Рішення № 90619709, 28.07.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 липня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2422/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24.06.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Луганській області), у якому позивач просить суд: визнати протиправними дії ГУПФУ в Луганській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб"; зобов`язати ГУПФУ в Луганській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з дня звернення, тобто з 11.09.2019; пенсію за вислугу років призначити в розмірі, передбаченому ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", а саме 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що 31.07.2019 його звільнено зі служби в Старобільському слідчому ізоляторі. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 21 рік 11 місяців 02 дні; у пільговому обчисленні - 28 років 08 місяців 29 днів.

11.09.2019 позивач направив для розгляду заяву до Північно-Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про підготовку та направлення документів до ГУПФУ в Луганській області для призначення пенсії за вислугою років, у відповідності до "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії".

За результатами розгляду заяви та наданих документів ГУПФУ в Луганській області 10.06.2020 винесено рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років згідно особистої заяви від 11.09.2019, у зв`язку з відсутністю необхідної кількості років календарної вислуги, що передбачено пунктом "а" статті 12 Закону № 2262.

Позивач вважає, що при прийнятті спірного рішення відповідачем порушено вимоги Конституції України, чинного законодавства України про пенсійне забезпечення та загальнообов`язкове пенсійне страхування, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, на думку позивача, є протиправним, та таким, що не відповідає Конституції України та чинному законодавству України, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 26.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.07.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 21-23), в якому останній заперечував проти позовних вимог з огляду на таке. 23.03.2020 від Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції до ГУПФУ в Луганській області надійшло подання про призначення пенсії ОСОБА_1 разом із документами. За наслідками розгляду цього подання та доданих до нього документів відповідачем прийнято рішення від 10.06.2020 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , оскільки відповідно до подання про призначення пенсії ОСОБА_1 від 11.03.2020 №366/27 та витягу з наказу про звільнення від 31.07.2019 №104/ос-19 календарна вислуга років позивача становить 21 рік 11 місяців 02 дні, що не є достатньою умовою для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону №2262.

Аналізуючи норми Закону №2262-ХІІ, відповідач робить висновок, що законодавець розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». При цьому, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії (як правило впливає на розмір пенсії). В то й же час для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.

Позивач не мав на момент звільнення необхідної календарної вислуги років, оскільки наявні 21 рік 11 місяців 02 дні при необхідних 24 і більше календарних років.

Також відповідач вважає незмістовним посилання позивача на положення Постанови КМУ № 393, оскільки приписи пункту 3 вказаної постанови суперечать приписам пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII, тому застосуванню підлягають саме положення Закону № 2262-ХІІ, як правового акта, що має вищу юридичну силу.

Окрім того, відповідач послався на відсутність підстав для стягнення судового збору з відповідача.

З урахуванням викладеного відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , з 31.07.2019 звільнений з органів Державної кримінально-виконавчої служби України за ст. 77 ч. 1 п. 7 (за власним бажанням) Закону України «Про національну поліцію», з посади молодшого інспектора 1 категорії відділу режиму і охорони державної установи «Старобільський слідчий ізолятор», що підтверджується витягом з наказу державної установи «Старобільський слідчий ізолятор» від 31.07.2019 № 104/ос-19 (арк. спр. 12).

Північно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції листом від 13.03.2020 за № 22/4.3-2313-гв-20 направлено документи для призначення пенсії ОСОБА_1 , серед яких подання про призначення пенсії від 11.03.2020, заява ОСОБА_1 від 11.09.2019 про призначення пенсії, копії паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, розрахунок вислуги років на пенсію, копія послужного списку, копія трудової книжки колгоспника, копія військового квитка, копія диплома, довідка про склад сім`ї, витяг з наказу про звільнення, грошовий атестат, довідка про грошове забезпечення, довідка ПФУ та копія довідки АТ «Ощадбанк» (арк. спр. 28-59).

Відповідно до витягу з наказу державної установи «Старобільський слідчий ізолятор» від 31.07.2019 № 104/ос-19 та подання про призначення пенсії від 11.03.2020 вислуга років ОСОБА_1 для призначення пенсії станом на 31.07.2019 у календарному обчисленні становить 21 рік 11 місяців 02 дня, у пільговому обчисленні 28 років 08 місяців 29 днів (арк. спр. 29-30, 35).

