Рішення № 90614781, 19.06.2020, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/1055/19

Провадження № 2/686/1716/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2020

м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Салоїд Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Лоб І.А.,

справа № 686/1055/19

сторони та інші учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідачі - Прокуратури Хмельницької області, Держава Казначейська Служба України

представники учасників справи:

- позивач - ОСОБА_1 , та його представник - ОСОБА_2 ,

- представники відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, прокуратури Хмельницької області про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який обґрунтовує тим, що 23 квітня 2018 року слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Хмельницької області Благовісним А.С. до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 371 КК України.

04 серпня 2015 року цим слідчим за погодженням з прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Хмельницької області йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за ознаками ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 371 КК України, зокрема в умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, які супроводжувались погрозою застосування насильства та завідомо незаконному приводі та затриманні.

Отже, саме з 04 серпня 2015 року почалась стадія притягнення його до кримінальної відповідальності, що випливає зі змісту цього поняття, розкритого у п. 14 статті 3 КПК України та рішенні Конституційного Суду України від 27.10.1999 року у справі № 9-рп/99.

В подальшому, 29 вересня та 15 грудня 2015 року тим же слідчим за погодженням із прокурорами ВПК та КП Прокуратури Хмельницької області Сибігою А.В. та Козиним О.О. відповідно йому було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри.

Згідно останньої підозри від 15.12.2015 року органи досудового розслідування та прокуратури зуміли розгледіти в діях ОСОБА_1 цілий ряд злочинів: незаконне проникнення до житла ч.2 ст. 162 КК України, умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 365 КК України, завідомо незаконне затримання, незаконний привід, незаконне тримання під вартою, вчинене в особистих інтересах, за ч. 3 ст. 371 КК України.

Саме з таким обвинуваченням у січні 2016 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 був спрямований до суду.

Однак в ході розгляду кримінальної справи в суді внаслідок показань потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 стало очевидним, що протиріччями обвинувачення та неузгодженістю його з фактичними обставинами справи.

У зв`язку з цим, прокурор скориставшись положеннями ст. 338 КПК України. Підготував новий обвинувальний акт, у якому сформулював нове обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України, а саме незаконного проникнення до житла особи та незаконного проведення в ньому обшуку.

Обгрунтовуючи нове обвинувачення прокурор фактично відмовився від обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 365, ч. 3 ст. 371 КК України, визнавши те, що досліджені в суді докази не є достатніми для доведеності обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, і процесуальні можливості їх отримання вичерпано.

В той же час, зміна обвинувачення позивача з ч. 2 ст. 162 КК України на ч.1 ст.162 КК України в обраний прокурором спосіб відбулась всупереч кримінально-процесуального закону, адже кримінальне провадження за ч.1 ст.162 КК України є формою приватного обвинувачення, і може бути розпочате виключно на підставі заяви потерпілого, що передбачено ч.1 ст. 477 КПК України, але ніяк на підставі обвинувального акта як процесуального документа, яким завершується, а не починається досудове розслідування.

Натомість, жоден із осіб, визнаних потерпілими не зверталися до поліції із заявами про вчинення щодо них злочину.

Ці обставини дозволяють стверджувати про те, що у період з 04.08.2015 року по 10.10.2018 року безпідставно перебував під слідством і судом.

Позивач вважає, що своїми незаконними діями слідчий слідчого відділу прокуратури Хмельницької області Благовісним А.С. та прокурори Хмельницької обласної прокуратури, які здійснювали процесуальний нагляд, погоджували підозру, затверджували обвинувальний акт та підтримували у суді державне обвинувачення у кримінальному провадженні № 42015240000000052 відносно нього завдали йому моральної шкоди.

Під час розгляду вказаного кримінального провадження він дізнався проте, 03.02.2015 року старшим уповноваженим в ОВС ВВБ у Хмельницькій області заведена оперативно-розшукова справа категорії «захист» № 8/15. Вказана оперативно-розшукова справа була заведена за ознаками готування його до вчинення особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. В межах вказаної ОРС на підставі ухвали слідчого-судді, яка діяла в період з 15.-02.2015 по 07.04.2015 року проводилось прослуховування його телефонних розмов. Однак, його причетність до вчинення злочину, передбаченого ст. 368 КК України не була встановлена, а оперативно-розшукова справа була закрита в березні 2018 року, після закриття кримінального провадження відносно нього.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» зобов`язувала відповідну посадову особу закрити ОРС у межах шестимісячного строку з дня її заведення, тобто у термін до 03.08.2015 року на підставі п.5 ч.1 ст. 9-2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Тому з цих підстав він має право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Окрім того, одержані внаслідок оперативно-розшукової діяльності, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини, якщо вони не містять інформації про вчинення заборонених законом дій, зберіганню не підлягаю та мають бути знищені. Не підлягають розголошенню результати оперативно-розшукової діяльності, які відповідно до закону становлять державну таємницю, а також відомості, що стосуються особистого життя.

Натомість у матеріалах кримінального провадження №42015240000000052 відносно нього наявні оптичні диски DVD-R під номерами 8 1 12 із звукозаписами телефонних розмов ОСОБА_1 , а також протоколи про результати проведення негласних слідчих дій в межах ОРС 8/15. Оптичні диски із записами телефонних розмов були передані слідчому за рішенням заступника прокурора Хмельницької області для використання їх як доказів у кримінальному провадженні. В той час ці диски містили виключно побутовий та особистий характер, а тому не підлягали зберіганню і мали бути знищені. Доступ до цих розмов отримали слідчий, прокурор, захисник, працівники суду та інші особи, що не узгоджується із вимогами Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» Крім того, прослуховування розмов ОСОБА_1 відбувались 14.02.2015 року, та в період з 08.04.2015 по 21.05.2015 року за відсутності ухвал слідчих суддів.

Повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розушкової) дії повинне бути здійснене протягом 12 місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.

19 жовтня 2015 року прокурором Хмельницького району складено щодо ОСОБА_1 протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ознаками ст. 172-8 КУПАП, а саме незаконне використання службовою особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв`язку із використанням службових повноважень.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 06.11.2015 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 16.12.2015 року матеріали адміністративної справи були повернуті прокурору для доопрацювання у зв`язку із суперечностями та невідповідністю вимогам ст. 256 КУПАП.

Внаслідок таких протиправних дій йому було завдано значної моральної шкоди, яка полягала в тому, що він змушений був два з половиною роки захищатися від надуманого звинувачення, він був відсторонений від посади, що потягло зменшення грошового забезпечення, внесення до особової справи відповідного запису, втрати довіри співробітників, втрати роботи та можливості працевлаштуватися.

Кримінальне переслідування негативно вплинуло на його особисте та соціальне життя та змусили докладати додаткових зусиль для нормалізації звичайного укладу життя.

Позивач перебував під слідством і судом за необгрунтованою підозрою з 04.08.2015 року по 10 січня 2018 року, 2 роки 4 місяці розмір завданої шкоди оцінює у 100 000 грн., за інші порушення та обмеження прав моральна шкода становить 40 000 грн.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 17 січня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

12.02.2019 року Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України подано відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити за безпідставністю, оскільки відповідно до ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 28.03.2018 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст. 162 КК України закрите у зв`язку з відмовою потерпілих від обвинувачення.

15.02.2019 року прокуратура Хмельницької області подала відзив на позов, вважає, що поданий позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Начальник карного розшуку Хмельницького РВ УМВСУ в Хмельницькій області та старший оперуповноважений КМСД Хмельницького РВ УМВСУ у Хмельницькій області Соломон О.В., виконуючи функції представників державного збройного органу виконавчої влади, будучи службовими особами незаконно проникли до житла ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , незаконно провели у ньому обшук, вчинили дії, які явно виходять за межі наданих їм повноважень, які супроводжувались погрозою застосування насильства стосовно потерпілих та здійснили незаконний привід ОСОБА_6 до Хмельницького РВ УМВСУ у Хмельницькій області, вчинив завідомо незаконне тримання його під вартою.

Під час судового розгляду кримінального провадження встановлені нові фактичні обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, внаслідок зміни показів потерпілими.

За вказаних обставин, досліджені в сулі докази не були достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст. 365, ч.3 ст. 371 КК України, і процесуальні можливості їх отримання вичерпано. Тому в ході судового розгляду процесуальним прокурором змінено обвинувачення на ч.1 ст. 162 КК України.

Враховуючи, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 28.03.2018 року кримінальне провадження № 42015240000000052 за обвинуваченням ОСОБА_1 у зв`язку з відмовою потерпілих від обвинувачення, відсутні підстави, передбачені ст.1,2 Закону про стягнення на користь позивача 140 000 грн.

Державна казначейська Служба України, заперечуючи у відзиві на позов, оскільки Казначейство України не перебувало з позивачем у цивільно-правових відносинах, а тому не завдавало та не могло завдавати останньому моральної шкоди.

18 квітня 2019 року підготовче провадження закрито, а справу призначено до розгляду її по суті.

12.06.2020 року ухвалено рішення у справі.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Заслухавши доводи позивача та його представника, заперечення представників відповідачів, перевіривши матеріали справи доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

23 квітня 2018 року слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Хмельницької області Благовісним А.С. було внесено відомості Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 371 КК України.

04 серпня 2015 року цим слідчим за погодженням з прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Хмельницької області Лачову В.В. було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за ознаками ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 371 КК України, зокрема в умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, які супроводжувались погрозою застосування насильства та завідомо незаконному приводі та затриманні.

В подальшому, 29 вересня та 15 грудня 2015 року тим же слідчим за погодженням із прокурорами ВПК Прокуратури Хмельницької області Сибігою А.В. та Козиним О.О . відповідно ОСОБА_1 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, згідно якої йому інкримінувалось незаконне проникнення до житла ч.2 ст. 162 КК України, умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 365 КК України, завідомо незаконне затримання, незаконний привід, незаконне тримання під вартою, вчинене в особистих інтересах, за ч. 3 ст. 371 КК України, і з таким обвинуваченням у січні 2016 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 був спрямований до суду.

Обгрунтовуючи таке нове обвинувачення, прокурор фактично відмовився від обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 371 КК України, визнавши те, що досліджені в суді докази не є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, і процесуальні можливості їх отримання вичерпано. Із обвинувального акту датованого 15 грудня 2015 року вбачається, що досліджені в судовому засіданні докази прибуття та перебування ОСОБА_6 в приміщенні Хмельницького РВ лише підтверджують сам факт перебування останнього в даному приміщенні у період з 19.04.2015 року по 20.04.2015 року та не дають підстав, що таке перебування було проти його волі. Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_6 підтвердив, що 19.04.2015 року поїхав з працівниками міліції у м. Хмельницький та в приміщенні Хмельницького РВ у період з 19.04.2015 року по 20.04.2015 року перебував з власної волі.

Водночас, потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в суді пояснили, що дозволу заходити в будинок де вони проживають по АДРЕСА_1 вони не давали, водночас жодних активних дій направлених на недопущення їх у будинок не вчиняли, а тому дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ознаками ч.1 ст. 162 КК України.

За ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 28 березня 2018 року кримінальне провадження 686/1426/16-к за обвинуваченням ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відмовою потерпілих від обвинувачення.

ОСОБА_1 та його представник вважають, що кримінальне провадження відповідно до положень частини КПК України може бути порушене лише за заявою самого потерпілого (потерпіли), однак такої заяви потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 органу розслідування не подавали, матеріали кримінальної справи таких заяв не містять, а відтак слідчий не міг змінити обвинувачення за відсутності таких заяв. Прокуратурою Хмельницької області у відзиві на позов фактично визнано, що відносно ОСОБА_1 під час кримінального провадження не було здобуто достатніх доказів для доведення його винуватості у інкримінованих правопорушеннях та процесуальні можливості отримання доказів були вичерпані.

Заявами, поданими потерпілими ОСОБА_9 , ОСОБА_6 ,, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , як на ім`я начальника Хмельницького РВ, так і Хмельницькому міськрайонному суду, підтверджується факт, що не бажання їх притягувати до відповідальності за ознаками ч. 1 ст. 162 КК України.

Крім того, 03.02.2015 року старшим уповноваженим в ОВС ВВБ у Хмельницькій області заведена оперативно-розшукова справа категорії «захист» № 8/15. Вказана оперативно-розшукова справа була заведена за ознаками готування ОСОБА_1 до вчинення особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. В межах вказаної ОРС на підставі ухвали слідчого-судді, яка діяла в період з 15.02.2015 по 07.04.2015 року проводилось прослуховування його телефонних розмов. Однак, причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину, передбаченого ст. 368 КК України так і не була не була встановлена, а оперативно-розшукова справа була закрита в березні 2018 року, після закриття кримінального провадження відносно нього.

Тому він, і його представник вважають, що відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативно розшукова справа підлягала закриттю в межах шестимісячного строку з дня її заведення (пункт 4 частини1 статті 9-1 Закону), тобто у термін до 03.08.2015 року на підставі п.5 ч.1 ст. 9-2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Однак, вказана оперативно-розшукова справа була закрита лише у березні 2018 року на підставі п.2 ч.1 ст.9-2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», після надходження копії ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 28.03.2018 року.

Означені обставини підтверджуються листами управління внутрішньої безпеки в Хмельницькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 21.09.2018 року та Прокуратури Хмельницької області від 07.11.2018 року. Оскільки, причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину, передбаченого ст. 368 КК України не була встановлена, а оперативно-розшукова справа заводилась саме з цією метою, і матеріали ОРС не були використані як приводи та підстави для початку досудового розслідування, тому ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» зобов`язувала відповідну посадову особу закрити її відносно позивача у межах шестимісячного строку з дня заведення, тобто у строк до 03.08.2015 року. Всупереч цим положенням оперативно розшукова справа була закрита лише у березні 2018 року, зі сплив ос більш ніж двох з половиною років з моменту її заведення.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами таких заходів.

Положеннями частини 8 статті 9 Закону України «Про оперативно розшукову діяльність» визначено, що в разі порушення прав і свобод людини або юридичних осіб в процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, а також у разі, якщо причетність до правопорушення особи, щодо якої здійснювались оперативно-розшукові заходи, не підтвердились, відповідні органи і установи, які проводили оперативно-розшукову діяльність, зобов`язані невідкладно поновити порушені права і відшкодувати заподіяні моральні та матеріальні збитки.

Отже, права ОСОБА_1 під час здійснення цих оперативно-розшукових заходів були безпідставно та незаконно обмежені, що дає йому право на відшкодування моральної шкоди.

Крім того, частиною 12 статті 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» встановлено, що одержані внаслідок оперативно-розшукової діяльності відомості , які стосуються особистого життя, честі, гідності людини, якщо вони не містять інформації про вчинення заборонених законом дій, зберіганню не підлягають і повинні бути знищені.

Натомість, в матеріалах кримінального провадження № 4201524000000052 містяться оптичні диски DVD-R відносно ОСОБА_1 під номерами 8 та 12 із звукозаписами телефонних розмов позивача, а також протоколи про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, проведених в межах ОРС №8/15 для використання їх як доказів. Означені обставини підтверджуються копіями супровідних листів від 27.05.2015 року та 03.06.2015 року. Однак, телефонні розмови ОСОБА_1 , які носили виключно побутовий та особистий характер відповідно до вимог названого закону не підлягали зберіганню, розголошенню та мали бути знищені.

Доступ до такої інформації мали без виключення всі учасники процесу, працівники суду та інші особи, що не відповідає вимогам закону.

Ухвалою слідчого судді про надання дозволу на прослуховування телефонних розмов ОСОБА_1 діяла у період з 15.02.2015 року по 07.04.2015 року, проте на зазначених оптичних дисках під номерами 8 та 12 наявні звукозаписи телефонних розмов за день 14.02.2015 року та за період з 08.04.201ё5 року по 21.05.2015 року, за відсутності ухвал слідчих суддів про дозвіл на прослуховування телефонних розмов ОСОБА_1 у цей період.

Слід зазначити, що ні слідчий, ані прокурор про факт і результати проведення відповідних оперативно-розшукових заходів чи негласних слідчих дій протягом 12 місяців з дня припинення таких дій ОСОБА_1 не повідомляли.

19 жовтня 2015 року прокурором Хмельницького району Довганем В.М. складено відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 172-8 КУПАП щодо незаконного використання ОСОБА_1 у своїх інтересах інформації, яка стала йому відома у зв`язку із виконанням ним службових повноважень.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 06.11.2015 року вказаний протокол був направлений прокурору Хмельницького району для доопрацювання. Не погодившись із означеною постановою прокурором було подано апеляційну скаргу, проте постанову суду залишено без змін постановою апеляційного суду Хмельницької області від 16.12.2015 року,і матеріали адміністративної справи були повернуті прокурору на доопрацювання у зв`язку з низкою порушень. Після цього прокурор матеріали адміністративної справи до суду не направляв., і процесуальні рішення з цього приводу ним не приймалися. Означена обставина підтверджується листом Хмельницької місцевої прокуратури за № 74-6-16 від 28.09.2018 року.

Позивач вважає, що його безпідставно було притягнуто до адміністративної відповідальності. Суд погоджується з міркуванням позивача, адже відносно нього складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, справу було направлено до суду та хоча й розгляд її закінчився направленням на доопрацювання, позивачеві прийшлось захищатись від такого по суті обвинувачення та цим самим йому завдано моральної шкоди.

Суд вважає, що вимоги позивача підставними та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи тривалість кримінального провадження у період часу з часу висунутої підозри ОСОБА_1 , 04.08.2015 року по 10.10.2018 року, він незаконно та безпідставно перебував під слідством і судом за ознаками ч.2 ст. 162, ч.2 ст. 365 та ч.3 ст. 371 КК України, незаконної зміни обвинувачення у суді, задля уникнення виправдувального вироку суду та закриття судом кримінального провадження у зв`язку з відмовою потерпілих від обвинувачення, котрого вони проти ОСОБА_1 не висували. незаконних проведених оперативно-розшукових та негласних слідчих дій, поза межами строку, визначеного ухвалою слідчого судді, незаконних дій слідчого та процесуальних прокурорів, незаконним розголошенням його приватних розмов та незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, права позивача є порушеними, і йому завдано значної моральної шкоди.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості, вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача.

Враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, характер та тривалості їх немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди, втрати роботи у зв`язку з відстороненням від займаної посади і відповідно позбавлення грошового забезпечення , що призвело до позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру та з врахуванням вимог розумності і справедливості, вважає необхідним зменшити розмір заявленої позивачем моральної шкоди та вважає необхідним визначити розмір морального відшкодування з відповідача в сумі 100 000, 00 грн. на користь позивача. Такий розмір є необхідним і достатнім для покриття завданої шкоди.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265 ЦПК України, ст. 56 Конституції України, ст. ст. 22, 23, 1167, 1176 ЦК України, суд -

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 100 000,0 грн. моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Хмельницькому апеляційному суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного рішення суду: 19.06.2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Відповідачі: Прокуратура Хмельницької області, провулок Військоматський, 3 м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 02911102

Державна казначейська служба України, м Київ, вул. Бастіонна, 6 код ЄДРПОУ 37567646

Суддя: