Рішення № 90618122, 21.07.2020, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" липня 2020 р. Справа № 924/159/14

Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Смаровоза М.В., судді Заверухи С.В., судді Танасюк О.Є., розглянувши матеріали

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр"

до ОСОБА_1

про визнання недійсними договорів в межах справи № 924/159/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" (новий розгляд)

за участю представників:

ОСОБА_1.: Лучковський В.В.;

інших учасників процесу: не з`явились (явка не визнавалась обов`язковою).

У судовому засіданні 21.07.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Як встановлено судом, ухвалою суду від 24.07.2014р. порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Октант-центр", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів, тобто до 16 листопада 2014 року, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Сибаля Андрія Михайловича.

У межах справи № 959/159/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" господарським судом отримано позовну заяву (вх. № 05-06/67/17 від 11.01.2017р.) в.о. директора товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр", розпорядника майна, арбітражного керуючого Сибаля А.М. про визнання недійсними 4-х договорів купівлі-продажу майнових паїв, від 21.07.2014р. № 38, від 21.07.2014р., від 01.08.2014р., від 24.10.2014р., укладених між товариством з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" та ОСОБА_1 .

На думку заявника, який посилається, зокрема, на положення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 2 ст. 319, ч. 2 ст. 321 ЦК України, ст. 2, п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження" (в редакції, чинній на час укладення спірних договорів), ст.ст. 3, 7, 37 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"(в редакції, чинній на час укладення спірних договорів), ст. 124 Конституції України (в редакції, чинній на час укладення спірних договорів), п.п. 1,2, 4 П(С)БО 7 положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби), ч. 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", п. 5.6.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, згадані договори купівлі-продажу майнових паїв, укладені між позивачем та відповідачем, підлягають визнанню недійсними, виходячи, зжокрема, з того, що майнові паї у складі майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств являють собою відповідну частку у комплексі нерухомого (будівлі та споруди) та рухомому (транспортні засоби, сільськогосподарська техніка, обладнання, тощо) майна. Відтак, майновий пай є часткою у майні, яке перебуває у спільній частковій власності пайовиків. На час укладення спірних договорів все нерухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно з постановою про арешт майна від 10.01.2011 року, винесеною державним виконавцем підрозділу примусового-виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Кіт А.М., що підтверджується записом про обтяження № 7425713 (спеціальний розділ) зареєстрованим 10.01.2011р. (стор. № 16 Інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2016р. № 53203336.).

Також, на час укладення спірних договорів все рухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно з постановою про арешт майна від 10.01.2011 року, винесеною державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Кіт А.М., що підтверджується записом № 11 зареєстрованим 10.01.2011р. за № 10699017 (стор. № 20 Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 16.02.2016р. № 48967014).

Таким чином, на переконання заявника, позивач не праві був відчужувати за спірними договорами належний йому майновий пай у зв`язку з існуючими арештами на все нерухоме та рухоме майно позивача, а тому спірні договори суперечать чинному законодавству - ч.1 ст. 203, ч. 2 ст. 321 ЦК України, ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Крім того, п. 8 ухвали Господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014р., якою порушено провадження у справі № 924/159/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр", вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави товариства з обмеженою відповідальністю „Октант-центр" (м. Хмельницький, вул. Озерна, 20, код 30145299).

З огляду на викладене, на думку заявника, в розумінні вищезгаданих норм законодавства майнові паї у складі майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, які являють собою відповідну частку у комплексі нерухомого (будівлі та споруди) та рухомому (транспортні засоби, сільськогосподарська техніка, обладнання, тощо) майна, є основними засобами.

Таким чином, позивач уклав спірні договори купівлі-продажу майнових паїв від 01.08.2014р. та від 21.10.2014р. всупереч існуючій судовій забороні на їх відчуження, що є підставою для визнання їх недійсними в силу ч.1 ст. 203 ЦК України.

Ухвалою від 11 січня 2017р. господарський суд, керуючись ст.ст. 2-1, 4-47, 22, 65, 86 ГПК України, відстрочив товариству з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" судового збору за подання позовної заяви до прийняття судового рішення за результатами розгляду позовної заяви, прийнявши позовну заяву.

В ході судового розгляду даної заяви представник гр. ОСОБА_1 подав відзив по справі, в якому просить суд у позові відмовити. Звертає увагу на те, що позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових паїв, укладених між ТОВ "Октант-Центр" та ОСОБА_1 є безпідставними, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому не визнаються в повному обсязі.

Позовні вимоги про недійсність договорів обґрунтовано тим, що на момент їх укладення було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ТОВ "Октант-Центр". Майнові паї не є нерухомим майном, оскільки вони надають їх власнику лише право на отримання майна або його вартості при його розподілі. Таким чином, вказав відповідач, «майновий пай є лише майновим правом його власника, а не правом власності на рухоме чи нерухоме майно». Як свідчать матеріали справи, арешт було накладено лише на певну суму, а тому міг поширюватись лише на майно, вартість якого відповідає сумі арешту. Крім того, Державний реєстр обтяжень рухомого майна не містив опису рухомого майна, що обтяжено, достатнього для його ідентифікації.

Згідно ст.9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" "Предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором.". Згідно ст.7 "Опис предмета обтяження" цього Закону, "У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним". Згідно ст.10 цього Закону "У разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. Обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.".

Таким чином, на переконання відповідача, укладені договори купівлі-продажу не суперечать ст.ст. 203, 215 ЦК України, що вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

ТОВ "Октант-Центр" з доводами відповідача не погодивсяся, вказуючи, що вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм законодавства, які регулюють порядок виконання судових рішень. Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна. В даному випадку арешт на майно боржника було накладено саме шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до п. 5.6.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2009р. № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.2009р. за № 865/4158 державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання, на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. Отже, арешт згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011р., винесеної державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Кіт А.М., стосується всього майна позивача, а не лише якоїсь його кількості чи переліку, як це помилково стверджує відповідач. При цьому, не вимагається зазначення у такій постанові вичерпного переліку всього майна, на яке накладено арешт (див. додаток 26-1 до п. 1.7.3 Інструкції - бланк постанови про арешт майна боржника).

