Рішення № 90618619, 24.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2020 року Справа № 160/5058/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Надра" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Надра", в якій просить:

визнати незаконними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати (затримки/перешкоджанні в виплаті) гарантованої суми вкладу та такими що порушують норми ст. 24 (дискримінація) Конституції України;

визнати право позивача на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів фонду гарантування вкладів фізичних осіб суму (гарантовану суму відшкодування) згідно рахунку № НОМЕР_1 договору банківського вкладу;

стягнути з відповідача гарантовану Законом України суму відшкодування у розмірі 32298,69 грн. (тридцять дві тисячі двісті дев`яносто вісім гривень 69 копійок);

стягнути з відповідача на користь позивача відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати) у розмірі 14 702,05 грн. ( чотирнадцять тисяч сімсот дві гривні 05 копійок);

стягнути з відповідача на користь позивача відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми, пеню за прострочення зобов`язання у розмірі 4759.85 грн. (чотири тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять гривень 85 копійок).

В обґрунтування позову позивач зазначила, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/5363/19, яке набрало законної сили та залишене Верховним Судом в силі, її позовні вимоги були задоволені, та зокрема, зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» подати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про збільшення суми, що підлягає відшкодуванню вкладнику ОСОБА_1 , а саме: вказати про додаткове відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Надра» у сумі 32 298,69 грн. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Однак, позивач стверджує, що до теперішнього часу вищевказане рішення не виконано, кошти в сумі 32298,69 грн. не відшкодовані.

Залишок суми, яку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов`язаний відшкодувати, становить: 32 298,69 грн.

Крім того позивач вважає що з 12 червня 2015 року виникло зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з виплати коштів вкладникам ПАТ «Комерційний банк «Надра» за договорами банківського вкладу № 2123011 "ПУ вільні кошти".

Внаслідок невиплати коштів у сумі 32 298,69 грн. позивачці заподіяна шкода та на підставі цього факту, враховуючи положення ст. 611 ЦК України, повинна бути виплачена неустойка та відшкодовані збитки.

Ухвалою суду від 13 травня 2020 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

17 червня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначив, що будь-якого прострочення виконання зобов`язання зі сторони Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не було, у зв`язку з тим, що відповідно до статті 26 цього Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

У Фонду гарантування відсутні будь-які первинні документи по вкладникам, і тому при складанні загального реєстру використовуються виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою переліку рахунків.

Перелік складається уповноваженою особою Фонду, а загальний реєстр вкладників формується та затверджується Фондом на підставі переліку.

Отже, виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Так, уповноваженою особою було визначено розрахункову суму відшкодування коштів позивачу 183 042,01 грн., на яку позивача було включено до загального реєстру та відповідно дана сума нею отримана 08.01.2019 року через ПАТ «Кредобанк».

Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути більшою 200 000 гривень, а оскільки з урахуванням вже виплаченої гарантованої суми відшкодування у розмірі 183 042,01 грн. та присудженої судом суми у розмірі 32 298,69 грн., загальна сума відшкодування складатиме 215340,70 грн., це порушує (перевищує) встановлений Законом граничний розмір відшкодування.

Враховуючи прийняття та набрання законної сили рішенням суду в справі № 160/5363/19, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» подано доповнення до переліку вкладників в частині позивача на різницю між виплаченою гарантованою сумою відшкодування та задоволеною судом сумою, а саме 16 957, 99 гривень.

Залишок задоволеної судовим рішенням в справі № 160/5363/19 суми є кредиторськими вимогами позивача.

09.06.2020 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 1091 «Про затвердження змін та доповнень до загального реєстри вкладників ПАТ «КБ «Надра» для формування інформації в Автоматизованій системі виплат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у зв`язку з чим позивач має право на отримання гарантованої суми відшкодування в сумі 16 957, 99 гривень.

Отже, Фонд фактично вчинив всі дії на підставі поданих документів та інформації Уповноваженої особи.

13 липня 2020 року на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких остання зазначила, що зобов`язання у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виникли із Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» через 20 днів після запровадження тимчасової адміністрації забезпечити можливість отримати кошти від Фонду гарантування вкладів та підтверджені рішенням суду в справі № 160/5363/19 від 13 серпня 2019 року.

