Ухвала суду № 90599412, 20.07.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 20.07.2020

Справа № 320/86/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого суді - Редько О.В.,

за участі секретаря – Колеснікової Л.В.,

прокурора – Фурманенко М.В.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників обвинувачених – адвоката Савон ОСОБА_4 В., адвоката Ненашевої Я.В., Ігнатова Є.Є.,

потерпілого – ОСОБА_5 ,

свідка – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі матеріали об`єднаного кримінального провадження №12019080140000522 за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 2 ст. 187 КК України, ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Мелітопольського міськрайонного суду знаходяться матеріали об`єднаного кримінального провадження №12019080140000522 за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 2 ст. 187 КК України, ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області обвинуваченому ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строк застосування якого спливає 20.07.2020 року.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області обвинуваченому ОСОБА_2 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строк застосування якого спливає 20.07.2020 року.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки він обвинувачується у вчиненні умисних корисливих злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України. Крім того, обвинувачений був раніше судимий за вчинення умисного корисного злочину, судимість за який не погашена та не знята у встановленому законом порядку, що свідчить про те, що на шлях виправлення не став, не дотримується обраних до нього раніше обмежень, та продовжує злочинну діяльність. Обвинувачений соціальних стосунків не має, постійне місце реєстрації та проживання відсутнє, тому є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_2 буде ухилятися від кримінального покарання, переховуватись від суду, може незаконно впливати на потерпілого. Крім того, існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: буде переховуватись від суду, буде незаконно впливати на потерпілого та свідків кримінального правопорушення, вчинить інше кримінальне правопорушення.

Крім того, під час проведення судового засідання прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строком на 60 днів, оскільки не вбачає підстав для скасування чи зміни запобіжного заходу на більш м`який. Клопотання обґрунтоване тим, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, судимості за які не зняті у встановленому законом порядку, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Крім того, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та невідворотності покарання за його вчинення, існує ризик того, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а відсутність стійких соціальних зв`язків, постійного місця роботи свідчить про можливість обвинуваченого без перешкод залишити своє місце проживання. Таким чином, існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення. Жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки при обранні особистого зобов`язання та домашнього арешту обвинувачений зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає, особи, які заслуговують на довіру та поручаться за виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України відсутні.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Ненашева Я.В. заперечувала проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 та просила суд обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Савон В.В. заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою та просив суд обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник – адвокат Ігнатов Є.Є. заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Суд, вислухавши учасників судового провадження, приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст. 331 КПК України під час судового розгляду кримінального провадження суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1). наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2). наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3). недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним в клопотанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цією статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Так в обґрунтування клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 прокурор посилається на ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_2 буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, буде незаконно впливати на потерпілого та свідків кримінального правопорушення, вчинить інше кримінальне правопорушення.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що обґрунтування будь – якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо доведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленими у п. 3 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини. Зокрема, вказана позиція закріплена в пункті 66 рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії», п. 40 рішення Європейського суду з прав людини від 10 червня 2008 року у справі «Тасе проти Румунії».

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою прокурор, зобов`язаний викласти обставини щодо обґрунтування того, що заявлені раніше ризики не зменшились, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 12.03.2018 року перебуває під вартою по вказаному об`єднаному кримінальному провадженню.

Також судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 має стійкі соціальні зв`язки, має постійне місце мешкання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд також враховує, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України, які є злочинам середньої тяжкості та тяжким злочином. Проте, відомостей про нові ризики, які свідчать про доцільність тримання під вартою обвинуваченого суду не надано.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Як слідує з рішення ЄСПЛ у справі ''Адам`як проти Польщі'' від 19 грудня 2006 року наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув`язнення.

У п. 75 рішення ЄСПЛ у справі ''Харченко проти України'' від 10 лютого 2011 року наголошено, що тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленого в п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, у цьому рішенні ЄСПЛ зазначив, що він часто констатує порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у зв`язку з тим, що, навіть коли йдеться про тривалі строки тримання під вартою, національні суди часто обґрунтовують продовження строку тримання під вартою однаковими підставами протягом всього періоду ув`язнення, якщо взагалі роблять це, тоді як після спливу певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для позбавлення свободи, а суди зобов`язані обґрунтовувати рішення про продовження тримання під вартою іншими підставами, які мають бути чітко вказані.

Також у вищевказаному рішенні ЄСПЛ зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 можливо змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання. Даний запобіжний захід, на думку суду, буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків по кримінальному провадженню, а також повною мірою може запобігти ризикам, які вказані в клопотанні прокурора.

Відповідно до приписів ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов`язки та роз`яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати. Контроль за виконанням особистого зобов`язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів не підлягає задоволенню. Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Ненашевої Я.В. про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання підлягає задоволення.

Крім того, суд вважає за належне на підставі ч. 5 ст. 194КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов`язки: з`являтися до суду на виклик за першою вимогою у встановлений термін; не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу суду; повідомляти суд, про зміну свого місця проживання.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 331 КПК України продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може перевищувати двох місяців, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішуючи питання про продовження дії строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України не зникли і не зменшились.

Крім того, суд приходить до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки за більш м`якими запобіжними заходами обвинувачений зобов`язуються не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуваює, без дозволу слідчого, прокурора або суду, однак, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, а також той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 не має стійких соціальних зв`язків, не має роботи, а отже і постійного джерела доходу, а також, враховуючи, інші вищенаведені обставини, є ризик того, що ОСОБА_1 буде переховуватись від суду, особи, які заслуговують на довіру та можуть поручатися за виконання обвинуваченим ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні, що унеможливлює застосування до нього більш м`яких запобіжних заходів.

Також, на теперішній час кримінальне провадження по суті не розглянуто, а закінчити розгляд кримінального провадження до спливу дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою неможливо.

Оскільки по справі слід провести судовий розгляд, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 179, 183, 194, 331 КПК України,суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Фурманенко М.В. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити.

Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів, тобто до 18.09.2020 включно.

В задоволенні клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Фурманенко М.В. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 – відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Ненашевої Я.В. про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання – задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання та покласти на нього наступні обов`язки:

- з`являтися до суду на виклик за першою вимогою у встановлений термін;

- не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу суду;

- повідомляти суд, про зміну свого місця проживання.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на процесуального прокурора.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу, оскарженню не підлягає та підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали направити учасникам кримінального провадження для відома та в СІЗО №10 – для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року, ухвала може бути оскаржена лише в частині продовження строку тримання під вартою – в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суду Запорізької області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст ухвали проголошено 27 липня 2020 року о 08 годині 45 хвилин.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду: О.В. Редько