Ухвала суду № 90600841, 23.07.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2881/14-ц

Провадження № 6/202/198/2020

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

23 липня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Бєсєди Г.В.

за участю секретаря Голобородько О.М.

представник заявника Очич А.Ю .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заяви зазначив, що ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.03.2020 року у цивільній справі 202/2881/14-ц було задоволено заяву акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про видачу дублікату та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Зазначена ухвала не набрала законної чинності, оскільки Законом України № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» продовжено усі процесуальні строки. Наголошував, що дублікат виконавчого листа видано помилково.

Представник заявника в судовому засіданні, яке проводилось у режимі відеоконференції , заяву підтримав та просив задовольнити.

Представник публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» надав заяву про розгляд справи без їх участі, у задоволенні заяви просив відмовити.

Судом встановлено, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольно частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № SAMDN03000019489640 від 07.02.2008 року у розмірі 14 657, 76 долар США, що за курсом 7,99 грн. відповідно до повідомлення НБУ від 16.01.2014 року складає 117 163, 22 грн. та судовий збір в розмірі 1 171 грн. 63 коп. В решті позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.03.2020 року заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про видачу дублікату та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», боржник: ОСОБА_2 по цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Видано Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» дублікат виконавчого листа, виданого Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська на підставі заочного рішення від 15 червня 2015 року по цивільній справі № 202/2881/14-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № SAMDN03000019489640 від 07 лютого 2008 року.

Поновлено Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого на виконання заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2015 року по цивільній справі № 202/2881/14-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

02.04.2020 року набрав чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID 19)" розділ XII "Прикінцеві положення" ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину".

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року, який набрав чинності 17.07.2020 року, пункт 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України викладено в такій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

Згідно ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Частиною 2 даної статті визначено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином цивільним процесуальним законодавством України передбачено виключний перелік підстав за яких виконавчий документ може бути визнано судом таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Зокрема, матеріально-правові - зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, а також процесуально-правові - обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, наприклад видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню), коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню, видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після його видачі рішення суду було скасоване, видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на таке пред`явлення.

Такий перелік підстав не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Крім того, за своїм змістом ч. 2 ст. 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави якими заявник обґрунтовує свою заяву можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №2-4671/11.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2015 року не оскаржувалось та набрало законної сили 26 червня 2015 року.

Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У справі «Бурдов проти Росії» від 7 травня 2002 року, Європейський суд з прав людини, вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права («право на суд»), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п.1 ст.6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їх справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухвалене будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова «судового розгляду».

Обставини, на які посилається заявник, не можуть бути підставою для визнання виконавчого листа № 202/2881/14-ц, таким, що не підлягає виконанню в розумінні положень ст. 432 ЦПК України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості слід відмовити.

Керуючись ст. 432 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Роз`яснити, що відповідно до п. 3 розділ ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст ухвали складено 27 липня 2020 року.

Суддя: Г.В. Бєсєда