Формулювання "все майно" є достатнім описом, який дозволяє ідентифікувати обтяжене майно - це все майно, власником якого є боржник. Такий опис обтяженого майна не суперечить вимогам пп.3 п. 7, пп.3 п. 8 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004р. № 830. Крім того, в разі, якщо б опис обтяженого майна був неналежний, реєстратор мав відмовити у внесенні запису до Реєстру (п.9 Порядку).

Положення ст. 7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" щодо опису предмету обтяження та недійсність обтяження в разі його відсутності чи неналежності на спірні правовідносини не поширюється, оскільки дана норма стосується лише приватних обтяжень, які виникають на підставі правочину. В свою чергу, арешт майно, який накладається державним виконавцем, в розумінні ст. 37 цього ж Закону належить до публічних обтяжень.

Безпідставним є доводи відповідача про те, що він є добросовісним набувачем майна з посиланням на ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та ст. 388 ЦК України, оскільки на час укладення спірних договорів обтяження всього майна боржника арештом було внесено до відповідних реєстрів. Отже, відповідач знав чи міг знати про те, що на придбане ним майно було накладено арешт, а тому він не може вважатися добросовісним набувачем.

За повідомленням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області А.М. Кіт (вх. № 05-22/4000/17 від 20.04.2017р.) "Про направлення документів" у відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області на виконання ухвали № 924/159/14 повідомляє, що на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження № 15197686 про стягнення коштів з ТОВ "Октант-Центр" на користь фізичних та юридичних осіб. В межах зведеного виконавчого провадження 10.01.2011р. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника внесено інформацію у відповідні державні реєстри Витяги надано до суду листом від 23.09.2017 року. Внесення інформації у відповідні Реєстри унеможливлює укладення боржником договорів відчуження майна. Складення акту опису та арешту майна є обов`язковим лише при передачі майна на реалізацію.

Таким чином, на переконання позивача, укладені спірні договори купівлі-продажу суперечать ст.ст. 203, 215 ЦК України.

На підтвердження позовних вимог представником боржника додатково надано (вх. № 05-22/5724/17 від 08.06.2017р.) копію заяви гр. ОСОБА_1 від 29.02.2017р. до голови Баламутівської сільської Ради Гопчака В.П. про необхідність здійснення реєстрації права власності на майновий пай члена сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" с. Баламутівка Ярмолинецького району Хмельницької області та видачу майнового сертифікату в рахунок належного заявнику за договором купівлі-продажу від 21.07.2014р. майнового паю номінальною вартістю 64 223 грн., оскільки 3 лютого 2016р. гр. ОСОБА_1 виявив втрату оригіналу сертифікату за невідомих обставин. 11 лютого 2016р. в газеті "Вперед" Ярмолинецької районної Ради та районної державної адміністрації було опубліковано розміщене ним оголошення наступного змісту :

"Втрачене Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ХМЯР № 004044 від 21.07.2014р., видане Баламутівською сільською Радою товариству з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" (код ЄДРПОУ - 30145299), яке має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства Спілки селян "Обрій" с. Баламутівка - СТОВ "Обрій" с. Баламутівка, Ярмолинецький район, Хмельницька обл., номінальною вартістю 64 223 грн. (шістдесят чотири тисячі двісті двадцять три грн.) вважати недійсним", що підтверджується ксерокопією відповідного оголошення з газети.

Додатково представником боржника долучено (вх. № 05-22/5725/17 від 08.06.2017р.) Витяг з Журналу обліку Свідоцтв про право на майновий пай членів реорганізованого КСП спілка селян с. Баламутівка, Ярмолинецький район, Хмельницька обл. за підписом сільського голови Гопчака В.П.

Окрім того, господарським судом від головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Кота А.М. отримано (вх. № 05-22/5723/17 від 08.06.2017р.) копії актів опису та арешту майна ТОВ "Октант-Центр" м. Хмельницький та копії висновків про вартість арештованого майна боржника.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 11.07.2017р. відмовлено в задоволенні заяви в.о. директора ТОВ "Октант-Центр", розпорядника майна - арбітражного керуючого Сибаля А.М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 21.07.2014 № 38, укладеного між ТОВ "Октант-Центр" та гр. ОСОБА_1 ; визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 21.07.2014, укладеного між ТОВ "Октант-Центр" та гр. ОСОБА_1 ; визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 01.08.2014, укладеного між ТОВ "Октант-Центр" та гр. ОСОБА_1 ; визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 24.10.2014, укладеного між ТОВ "Октант-Центр" та гр . ОСОБА_1

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 (колегія суддів: Крейбух О.Г. - головуючий, Мамченко Ю.А., Юрчук М.І.) ухвалу господарського суду Хмельницької області від 11.07.2017 у справі № 924/159/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ТОВ "Октант-Центр" звернулося з касаційною скаргою та просило скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.10.2017, ухвалу господарського суду Хмельницької області від 11.07.2017 у справі № 924/159/14 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсними укладені між ТОВ "Октант-Центр" та гр. ОСОБА_1 договори купівлі-продажу майнового паю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.05.2018р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" задоволено частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.10.2017р. та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 11.07.2017р. у справі № 924/159/14 скасовано. Справу № 924/159/14 в зазначеній частині направлено на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

У постанові від 16.05.2018р. по справі 924/159/14 Верховний Суд зазначив, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 12.10.2017р. та ухвала господарського суду Хмельницької області від 11.07.2017р. не відповідають правовим нормам щодо законності і обгрунтованості судового рішення. При цьому послався на те, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, яке є джерелом права, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, було зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Тому колегія суддів Верховного суду дійшла висновку, що недоліки у вирішенні спору, яких припустилися місцевий та апеляційний господарські суди, свідчать про передчасність здійснених висновків.

