Рішення № 90618629, 24.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2020 року Справа № 160/4184/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить:

визнати незаконними дії працівників Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області по вимозі про сплату мною боргу у сумі 15819 грн. 54 коп. за період після 24.03.2015 року;

зобов`язати ГУ ДФС у Дніпропетровській області зняти з обліку ОСОБА_1 як платника ЄСВ з 24.03.2015 року та внести відповідні дані до інформаційної системи органу доходів і зборів.

Крім того, 18 червня 2020 року позивач звернулася до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в яких просила визнати протиправними дії працівників Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області по вимозі від 21 листопада 2018 року про сплату ОСОБА_1 боргу у сумі 15819 грн. 54 коп. та по вимозі від 16 травня 2019 року про сплату боргу у сумі 6336 грн. Відмінити вказані вимоги.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що у березні 2020 року дізналася, що 27.05.2019 року щодо неї відкрито виконавче провадження на підставі вимоги відповідача про стягнення боргу з ЄСВ у сумі 15819 грн. 54 коп.

Позивач не погоджується із зазначеною вимогою, оскільки 24 березня 2015 року вона зупинила адвокатську діяльність, а тому саме з цієї дати не є платником ЄСВ.

Ухвалою суду від 14 травня 2020 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

05 червня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв`язку з наступним.

З 05.11.1996 року позивача взято на облік у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, як фізичну особу, яка займається незалежною професійною діяльністю.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи- підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі адвокатську.

У відповідності з вищезазначеною нормою позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України від 06.12.2016 р. № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774) внесено низку змін до Закону № 2464, які набули чинності з 01.01.2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Так, з 2017 року особи, які проводять незалежну професійну діяльність, навіть у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, зобов`язані визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 в редакції Закону №1774).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Оскаржувана позивачем вимога включає суму боргу: 8448 грн. а саме нарахування за 2017 рік + 7371,54 грн. нарахування за 3 квартали 2018 року, та становить 15 819,54 грн.

На підставі ч. 4 ст. 25 Закону №2464 та Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 04.05.2018 №469(449) була сформована та належним чином направлена вимога про сплату боргу (недоїмки). Вказана вимога була повернута до контролюючого органу засобами поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання та набула статусу узгодженої.

18 червня 2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій остання зазначила, що 15 червня 2020 року отримала від відповідача уточнену вимогу про сплату боргу, в якій сказано, що на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів станом на 30 квітня 2019 року вона повинна сплатити недоїмку у сумі 6336 грн., а не 15 819 грн. 54 коп.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

27 травня 2019 року державним виконавцем Марганецького міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження ВП59168823 з виконання Вимоги про сплату боргу №Ф-4286-58У винесеною відповідачем 21.11.2019 року.

Згідно зазначеної вимоги відповідачем нараховано позивачу борг з ЄСВ у сумі 15 819,54 грн.

Крім того, 16 травня 2020 року відповідачем винесена Вимога про сплату позивачем боргу з ЄСВ у розмірі 6336,00 грн.

Вважаючи вказані вимоги незаконними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

За визначенням пп.14.1.226 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих… за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону №2464-VІ, згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 9 якого обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 вказаної статті платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.

Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), згідно зі ст.13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 вказаного Закону, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката.

Положеннями ст. 32 цього Закону встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Виходячи зі змісту ч.ч. 5, 6 ст. 31 Закону № 5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (ч. 1 ст.17 Закону № 5076-VI).

Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв`язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Вказані обставини вказують на те, що поняття "зупинення" та "припинення" адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування, а відтак суд доходить висновку про те, що дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 року № 1162, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов`язаннями, не може бути розповсюджено на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 зупинено за п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону № 5076-VI з 24.03.2015 року на підставі заяви позивача.

Таким чином, з 24.03.2015 року позивач не здійснювала адвокатської діяльності та не отримувала доходу від такої діяльності, оскільки не мала усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску як самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

На підставі ст. 139 КАС України суд вважає також за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 1471,40 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 21 листопада 2018 року № Ф-4286-58, якою ОСОБА_1 нарахована заборгованість зі сплати ЄСВ у розмірі 15819,54 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 16 травня 2019 року, якою ОСОБА_1 нарахована заборгованість зі сплати ЄСВ у розмірі 6336,00 грн.

Зобов`язати ГУ ДФС у Дніпропетровській області зняти з обліку ОСОБА_1 як платника ЄСВ з 24.03.2015 року та внести відповідні дані до інформаційної системи органу ДФС.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 1471,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник