Рішення № 90600838, 23.07.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2403/20

Провадження № 2-а/202/60/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 липня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Бєсєди Г.В.

за участю секретаря: Голобородько О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із адміністративним позовом до інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що постанова від 11.03.2020 року є необґрунтованою, незаконною, а отже підлягає скасуванню. Наголошував, що вимушена зупинка його авто була здійсненна, у зв`язку із його поганим самопочуттям та не ближче 10 м від пішохідного переходу. Окрім цього зазначав, що відсутні докази вчинення ним адміністративного правопорушення.

Представник інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 14.01.2020 року головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради ОСОБА_2 було виявлено адміністративне правопорушення, яке передбачено частиною З статті 122 КУпАП, а саме: зупинка транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER номерний знак НОМЕР_1 ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території за адресою: м. Дніпро, вул. Вячеслава Липинського 12, чим порушено положення підпункту и) пункту 15.9 Розділу 15 ПДР та що створювало загрозу безпеці руху (Підпункт з) пункту 2 частини 3 статті 265-4 КУпАП). Інспектором було здійснено фотофіксацію обставин порушення правил зупинки в режимі фотозйомки, шляхом створення зображень транспортного засобу в момент вчинення правопорушення. Окрім цього зазначали, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту зупинки автомобіля через погіршення стану здоров`я.

ОСОБА_1 через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської радив судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 268 КАС України. Заяв про розгляд справи за їх відсутності чи оголошення перерви до суду не надіслали, письмовий відзив на позов не направили.

Суд, дослідивши докази по справі, приходить до таких висновків.

Згідно матеріалів справи, 11.03.2020 року головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Колісник І.І.винесено постанову серії ІД № 00083053 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за порушення ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП) передбачено наступне: перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 «Про Правила дорожнього руху» було затверджено Правила дорожнього руху (надалі - ПДР).

Підпунктом и) пункту 15.9 Розділу 15 ПДР встановлено заборону зупинки ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Абзацом 72 пункту 1.10. розділу 1 ПДР встановлення визначення прилеглої території - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ознака винності діяння є обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст. 9 КУпАП.

В адміністративному позові позивач заперечує проти вчинення ним адміністративного правопорушення, свою вину не визнає.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.

КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав субєктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.

Статтею 268 КУпАП встановлено перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в тому числі і право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що позивачем дійсно була здійсненна зупинка по вул. Вячеслава Липинського, 12 у м. Дніпро, що підтверджується наданими фотознімками та не заперечується позивачем.

Однак, надані представником відповідача докази у вигляді фотознімків із відображенням автомобілю з номерним знаком НОМЕР_1 не можуть бути належним доказом факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення з огляду на те, що надані фотознімки не встановлюють і не підтверджують зупинку ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду, що заборонено пп. «и» п. 15.9 Правил дорожнього руху.

Верховий Суд у постанові від 08.02.2018 року у справі 760/3696/16-а, дійшов правового висновку про те, що належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 18.07.2019 року по справі №216/5226/16-а (2-а/216/33/17), адміністративне провадження №К/9901/20315/18.

Предметом правового дослідження у цих справах було саме порушення пп. «и» п. 15.9 Правил дорожнього руху.

Інспектором здійснювався замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, але з наданих представником відповідача фотознімків неможливо встановити відстань від зупинки автомобіля до виїзду з прилеглих територій.

Отже, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття постанови, зокрема, доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, на підтвердження факту допущення позивачем порушення вимог ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП є недоведеним, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, позов ОСОБА_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 72, 73, 75, 77, 205, 241, 242, 244, 246, 286 КАС України суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, ЄДРПОУ 42403446) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову серії ІД № 00083053 по справі про адміністративне правопорушення від 11.03.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та накладення стягнення в вигляді штрафу у сумі 510 грн.

Закрити провадження у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Роз`яснити, що відповідно до п. 3 розділ VІ Прикінцевих положень КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя: Г.В. Бєсєда