Рішення суду в справі № 160/5363/19 від 13 серпня 2019 року набрало законної сили. Уповноважена особа направила до Фонду гарантування інформацію щодо вкладника, але Фонд гарантування вкладів не здійснив відшкодування гарантованої суми в належні терміни.

Згідно п. 3, п.п. 2 ч. 4, ст. 16 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» шкода, заподіяна внаслідок рішень, дій та/або бездіяльності Фонду (його працівників), у тому числі шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки членів виконавчої дирекції Фонду та/або уповноважених осіб Фонду, відшкодовується Фондом згідно із законодавством.

Шкода спричинена уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» повинна відшкодовуватись саме юридичною особою в якій працює така особа.

Також позивач зазначила, що Фонд гарантування вкладів частково відшкодував гарантовану суму вкладу 24 червня 2020 року в розмірі 16 957,99 грн., однак той факт, що відповідач в процесі розгляду справи про стягнення гарантованої суми, 3% та інфляційних втрат частково виплатив гарантовану суму, не є виконанням зобов`язань в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

28 січня 2015 року між позивачем (вкладник) та публічним акціонерним товариством «КБ Надра» (банк) укладено договір банківського вкладу (депозиту) з поповненням, оформлений в рамках Пакету послуг «ПУ Перший» № 2114717, згідно з яким вкладник зобов`язується в строк не пізніше 5 календарних днів з дня підписання цього Договору передати, а Банк зобов`язується прийняти грошову суму в розмірі 50 доларів США та зобов`язується повернути Вкладникові Вклад та сплатити проценти на умовах та в порядку, визначеному цим Договором (пункт 1.1 Договору). Строк розміщення вкладу 6 місяців від дати фактичного надходження Вкладу на Вкладний рахунок (пункт 2.2 Договору).

Факт зарахування коштів на вкладний рахунок позивачки підтверджується поточним звітом за операціями по поточному рахунку, відповідно до якого на рахунку позивачки станом на 06 квітня 2016 року знаходилось 6290,0 дол. США.

Також, 05 лютого 2015 року між Позивачем (вкладник) та публічним акціонерним товариством «КБ Надра» (банк) укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформленого в рамках Пакету послуг «ПУ «Вільні кошти» №2123011, відповідно до пунктів 1.1, 2.2 якого Вкладник зобов`язується в строк не пізніше 5 календарних днів з дня підписання цього Договору передати, а Банк зобов`язується прийняти грошову суму в розмірі 69720,00 грн. та зобов`язується повернути Вкладникові Вклад та сплатити проценти на умовах та в порядку, визначеному цим Договором (пункт 1.1 Договору). Строк розміщення вкладу 1 місяць від дати фактичного надходження Вкладу на Вкладний рахунок.

Сума вкладу 69 720,00 грн. була зарахована 05.02.2015 року на депозитний рахунок позивачки № 2123011.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 року №83 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.02.2015 року №26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Комерційний Банк «Надра», згідно з яким з 06.02.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Комерційний Банк «Надра».

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 року №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.06.2015 року № 113 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову Ірину Олександрівну строком на 1 рік з 05 червня 2015 року до 04 червня 2016 року включно.

Рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.04.2016 року № 616 та від 03.11.2016 року № 2342 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та делегування повноважень ліквідатора» продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» на два роки по 04.06.2018 року включно та на два роки з 04.06.2018 року по 03.06.2020 року включно і продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_2 строком на два роки по 04.06.2018 року включно та на два роки з 04.06.2018 року по 03.06.2020 року включно відповідно.

Протягом березня-червня 2015 року позивач зверталась до ПАТ «КБ Надра» щодо повернення свого вкладу, у відповідь на які було отримано листи про те, що операції з виплат тимчасово обмежені. Доказів звернення та відповіді на них позивачем не надано.

На звернення позивача про надання роз`яснення про відсутність ОСОБА_1 у реєстрі виплат коштів, які знаходяться на її рахунку № НОМЕР_1 ПАТ «КБ «Надра» у сумі 200 000 грн., листом від 15.02.2018 року уповноважена особа ПАТ «КБ «Надра» повідомила позивача про те, що виплата грошових коштів по рахунку тимчасово обмежена.