Рішенням ГУПФУ в Луганській області від 10.06.2020 про розгляд заяви ОСОБА_1 від 11.09.2019 про призначення пенсії позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідної кількості років календарної вислуги, що передбачено пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (арк. спр. 11).

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Згідно з пунктом "б" статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до абзаців першого, десятого пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону (абзац тринадцятий пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ).

Одночасно частиною першою статті 17 Закону № 2262-ХІІ визначено вичерпний перелік видів служби та періодів часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом.

Частиною другою статті 17 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що в Законі № 2262-ХІІ не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 24 років і більше вислуги років, обчисленої на пільгових умовах.

Вказаним Законом № 2262-ХІІ чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається за наявності 24 календарних років і більше; міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17 (номер рішення в ЄДРСР 73042834), від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17 (номер рішення в ЄДРСР 76613907) від 22 січня 2019 року у справі № 295/10742/16-а (номер рішення в ЄДРСР 79381274), від 31 січня 2019 року у справі № 295/15121/16-а (номер рішення в ЄДРСР 79615320), від 27 лютого 2019 року у справі № 295/6454/17 (номер рішення в ЄДРСР 80197872), від 27 червня 2019 року у справі № 806/1470/16 (номер рішення в ЄДРСР 82685315), від 30 вересня 2019 року у справі № 360/1432/19 (номер рішення в ЄДРСР 84621866) та від 27 березня 2020 року у справі № 569/727/17 (номер рішення в ЄДРСР 88457573).

Суд зауважує, що календарний рік - це проміжок часу від першого до останнього дня того чи іншого року по календарю; рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що законодавець у назві статті 17 Закону № 2262-ХІІ використовує формулювання: види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років "для призначення пенсії". Однак, саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії, а не загальна чи пільгова вислуга років.

Вищеописаними письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджено, що вислуга років позивача на день звільнення зі служби у календарному обчисленні становить 21 рік 11 місяців 02 дня.

Відповідно, суд дійшов висновку, що наявної у позивача вислуги років недостатньо для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

Надаючи правову оцінку посиланням позивача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (далі - Постанова № 393), відповідно до якої, за твердженням позивача, для призначення пенсії у вислугу років має зараховуватися пільговий стаж, суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою, другою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України (частина третя статті 7 КАС України).

Оскільки приписи пункту 3 Постанови № 393 суперечать приписам пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, застосуванню підлягають саме положення Закону № 2262-ХІІ, як правового акта, що має вищу юридичну силу.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 вересня 2019 року у справі № 281/459/17 (номер рішення в ЄДРСР 83647538).

Окрім того суд зазначає, що вислугу років як у календарному, так і у пільговому обчисленні, зокрема, працівникам слідчих ізоляторів здійснюють органи Державної кримінально-виконавчої служби України. До повноважень органів Пенсійного фонду України, у даному випадку - ГУПФУ в Луганській області, не входить обчислення вислуги років для призначення пенсії за вислугу років. Тому у разі якщо позивач не згоден з обчисленням його вислуги років, він має оскаржувати саме наказ державної установи «Старобільський слідчий ізолятор», яким таку вислугу років визначено.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 200/2857/19-а (номер рішення в ЄДРСР 85268746) та від 22 січня 2020 року у справі № 200/5111/19-а (номер рішення в ЄДРСР 87080091).

Також суд вважає незмістовним посилання позивача в позові на правові висновки, викладені у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 295/6301/17, від 19.09.2018 у справі № 725/1959/17, від 22.11.2019 у справі № 161/4876/17, від 22.02.2019 у справі № 295/10742/16-а, від 27.03.2020 у справі № 569/727/17, оскільки у всіх вказаних справах суди дійшли висновку, що пенсія за вислугу років призначається за наявності календарної вислуги років, а рішення у вказаних справах прийняті не на користь особи, яка звернулася за призначенням пенсії за вислугу років.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Разом з тим, обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності жодним чином не нівелює обов`язку позивача довести суду ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Отже, рішення ГУПФУ в Луганській області від 10.06.2020 про розгляд заяви ОСОБА_1 від 11.09.2019 про призначення пенсії, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю необхідної кількості років календарної вислуги, що передбачено пунктом «а» статті 12 Закону 2262-ХІІ, є законним та таким, що у повній мірі відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, дотримання яких перевіряє адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані і у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя І.О. Свергун