Ухвала суду № 90598935, 24.07.2020, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/5022/20

2-з/310/50/20

У Х В А Л А

Іменем України

24 липня 2020 року м. Бердянськ

Суддя Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Богомолова Л.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову разом з позовною заявоюпро визнання незаконним та скасування акту про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу та свідоцтва.

В своєї заяві позивач просить накласти арешт на Сезонний готель, об`єкт нежитлової нерухомості, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 » та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» та заборонити його відчуження будь-яким особам.

Дослідивши подану заяву, додані до заяви письмові докази та встановивши обставини, з яких позивач просить вжити заходи забезпечення позову, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується крім іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (ч. 1 п. 1 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася із такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановлення судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Згідно частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Особа, яка подає заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Як вбачається із матеріалів, між сторонами виник спір щодо визнання незаконним та скасування акту державного виконавця Відділу державної виконавчої служби головного Територіального управління юстиції у Запорізької області Ткаля Д.О. про передачу майна - Сезонний готель, об`єкт нежитлової нерухомості, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 з» Товариству з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт».

Однак, заявником не надано будь – яких доказів щодо намірів ТОВ «Розагропродукт» відчужити нерухоме майно реалізовано на електронних торгах, в якості виконання зобов`язання за договором позики. Крім того, подана заява не містить достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення заявленого позову.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.151 ЦПК України ОСОБА_1 не обґрунтувала необхідності забезпечення позову відповідно до поданої в липні 2020 року заяві, тоді як акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу складений 31.10.2019 року.

Отже, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що ухвала про забезпечення позову повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

В поданій заяві позивач просить накласти арешт на Сезонний готель, об`єкт нежитлової нерухомості, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 » та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» та заборонити його відчуження будь-яким особам , однак суд вважає що накладання арешту на вказане майно може порушити співмірність заявленим вимогам, а також порушити охорону прав і інтересів ТОВ «Розагропродукт»

Суд, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, вважає, що вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач не відповідає його майбутнім позовним вимогам: про визнання незаконним та скасування Акту про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу та Свідоцтва.

На підставі викладеного, суд вважає, що заява позивача ОСОБА_1 є необгрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 149, 150-153,258-260, 353 ЦПК України,Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовити

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня отримання копії апеляційної скарги.

Суддя Бердянського

міськрайонного суду Л.В. Богомолова