Зокрема, зазначено, що не було досліджено судами та проаналізовано підстави для визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових паїв. Не надано оцінки доводам, про те, що на час укладення спірних договорів все нерухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011, що підтверджується записом про обтяження № 7425713 (спеціальний розділ) зареєстрованим 10.01.2011р. (стор. № 16 Інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2016 № 53203336.), а також про те, що на час укладення спірних договорів все рухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011, що підтверджується записом № 11 зареєстрованим 10.01.2011 за № 10699017 (стор. № 20 Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 16.02.2016р. № 48967014). Це ж стосується і доводів, викладених у позовній заяві про те, що майнові паї у складі майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, які являють собою відповідну частку у комплексі нерухомого (будівлі та споруди) та рухомому (транспортні засоби, сільськогосподарська техніка, обладнання тощо) майна, є основними засобами, заборона відчуження яких існує відповідно до ухвали господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 у даній справі.

На виконання вимог ухвали суду від 18.09.2018р. представникам сторін надано суду свої письмові позиції з приводу заявлених вимог із врахуванням постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.05.2018р.

Зокрема, представником заявника в обгрунтування своєї позиції зазначено, що з метою правильного вирішення спору, відповідно до постанови Верховного суду від 16.05.2018р. належить, зокрема, надати належну правову оцінку відомостям щодо обтяжень з Реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а саме - чи відповідають такі Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830.

Відповідно до ч.2.ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" (№ 606-XIV) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна.

В даному випадку арешт на майно боржника було накладено саме шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до п. 5.6.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2009р. № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.2009р. за № 865/4158 державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання, на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника.

Отже, арешт згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011р., винесеної державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Кіт А.М., стосується всього майна позивача, а не лише якоїсь його кількості чи переліку, як це помилково стверджує відповідач. При цьому не вимагається зазначення у такій постанові вичерпного переліку всього майна, на яке накладено арешт (див. додаток 26-1 до п. 1.7.3 Інструкції - бланк постанови про арешт майна боржника). Формулювання "все майно" є достатнім описом, який дозволяє ідентифікувати обтяжене майно - це все майно, власником якого є боржник. Такий опис обтяженого майна не суперечить вимогам пп.3 п.-7, пп.3 п. 8 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою КМУ від 05.07.2004р. № 830. Крім того, в разі, якщо опис обтяженого майна був неналежний, реєстратор мав відмовити у внесенні запису до Реєстру (п.9 Порядку).

Положення ст. 7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" щодо опису предмету обтяження та недійсність обтяження в разі його відсутності чи неналежності на спірні правовідносини не поширюється, оскільки дана норма стосується лише приватних обтяжень, які виникають на підставі правочину. В свою чергу, арешт на майно, який накладається державним виконавцем, в розумінні ст. 37 цього ж Закону належить до публічних обтяжень.

Накладення згідно постанови від 10.01.2011р., винесеної державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Кіт А.М., арешту саме на все рухоме майно ТОВ "Октант" без зазначення його переліку, повністю відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (№ 606-ХІУ), Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2009р. № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.2009р. за № 865/4158. Відповідно, запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про арешт саме всього рухомого майна ТОВ "Октант-Центр" без переліку такого майна відповідає змісту такого публічного обтяження та не суперечить Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004р. № 830. Арешт згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011р., винесеної державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Кіт А.М., стосується всього майна позивача, а не лише якоїсь його кількості чи переліку, як це помилково стверджує відповідач.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2018р. зазначив, що, суд першої інстанції, вдавшись до викладення змісту норм Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", аналізу права спільної часткової власності та здійснення права власності на паї, не надав належної правової оцінки тій обставині, що на час укладення спірних договорів купівлі-продажу майнових паїв, нерухоме і рухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011р. (запис про обтяження № 7425713 та № 10699017), а договори купівлі-продажу майнових паїв від 01.08.2014р. та 21.10.2014р. укладено всупереч існуючій забороні на їх відчуження, встановленій ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 у даній справі.

Представником ОСОБА_1 в обгрунтування своєї позиції зазначено, що на думку заявника, спірні договори суперечать чинному законодавству - ч.1 ст.203, ч.2 ст.321 ЦК України, ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.З Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та підлягають визнанню їх недійсними.

Щодо невідповідності спірних договорів ч. 1 ст.203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, дана норма є загальною, потребує додаткового посилання на інші правові норми, які порушено укладанням спірного правочину. При цьому заявником не доведено, що безпосередньо зміст договору не відповідає ЦК України або іншим актам цивільного законодавства. Зміст договору згідно з ч. 1 ст.628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Щодо невідповідності спірних договорів ч.2 ст.321 ЦК України, згідно з якою особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, заявник не навів жодного аргументу та не надав жодного доказу щодо позбавлення права власності.

Норми, які регулюють порядок позбавлення права власності містяться у Конституції України, Цивільному та Земельному кодексах, Законах України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", "Про правовий режим воєнного стану", "Про правовий режим надзвичайного стану" та "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". Зокрема, відповідно до ст. 41 Конституції України, примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 364 ЦК України визначено перелік підстав позбавлення права власності: - викуп для суспільних потреб; - примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності; - реквізиція; - конфіскація.

Однак, вищезазначені підстави позбавлення права власності і передача майна у власність від однієї особи до іншої по спірних договорах між ТОВ "Октант-центр" і ОСОБА_1 є різні правовідносини.

Щодо невідповідності спірних договорів ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", стаття 2 Закону має назву "Визначення термінів", відповідно неможливо, щоб договір був визнаний недійсним внаслідок невідповідності визначеним законодавцем термінам. При цьому юридичний термін - це слово або словосполучення, що уособлює собою певне правове поняття і розуміється в єдиному значенні у певному законодавчому акті, використання юридичних термінів у тексті закону є прийомом законодавчої техніки, який полегшує викладення тексту закону і його сприйняття.

Заявник посилається саме на обтяження, яке згідно з п.5 ч.1 ст.2 зазначеного Закону є забороною розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановленою законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору, то ключовим у даному випадку є віднесення майна до нерухомого. При цьому майнові паї, передані по спірних договорах, не відносяться до нерухомого майна. Щодо невідповідності спірних договорів ст.3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", зазначена стаття встановлює понятійну категорію, оскільки називається "Поняття обтяження", і згідно з ч. 1 ст. 3 цього Закону обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна. Щодо оцінки доводам заявника, про те, що на час укладення спірних договорів все нерухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011, що підтверджується записом про обтяження № 7425713 (спеціальний розділ) зареєстрованим 10.01.2011р. (стор. № 16 Інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2016 № 53203336.). Майнові паї, передані по спірних договорах, не відносяться до нерухомого майна.

Натомість майнові паї надають їх власнику лише право на отримання майна або його вартості при розподілі, тобто це лише майнові права, а не саме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. При цьому згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Тому спірні договори купівлі-продажу майнового паю від 21.07.2014р. № 38, від 21.07.2014р., від 1.08.2014р., від 24.10.2014р. і відповідні права не потребували державної реєстрації і не були зареєстровані, аналогічно і обтяження на них не могли бути внесені в Реєстр речових прав на нерухоме майно, оскільки не є нерухомим майном. Відповідно арешт всього нерухомого майно ТОВ "Октант-центр" не може свідчити про арешт іншого майна, зокрема, майнових паїв.

Щодо оцінки доводам заявника, про те, що на час укладення спірних договорів все рухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011, що підтверджується записом № 11 зареєстрованим 10.01.2011 за № 10699017 (стор. № 20 Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 16.02.2016р. № 48967014).

Згідно з ст.5 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення. Залежно від змісту обтяження предмет обтяження повинен належати боржнику або обтяжувачу на праві власності чи на праві господарського відання. Однак, належне заявнику в свій час право на майнові паї не було об`єктом права власності, оскільки об`єктом права власності можуть бути тільки матеріальні речі. Відповідно майнові паї не належали заявнику на праві власності, що є визначальним для предмету обтяження.

Згідно з постановою ДВС про арешт майна від 10.01.2011 було арештоване рухоме та нерухоме майно заявника на суму 2663128 грн. Зазначена постанова є основним документом, а не дані реєстру про вчинення реєстраційних записів. Згідно матеріалів виконавчого провадження, на момент винесення постанови про арешт майна (10.01.2011 року) загальна вартість майна ТОВ "Октант-центр" становила понад 9 мільйонів грн., що більше ніж втричі перевищувало суму арештованого майна. При цьому акти опису конкретного майна взагалі відсутні. Відповідно в межах цієї суми може бути арешт нерухомого і рухомого майна, такий арешт міг поширюватися лише на майно, вартість якого відповідає сумі стягнення.

Крім того, відповідно до п.8 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004р. № 830, в редакції чинній станом на момент прийняття постанови, у разі обтяження рухомого майна до Реєстру вносяться, серед іншого, для обтяження, яке виникає на підставі рішення суду про стягнення коштів, та обтяження, відповідно до якого накладається арешт на рухоме майно для забезпечення цивільного позову, зазначається розмір вимоги обтяжувача; опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації. Натомість витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №29944485 від 10.01.2011р., не містить відомостей про суму обтяження та опису майна, необхідного для його ідентифікації, майнові паї ДВС не описувались і не оцінювались. Згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень, постанова про арешт майна повинна містити обов`язково опис всього майна на яке необхідно накласти арешт. Та частина матеріалів виконавчого провадження, що були надані для ознайомлення, містить багато описів різного майна боржника, але не містить жодного документу, який би підтверджував опис майнових паїв, належних боржнику - ТОВ "Октант-Центр". Тому, як свідчать матеріали справи, арешт було накладено лише на певну суму, а тому міг поширюватись лише на майно, вартість якого відповідає сумі арешту. Крім того, Державний реєстр обтяжень рухомого майна не містив опису рухомого майна, що обтяжено, достатнього для його ідентифікації.

Згідно з ст.9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" "Предмет обтяження, прало власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором.", а згідно з ст.7 "Опис предмета обтяження" цього Закону "у разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним.

Щодо оцінки доводам заявника, про те, що майнові паї у складі майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, які являють собою відповідну частку у комплексі нерухомого (будівлі та споруди) та рухомому (транспортні засоби, сільськогосподарська техніка, обладнання тощо) майна, є основними засобами, заборона відчуження яких існує відповідно до ухвали господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 у даній справі.

Відповідач звертає увагу, що частина оспорюваних позивачем договорів укладена до винесення цієї ухвали. Згідно ухвали господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 у даній справі, крім іншого, заборонено боржнику відчужувати основні засоби та предмети застави ТОВ "Октант-центр". Майнові права, передані по спірним договорам, не були предметом застави і ці майнові права не відносяться до основних фондів, а є нематеріальним активом.

Підтвердженням останнього є те, що критерії визнання основних засобів визначені в п. 4 П(С)БО 7 "Основні засоби", згідно якого основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)". Зважаючи на пп. 14.1.138 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 грн, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 грн і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких із дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). Згідно листа Міністерства аграрної політики України 04.12.2003 N 37-27-12/14024 "Методичні рекомендації про бухгалтерський облік розрахунків з власниками земельних та майнових паїв сільськогосподарських підприємств" (п.19 Рекомендацій) оприбуткування придбаних майнових паїв або часток у майні співвласників без виділення майна в натурі здійснюється на підставі належно оформлених договорів за ціною придбання. Зазначена операція відображається по дебету рахунку 12 "Нематеріальні активи" і кредиту рахунку 55 "Інші довгострокові зобов`язання" (якщо термін розрахунку підприємства за придбані активи за договором перевищує 1 рік або операційний цикл) або кредиту рахунку 685 "Розрахунки з іншими дебіторами" (якщо термін розрахунку підприємства за придбані активи за договором менше ніж 1 рік або операційний цикл). Згідно з Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затв. наказом Міністерства фінансів України 18.10.99 N 242 із змінами і доповненнями, нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований.

За таких обставин представник ОСОБА_1 вважає, що ТОВ "Октант-Центр" належними та допустимими доказами не доведено наявність обтяжень щодо предметів спірних договорів (майнових паїв) відповідно до Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та поширення публічних обтяжень на майнові паї, належні ТОВ "Октант-Центр". Тому позов задоволенню не підлягає у зв`язку з його необґрунтованістю, вважає представник ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 31.10.2018р., залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2019р., у задоволенні заяви в.о. директора ТОВ "Октант-Центр" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових паїв відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2019р. вказані судові рішення були скасовані, а справу в скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Верховний Суд зазначив, зокрема, що, у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у цій справі (п. 7 цієї Постанови) містяться вказівки, які судам необхідно було врахувати при новому розгляді справи, зокрема: надати належну оцінку відомостям щодо обтяжень з Реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна в контексті відповідності Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830 (в редакції, чинній станом на 10.01.2010); надати оцінку тому факту, що на час укладення спірних договорів все нерухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011, що підтверджується записом про обтяження № 7425713 (спеціальний розділ) зареєстрованим 10.01.2011р. (стор. № 16 Інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2016 № 53203336.), а також тому, що на час укладення спірних договорів все рухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011, що підтверджується записом № 11 зареєстрованим 10.01.2011 за № 10699017 (стор. № 20 Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 16.02.2016р. № 48967014). Тобто, всі активи боржника знаходились під певною забороною відчуження. Водночас, судами належало надати правову оцінку, з урахуванням встановлених обставин, доводам заявника, що майнові паї у складі майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, які являють собою відповідну частку у комплексі нерухомого (будівлі та споруди) та рухомому (транспортні засоби, сільськогосподарська техніка, обладнання тощо) майна, є основними засобами, заборона відчуження яких існує відповідно до ухвали Господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 у даній справі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ряд оскаржених договорів купівлі-продажу (Договір купівлі-продажу майнового паю від 01.08.2014 (укладений між ТОВ "Октант-Центр" та гр. ОСОБА_1 ); Договір купівлі-продажу майнового паю від 24.10.2014 (укладений між ТОВ "Октант-Центр" та гр. ОСОБА_1 ) були укладені після порушення провадження у цій справі, проте суди означеного не врахували та не дослідили питання дотримання під час укладення таких договорів приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо погодження з розпорядником майна боржника укладення правочинів на відчуження майнових активів.

Також вказано, що у зв`язку зі скасуванням постанови апеляційного господарського суду та ухвали суду першої інстанції і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, зазначив Верховний Суд.

Крім того, під час нового розгляду справи, посилаючись на зміст постанови Верховного Суду від 04.06.2019р. в даній справі, позивач підтримує раніше наведені доводи, а також відзначає, що на час укладення спірних договорів майнові паї позивача як майно перебували під арештом, накладеним на все рухоме та нерухоме майно згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011 року винесеної державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Кіт A.M.

Крім того, відчуження таких активів негативно вплинуло на фінансове становище позивача, оскільки в результаті такого відчуження не здійснювалося погашення вимог кредиторів у справі, в той час як за умови збереження цих активів у позивача такі б реалізовувались на конкурентних засадах для отримання найкращої ціни та здійснювалося б погашення вимог кредиторів. Керівник позивача не звертався та не отримував згоди розпорядника майна на відчуження майнових паїв згідно із договорами купівлі-продажу майнового паю від 01.08.2014р., від 24.10.2014р.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд задовольнити позов.

Відповідач проти позовних вимог під час нового розгляду справи заперечує з підстав, наведених ним вище, вважаючи позовні вимоги безпідставними. Також, зокрема, стверджує, що належним представником ТОВ «Октант-Центр» в даній справі може бути лише арбітражний керуючий, який призначений господарським судом, як розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор боржника (судом з приводу цього зауважується, що така особа була присутня у судовому засіданні та висловлювала своє позицію з приводу спірних правовідносин; дана позиція зводиться до підтримки доводів, наведених у позовній заяві).

Крім того, відповідач вказав, що ТОВ "Октант-Центр" належними та допустимими доказами не доведено наявність обтяжень щодо предметів спірних договорів (майнових паїв) відповідно до Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та поширення публічних обтяжень па майнові паї, належні ТОВ "Октант-Центр". Тому позов до задоволення не підлягає у зв`язку з його необґрунтованістю. Для визнання недійсним договорів, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Октант-Центр» позивач зобов`язаний довести наявність хоча б однієї з підстав, передбачених в с. 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають, вважає відповідач.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено, зокрема, що 21.07.2014 між ТОВ "Октант-Центр" (Продавець) та гр. ОСОБА_1 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу майнового паю № 38.

Відповідно до п.1 договору Продавець продає, а Покупець купує належний Продавцеві майновий пай спілки селян Баламутівка - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" номінальною вартістю 337279,00 грн.

Право власності Продавця на майновий пай підтверджується: Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 07.09.2010 Серія: ХМЯР № 001490, виданий Баламутівською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області.

Продаж майнового паю вчинено за 235 000,00 грн. (п.2 Договору), розрахунки, як зазначено п. 4 Договору проведені, що підтверджується розпискою від 27.12.2013, виданою Продавцем.

Згідно із п.6 Договору право власності на майновий пай переходить в день підписання цього договору до Покупця, що підтверджується Актом прийому-передачі від 21.07.2014.

21.07.2014 між ТОВ "Октант-Центр" (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу майнового паю.

Відповідно до п.1 Договору Продавець продає, а Покупець купує належний Продавцеві майновий пай спілки селян Баламутівка - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" номінальною вартістю 64223.00 грн.

Право власності Продавця на майновий пай підтверджується: Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 06.12.2012 Серія: ХМЯР № 004044, виданий Баламутівською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області.

Продаж майнового паю вчинено за 44 000, 00 грн. (п.2 Договору), розрахунки, як зазначено п. 4 Договору проведені, що підтверджується розпискою від 27.12.2013, виданою Продавцем.

Згідно із п.6 Договору право власності на майновий пай переходить в день підписання цього договору до Покупця, що підтверджується Актом прийому-передачі від 21.07.2014.

Оскільки Свідоцтво про право власності на майновий пай від 06.12.2012 серія ХМЯР № 004044 було втрачено, то взамін позивачу видано Свідоцтво від 01.03.2016 № 004085.

01.08.2014 між ТОВ "Октант-Центр" (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу майнового паю.

Відповідно до п.1 Договору Продавець продає, а Покупець купує належний Продавцеві майновий пай спілки селян Баламутівка - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" номінальною вартістю 65652 грн. (шістдесят п`ять тисяч шістсот п`ятдесят дві грн.).

Право власності Продавця на майновий пай підтверджується : Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 31.07.2014 Серія: ХМЯР № 004067, виданий Баламутівською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області.

Продаж майнового паю вчинено за 45000 грн. (п.2 договору), розрахунки, як зазначено п. 4 Договору проведені, що підтверджується розпискою від 27.12.2013, виданою Продавцем.

Згідно із п.6 Договору право власності на майновий пай переходить в день підписання цього договору до Покупця, що підтверджується Актом прийому-передачі від 01.08.2014.

24.10.2014 між ТОВ "Октант-Центр" (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу майнового паю.

Відповідно до п.1 Договору Продавець продає, а Покупець купує належний Продавцеві майновий пай спілки селян Баламутівка - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" номінальною вартістю 23499, 00 грн.

Право власності Продавця на майновий пай підтверджується : Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 24.10.2014 Серія: ХМЯР № 004069, виданий Баламутівською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області.

Продаж майнового паю вчинено за 16500,00 грн. (п.2 Договору), розрахунки, як зазначено п. 4 Договору проведені, що підтверджується розпискою від 27.12.2013, виданою Продавцем.

Згідно із п.6 Договору право власності на майновий пай переходить в день підписання цього договору до Покупця, що підтверджується Актом прийому-передачі від 24.10.2014.

У відповідності до Витягу з Журналу обліку Свідоцтв про право на майновий пай членів реорганізованого КСП спілка селян с. Баламутівка Ярмолинецького району Хмельницької області за підписом сільського голови Гопчака В.П. під № 409 Свідоцтво № 001490 від 07.09.2010, що належало ЗАТ "Октант" на розмір майнового паю 337 279, 00 грн., що складало 18,22966 % у майновому фонді КСП зроблено відмітку про відчуження ОСОБА_1 01.08.2014 за Договором купівлі-продажу від 21.07.2014; під № 456 Свідоцтво № 004044 від 06.12.2012, що належало ТОВ "Октант" на розмір майнового паю 64 223 грн., що складало 3,471198 % у майновому фонді КСП зроблено відмітку про втрату згідно об`яви в газеті "Вперед" від 11.02.2016 №7 (9892); під № 471 Свідоцтво № 004067 від 31.07.2014, що належало ТОВ "Октант" на розмір майнового паю 65 652 грн., що складало 3,5484 % у майновому фонді КСП зроблено відмітку про відчуження ОСОБА_1 1 серпня 2014 за договором купівлі-продажу від 01.08.2014; під № 473 Свідоцтво № 004069 від 24.10.2014, що належало ТОВ "Октант" на розмір майнового паю 23 499 грн., що складало 1,2701022 % у майновому фонді КСП зроблено відмітку про відчуження ОСОБА_1 1 березня 2016 за договором купівлі-продажу від 24.10.2014; під № 485 Свідоцтво № 004044 (повторне) від 01.03.2016, що належало ТОВ "Октант" на розмір майнового паю 64 223 грн., що складало 3,471198 % у майновому фонді КСП зроблено відмітку про відчуження ОСОБА_1 1 березня 2016р. за договором купівлі-продажу від 21.07.2014.

На час укладення спірних договорів все нерухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011, що підтверджується записом про обтяження № 7425713 (спеціальний розділ) зареєстрованим 10.01.2011р. (стор. № 16 Інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2016 № 53203336.); все рухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011, що підтверджується записом № 11 зареєстрованим 10.01.2011 за № 10699017 (стор. № 20 Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 16.02.2016р. № 48967014)

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014р., якою порушено провадження у справі № 924/159/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр", вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави товариства з обмеженою відповідальністю „Октант-центр" (м. Хмельницький, вул. Озерна, 20, код 30145299).

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги, зокрема, що предметом розгляду є заява про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових паїв, укладених між ТОВ "Октант-Центр" та гр. ОСОБА_1 .

Підставою позову визначено те, що спірні договори купівлі-продажу, укладені всупереч існуючій судовій забороні на їх відчуження, що є підставою для визнання їх недійсними в силу ч.1 ст. 203 ЦК України.

Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Отже, за нормами цивільного законодавства суб`єктами оскарження правочину є сторони або інша заінтересована особа, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Як зазначено позивачем, незаконне відчуження його активів внаслідок укладення спірних договорів негативно вплинуло на фінансове становище позивача, оскільки в результаті такого відчуження не здійснювалося погашення вимог кредиторів у справі, в той час як за умови збереження цих активів у позивача такі б реалізовувались на конкурентних засадах для отримання найкращої ціни та здійснювалося б погашення вимог кредиторів; наведене розцінюється судом як достатнє обгрунтування позивачем необхідності захисту судом охоронюваних законом інтересів позивача.

Судом відзначається, що згідно ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства (ч. 2 ст. 7 Закону).

Згідно статті 9 вказаного вище закону до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

З огляду на викладене, майновий пай - це частка кожного члена колишнього КСП у майновому пайовому фонді КСП.

Як передбачено Указом Президента України від 29.01.2001 N 62, в Україні забезпечується вільне здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину.

При викупі майнових паїв або часток у майні, що знаходиться у спільній частковій власності, відповідно до Договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, обов`язково укладаються відповідні договори купівлі-продажу, форми яких наведені у Рекомендаціях щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності, затверджених наказом Мінагрополітики від 09.04.2001 N 97.

На виконання абзацу 4 статті 2 Указу Президента України від 27 серпня 2002 року N 774 "Про додаткові заходи щодо підвищення рівня захисту майнових прав сільського населення" щодо реалізації власниками майнових паїв права на одержання цих паїв у натурі Міністерство аграрної політики України роз`яснило, що у відповідності до Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", у разі виходу з підприємства, громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами.

Указом Президента України від 29 січня 2001 року N 62 "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" передбачено здійснити протягом 2001 року комплекс організаційних заходів щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів зі складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року N 177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування агарного сектору економіки" виділення майна в натурі проводиться у порядку, розробленому Комісією з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки (далі - Комісія), та затвердженому зборами співвласників.

Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 р. та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 4 квітня 2001 року за N 305/5496, встановлено, що майновий пай у натурі може бути отриманий як індивідуально, так і в спільну часткову власність групи осіб. Відповідно до вищезазначеного Порядку визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників у натурі проводиться Комісією на підставі рішення зборів співвласників одним із зазначених способів: за структурою пайового фонду майна; конкретним майном за взаємною згодою співвласників; на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону.

Майновий пай в грошовому виразі видається з урахуванням фінансових можливостей підприємства-орендаря.

Структура пайового фонду розраховується відповідно до Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року N 177, та Методики обчислення розмірів індивідуальних майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 29 березня 2001 року N 85.

Виходячи із вартості пайового фонду, його структури та суми індивідуального майнового паю власника, Комісією визначається конкретне майно для виділення у натурі окремій особі (групі осіб) за домовленістю сторін.

Підставою для виділення майнових паїв у натурі окремим особам є заяви власників майнових паїв про виділення їм майна в натурі. Комісія розглядає ці заяви і готує проект відповідного рішення для розгляду зборами співвласників. Збори співвласників розглядають заяви, проекти рішень Комісії, передки майна, які запропоновані для виділення у натурі в рахунок майнових паїв, і приймають відповідні рішення, які оформляються протоколом зборів співвласників.

Передача майна окремим особам (групам осіб) оформляється актом приймання-передачі, який складається, в 3-х примірниках. Перший примірник передається в бухгалтерію підприємства, другий - Голові Комітету (уповноваженій особі) Спілки (об`єднання) громадян-співвласників майна, а третій - новим власникам разом з інвентарними картками або інвентарними описами основних засобів та накладними внутрішньогосподарського призначення на оборотні засоби.

При оцінці майна, виділеного в рахунок майнових паїв, використовується його балансова (залишкова) вартість.

Виділення майна у натурі потребує внесення змін у договори оренди (довірчого управління), схову майна тощо. Ці зміни оформляються додатковими угодами до Договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, які стають невід`ємною частиною такого договору.

При виділенні майнових паїв у натурі окремим особам (групам осіб) слід дотримуватися збереження цілісності майнових комплексів та забезпечувати рівні умови для всіх співвласників.

У разі недотримання вищенаведеного порядку виділення майнових паїв у натурі, районним комісіям з врегулювання майнових питань спільно з органами місцевого самоврядування слід ініціювати проведення зборів співвласників майна. На цих зборах доцільно переглянути склад Комісії і при необхідності переобрати та затвердити в установленому порядку новий склад Комісії, яка повинна проводити вищезазначені процедури з виділення майна в натурі відповідно до вимог законодавства.

Комісія повинна вживати всіх необхідних заходів щодо врегулювання питання виділення майнових паїв їх власникам у натурі.

Згідно з пунктом 7 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" у разі реорганізації підприємства паї його членам або їх спадкоємцям видаються правонаступниками цього підприємства за рахунок майна, яке було віднесене до складу пайового фонду підприємства на дату його реорганізації і передане на баланс правонаступникам.

Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим Наказом Міністерства аграрної політики від 14 березня 2001р. та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2001р. за N 305/5496, встановлено, що майновий пай у натурі може бути отриманий як індивідуально, так і в спільну часткову власність групи осіб.

При цьому визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників майнових паїв може бути здійснене одним із нижченаведених способів за рішенням зборів співвласників: за структурою пайового фонду; конкретним майном за взаємною згодою співвласників; на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону.

Спірні питання щодо розподілу майна між співвласниками вирішуються в судовому порядку (п.16).

Як встановлено судом, на час укладення спірних договорів все нерухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011, що підтверджується записом про обтяження № 7425713 (спеціальний розділ) зареєстрованим 10.01.2011р. (стор. № 16 Інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2016 № 53203336.); все рухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011, що підтверджується записом № 11 зареєстрованим 10.01.2011 за № 10699017 (стор. № 20 Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 16.02.2016р. № 48967014).

При цьому, судом відзначається, що відповідачем не враховано, що ст.7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачає, що у правочині, на підставі якого або у зв`язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження. Відтак, оскільки обтяження у спірних правовідносинах не виникли на підставі укладення того чи іншого правочину, посилання відповідача на те, що згідно зі ст.7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження є недійсним, не береться судом до уваги.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ряд оскаржених договорів купівлі-продажу (договір купівлі-продажу майнового паю від 01.08.2014 (укладений між ТОВ "Октант-Центр" та гр. ОСОБА_1 ); договір купівлі-продажу майнового паю від 24.10.2014 (укладений між ТОВ "Октант-Центр" та гр. ОСОБА_1 ) були укладені після порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Октант-Центр", однак, суду не надано доказів дотримання під час укладення таких договорів приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо погодження з розпорядником майна боржника укладення правочинів на відчуження майнових активів.

Також судом звертається увага на те, що згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно зі статтею 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю.

Відповідно до ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Таким чином, беручи до уваги зміст наведених положень закону, майнові паї, які за своєю правовою природою є майновими правами (а отже, майном), також є неспоживними речами. В свою чергу, все майно (всі речі) поділяються на рухомі та нерухомі.

Відтак, суд приходить до висновку, що оскільки на час укладення спірних договорів все (рухоме та нерухоме) майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011, що підтверджується записом про обтяження № 7425713 (спеціальний розділ) зареєстрованим 10.01.2011р. (стор. № 16 Інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2016 № 53203336.); записом № 11 зареєстрованим 10.01.2011 за № 10699017 (стор. № 20 Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 16.02.2016р. № 48967014), отже, все майно (у тому числі майнові паї, які є майновими правами (а отже, майном) та неспоживними речами) боржника (незалежно від того, як воно обліковувалось) знаходились під забороною відчуження (при цьому судом зауважується, що у постанові Верховного Суду від 04.06.2019р. у даній справі, з-поміж іншого, вказано, що всі активи боржника знаходились під забороною відчуження).

Судом береться до уваги, що згідно із ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як передбачено ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно з ч. 2 ст. 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час укладення спірного договору) обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 19 цього ж Закону державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі, зокрема, ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 2 вищенаведеного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (в редакції, чинній на час укладення спірного договору) обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна.

Відповідно до ст. 37 цього ж Закону до публічних обтяжень належать: звернення стягнення на рухоме майно відповідно до рішення суду, винесеного за позовом, який стосується виконання незабезпечених зобов`язань боржника; накладення арешту на рухоме майно на підставі рішень уповноважених органів у випадках, встановлених законом.

Таким чином, оскільки, як встановлено судом, на час укладення спірних договорів все рухоме та нерухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011, що підтверджується записом про обтяження № 7425713 (спеціальний розділ) зареєстрованим 10.01.2011р. (стор. № 16 Інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2016 № 53203336.); записом № 11 зареєстрованим 10.01.2011 за № 10699017 (стор. № 20 Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 16.02.2016р. № 48967014), отже, все майно (у тому числі майнові паї, які є майновими правами (а отже, майном) та неспоживними речами) боржника знаходились під забороною відчуження, суд погоджується з твердженням позивача про те, що спірні договори суперечать вищенаведеним приписам чинного законодавства.

Також судом взято до уваги, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").

За таких обставин, виходячи з вищенаведених положень та встановлених судом фактів, суд констатує, що незалежно від того, чи є обгрунтованими інші доводи учасників процесу на підтвердження своїх вимог та заперечень (які не є вирішальними для розгляду даної справи), зважаючи на те, що на час укладення усіх спірних договорів купівлі-продажу майнових паїв все майно ТОВ "Октант-центр" (у тому числі майнові паї) було арештоване згідно з постановою про арешт майна від 10.01.2011р., тобто, знаходилось під забороною відчуження, означені правочини вчинено всупереч вищенаведеним приписам чинного законодавства, відтак, даний позов підлягає задоволенню з огляду на його обгрунтованість.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у зв`язку із задоволенням позову судові витрати покладаються на відповідача. При цьому судом враховано, що ухвалою від 11 січня 2017р. господарський суд відстрочив товариству з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" судового збору за подання позовної заяви до прийняття судового рішення за результатами розгляду позовної заяви, відтак, слід стягнути з ОСОБА_1 в доход Державного бюджету України 3200 грн. судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви.

Крім того, судом взято до уваги, що у зв`язку зі скасуванням постанови апеляційного господарського суду та ухвали суду першої інстанції і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 04.06.2019р. у даній справі. Відтак, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" 8320 грн. відшкодування судового збору за подання апеляційних скарг та 10240 грн. відшкодування судового збору за подання касаційних скарг.

Керуючись ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу майнового паю від 21.07.2014р. № 38, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" та ОСОБА_1 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу майнового паю від 21.07.2014р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" та ОСОБА_1 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу майнового паю від 01.08.2014р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" та ОСОБА_1 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу майнового паю від 24.10.2014р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" та ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: УК у м. Хмельницькому/22030101, код отримувача (код ЄДРПОУ) 38045529, банк отримувача Казначейство України, код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача: UA 2389999803131181206083022002, код класифікації доходів бюджету 22030101) 3200 грн. судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" (місто Хмельницький, вулиця Озерна, будинок 20, ідентифікаційний код 30145299) 8320 грн. відшкодування судового збору за подання апеляційних скарг та 10240 грн. відшкодування судового збору за подання касаційних скарг.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, пп. 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 28.07.2020р.

Головуючий суддя М.В. Смаровоз

Суддя С.В. Заверуха

Суддя О.Є. Танасюк