Ухвала суду № 90599806, 10.07.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/5357/20

Провадження № 1-кс/461/4485/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2020 року слідчий суддя Галицького районного суду м.Львова Мисько Х.М., з участю секретаря Волошин Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Львові скаргу представника Фермерського господарства ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність прокуратури Львівської області та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Представник Фермерського господарства ОСОБА_1 - Бурка ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Галицького районного суду м.Львова зі скаргою, в якій просить визнати протиправною не внесення Прокуратурою Львівської області відповідних відомостей на підставі заяви Фермерського господарства ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення за вих.№83 від 11.06.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань та порушення прав, гарантованих ст.56 КПК України; зобов`язати Прокуратуру Львівської області внести відповідні відомості на підставі заяви Фермерського господарства ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення за вих.№83 від 11.06.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань; визнати Фермерського господарства ОСОБА_1 потерпілою стороною у даному кримінальному провадженні. В обгрунтування поданої скарги вказує на те, що 11.06.2020 року за вих.№83 на адресу Генерального прокурора України скеровано заяву про кримінальне правопорушення. 02.07.2020 року з Офісу Генерального прокурора отримав листа за вих.№31/3/1-р від 22.06.2020 року, в якому вказано про те, що заяву Фермерського господарства ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення за вих.№83 від 11.06.2020 року стосовно можливих неправомірних дій судді Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_4 . ОСОБА_5 скеровано до Прокуратури Львівської області для розгляду. Вважає, що дії Прокуратури Львівської області при розгляді заяви Фермерського господарства ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення за вих.№83 від 11.06.2020 року являються незаконними.

ОСОБА_2 в судове засідання не прибув. Водночас, в скарзі просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Прокурор до суду не прибув, хоча Прокуратура Львівської області належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду скарги. Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності прокурора, оскільки це не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалось, оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явилися.

Дослідивши скаргу та документи, які долучені до неї, приходжу до висновку, що така не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.303 КПК України, рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема, рішення слідчого про закриття кримінального провадження, можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування визначено та регламентовано главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування; 2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником; 9 - 1 ) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником; 10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником; 11) відмова слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником. Вказаний перелік є вичерпним.

Слідчим суддею встановлено, що листом прокурора першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних органів Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора О.Ткаченко за вих.№31/3/1-р від 22.06.2020 року заяву представника фермерського господарства « ОСОБА_1 » Бурки В.В. стосовно можливих неправомірних дій судді Червоноградського районного суду Львівської області Кріль М.Д., скеровано на адресу Прокуратури Львівської області для організації її розгляду згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства.

Як вбачається з матеріалів скарги, 11.06.2020 року представник ФГ « ОСОБА_2 » Бурка В.В. звернувся до Генерального прокурора із заявою за вих.№83 про вчинення кримінального правопорушення, в якій просив зареєструвати дану заяву в ЄРДР, відкрити кримінальне провадження за ст.ст.366, 375 КК України відносно судді Червоноградського міського суду Львівської області Кріль М.Д. та визнати ФГ « ОСОБА_2 » потерпілою стороною у даному кримінальному провадженні. Вказана заява про кримінальне правопорушення фактично зводиться до незгоди заявника з процесуальним рішенням судді під час здійснення ним правосуддя у справі №459/777/16-ц.

Положення ч.1 ст.214 КПК України зобов`язують слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Такий обов`язок слідчого і прокурора визначено ч.1 ст.2 КК України, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про вчинення злочину є наявність в таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).

Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, - вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань і щодо них не повинно проводитися досудове розслідування.

При безпідставно ініційованому досудовому розслідуванні порушується гарантія недоторканності суддів і їх незалежності у виконанні професійних обов`язків, спроба втручання у здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Частиною 2 ст.126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об`єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 24 червня 1999 р. № 6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20 березня 2002 р. № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1 грудня 2004 р. № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 1 грудня 2004 р. № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 р. № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 р. № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), від 3 червня 2013 р. № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) послідовно підтвердив викладені ним правові позиції щодо гарантій незалежності суддів з урахуванням міжнародних стандартів, закріплених у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 р., та в низці інших міжнародних документів, а саме: "Основні принципи незалежності судових органів", ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 р. та 40/146 від 13 грудня 1985 р. Генеральної Асамблеї ООН, "Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів", затверджені 24 травня 1989 р. Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної Ради ООН, Європейська хартія "Про статус суддів" від 10 липня 1998 р., Рекомендації № (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи "Незалежність, дієвість та роль суддів" від 13 жовтня 1994 р. та інших.

Зокрема, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч.ч.1, 2 ст.126 Конституції України та ч.2 ст.13 Закону України "Про статус суддів" (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 р. № 19-рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що "недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом".

Разом з тим, відповідно до положення ч.1 цієї статті Конституції України, недоторканність суддів як гарантія їхньої незалежності у виконанні професійних обов`язків може не обмежуватися обсягом, визначеним у ч.3 ст.126 Конституції України.

Додаткові гарантії незалежності і недоторканності суддів, крім уже передбачених Конституцією України, можуть встановлюватися також законами. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканості суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Згідно з положенням ч.2 ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Це стосується і визначеного ст.55 Конституції України права на судовий захист. Зниження рівня гарантій незалежності суддів опосередковано може призвести до обмеження можливостей реалізації права на судовий захист (п.п. 1.2, 1.3, 4.2, 4.3). Аналогічні роз`яснення змісту гарантій незалежності й недоторканності суддів надано у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13 червня 2007 року.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи, та у визначених законом випадках, – на касаційне оскарження судового рішення є одним з основних засад судочинства, встановлених статтею 129 Конституції України.

Втім, як правило, заяви про вчинення суддею злочину у вигляді, на думку заявника, ухвалення суддею відповідного судового рішення, викликані просто незгодою заявника з прийнятим рішенням, або бажанням таким чином вплинути на результат розгляду справи поза межами встановленої судової процедури.

Це є прямим тиском на суд, втручанням у здійснення правосуддя та прямо порушує норми Конституції України, суперечить Основним принципам незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 року та 13.12.1985 року щодо гарантування засад незалежності судових органів.

Водночас, як зазначено вище, що стосується законодавчої процедури розгляду таких заяв правоохоронними органами, то після отримання відповідної заяви, згідно до статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання такої заяви, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Аналогічна норма міститься і у Положенні про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженому наказом Генеральної прокуратури України №139 від 06 квітня 2016 року.

Так, згідно п.1 розділу 3 зазначеного вище Положення, внесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням строків, визначених КПК України та цим Положенням, а саме заява, повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення – у термін, визначений частиною першою статті 214 КПК України.

Крім того, норми чинного КПК не передбачають жодної гарантії для захисту своїх прав особою, щодо якої кримінальне провадження може бути розпочате безпідставно.

Наявність в чинному КПК спрощеного порядку прийняття та реєстрації всіх без винятку заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення (дійсних чи надуманих) може зробити можливим внесення будь-якої інформації до ЄРДР і відкриття, іноді безпідставного, кримінального провадження.

Отже, досудове розслідування розпочинається вже з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

В свою чергу, здійснення органами досудового розслідування слідчих дій в рамках розпочатого досудового розслідування щодо надання оцінки законності судового рішення та витребування пояснень у суддів з приводу ухваленого рішення тощо при явному зловживанні учасником процесу свого законодавчого права на оскарження такого рішення до вищої інстанції не узгоджується та прямо протирічить положенням статті 124 Конституції України, оскільки делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Згідно з правовим висновками, викладеним у Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи від 17 листопада 2010 року, - судді не зобов`язані роз`яснювати, якими переконаннями вони керувалися при прийнятті судових рішень (п.15 (Рекомендація №CM/REC(2010)12)).

Ініціювання кримінального переслідування судді у згаданому контексті є способом незаконного впливу на суд,

Така ситуація є особливо загрозливою для засад демократичного устрою, забезпечення прав та свобод людини і громадянина через можливе зниження їх рівня захисту судом, особливо з огляду на те, що ухвалення позитивного рішення може бути тільки на користь однієї сторони судового процесу, а інша – завжди буде незадоволена результатом розгляду справи. Якщо по кожній справі за заявою незадоволеної сторони будуть внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато розслідування у відношенні судді, то судді, здійснюючи правосуддя, фактично весь час будуть перебувати під психологічним тиском та тільки те і робити, що надавати пояснення, що є порушенням конституційних гарантій незалежності судової влади та реалізації права на справедливий суд незалежним і безстороннім судом.

Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Будь-яких конкретних відомостей про вчинення суддею Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_6 . ОСОБА_5 кримінального правопорушення при розгляді справи заявник не навів. Сама по собі незгода з його судовим рішенням не є підставою для внесення в ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення.

Відтак, правові підстави для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення за скаргою представника ФГ « ОСОБА_2 » Бурки В.В. відсутні.

Водночас, слідчий суддя в межах своїх повноважень, може розглянути скаргу на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування, та відповідно до ч.2 ст.307 КПК України, за результатами розгляду такої, винести одну із ухвал, про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.

Даний перелік є вичерпним, а відтак, оскільки суд не може виходити за межі повноважень, визначених КПК України, вимога про визнання бездіяльності прокурора задоволенню не підлягає.

Розглядаючи вимогу скарги про зобов`язання прокуратури Львівської області визнати Фермерське господарство ОСОБА_1 потерпілою стороною у даному кримінальному проваджені, слідчий суддя зазначає, що повноваження визнавати особу потерпілою у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування у слідчого судді відсутні, оскільки це входить в повноваження слідчого та прокурора. Прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування належить виключно до компетенції органу досудового розслідування, а не слідчого судді. Крім того, втручання суду в діяльність органів досудового розслідування суперечить ст.19 Конституції України.

Таким чином, оскільки доводи, які викладені в скарзі представника Фермерського господарства ОСОБА_1 - Бурки В.В. не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, слідчий суддя дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги у повному обсязі.

Рішенням Конституційного суду України від 17.06.2020 року № 4-р (ІІ)/2020 визначено, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини третьої статті 307 Кримінального процесуального кодексу У країни щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.

Керуючись ст.ст. 214, 303, 304, 306, 307, 318-380 КПК України, слідчий суддя,-

у х в а л и в :

в задоволенні скарги представника Фермерського господарства ОСОБА_1 - Бурки В.В. про визнання протиправною бездіяльність прокуратури Львівської області та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Х.М. Мисько