Рішення № 90607213, 27.07.2020, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/770/20

Провадження № 2/685/176/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2020 року Теофіпольський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді Бурлак Г.І.

з участю секретаря Ковальчука О.С.

представника відповідача Панченка Д.В .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь

справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство «СК» Альфа Страхування» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору

встановив:

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, мотивуючи його тим, що 20.09.2018 року АТ «Альфа-Банк» підтвердило, що приймає пропозицію ОСОБА_2 , що міститься в Оферті на укладення Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії, укласти з Банком Угоду про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії, який укладається згідно з умовами Договору про комплексне банківське обслуговування, що укладений між банком та клієнтом раніше: тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії, продукт - «Максимум готівка», мета кредиту - для особистих потреб. Відповідно до умов цього договору, банк відкрив клієнту поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні та випустив міжнародну платіжну картку МС DEBIT WORLD строком дії 3 роки з моменту випуску та надав клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лініїу розмірі 200 000 грн, процентна ставка за користування коштами Відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою 24% річних, тип процентної ставки - фіксована. Відповідно до умов договору, обов`язковий мінімальний платіж складає 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн; банк щомісячно в останній день розрахункового періоду здійснюватиме договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 в розмірах, що необхідні для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами договору. Вважає, що при укладанні вказаного договору були порушені її права як споживача згідно з нормами Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про страхування», оскільки працівники банку з умовами кредитування належним чином її не ознайомили, а вручили їй договір і вона, не читаючи його через дрібний шрифт, підписала договір, сподіваючись на добросовісність працівника банку. Зазначає, що відповідач скористався її необізнаністю, навмисно, в порушення вимог законодавства, не надав їй як позичальнику повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням договору та під час укладення договору про надання споживчого кредиту. Також зазначає, що вона паспорту споживчого кредиту, як окремого документу не отримувала та не підписувала. Крім того, відповідно до Тарифів, вона зобов`язана сплачувати щомісячно за обслуговування картки в рамках розрахункових операцій 3,5% від суми заборгованості на кінець розрахункового періоду. Вважає, що дане положення договору є несправедливим згідно з ст.11,18 ЗУ «Про захист прав споживачів» та незаконним, оскільки банк не має права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які той здійснює на власну користь. Також зазначає, що 20.09.2018 року між нею та ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування», від імені якого діяв кредитор вигодонабувач АТ«Альфа-Банк», було укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби для держателів платіжних карток №227.630994129.111 добровільного страхування фінансових ризиків держателів кредитних платіжних карток. Зазначала, що погодилась на послуги добровільного страхування, оскільки вважала, що це обов`язкова умова для отримання кредиту, разом з тим, їй не було відомо, що кредитор не мав права визначати такі послуги та включати їх до кредиту. На підставі викладеного вважає, що є підстави для визнання кредитного договору від 20.09.2018 року недійсним.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена вчасно, подала заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у її відсутності.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими з таких підстав:позивач при укладенні договору споживчого кредиту погоджувалася з його умовами, спірний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов, позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови. Зазначає, що в матеріалах кредитної справи є підписаний ОСОБА_2 паспорт споживчого кредиту від 20.09.2018 року в якому є вся інформація про умови кредитування, сукупна вартість кредиту, тому твердження позивача про неотримання та не підписання паспорту споживчого кредиту та неотримання повної інформації про умови кредитування є необґрунтованими. Крім того, позивач не скористалася своїм правом, визначеним ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», щодо відкликання своєї згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Зазначає, що умови договору щодо нарахування комісії за обслуговування картки не суперечить нормам чинного законодавства та ЗУ «Про споживче кредитування» оскільки самим законом такого виду комісії не заборонені. Позивач проводила оплату по кредиту, що підтверджує її обізнаність, волевиявлення та відсутність будь-яких претензій до банку під час укладення договору споживчого кредиту. Отже, вважає що вимоги позивача є повністю необґрунтованими та спростовуються наведеними запереченнями. Просив у позові відмовити.

Третя особа, про час та місце розгляду справи повідомлена вчасно, в суд не з?явилася, про причину неявки не повідомила, клопотань не подала.

Суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутності позивача та третьої особи.

Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

В судовому засіданні встановлено, що 21.09.2018 року між АТ«Альфа-Банк» (далі Банком) та ОСОБА_2 , шляхом надання банку підписаної оферти, була укладена угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, шляхом акцептування клієнтом публічної пропозиції банку на комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії, продукт - «Максимум готівка», мета кредиту - для особистих потреб (п.І). Відповідно до умов угоди, банк відкрив ОСОБА_2 поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні та випустив міжнародну платіжну картку МС DEBIT WORLD строком дії 3 роки з моменту випуску (п.ІІ). Відповідно до п.ІІІ угоди , Банк надав відповідачу кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лініїу розмірі 200 000 грн, процентна ставка за користування коштами Відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою 24% річних, тип процентної ставки - фіксована. Пунктом ІV угоди передбачено, що обов`язковий мінімальний платіж складає 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Повернення заборгованості за кредитом та сплата відсотків за користування відновлювальною кредитною лінією та/ або інших платежів за договором, здійснюється клієнтом відповідно до договору, примірний графік та розрахунок сукупної вартості кредиту міститься в Тарифах, які є невід`ємною частиною договору. Банк щомісячно в останній день розрахункового періоду здійснюватиме договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 в розмірах, що необхідні для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами договору. Відповідно до п.6 Тарифів на видачу та обслуговування картки «Максимум-готівка» для фізичних осіб позивач зобов`язана сплачувати щомісячно за обслуговування картки в рамках розрахункових операцій 3,5% від суми заборгованості на кінець розрахункового періоду.

Крім того, 20.09.2018 року між позивачем та ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування», від імені якого діяв кредитор, вигодонабувач АТ«Альфа-Банк» ,було укладено договір добровільного страхування фінансових ризиків держателів кредитних платіжних карток №248.630994129.111 предметом якого є майнові інтереси позивача у разі несанкціонованого використання третіми особами відкритого у АТ «Альфа Банк» рахунку № НОМЕР_1 внаслідок крадіжки, грабежу, розбою або підробки платіжної картки.

Відповідно до ч. 1,2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

ч. 1,3 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» , який діяв станом на день виникнення правовідносин, визначено, що цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Згідно з п.22 ч.1 ст.1,ч.1 ст 11, ч. 1, 2, 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Частиною1 ст.3, ч.2 ст 9, ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. У договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору. У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами 1,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч.1 ст.229 ЦК України).

Таким чином, цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою), вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Правові та організаційні засади споживчого кредитування визначають право споживача перед укладенням договору про споживчий кредит отримати від кредитодавця всю необхідну інформацію щодо умов кредитування. Ця інформація надається кредитодавцем споживачу за спеціальною письмовою чи електронною формою шляхом складання сторонами паспорта споживчого кредиту. За умови дотримання такої форми кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит.

Підставами для визнання правочину недійсним є недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України в тому числі вимог щодо змісту правочину та волевиявлення його учасника.

Правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Встановлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст.230 ЦК України.

В судовому засіданні встановлено, що укладена між АТ«Альфа-Банк» і позивачем угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, шляхом акцептування клієнтом публічної пропозиції банку на комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, містить істотні умови договору про споживчий кредит, а перед його укладенням банк надав позивачу всю інформацію, визначену ст. 12 Закону « Про споживче кредитування», про що свідчить паспорт споживчого кредиту , який відповідач надав до відзиву на позов.

При цьому, у справі відсутні докази про те, що банк включив до укладеної угоди несправедливі умови та ввів ОСОБА_2 в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а остання уклала цей правочин під впливом обману.

Твердження позивача про невідповідність угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» не відповідають фактичним обставинам справи.

Посилання позивача на те, що банком в кредитному договорі визначено щомісячну комісію за обслуговування кредиту є помилковим, оскільки угодою комісійної винагороди за послуги банку не встановлено, а пунктом 6 Тарифів на видачу та обслуговування картки «Максимум-готівка» для фізичних осіб визначено, що позивач зобов`язана сплачувати щомісячно за обслуговування картки в рамках розрахункових операцій 3,5% від суми заборгованості на кінець розрахункового періоду.

Твердження позивача, що вона погодилась на послуги добровільного страхування та підписала договір добровільного страхування фінансових ризиків держателів кредитних платіжних карток №248.630994129.111 від 20.09.2018 оскільки вважала, що це обов`язкова умова для отримання кредиту і їй не було відомо, що кредитор не мав права визначати такі послуги та включати їх до кредиту, суд оцінює критично, оскільки у вказаному договорі відсутні умови, які б зобов`язували позичальника укласти договір страхування добровільного страхування фінансових ризиків держателів платіжних карток або укласти цей договір саме з визначеним банком страховиком.

Також суд оцінює критично посилання позивача на дрібний шрифт у тексті договору кредитування , через що вона була позбавлена можливості ознайомитися з ним, оскільки текст як акцепту, так і оферти викладений доступним для прочитання текстом, тарифи викладені окремими рядками, розмір шрифту в тексті достатній для прочитання. Текст паспорту споживчого кредиту, хоча й викладений меншим за розміром шрифтом, однак він також доступний для прочитання, крім того, обов?язкові умови викладені окремими рядками, що значно полегшує сприйняття.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд прийшов до висновку, щопозивач не надала суду доказів, які б вказували на наявність зі сторони відповідача порушень вимог законодавства України щодо захисту прав споживачів та наявності в договорі несправедливих умов , тому підстав для задоволення позову немає.

Керуючись ст. 202,203, 627, 628,1054 ЦК України, ст.ст. 1, 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.1,11,12 ЗУ «Про споживче кредитування», ст.12,81,82,89, 263-265 ЦПК України, районний суд

ухвалив:

у задоволені позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство «СК» Альфа Страхування» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду через районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 статті 358 цього Кодексу.

Головуючий