Рішення № 90618617, 24.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2020 року Справа № 160/4911/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати бездіяльність відповідача, щодо не призначення пенсії позивача протиправною;

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу викладене в листах відповідача від 16.01.2020 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 14.01.2020 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) на вказаний ним банківський рахунок у розмірі відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 14 січня 2020 року представник за довіреністю подав до відповідача заяву про призначення пенсії, однак 27 березня 2020 року отримав від відповідача відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності міжнародної пенсійної угоди між Україною та Ізраїлем, а також що у позивача відсутня реєстрація на території України за місцезнаходженням відповідача.

Позивач не згоден з відмовою відповідача у призначенні пенсії, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 15 червня 2020 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

03 липня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що 14.01.2020 року представник В. Меламед, Юридичний офіс (Ізраїль - Україна) від імені позивача звернувся до Головного управління щодо призначення пенсії.

Відповідно до статті 51 Закону України №1058-ІV від 09.07.2003 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 №2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" передбачено, під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

За документами наданими представником позивача для призначення пенсії і залученими як додатки до матеріалів судової справи вбачається, що ОСОБА_1 постійно мешкає у державі Ізраїль, про це також свідчить особисто підписана заява на призначення пенсії за віком від 12.12.2019 р.

На теперішній час між Україною та державою Ізраїль не укладено ні міжнародних (багатосторонніх) договорів, ні двосторонніх міжнародних договорів, ні міжурядових договорів, ні міжвідомчих договорів з питань праці, зайнятості та соціального забезпечення.

Згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (зі змінами) (далі - Порядок), обумовлено надання заяви про призначення пенсії органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) заявника, перебування на обліку як одержувача пенсії.

Згідно п.2.9 вказаного Порядку особа, яка звернулася за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Відповідно до п.2.22 цього Порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів самоврядування.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах (пункт. 2.23 Порядку).

Згідно пункту 1 розділу І Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою КМУ №2503-ХІІ від 26.06.1992 (зі змінами), для підтвердження особи на території України подається паспорт громадянина України. Відповідно до вищезазначеного Положення, паспорт громадянина України для виїзду за кордон (копію якого позивач додав до заяви для поновлення виплати пенсії) посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України. Іноземні громадяни та особи без громадянства подають копію посвідки на постійне місце проживання (реєстрації).

Статтею 47 Закону передбачено, що пенсія виплачується виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, документи надані представником позивача для призначення пенсії розгляду не підлягають, оскільки відсутній документ, який підтверджує постійне місце проживання (реєстрації) в Україні, а також відсутні оригінали документів про стаж.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення особи № НОМЕР_3, видане органом МВС в м. Хайфа, 02.04.1998 року, ІПН НОМЕР_1 .

Трудовий стаж позивача складає 37 років.

14 січня 2020 року уповноважений представник позивача звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії.

Листом від 16.01.2020 року відповідач повідомив позивача, що заява розгляду не підлягає, у зв`язку з тим, що останнім не надано документів, які б підтверджували постійне місце проживання (реєстрації) в Україні, та оригіналів документів про стаж.

Також у листі зазначено, що відповідно до статті 51 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058- IV), із змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

З наданих позивачем документів вбачається, що ОСОБА_1 постійно мешкає у державі Ізраїль, про що свідчить особисто підписана ним заява про призначення пенсії за віком. На сьогоднішній день між Україною та державою Ізраїль не укладено ні міжнародних (багатосторонніх) договорів, ні двосторонніх міжнародних договорів, ні міжурядових договорів, ні міжвідомчих договорів з питань праці, зайнятості та соціального забезпечення.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII), "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон № 1382-IV), "Про громадянство України" (далі - Закон № 2235-III), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1 Закону № 1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У ст. 51 Закону № 1058-IV визначено, що в разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

У рішенні від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 Конституційним Судом України було встановлено, що громадяни України, які виїхали на постійне місце проживання до інших держав, мають рівні права з іншими громадянами України на пенсійне забезпечення. Право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Згідно зі ст. 2 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Тобто, кожен громадянин України має право на вибір місця свого проживання із збереженням всіх конституційних прав.

Відповідно до ст. 5 Закону № 2235-III документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.

У ст. 44 Закону № 1058-IV визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

У п.п. 1.1 Порядку № 22-1 передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно з п. 1.7 даного Порядку днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року; 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи.

Отже, кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав і, виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами.

При цьому, заява про призначення пенсії може бути подана особою через її законного представника.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року по справі № 127/20588/17.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 р. та у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, викладена правова позиція, відповідно до якої позбавлення громадянина, який виїхав на постійне місце проживання за кордон права на пенсійне забезпечення в Україні, де він набув відповідний стаж і сплачував страхові внески, та/або обмеження такого права є порушенням принципу недискримінації, визначеного у ст. 14 Конвенції, та порушенням права особи мирно володіти своїм майном, визначеним у Протоколі першому до Конвенції.

Як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав у відмові в призначенні пенсії було те, що позивачем не надано документ, що засвідчує місце проживання (реєстрації) особи а саме паспорт або довідка уповноважених органів місцевого самоврядування.

Однак, в матеріалах справи міститься відповідь (довідка) Головного управління ДМС у Дніпропетровській області на адвокатський запит Меламед В., в якій зазначено, що за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 зареєстрованим або знятим з реєстраційного обліку не значиться.

Згідно обліків Амур-Нижньодніпровського РВ у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 18.04.1996 був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, у зв`язку з загальним обміном паспорта зразка колишнього СРСР серії НОМЕР_4, виданого 02.01.1985 Амур-Нижньодніпровським РВВК м. Дніпропетровська.

В ході перевірки встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований з 21.01.1985 по 03.02.1998 р. за адресою: АДРЕСА_1 , та був знятий з реєстраційного обліку у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання до Держави Ізраїль.

На підставі викладеного вище, відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України.

Інформація, щодо виходу вказаної особи з громадянства України в ГУ ДМС України в Дніпропетровській області - відсутня.

Щодо твердження відповідача про ненадання позивачем оригіналів документів про стаж, суд має зазначити, що відповідно до п.2.23 Порядку 22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Як вже зазначалося, до відповідача разом з особистою заявою позивача про призначення пенсії були подані всі необхідні оригінали документів, для огляду та засвідчення копій.

Крім того, всі надані документи були засвідчені нотаріусом в Державі Ізраїль, підпис та повноваження якого у свою чергу підтверджена печаткою апостиль, відповідно до Гаазької конвенції, до якої Україна приєдналася 23.12.2003 року.

Щодо твердження відповідача про відсутність на теперішній час між Україною та державою Ізраїль міжнародних (багатосторонніх) договорів з питань праці, зайнятості та соціального забезпечення, суд має зазначити, що вказана підстава не може бути причиною у відмові в призначенні пенсії, оскільки відповідно до рішення Конституційного суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009, встановлення залежності права на пенсійне забезпечення від факту укладення або не укладення Україною міжнародного договору з іншою державою, яку громадянин України обрав місцем свого постійного проживання, суперечить конституційним гарантіям стосовно утвердження і забезпечення прав і свобод, рівності конституційних прав громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадянам України, які перебувають за її межами, права на соціальний захист у старості.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо прийняття рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В той же час, враховуючи дискреційні повноваження пенсійного органу, суд не вбачає законних підстав для зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію, а вважає за необхідне, з метою належного захисту прав позивача, зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву представника позивача про призначення пенсії.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , викладене в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.01.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник