Рішення № 90618630, 24.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2020 року Справа № 160/4385/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" про стягнення завданих збитків, інфляційних витрат та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", в якій просить:

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ЄДРПОУ: 21708016, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 - 302 775, 37 грн., з яких 3 відсотки річних: 200 000 грн. х 3 % : 365 х 591 = 9 715, 10 (дев`ять тисяч сімсот п`ятнадцять гривень п`ятнадцять копійок); інфляційне подорожання: 200 000 грн. * 124, 6 % інфляції за період з червня 2016 по лютий 2018 - 200 000 грн. = 49 200,00 грн. (сорок дев`ять тисяч двісті гривень нуль копійок); відшкодування упущеної вигоди: 200 000 х 12% : 365х 591 = 38 860.27 (тридцять вісім тисяч вісімсот шістдесят гривень двадцять сім копійок); відшкодування моральної шкоди позивача 5 000,00 гривень; неустойки у розмірі 3% згідно до ЗУ «Про захист прав споживачів» у розмірі 200000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 13.02.2015 року він уклав договір з ПАТ «Банк Михайлівський», в результаті чого на його ім`я було відкрито поточний рахунок № 26206514973501.

13.05.2016 року ОСОБА_1 був укладений договір «Суперкапітал» (Новий) № 980-027-000239051 (з виплатою процентів щомісячно). Як зазначено у платіжному дорученні (квитанції) № 2589475 від 13.05.2016 року позивачем внесено на особистий рахунок 200 000 (двісті тисяч) гривень відповідно до умов договору.

12.07.2016 року приймається рішення НБУ № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський».

На запити щодо включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, отримано відповіді від 22.09.2016 про те, що на рахунок позивача безпідставно зараховані кошти, що належать ПАТ «Банк Михайлівський», право власності у позивача на такі кошти не виникає.

Згідно постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/2724/17 позивача було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та 02.02.2018 року позивач отримав свої кошти.

Однак, позивач стверджує, що 200 000 грн., які він поклав на рахунок незаконно утримувались ФГВФО в період з 21.06.2016 року по 02.02.2018 року.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відшкодування упущеної вигоди позивач визначив на підставі статей 22, 611 ЦК України та вона становить 38 860,27 грн.

Крім того, позивач вказав, що зазнав моральних страждань, оскільки внаслідок порушення (неналежного виконання) відповідачем недоговірного зобов`язання з виплати гарантованої законом суми відшкодування за вкладом в неплатоспроможному банку, останній був змушений протягом місяців вести з відповідачем тривале і виснажливе претензійне листування.

Розмір неустойки у розмірі 3% позивач обґрунтував положеннями Закону України «Про захист прав споживачів» та вона повинна бути виплачена у розмірі 200 000 грн.

Ухвалою суду від 21 травня 2020 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

21 липня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог позивача та зазначив, що у статті 625 ЦК України, на яку посилається позивач у позові, визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

В свою чергу, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Крім того, представник відповідача наголосив, що відповідно до пунктів 3, 5 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку; нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

15 червня 2020 року на адресу суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких останній заперечив проти задоволення адміністративного позову з тих підстав, що частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, відповідно до пункту 4 листа Міністерства юстиції України «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» від 26.12.2008 року № 758-0-2-08-19, при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

За таких умов, виходячи з наведених положень Конституції України, рішення Конституційного Суду України та роз`яснень Міністерства юстиції України, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, яка міститься в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі 6-2001 цс 15, відповідно до якого у спорах пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

У свою чергу, згідно із частиною першою статті 4 цього ж Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою цієї статті, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.

Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, правовідносини між вкладниками та Фондом щодо формування переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку. Тому ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого відшкодування вкладникам.

Наведене свідчить про те, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно - правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами, тому його не можна вважати спором у зв`язку з процесом ліквідації банку.

Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами зупиняється, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження його звернення до ПАТ «Банк Михайлівський» із заявою про дострокове повернення вкладів, а Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не вступав з позивачем в жодні договірні відносини.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

На підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 р. № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 р. № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» призначено Ірклієнка Юрія Петровича .

13.06.2016 р. виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» з 23.06.2016 р. до 22.07.2016 р. включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 р. № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 р. №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13.07.2016 р. до 12.07.2018 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені ст. ст. 37, 38, 47-52, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, Ірклієнку Юрію Петровичу з 13.07.2016 р. до 12.07.2018 р. включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1702 від 01.09.2016 р. змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський».

Згідно з зазначеним рішенням всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» , делеговано Волкову Олександру Юрійовичу з 05.09.2016 р.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 265 від 24.01.2017 р. визначено повноваження уповноважених осіб Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський».

Згідно з зазначеним рішенням з 25.01.2017 р. повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені ст.ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку та повноважень, визначених п. 4, 5, 6 та 8 ч. 2 ст. 37, п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону, делеговано Волкову Олександру Юрійовичу.