07 листопада 2018 року на офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 07 листопада 2018 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснює відшкодування коштів вкладникам ПАТ «КБ «Надра» за договорами банківського вкладу незалежно від дати їх закінчення та за договорами банківського рахунку (включаючи карткові рахунки) в межах 200 тисяч гривень засобами Автоматизованої системи виплат Фонду. Відшкодування коштів вкладникам здійснюються через відділення банків-агентів Фонду, підключених до Системи.

08 січня 2019 року через відділення банка - агента ПАТ КБ «КредоБанк» позивач отримала у межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, у національній валюті України кошти у розмірі 183 042,01 грн., з них 69 720,00 грн. - грошові кошти, що знаходились на рахунку позивача у валюті гривні; 113 322,01 грн. - гривневий еквівалент 6295,75 дол. США (6290,0 дол. США «тіло депозиту» + 5,75 дол. США «відсотки за депозитом» за курсом НБУ станом на 09:00 год. 06.02.2015 року (17,999763 грн. за 1 дол. США).

На лист позивача від 17.04.2019 року (вх. №6151 від 23.04.2019 року) Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «КБ Надра» ОСОБА_3 повідомила, що на момент введення в ПАТ «КБ «Надра» тимчасової адміністрації, тобто на початок дня 06 лютого 2015 року, відповідно до даних офіційного сайту Національного банку України http://www.gov.ua./, станом на 09 год. 00 хв. 06 лютого 2015 року були встановлені такі офіційні курси гривні до іноземної валюти: за 100,00 дол. США - 1799,9763 гривень, у зв`язку із чим, відшкодування належних грошових коштів було здійснено у відповідності до вимог законодавства.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені, а саме суд вирішив:

визнати неправомірними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» щодо визначення розрахункової суми, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 за вкладами в ПАТ «КБ «Надра» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» подати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про збільшення суми, що підлягає відшкодуванню вкладнику ОСОБА_1 , а саме: вказати про додаткове відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Надра» у сумі 32 298,69 грн. (тридцять дві тисячі двісті дев`яносто вісім гривен шістдесят дев`ять копійок) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року в адміністративній справі № 160/5363/19 залишено без змін.

Крім того, як встановлено судом, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб частково відшкодував позивачці гарантовану суму вкладу 24 червня 2020 року у розмірі 16 957,99 грн.

Враховуючи що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду набрало законної сили 03 грудня 2019 року а також враховуючи часткове відшкодування позивачу суми у розмірі 16 957,99 грн., суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача гарантованої суми відшкодування у розмірі 15 340,7 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків з урахуванням індексу інфляції у розмірі 14 702,05 грн. а також пені у розмірі 4 759,85 грн. за прострочення зобов`язання з 12 червня 2015 року, суд має зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує грошове або не грошове зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою.

В свою чергу, за змістом положень ст. ст. 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та інфляційної складової входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц суд прийшов до висновку, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на не договірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь - якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

В свою чергу у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Крім того, підставою застосування передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

За правилами частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтями 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Фонд виконує свої зобов`язання перед позивачем та несе відповідальність за їх невиконання виключно в межах, передбачених Законом.

Саме цим Законом визначено початок виплат вкладникам гарантованих сум відшкодування - в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для деяких банків - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку (частина 1 статті 28 Закону), та завершення - у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи (частина 7 статті 26, частина 3 статті 28 Закону).

Крім цього, суд враховує, що відповідно до пунктів 3, 5 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку; нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, в розумінні ч. 2 ст. 22 ЦК України, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до положень ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що у разі якщо виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги), за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Вказана норма визначає права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) та застосовується у договірних відносинах між споживачем та виконавцем.

Між позивачем та відповідачем договірні відносини відсутні, оскільки свої обов`язки відповідач здійснює на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» який є спеціальним нормативним актом.

Аналогічні висновки містить і Постанова Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 761/31569/16-ц.

У вказаній постанові зазначено, що частиною 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Оскільки під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування штрафних санкцій (пункт 3 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на його користь 3 % річних.

У зв`язку з викладеним Верховний Суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інфляційних витрат, трьох відсотків річних, упущеної вигоди та пені є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону та не підлягають задоволенню.

Отже, враховуючи викладені обставини та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків з урахуванням індексу інфляції у розмірі 14 702,05 грн., а також пені за прострочення зобов`язання у розмірі 4 759,85 грн. задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 суму відшкодування у розмірі 15340, 70 грн. (п`ятнадцять тисяч триста сорок гривень сімдесят копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник