальну суму 283 638 грн. 75 коп.,

від 15.05.2019 року №0002151404 про застосування штрафу в розмірі 50% у сумі 139875,00 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (14010100);

від 15.05.2019 року №0002161404 про збільшення грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств (11021000) на загальну суму 10213,75 грн.;

від 15.05.2019 року №0002171404 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 023 942,00 грн.;

від 15.05.2019 року №0005191304 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб 27 437,63 грн.

Не погоджуючись з Актом та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, було подано скаргу до ДФС Україна. В свою чергу, останній надіслав листа, в якому відмовляє в задоволенні клопотання ТОВ "Оміко" та залишає податкові-повідомлення рішення в силі.

З висновками Акту перевірки та як наслідок податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погоджується та зазначив наступне.

Щодо включення до складу витрат на збут суми нарахованої амортизації по об`єктам ОЗ, які використовуються в діяльності ФОП, та пов`язані з отриманням доходу фізичними особами підприємцями всього на суму 255 397,05 грн. позивач зазначив, що TOB "ОМІКО" надало в суборенду частину площ магазинів фізичним особам підприємцям (далі по тексту - ФОП), які на цих площах магазину здійснювали роздрібну торгівлю товарами, здебільшого придбані у ТОВ "ОМІКО" оптом.

Між ФОПами та ТОВ "ОМІКО" укладався договір про співпрацю, у відповідності до якого є взаємодія та співпраця сторін Договору з метою активізації та збільшення обсягу продажу товарів, розширення сфер діяльності сторін, підвищення господарської та економічної ефективності їх діяльності.

Вказаний договір про співпрацю був стандартний та укладався між ТОВ "ОМІКО" та ФОПами на безоплатній основі для поширення саме того товару, що ФОПи придбали оптом у ТОВ "ОМІКО".

У відповідності до договору про співпрацю ФОПи використовували обладнання ТОВ "ОМІКО" для розміщення лише того товару, яке було придбано у ТОВ "ОМІКО". Під обладнанням розуміли: вітрина пристінна, вітрина холодильна, ваги, агрегати, печі тощо.

Обслуговування вказаного обладнання проводило ТОВ "ОМІКО", а тому на вказані ТМЦ нараховувалась амортизація.

В Акті не відображено, що саме порушило ТОВ "ОМІКО" при передачі обладнання для викладки товару, який закуплений саме в ТОВ "ОМІКО", для того, щоб ФОПи більше замовляли вказаний товар саме в ТОВ "ОМІКО". При цьому, ТОВ "ОМІКО" буде отримувати більше прибуток, буде мати змогу більше реалізовувати свій Товар.

Також, в акті перевірки не знайшло своє відображення той факт, що ТОВ "ОМІКО" використовує свої вітрини холодильні, вітрини пристінні для розміщення товару (пива), який реалізовується в роздріб.

ТОВ "ОМІКО" використовувало обладнання в своїй господарській діяльності і як наслідок нараховувало амортизацію, а тому зазначені витрати (на амортизацію) є витратами в розумінні бухгалтерського обліку.

В свою чергу, податковим органом не обґрунтовано здійснено висновок, що витрати на амортизацію ОЗ не можуть бути визнані як витрати ТОВ "ОМІКО" та підлягають зменшенню, як наслідок винесено незаконні податкові повідомлення-рішення.

Щодо включення до складу витрат на збут вартості ТМЦ, а саме: пакети, рукавички, термоетикетки та інше, всього на суму 644 608,95 грн., то згідно карток рахунку 93 "Витрати на збут", що надано при перевірці, встановлено, що до складу витрат на збут включено в т.ч. вартість:

- Придбаних у ТОВ "Український папір" та ТОВ "Весторг" термоетикетки Eco, стрічки універсальної паперової для термодрукуючих пристроїв в загальній сумі 175221,50.

- Списаних ТМЦ: пакети, пакети-майки в рулоні, пакети фас, рукавички прозорі в загальній сумі 447 234, 86 грн.

ТОВ "ОМІКО" для фасування товару, який в майбутньому оптом реалізовувався ФОПам, використовувало ваги, пакети, тримачі для пакетів, рукавички та термоетикетки, тощо.

Перелік документів, що підтверджує фактичне використання пакетів, рукавичок, термоетикетки тощо, дуже великий та надавались при перевірці, але не були взяті до уваги податковим органом та не знайшли свого відображення в акті перевірці.

В акті перевірки та в листі про розгляд заперечення викладена недостовірна інформація, а саме те, що TOB "ОМІКО" розфасовувало товар для кінцевого споживача, та що дані ТМЦ знаходяться на касі магазинів. Вказані обставини недоведені, а ні під час перевірки, а ні на даний час та є неправдивими.

Насправді пакети, що належать ТОВ "ОМІКО" не знаходяться, а ні на прилавках магазинів, а ні на касах, та не використовуються для розфасовки товару для кінцевого споживача.

Також, неправдивою є інформація, що при контрольній закупці було придбано пакет з логотипом "Клунок продовольча крамниця", що це є логотипом магазинів ТОВ "ОМІКО".

На сайті KLUNOK.COM.UA відсутнє взагалі хоч якесь посилання на ТОВ "ОМІКО". А тому взагалі не зрозуміло, яким чином при перевірці було пов`язано логотип на пакетах "Клунок продовольча крамниця" до господарської діяльності ТОВ "ОМІКО".

Слід зазначити, що кожна господарська операція відображається в бухгалтерському обліку підприємства.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ "ОМІКО" підтверджує первинними документами (бухгалтерськими довідками, актами про списання), використання в своїй господарській діяльності ТМЦ таких як: пакети, пакети майки в рулоні, пакети фас, рукавички прозорі, термоетикетки Eco, тримач для пакетів, тощо, щоб реалізувати оптом розфасований товар.

Отже, витрати понесені від списання зазначених ТМЦ направлені в господарській діяльності ТОВ "ОМІКО", не використовувались для отримання доходу іншими особами, є витратами ТОВ "ОМІКО" та не підлягають зменшенню.

Щодо завищення витрат на збут за рахунок включення до складу частки некомпенсованої ФОП вартості електроенергії, затраченої на роботу електроприладів та обладнання (холодильних вітрин, агрегатів для підтримки мінусових температур для збереження продуктів, касових апаратів, електронних вагів, тощо), які використовуються ФОПами на орендованих площах всього у сумі 390 569, 48 грн.

TOB "ОМІКО" орендує приміщення у громадян України, а потім частину цих приміщень передає в суборенду ФОПам. Приміщення використовуються під магазин.

У відповідності до договорів суборенди: "Суборендар бере за цим Договором на себе зобов`язання відшкодовувати кошти за використану електричну енергію. Розмір відшкодування за використану електричні енергію визначається в Актах виконаних робіт та виставлених рахунках".

Між керівництвом ТОВ "ОМІКО" та ФОПами було усно домовлено про те, що останні будуть компенсувати витрати за електричну енергію в розмірі 10%, оскільки, не можливо визначити точно, хто скільки споживає електричної енергії.

Нежитлове приміщення в суборенду передається не все, а лише його частина. Кожному ФОПу передається різна частка приміщення. Окрім цього пристінні холодильні вітрини, (які вказані в акті перевірки) використовуються в господарській діяльності саме ТОВ "ОМІКО" для зберігання товару, який реалізовується ФОПам або по договору про співпрацю та для розміщення свого товару (алкогольних виробів).

Відповідно до ст. 42 Конституції України колеги має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.

Суб`єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб`єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Отже, податковий орган не має права незаконно втручатися в господарську діяльність ТОВ "ОМІКО" та вимагати компенсувати ФОПам більше розмір за використану електричну енергію, ніж встановлена (домовлена) між підприємством та ФОПами,

В акті перевірки відсутні докази, або ж розрахунок, що ФОПи використовують більше ніж 10% електроенергії. А тому, всі твердження податковим органом є лише точкою зору певної людини, не доведено та не відповідає дійсності.

Враховуючи вищевикладене, в діях ТОВ "ОМІКО" відсутні порушення п. 7 П(С)БО 16, п.п. 14.1.36, п.14.1. ст. 14, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України та вірно визначено суму витрат за спожиту електричну енергію.

Щодо збільшення податкових зобов`язань з ПДВ на суму 279 750,00 грн., то податковий орган проводить це збільшення на підставі підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового Кодексу України, а саме на вартість товарів, які нібито використані не в господарській діяльності підприємства. Як було зазначено вище TOB "ОМІКО" спростовує факти використання не в господарській діяльності, а тому і відсутні підстави для донарахування податкових зобов`язань підприємству.

Щодо списання нестачі товару (придбаного з ПДВ) в загальній сумі 68 574 грн., сума ПДВ 13715 грн. та списаного бою та порчі товару (придбаного з ПДВ) в загальній сумі 39593 грн., сума ПДВ 7919 грн., то ТОВ "ОМІКО" реалізує в роздріб лікеро-горілчані вироби, які знаходяться на полицях для вільного доступу споживачів.

Оскільки існують випадки бою лікеро-горілчаних виробів, крадіжок товару покупцями та звичайний убуток такого товару як пиво, вина та сидри, які продаються на розлив та потребують промивки системи та втрати при утворення піни під час наливання у пляшки, з цієї мети на підприємстві прийнято наказ від 15 березня 2017 року №15/03/17-с, у відповідності до якого встановлено норму звичайного убутку по лікеро-горілчаним виробам винам, коньякам, пиву, сидру та іншим алкогольним напоям 0,04% від загальної кількості реалізованого товару.

Саме на підставі цього наказу було списано товар, який фактично було втрачено (розбито) на загальну суму 68 574,00 грн. А тому, відсутній факт порушення зі сторони ТОВ "ОМІКО" чинного законодавства України.

Щодо неправомірного включення до складу витрат на збут нараховану суму амортизації по об`єктам ОЗ (ремонт/реконструкція орендованих нежитлових приміщень) в розмірі 53361,86 грн. за рахунок невірно визначених мінімально-допустимих строків нарахування амортизації, то TOB "ОМІКО" провело саме поточні ремонтні роботи, що підтверджується накладними-вимогами на відпуск матеріалів. В зв`язку з цим було створено окремо об`єкт для нарахування амортизації, що не заборонено чинним законодавством України.

Отже, ТОВ "ОМІКО" не порушувало п. 8 П(С)БО 14, п. 21 Методичних рекомендацій №561, п.п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134, п.п. 138.3.3. п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України, вірно вказало витрати на збут з урахуванням строків амортизації основних засобів.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем не доведено факту порушення позивачем податкового законодавства України, та як наслідок винесено незаконні податкові повідомлення - рішення.

Ухвалою суду від 24.10.2019 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що встановлені під час перевірки порушення ТОВ "ОМІКО" норм Податкового Кодексу України знайшли своє підтвердження, а тому вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення повністю відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 129-143, том 1).

Ухвалою суду від 27.11.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

16.01.2020 р. представник позивача до канцелярії суду подав клопотання про зменшення позовних вимог та зазначив, що ТОВ "ОМІКО" самостійно сплатило податок на доходи фізичних осіб 27 437, 63 грн., з них: за податковим зобов`язанням 21950,10 грн., за штрафними санкціями 5487,53 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 15.05.2019 року №0005191304 (а.с. 159, том 1).

У відповіді на відзив позивач вважає, що відповідачем у відзиві не спростовано твердження та аргументи позивача, викладені у позовній заяві, а тому просить позовні вимоги задовольнити (а.с. 178-185, том 1).

Ухвалою суду від 03.03.2020 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 15.07.2020 р. представники позивача зменшені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що з 12.03.2019 р. по 08.04.2019 р. ГУ ДФС у Сумській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ОМІКО" питань з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.11.2016 року по 31.12.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 16.11.2016 року по 31.12.2018 року, за результатами якої складено акт №455/18-28-14-04-20/40963240/29 від 22.04.2019 р. (а.с. 24-70, том 1).

Не погоджуючись з вказаним актом, позивач подав заперечення (а.с. 121-122, том 5).

Відповідно до листа про результати розгляду заперечення від 15.05.2019 року №11164/10/18-28-14-04-11 ГУ ДФС у Сумській області вважає, що висновок акту про результати перевірки відповідає фактичним обставинам, складеним у відповідності до норм податкового законодавства та є правомірним. Висновок акту залишено без змін (а.с. 123-133, том 5).

На підставі вищезазначеного акту перевірки 15.05.2019 р. ГУ ДФС у Сумській області прийнято податкові повідомлення - рішення:

- №0002141404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 52 839,00 грн. (а. с. 17, том 1);

- №0002131404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 14010100 на загальну суму 283 638,75 грн., в т.ч. 226911 грн. - за податковим зобов`язанням, 56727,75 грн. - за штрафними санкціями (а.с. 15, том 1);

- №0002151404, яким застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 139875,00 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (14010100) (а. с. 18, том 1);

- №0002161404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств (11021000) на загальну суму 10213,75 грн., в т.ч. 8171 грн. - за податковим зобов`язанням, 2042,75 грн. - за штрафними санкціями (а.с. 19, том 1);

- №0002171404, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 023 942,00 грн. (а. с. 20, том 1);

- №0005191304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб 27437,63 грн. (а.с. 23, том 1).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Щодо зазначення податковим органом про завищення позивачем витрат на збут за рахунок включення до складу частки некомпенсованої ФОП вартості електроенергії, затраченої на роботу електроприладів та обладнання (холодильних вітрин, агрегатів для підтримки мінусових температур для збереження продуктів, касових апаратів, електронних вагів, тощо), які використовуються фізичними особами підприємцями на орендованих площах всього у сумі 390 569, 48 грн., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено та не заперечується представником відповідача в акті перевірки, що TOB «ОМІКО» уклало договір оренди приміщення: з ОСОБА_2 (приміщення за адресою: АДРЕСА_1 - 250 , 9 кв.м. ; АДРЕСА_2 - 154,1 кв.м. ; АДРЕСА_3 - 114 , 7 кв .м. ; АДРЕСА_4 - 291,2 кв . м.); з ОСОБА_3 (приміщення за адресою: АДРЕСА_5 - 195,8 кв.м.; АДРЕСА_5 - 124, 1 кв.м. ; АДРЕСА_6 - 166,1 кв.м. ; АДРЕСА_7 - 186,1 кв. м. ; АДРЕСА_5-30 кв. м. АДРЕСА_5-31,2 кв.м. ); ОСОБА_4 ( приміщення за адресою: АДРЕСА_8 - 247,6 кв.м.; АДРЕСА_9 - 285,7 кв.м. ; АДРЕСА_10 - 245,4 кв .м. ; АДРЕСА_11 - 175,6 кв.м.).

В свою чергу підприємством укладено договори суборенди із фізичними особами- підприємцями (а.с. 87-250 том.3, 1-250 том.4).

Так, у відповідності до змісту договорів суборенди: «Суборендар бере за цим Договором на себе зобов`язання відшкодовувати кошти за використану електричну енергію. Розмір відшкодування за використану електричні енергію визначається в Актах виконаних робіт та виставлених рахунках».

З пояснень представника позивача судом встановлено, що між ТОВ «ОМІКО» та наведеними фізичними особами- підприємцями було усно домовлено про те, що останні будуть компенсувати витрати за електричну енергію в розмірі 10%, оскільки, не можливо визначити точно, хто скільки споживає електричної енергії.

Наведені доводи обґрунтовуються у зв`язку з тим, що нежитлове приміщення в суборенду передається не все, а лише його частина, а тому кожному ФОПу передається різна частка приміщення.

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.

Суб`єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб`єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Органи державної влади і посадові особи зобов`язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб`єктів господарювання неупереджено, об`єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб`єктів господарювання.

Суб`єкт господарювання має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його діяльності не пізніш як через тридцять днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Дії та рішення державних органів контролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб`єктом господарювання у встановленому законодавством порядку.

Забороняється вимагати від суб`єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, виділених на окремий баланс, подання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

У відповідності до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

На вимогу суду представником відповідача не було названо жодного чинного нормативно -правового акту яким було б затверджено відповідні норми компенсації фізичним особам- підприємцям розмірів за використану електричну енергію.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що висновки податкового органу про порушення ТОВ «ОМІКО» вимог п. 7 П(С)БО 16, п.п. 14.1.36, п.14.1. ст. 14, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України є помилковими.

Що стосується включення до складу витрат на збут вартості ТМЦ, а саме пакети, рукавички, термоетикетки, суд зазначає наступне.

Так, зі змісту акту перевірки судом встановлено, що до складу витрат на збут позивачем включено в т.ч. вартість: придбаних у ТОВ «Український папір» та ТОВ «Весторг» термоетикетки Eco, стрічки універсальної паперової для термодрукуючих пристроїв в загальній сумі 175 221, 50 грн., списаних ТМЦ: пакети, пакети-майки в рулоні, пакети фас, рукавички прозорі в загальній сумі 447 234, 86 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що наведені ТМЦ використовувались в господарській діяльності ТОВ «ОМІКО».

Зокрема працівники підприємства перебувавши в магазині, куди завозився товар, такий як: кондитерська продукція, хлібобулочна продукція, молочна продукція, і т.д., що придбано ФОПами, зважували на вагах, використовували рукавички для зважування товару, фасували його по пакетам, наклеювали термоетикетку для записування ваги товару, для зручності використання пакетів використовували тримач пакетів.

Надалі, ТОВ «ОМІКО» оптом продавав вже розфасований товар ФОПам для того, щоб вони реалізовували його в роздріб через торгівельні заклади.

Так, факт використання наведених товарно матеріальних цінностей підтверджується складеними ТОВ «ОМІКО» бухгалтерськими довідками та актами про списання (а.с. 159-250 том.2, 1-86 том.3).

Відповідно до п.2 ст.3. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

При цьому ст. 1 даного Закону передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

У відповідності до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України: Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Враховуючи вищевикладене ТОВ «ОМІКО» підтверджує первинними документами (бухгалтерськими довідками, актами про списання), використання в своїй господарській діяльності ТМЦ таких, як пакети, пакети майки в рулоні, пакети фас, рукавички прозорі, термоетикетки Eco, тримач для пакетів, тощо, щоб реалізувати оптом розфасований товар.

Отже, витрати понесені від списання зазначених ТМЦ направлені в господарській діяльності ТОВ «ОМІКО», не використовувались для отримання доходу іншими особами, є витратами ТОВ «ОМІКО» та не підлягають зменшенню.

Таким чином, суд приходить висновку, що висновки податкового органу про порушення ТОВ «ОМІКО» пункту п.7 П(С)БО 16, п.п 14.1.36, п. 14.1., ст. 14, п.п. 134.1.1, п. 134.1, ст. 135 Податкового кодексу України є помилковими.

Що стосується списання нестачі товару (придбаного з ПДВ) в загальній сумі 68 574 грн., (сума ПДВ 13 715 грн.) та списаного бою та порчі товару (придбаного з ПДВ) в загальній сумі 39 593 грн., (сума ПДВ 7919 грн.) відображеного в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Так, податковий орган в обґрунтування зазначеного порушення зазначив, що в ході перевірки встановлено, що в деяких звітних періодах (на кінець місяця) сума нестач перевищує суму встановлених надлишків, та на витрати списується вартість товару (придбаного з ПДВ), який в подальшому не може бути реалізований (не може бути отриманий дохід від його продажу), тобто даний товар використаний в негосподарській діяльності, що відповідно до п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України передбачає обов`язок платника податків нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ.

Відповідно до п. 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 20.08.2015 року № 727, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Акт документальної перевірки, згідно п.п. 4, 5 Розділу II Порядку, повинен містити всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 5 Розділу І Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У висновку акта (довідки) документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Згідно п. 5 Розділу IIІ Порядку інформація щодо виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи відображається за видами порушень у розрізі видів митних платежів у національній валюті України.

При цьому, акт перевірки має бути оформлений відповідно до встановлених стандартів якості, зокрема щодо доказовості, обов`язковості висновків, відсутності первинних документів, суміжності порушення податкового законодавства, коригування податкової звітності, алгоритму діяльності суб`єктів господарювання, розуміння діяльності підприємства, обставин укладання контрактів, відомостей про розрахунки, операцій з цінними паперами, відомостей про основні фонди і запаси, відомостей про заборгованість та зв`язок з господарською діяльністю.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що в акті перевірки не зазначено посилання на первинні документи на підставі яких відповідачем дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Зокрема, акт перевірки не містить детального посилання на первинні документи відповідно до яких податкових орган розрахував наведені суми.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з акту перевірки неможливо встановити на підставі яких первинних документів податковий орган визначив наведене порушення, а тому висновки податкового органу про порушенням позивачем вимог п.п. «г» пункту 198.5 ст.198 Податкового кодексу України щодо нездійснення нарахування податкових зобов`язань за товарами/послугами/необоротними активами, які використано не в господарській діяльності є передчасними.

Щодо включення до складу витрат на збут суми нарахованої амортизації но об`єктам 03, які використовуються в діяльності фізичними особами - підприємцями та пов`язані з отриманням доходу фізичними особами підприємцями всього на суму 255 397,05 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що TOB «ОМІКО» надало в суборенду частину площ магазинів фізичним особам підприємцям (далі по тексту - ФОП), які на цих площах магазину здійснювали роздрібну торгівлю товарами, здебільшого придбані у ТОВ «ОМІКО» оптом.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ «ОМІКО» та ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_18 , ФОП ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_20 , ФОП ОСОБА_21 ФОП ОСОБА_22 ,ФОП ОСОБА_23 ,ФОП ОСОБА_24 , ФОП ОСОБА_25 , ФОП ОСОБА_26 , ФОП ОСОБА_27 , ФОП ОСОБА_28 , ФОП ОСОБА_29 , ФОП ОСОБА_30 , ФОП ОСОБА_10 ФОП ОСОБА_31 ФОП ОСОБА_32 , ФОП ОСОБА_33 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_34 , ФОП ОСОБА_35 ,ФОП ОСОБА_36 ,ФОП ОСОБА_37 , ФОП ОСОБА_30 ,, ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_38 ,ФОП ОСОБА_39 , ФОП ОСОБА_40 , ФОП ОСОБА_41 , ФОП ОСОБА_42 , ФОП ОСОБА_43 ,ФОП ОСОБА_44 , ФОП ОСОБА_45 , ФОП ОСОБА_46 , ФОП ОСОБА_47 ,ФОП ОСОБА_48 , ФОП ОСОБА_49 , ФОП ОСОБА_50 , ФОП ОСОБА_51 укладалися договори про співпрацю (а. с. 186 -250том.1).

Предметом наведених угод було взаємодія та співпраця сторін Договору з метою активізації та збільшення обсягу продажу товарів, розширення сфер діяльності сторін, підвищення господарської та економічної ефективності їх діяльності (а.с. 186 -250том.1).

У відповідності до договору про співпрацю, контрагенти позивача використовували обладнання (вітрина пристінна, вітрина холодильна, ваги, агрегати, печі тощо) ТОВ «ОМІКО», для розміщення лише того товару яке було придбано у ТОВ «ОМІКО».

Обслуговування вказаного обладнання проводило ТОВ «ОМІКО», а тому на вказані ТМЦ нараховувалась амортизація.

Наведені доводи позивача підтверджуються також наданими до суду оборотно-сальдовим відомостями по продажі в розрізі контрагенти та за асортиментом за 2017 та 2018 роки (а.с. 1-76 том.2)

Так, суд наголошує, що відповідачем в акті перевірки не зазначено, що саме було порушено ТОВ «ОМІКО» при передачі обладнання ФОП для викладки товару, який закуплений саме в ТОВ «ОМІКО».

У відповідності до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Отже, передача ФОПам обладнання по договору про співпраці, яке належить ТОВ «ОМІКО», для розміщення (продовження) товару, яке придбавалось оптом у останнього, є господарською діяльністю позивача яка не заборонена чинним законодавством.

Що стосується вітрин пристінних, вітрин холодильних, тощо, ТОВ «ОМІКО» використовує для розміщення товару (пива), який реалізовується ним в роздріб.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить висновку, що ТОВ «ОМІКО» використовувало обладнання в своїй господарській діяльності, як наслідок нараховувало амортизацію, а тому зазначені витрати (на амортизацію) є витратами в розумінні бухгалтерського обліку.

Щодо висновків податкового органу про неправомірне включення позивачем до складу витрат на збут нарахованої суми амортизації по об`єктам основних засобів (ремонт\реконструкція орендованих нежитлових приміщень) в розмірі 53 361,86 грн. за рахунок невірно визначених мінімально допустимих строків нарахування амортизації, суд зазначає наступне.

Так, ТОВ «ОМІКО» включено до складу витрат на збут нараховану суму амортизації по об`єктам 03 (ремонт/реконструкція орендованих нежитлових приміщень) в розмірі 53 361,86 грн. .

Зі змісту акту перевірки судом встановлено, що в бухгалтерському обліку операції зі створення об`єктів 03 та віднесення до витрат на збут сум нарахованої амортизації позивачем відображено проводками: Дт 1522 «Виготовлення та модернізація основних засобів» / Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»; Дт 103 «Будинки та споруди» / Кт 1522 «Виготовлення та модернізація основних засобів»; Дт 93 «Витрати на збут» / Кт 131 «Знос основних засобів».

Зокрема позивачем здійснено ремонт нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_12 в сумі 406 457,23 грн.

Нежитлове приміщення загальною площею 353,6 м2 отримано ТОВ «ОМІКО» в оренду від ПАТ «Східно-Український Банк «ГРАНТ» згідно договору оренди від 10.03.2017 року №б/н, строком з 10.03.17 по 28.02.2022.

Згідно наданих до перевірки документів ремонтні роботи виконано з 01.04.17 по 31.08.17, власними силами з використанням власних матеріалів. На виконання ремонтних робіт складено акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів від 31.12.2017 року №б/н . Сума використаних матеріалів згідно накладної внутрішнього переміщення склала 406 457,23 грн.

Також, судом встановлено, що позивачем здійснено реконструкцію системи опалення в орендованому приміщенні по АДРЕСА_4 в загальній сумі 84 376,7 грн.

Так, наведене нежитлове приміщення загальною площею 291,2 м2 отримано ТОВ «ОМІКО» в оренду від гр. ОСОБА_2 згідно договору оренди №27/10-3 від 27.10.17 строком на 1 рік з автоматичною пролонгацією у разі відсутності в строк 5 днів до закінчення строку дії цього договору з будь-якої сторони заяв про намір його розірвання.

Згідно наданих до перевірки документів, а саме договору поставки та виконання робіт №26/89-10/2017 від 16.10.2017, реконструкцію системи опалення за адресою АДРЕСА_4 здійснило ТОВ «ІБК «Гідросфера». Загальна вартість робіт з урахуванням додаткової угоди №1 від 18.11.2017 склала 101 252,04 грн., в т. ч. ПДВ 16 875,34 грн. Роботи виконані в 2 черги: акт б/н від 27.12.2017 на суму 50 181,08 грн., в т.ч. ПДВ 8 363,51 гри., акт від 30.10.18 №б/н на суму 51 070,96 грн., в т. ч. ПДВ 8 51 1,83 грн.

Ремонт нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_10 в сумі 210039,29 грн. Нежитлове приміщення загальною площею 245,4 м2 отримано TOB «ОМІКО» в оренду від гр. ОСОБА_4 згідно договору оренди №27/10-1 від 27.10.17 строком на 1 рік з автоматичною пролонгацією у разі відсутності в строк 5 днів до закінчення строку дії цього договору з будь-якої сторони заяв про намір його розірвання.

Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що ремонтні роботи виконувались з 01.08.2018 по 31.10.2018, власними силами з використанням власних матеріалів. На виконання ремонтних робіт складено акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів від 02.11.2018 №б/н . Сума використаних матеріалів згідно накладної внутрішнього переміщення склала 210 039,29 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку TOB «ОМІКО» на суму вартості виконаних робіт з ремонту/реконструкції орендованих 03 створено окремі об`єкти основних засобів (рах.103), що свідчить про прийняття керівництвом підприємства рішення щодо характеру проведених робіт, а саме визнання їх поліпшенням орендованих об`єктів.

Суд спростовує твердження представників позивача, що ремонтні роботи проведені як поточний ремонт, оскільки ТОВ «ОМІКО» самостійно створило групу 03 (ремонти) на рах.103, тим самим визнав, що виконані роботи є поліпшенням орендованих об`єктів.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності регулюються нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда" (далі - П(С)БО 14), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 N 181, та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 N 561 (далі - Методичні рекомендації N 561).

Відповідно до пункту 8 П(С)БО 14 затрати орендаря на поліпшення об`єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигід, які первісно очікувалися від його використання, орендар відображає як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.

Пунктом 21 Методичних рекомендацій N 561 визначено, що затрати орендаря на поліпшення об`єкта операційної оренди, що визнаються ним капітальними інвестиціями за умовами, зазначеними у пунктах 29-31 цих Методичних рекомендацій, відображаються орендарем за дебетом рахунку капітальних інвестицій. Такі затрати зараховуються до складу основних засобів як первісна вартість нового об`єкта підгрупи 2.7 класифікації основних засобів, (п.2.7. Інші необоротні матеріальні активи) наведеної в пункті 7 цих Методичних рекомендацій).

У податковому обліку для розрахунку амортизації витрати на поліпшення (ремонт) орендованих основних засобів зараховуються як окремий об`єкт групи 9 "інші основні засоби" з мінімально допустимим строком корисного використання 12 років.

Згідно з п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, п.п. 138.3.2 - 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.

Підпунктом 138.3.3. пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України визначено мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, в т. ч. по групі 9 «інші основні засоби»- 12 років.

Також, в п.п. 138.3.3 п.138.3 ст.138 Податкового кодексу України зазначено, що у разі коли строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені цим підпунктом.

Враховуючи викладене, нарахування амортизації по наведеним об`єктам, повинно було здійснюватися з урахуванням вимог п.п.138.3.3 п. 138.3 ст.138 Кодексу, тобто з розрахунку мінімально допустимих строків - 12 років.

Отже, суд приходить висновку, що податковий орган правомірно дійшов висновку, що позивачем помилково включено до складу витрат на збут нарахованої суми амортизації по об`єктам основних засобів (ремонт\реконструкція орендованих нежитлових приміщень) в розмірі 53 361,86 грн. за рахунок невірно визначених мінімально допустимих строків нарахування амортизації.

Проте, суд наголошує, що представник відповідача на вимогу суду не надав детального розрахунку порушень відображених в оскаржуваних податкових повідомленнях- рішеннях.

Зокрема, у суду відсутній детальний розрахунок порушення зазначеного в акті перевірки, а саме: щодо помилкового включення позивачем до складу витрат на збут нарахованої суми амортизації по об`єктам основних засобів (ремонт\реконструкція орендованих нежитлових приміщень) в розмірі 53 361,86 грн. за рахунок невірно визначених мінімально допустимих строків нарахування амортизації, а тому суд приходить висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 15.05.2019 року №0002161404 та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 15.05.2019 року №0002141404 підлягають скасуванню в повному обсязі, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 15.05.2019 року №0002171404 підлягає скасуванню в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 970580 грн., податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 15.05.2019 року №0002131404 підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 283638,75 грн., з них за податковими зобов`язаннями 175 832 грн., за штрафними санкціями 43958 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМІКО" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 15.05.2019 року №0002141404.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 15.05.2019 року №0002131404 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 14010100 на загальну суму 395 622 грн., з них за податковими зобов`язаннями 175 832 грн., за штрафними санкціями 219790 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 15.05.2019 року №0002151404.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 15.05.2019 року №0002161404.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 15.05.2019 року №0002171404 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 970580 грн.

В задоволенні інших позовних вимог-відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено 27.07.2020 р.

Суддя О.А. Прилипчук