Також відповідно до вищезазначеного рішення з 25.01.2017 р. уповноваженою особою Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» призначено Гриценка Володимира Володимировича.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 383 від 08 лютого 2018 року змінено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» та визначено її повноваження.

Згідно з зазначеним рішенням з 09 лютого 2018 року відкликано повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», делеговані Гриценку Володимиру Володимировичу, та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» провідного юрисконсульта відділу розслідування протиправних діянь департаменту розслідування протиправних діянь Смолія Богдана Володимировича , якому з 09 лютого 2018 року делеговано повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені пунктами 4, 5, 6 та 8 частини другої статті 37, пунктом 4 частини першої статті 48 Закону.

На підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 21 червня 2018 року № 1758 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» строком на два роки з 13 липня 2018 року до 12 липня 2020 року включно.

Згідно з зазначеним рішенням продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», Волкову Олександру Юрійовичу строком на два роки з 13 липня 2018 року до 12 липня 2020 року включно.

Також відповідно до вищезазначеного рішення провідному професіоналу відділу безпеки департаменту розслідування протиправних діянь Смолію Богдану Володимировичу строком на два роки з 13 липня 2018 року до 12 липня 2020 року включно продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені пунктами 4, 5, 6 та 8 частини другої статті 37, пунктом 4 частини першої статті 48 Закону.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 311 від 11 лютого 2020 року про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський».

Відповідно до зазначеного рішення уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» з 12 лютого 2020 року призначено провідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Паламарчука Віталія Віталійовича, якому делеговані всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, у тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов`язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку.

З метою виконання всіх заходів, пов`язаних з ліквідацією ПАТ «Банк Михайлівський», передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 28 травня 2020 року №1014 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» на один рік з 13 липня 2020 року до 12 липня 2021 року включно.

Водночас, відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов`язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Паламарчуку Віталію Віталійовичу строком на один рік з 13 липня 2020 року до 12 липня 2021 року включно.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1139 від 18 червня 2020 року «Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський». Відповідно до зазначеного рішення процедура ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» передбачає виконання заходів щодо управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів протягом п`яти років з дня початку процедури ліквідації банку.

Також рішенням продовжено визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» провідному професіоналу з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Паламарчуку Віталію Віталійовичу до моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ліквідація ПАТ «Банк Михайлівський» здійснюватиметься з урахуванням вимог Закону України від 13 травня 2020 року №590-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» (далі - Закон №590) та відповідно до частини п`ятої статті 44 Закону.

Рішення №1139 від 18 червня 2020 року прийняте з метою виконання всіх заходів, пов`язаних з ліквідацією ПАТ «Банк Михайлівський», передбачених Законом, та на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, статті 48 Закону, підпункту 2 пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №590.

Повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов`язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку.

За таких умов, Фонд гарантування з 23.05.2016 р. здійснює заходи щодо виведення неплатоспроможного банку - ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку виключно відповідно до порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VІ (надалі також Закон № 4452-VІ, Закон) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Вирішуючи питання про те, положення якого нормативно-правового акту підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання, немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Відповідно до частини 3 статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України.

Зокрема, частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, відповідно до пункту 4 листа Міністерства юстиції України «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» від 26.12.2008 року N 758-0-2-08-19, при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

За таких умов, виходячи з наведених положень Конституції України, рішення Конституційного Суду України та роз`яснень Міністерства юстиції України, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, яка міститься в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі 6-2001цс15, відповідно до якого у спорах пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Крім того, відповідно до правових висновків Верховного Суду, що викладені в постановах від 08.02.2018 справа № 308/3282/15-ц, від 14.02.2018 справи № 761/20903/15-ц, № 553/2630/15-ц де суд зазначив, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банк вже було введено тимчасову адміністрацію та розпочату процедуру ліквідацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його вкладниками/кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Порядок задоволення майнових вимог вкладників та інших кредиторів банку також регулюється Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Як уже зазначалось вище, частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року справа № 910/23398/16 зазначила, що згідно з системним аналізом норм пункту 6 статті 2, пункту 16 статті 2, підпунктів 1,2 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час дії тимчасової адміністрації та/або запровадження процедури ліквідації вимоги вкладників та інших кредиторів банку не задовольняються. При цьому кошти за вкладами, строк дії яких закінчився, та за договорами банківського рахунку, виплачуються в межах граничної суми відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за визначеною Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» процедурою.

Фонд гарантування є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Водночас слід зазначити, що Фонд гарантування не здійснює самостійно виведення банку з ринку, а делегує частину своїх повноважень Уповноваженій особі на здійснення тимчасової адміністрації/ліквідації банку.

Порядок відшкодування Фондом гарантування коштів за вкладами встановлюється Законом та «Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами», затвердженим Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 р. № 14.

