Рішення № 90614624, 27.07.2020, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/524/20

Справа №2-76/13

РІШЕННЯ

Іменем України

(повне рішення суду виготовлено 27 липня 2020 року)

23 липня 2020 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: Грегуль О.В., секретар судового засідання: Конончук К.Ю., справа № 2-76/13

Акціонерне товариство «Універсал Банк» - позивач

ОСОБА_1 - відповідач 1

ОСОБА_2 - відповідач 2

Вимоги позивача: про стягнення грошових коштів,

Сахабутдінов В.Ю. - представник позивача

Козлов О .В. - адвокат відповідача 1

ВСТАНОВИВ:

Позивач, попереднє найменування якого було: ВАТ «Банк Універсальний», звернувся до суду з позовом вимоги якого уточнювались і посилаючись на неналежне виконання відповідачами договірних зобов`язань за кредитним договором № 002-2900/756-0336 від 24.10.2007 року та кредитним договором № 002-2900/756-0345 від 24.10.2007 року, просив стягнути з відповідачів солідарно визначену станом на 16.03.2020 року загальну суму заборгованості за цими двома договорами, яка складається із заборгованості за кредитом та процентами в сумі: 118548,61 швейцарських франків.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Адвокат відповідача 1 позов не визнав.

Відповідач 2 позов не визнав.

Вислухавши учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Позивач є правонаступником ВАТ «Банк Універсальний».

Справа неодноразово розглядалась судами першої, другої і третьої інстанцій.

ОСОБА_2 звертався до суду з позовом про припинення укладених ним двох договорів поруки з тих підстав, що між позивачем і позивальником, тобто відповідачем 2 укладались інші кредитні договори на аналогічні суми, однак із збільшеними процентними ставками і на що він як поручитель про таке збільшення відповідальності повідомлений не був і його згоди кредитодавцем отримано не було.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20.10.2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.03.2016 року, позов ОСОБА_2 задоволено.

Постановою Верховного Суду від 13.06.2018 року, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20.10.2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17.03.2016 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 про припинення договорів поруки.

30.01.2012 року до Деснянського районного суду м. Києва 30.01.2012 року надійшов вищевказаний позов про солідарне стягнення з відповідачів: 118548,61 швейцарських франків за двома вищезазначеними кредитними договорами та двома договорами поруки.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19.10.2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29.06.2017 року в задоволенні позову позивачу було відмовлено за недоведеністю позовних вимог про отримання кредитних коштів та із-за невідповідності нумерації договорів, а також з урахуванням вищевказаного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20.10.2015 року про припинення обох договорів поруки.

Постановою Верховного Суду від 10.10.2018 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19.10.2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29.06.2017 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову до відповідача 1 і справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

При цьому в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року вказано, що обставини укладення кредитних договорів, виконання сторонами зобов`язань за ними підлягають встановленню, з`ясуванню та дослідженню під час нового розгляду справи судом.

При новому розгляді справи та з урахуванням постанови Верховного Суду від 13.06.2018 року про скасування рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20.10.2015 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 17.03.2016 року, позивач остаточно визначившись із позовними вимогами і уточнивши позовні вимоги просив стягнути з відповідачів солідарно визначену станом на 16.03.2020 року загальну суму заборгованості за кредитним договором № 002-2900/756-0336 від 24.10.2007 року та кредитним договором № 002-2900/756-0345 від 24.10.2007 року, яка складається із заборгованості за кредитом та процентами в сумі: 118548,61 швейцарських франків.

Після остаточного визначення позивачем меж позовних вимог, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Між ВАТ «Банк Універсальний» і відповідачем 1 укладено кредитним договором № 002-2900/756-0336 від 24.10.2007 року за умовами якого відповідачу 1 був наданий кредит у сумі: 34870 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом НБУ на день укладення договору: 150238,62 грн. та який мав бути погашений разом із процентами за ставкою 4,5 % річних до 10.10.2027 року щомісячними платежами.

Відповідно до довідки позивача № 792 від 13.03.2020 року в зазначеному кредитному договорі допущено описку та замість правильного номера договору № 002-2900/756-0345 в договорі вказано номер № 002-2900/756-0336.

Між ВАТ «Банк Універсальний» і відповідачем 2 укладено договір поруки № 002-2900/756-0336-Р від 24.10.2007 року і за умовами якого відповідач 2 зобов`язався нести солідарну з відповідачем 1 відповідальність за кредитним договором № 002-2900/756-0336 від 24.10.2007 року за умовами якого відповідачу 1 був наданий кредит у сумі: 34870 швейцарських франків.

Між ВАТ «Банк Універсальний» і відповідачем 1 укладено кредитним договором № 002-2900/756-0336 від 24.10.2007 року за умовами якого відповідачу 1 був наданий кредит у сумі: 84050 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом НБУ на день укладення договору: 362132,37 грн. та який мав бути погашений разом із процентами за ставкою 4,5 % річних до 10.10.2027 року щомісячними платежами.

Між ВАТ «Банк Універсальний» і відповідачем 2 укладено договір поруки № 002-2900/756-0336-Р від 24.10.2007 року і за умовами якого відповідач 2 зобов`язався нести солідарну з відповідачем 1 відповідальність за кредитним договором № 002-2900/756-0336 від 24.10.2007 року за умовами якого відповідачу 1 був наданий кредит у сумі: 84050 швейцарських франків.

Як вказує позивач, відповідач 1 не виконав належним чином взяті на себе перед банком зобов`язання, щодо погашення кредиту і процентів щомісячними платежами за кредитними договорами.

Відповідно до умов кредитного договору, позивач має право за порушення умов договору, щодо своєчасного повернення кредиту і процентів щомісячними платежами, стягнути загальну заборгованість по кредиту і процентам.

Станом на 16.03.2020 року сума боргу визначена позивачем по зазначеним платежам за кредитним договором на суму: 34870 швейцарських франків, становить: 46817,54 швейцарських франків і складається із заборгованості по кредиту та процентам за ставкою 4,5 % річних, а за кредитним договором на суму: 84050 швейцарських франків, становить: 113972,14 швейцарських франків і складається із заборгованості по кредиту та процентам за ставкою 4,5 % річних.

Саме станом на 16.03.2020 року, позивач просить стягнути з відповідачів зазначену заборгованість.

46817,54 + 113972,14 = 160789,68 швейцарських франків.

В останній редакції позову позивач визначившись остаточно з межами позовних вимог просив стягнути з відповідачів не 160789,68 швейцарських франків, а 118548,61 швейцарських франків.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, 1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог.

Згідно зі ст. ст. 514, 541, 553, 554, 625, 1050 ч. 2, 1054 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Зокрема, судом достовірно встановлено, а також це підтверджується мотивувальною частиною постанови Верховного Суду від 10.10.2018 року, що з приводу обох кредитів були укладені чотири кредитні договори в різних редакціях щодо зазначення й визначення розміру відсотків. Також Верховним Судом у цій постанові зазначено, що обставини укладення кредитних договорів та отримання за ними грошових коштів також визнаються ОСОБА_1 , а тому згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Реальне отримання кредитів за двома вищевказаними кредитними договорами за ставкою 4,5 % річних, відповідачем 1 у процесі розгляду справи не спростовувалось, а також після отримання обох кредитів відбувалось реальне погашення обох кредитів, що підтверджується матеріалами кредитних справ і останнє погашення за обома кредитами відбулось 09.06.2011 року.

Первісна редакція вищевказаного позову до суду надійшла 30.01.2012 року і позивачем підписана 03.01.2012 року, а на пошту здана 06.01.2012 року, що підтверджується первісною редакцією позову та штампами на поштовому конверті.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин та пред`явлення позову), 4. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

На час подання позову, позивачем пропущено передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин та пред`явлення позову) шестимісячний строк для пред`явлення позовних вимог до відповідача 2, як поручителя і доказів про поважність причин пропуску цього строку позивачем суду не надано, що дає правові підстави для висновку про припинення поруки за обома вищевказаними кредитними договорами на час подання позову.

Тому, позовні вимоги по відношенню до відповідача 2 задоволенню не підлягають.

Що ж стосується позовних вимог до відповідача 1, то останнім та його адвокатом, будь-яких конкретних правових доказів про повне або часткове спростування позовних вимог позивача, суду не надали і судом таких доказів не здобуто.

Доводи про пропуск позивачем позовної давності є безпідставними, оскільки останні платежі за двома кредитними договорами на їх погашення здійснено 09.06.2011 року на в судовому засіданні вказував представник позивача та що в свою чергу стороною відповідачів не спростовано, а позов на пошту здано 06.01.2012 року, тобто в межах трирічного строку.

Доводи про порушення позивачем проведення операцій з валютними цінностями є безпідставними, оскільки на час видачі кредитних коштів ВАТ «Банк Універсальний» мав зареєстровану НБУ 20.01.1994 року за номером 226 банківську ліцензію № 92 від 04.12.2001 року на право здійснювати банківські операції визначені ч. 1 та пунктами 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Доводи про те, що банком не видавались кредитні кошти, спростовуються доводами самого відповідача 1 про що зазначено вище в даному рішенні суду, а також у письмовій промові в судових дебатах адвоката відповідача 1 не заперечується про перерахування банком коштів на придбання квартири відповідачем 1.

Доводи про застосування позивачем процентної ставки: 10,45 % і 11,45 % є безпідставними, оскільки в позові йдеться про стягнення кредитів за процентною ставкою 4,5 %.

Доводи про наявність обману з боку позивача, не ґрунтуються на конкретних правових доказах, як не ґрунтуються на доказах і доводи про порушення банком принципу добросовісності, наявності шахрайства з боку працівників банку.

Окрім вимог про стягнення тіло кредиту за двома кредитними договорами та процентів за ставкою 4,5 % позивач не заявляв вимог про стягнення оплати інших супутніх послуг, пов`язаних з отриманням та обслуговуванням кредиту, а тому посилання на це в письмовій промові в судових дебатах є безпідставним.

Визначення меж позовних вимог саме на загальну суму: 118548,61 швейцарських франків це виключне право позивача і доказів про завищення позивачем кредитної заборгованості відповідачами та адвокатом відповідача 1 суду не надано і судом таких доказів не здобуто.

Відповідно до вказівок Європейського суду з прав людини, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення у справі Проніна проти України).

Доказів про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 1 отриманих кредитних коштів суду не надано.

За таких обставин, позов задовольняється частково.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, ЄДРПОУ: 21133352) за кредитним договором № 002-2900/756-0336 від 24.10.2007 року та кредитним договором № 002-2900/756-0345 від 24.10.2007 року: 118548,61 швейцарських франків та 3219 грн. - судового збору.

У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: