Ухвала суду № 90606455, 27.07.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11113/19

Провадження № 2/522/5310/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Вадуцкої В. І.,

розглянувши клопотання представника позивача – адв. ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , про визнання зобов`язання виконаним та припинення іпотечного договору,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 10.07.2020 року надійшов позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 про визнання зобов`язання виконаним та припинення іпотечного договору.

Ухвалою суду від 21.07.2020 року. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 05.10.2020 року.

Разом з позовом представник позивача ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам здійснювати відчуження об`єкта нерухомого майна-квартири номер АДРЕСА_1 (в тому числі шляхом звернення стягнення в межах виконавчого провадження та в порядку визначеному статтями 37 та 38 Закону України “Про іпотеку”).

Подане клопотання обґрунтоване тим, що з метою забезпечення зобов`язань за кредитними договорами померлого чоловіка позивачки між ОСОБА_3 та ПАТ “УкрСиббанк” було укладено Іпотечний договір, посвідчений 05 жовтня 2005 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І.В. за реєстровим № 5925, Іпотечний договір, посвідчений 11 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І.В. за реєстровим № 3801 та Іпотечний договір, посвідчений 26 вересня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І.В. за реєстровим № 5079. Щонайменше з 29 листопада 2017 року Відповідач знав про те, що єдиною спадкоємицею прав та обов`язків померлого ОСОБА_4 є Позивачка, але до сьогоднішнього дня жодного звернення до нотаріуса, який завів спадкову справу, або до Позивачки, ТОВ “Кей-Колект”, як кредитор померлого, не здійснив. У зв`язку з цим, зобов`язання ОСОБА_2 перед ТОВ “Кей-Колект” за Кредитним договором № 65-08 МК (10607551000) від “05” жовтня 2005 року, за Договором про надання споживчого кредиту № 11232779000 від “11” жовтня 2007 року та за Договором про надання споживчого кредиту з Правилами № 11398631000 від “26” вересня 2008 року, представник позивача вважає припиненими. Представник позивача вказував, що станом на момент подання Позивачкою цієї заяви до суду, відносно ОСОБА_3 є відкрите виконавче провадження № 60213060 щодо солідарного стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ТОВ “Кей-Колект” заборгованості за кредитом № 1123277900 від 11.10.2007 року в розмірі 131599,06 доларів США, що за курсом НБУ становить 1 051 781,28 грн.

Отже, вважає що сьогоднішній день існує загроза того, що приватним виконавцем в межах виконавчого провадження буде звернуто стягнення на предмет іпотеки – квартиру номер АДРЕСА_1 , або кредитор – ТОВ “Кей-Колект” будь-яким іншим чином здійснить її відчуження. Чим може бути порушено право позивачки, яка є єдиною спадкоємицею померлого ОСОБА_4 .. Тобто в період розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ТОВ “Кей-Колект”, третя особа – ОСОБА_3 про визнання зобов`язання виконаним та припинення іпотечного договору, можуть мати місце обставини за яких відбудеться продаж квартири, 1\2 якої належить на праві власності Позивачці.

Згідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, подане клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала. щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до пп. 1, 2 частини 1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Як вбачається з позову, предметом спору є вимоги про визнання зобов`язання виконаним та припинення іпотечного договору. Об`єктом за спірними правовідносинами є зокрема квартира АДРЕСА_1 .

Отже, виходячи із предмету та підстав позовних вимог, процесуального складу сторін та наявних у матеріалах справи документів, суд приходить до висновку про задоволення клопотання представника позивача та вважає за можливе забезпечити позов в обраний представником позивача спосіб.

Поміж тим, згідно пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Із урахуванням ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Суд не вбачає підстав вимагати від позивача зустрічного забезпечення, оскільки обставини, за яких суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.

У зв`язку з ухваленням рішення за відсутності учасників справи, відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 151 - 153 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про забезпечення позову – задовольнити.

До розгляду справи по суті забезпечити позов шляхом заборони будь-яким особам здійснювати відчуження об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 (в тому числі шляхом звернення стягнення в межах виконавчого провадження та в порядку визначеному статтями 37 та 38 Закону України “Про іпотеку”).

Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам для негайного виконання, яких стосуються заходи забезпечення позову, і відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали. Учасники справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Повний текст ухвали суду складено 27.07.2020 року.

Суддя: Л.В. Домусчі