З приписів ст. ст. 26, 27 та 48 Закону та Розділів III і IV Положення № 14 вбачається, що Фонд гарантування починає виплату коштів в межах гарантованої державою суми відшкодування (200 000,00 грн.) вкладникам неплатоспроможного банку, які включені в Загальний реєстр вкладників.

Відповідно до ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

У відповідності до ст. 27 Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Також статтею 27 Закону встановлено, що Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;

3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане;

4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу підстав, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

У Фонду гарантування відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовуються виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку вкладників.

Законодавство не покладає обов`язок на Фонд враховувати під час складання Загального реєстру інші документи, окрім Переліку рахунків вкладників.

Перелік, який складається Уповноваженою особою та Загальний реєстр, який затверджується Фондом гарантування, є різними за суттю, змістом та призначенням документами. Перелік складається уповноваженою особою Фонду, а Загальний реєстр вкладників Формується та затверджується Фондом на підставі Переліку. Перелік, який складається уповноваженою особою, по суті має характер попереднього документу, який надалі у формі Загального реєстру затверджується Фондом гарантування.

З наведеного також вбачається, що Загальний реєстр не складається та не затверджується уповноваженою особою Фонду гарантування, як і Перелік вкладників не складається та не затверджується Фондом гарантування.

Оскільки Фонд гарантування є особою публічного права то в силу приписів ст. 19 Конституції України він має діяти виключно в межах повноважень, встановлених діючим законодавством, і за відсутності правових підстав не має права вчиняти будь-які дії, що не передбачені законом, або вчиняти їх передчасно (безпідставно).

Тобто, під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку.

Статтею 28 Закону передбачено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника).

Фонд не пізніше ніж за 30 днів до закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку публікує оголошення в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своєму офіційному веб-сайті про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.

З наведеного вбачається, що повноваження щодо формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування, та визначення сум, що підлягають відшкодуванню, покладені на Уповноважену особу Фонду.

Оскільки позивача не було включено до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування, останній звернувся до суду за захистом своїх прав.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2017 року у справі № 804/2724/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб з повноваженнями ліквідатора Волкова Олександра Юрійовича; третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити певні дії - задоволено повністю.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017 року у справі № 804/2724/17 апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» - залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2017 року - залишено без змін.

Суд звертає увагу на те, що на дату розгляду судом, на виконання рішення адміністративних судів уповноваженою особою було включено додаткову інформацію щодо позивача до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Таким чином, позивачу було відшкодовано грошові кошти в межах гарантованої суми відшкодування за його вкладом, які за звітами банків-агентів особисто отримано 02.02.2018 року в розмірі 200 000,00 грн. через АТ «ПУМБ», про що позивач також зазначає в позовній заяві.

Отже, відповідно до приписів Закону Фонд гарантування виконав свій обов`язок в повному обсязі перед позивачем, і тому права позивача не могли бути порушені Фондом гарантування.

Щодо вимог позивача про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних збитків, упущеної вигоди, пені та моральної шкоди, суд має зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує грошове або не грошове зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою.

В свою чергу, за змістом положень ст.ст. 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та інфляційної складової входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц суд прийшов до висновку, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на не договірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

В свою чергу, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Крім того, підставою застосування передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

За правилами частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтями 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Фонд виконує свої зобов`язання перед позивачем та несе відповідальність за їх невиконання виключно в межах, передбачених Законом.

Саме цим Законом визначено початок виплат вкладникам гарантованих сум відшкодування - в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для деяких банків - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку (частина 1 статті 28 Закону), та завершення - у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи (частина 7 статті 26, частина 3 статті 28 Закону).

Оскільки строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» - до 12.07.2021 року, документи про ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб не подавались.

Отже, на час розгляду справи строк здійснення виплат вкладникам гарантованого відшкодування не сплинув.

Крім цього, суд враховує, що відповідно до пунктів 3, 5 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку; нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, в розумінні ч. 2 ст. 22 ЦК України є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Заявляючи вимоги про стягнення з Фонду упущеної вигоди, позивачем не доведено наявності упущеної вигоди та її розміру.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що у разі якщо виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги), за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Вказана норма визначає права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) та застосовується у договірних відносинах між споживачем та виконавцем.

Між позивачем та відповідачем договірні відносини відсутні, оскільки свої обов`язки відповідач здійснює на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним нормативним актом.

Аналогічні висновки містить і Постанова Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 761/31569/16-ц.

У вказаній постанові зазначено, що частиною 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Оскільки під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування штрафних санкцій (пункт 3 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на його користь 3 % річних.

У зв`язку з викладеним Верховний Суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інфляційних витрат, трьох відсотків річних, упущеної вигоди та пені є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону та не підлягають задоволенню.

В частині стягнення моральної шкоди Верховний Суд також зазначив, що право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявність такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що йому заподіяно шкоду та не доведено наявність такої шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вину останнього в її заподіянні.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди.

Дана позиція співпадає з позицією Верховного Суду висловленою в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року у справі №761/13137/16-ц.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник