Рішення № 9059760, 15.04.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

15 квітня 2010 р.           Справа 11/44-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібокомбінат Львів», м. Львів

до приватного підприємства «Приват-Петрол», м. Вінниця

про стягнення 77932,99 грн..

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача: Б. Таганцов за довіреністю № б/н від 01.03.2009р.,

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з приватного підприємства «Приват-Петрол» заборгованості за договором поставки № 0502/09-1Д від 03.02.2009р. в розмірі 77932,99 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору поставки № 0502/09-1Д укладеного між сторонами 03.02.2009р. позивач в період з 03.02.2009р. по 01.12.2009р. перерахував на рахунок відповідача попередню оплату за товар в розмірі 2402337,77 грн.. У відповідності до п. 3.2. договору відповідач зобов‘язався здійснювати поставку товару позивачу на умовах Ex-Works на АЗС, перелік яких є невід‘ємною частиною договору. В порушення взятих на себе зобов‘язань відповідачем поставлено товару на суму 2324404,78 грн., в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 77932,99 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах від 24.02.2010р. та 18.03.2010р. щодо надання пояснень відносно обставин викладених в позові, договору та доказів його виконання, установчих документів не виконав, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив. Про час, дату та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 1977118. До того ж вказане повідомлення свідчить про отримання відповідачем ухвали суду 02.03.2010р., тобто у останнього було достатньо часу для реалізації прав визначених статтею 22 ГПК України. Крім того, суд зважає на те, що відповідач в акті звірки взаєморозрахунків за період листопада 2009 року визнає суму боргу за договором.

Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

Перевіривши доводи представника позивача доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

03 лютого 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібокомбінат Львів» (позивач, за договором Покупець) та приватним підприємством «Приват-Петрол»(відповідач, за договором Продавець) укладено договір поставки за № 0502/09-1Д.

За умовами даного договору відповідач зобов’язався поставляти та передавати через

мережу АЗС (ГАЗС, АГНКС) у власність позивача нафтопродукти, а позивач зобов‘язався приймати товар та оплачувати його на умовах договору. Пунктом 7.1. договору визначено, що розрахунки за товар здійснюються на умовах попередньої оплати.

На виконання взятих на себе зобов’язань позивач платіжними дорученнями (а.с. 78-151) перерахував на рахунок відповідача 2402337,77 грн. попередньої оплати.

У відповідності до п. 3.2. договору відповідач зобов‘язався здійснювати поставку товару позивачу на умовах Ex-Works на АЗС, перелік яких є невід‘ємною частиною договору.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представника позивача, відповідач свої зобов‘язання за договором виконав частково, поставивши товар на загальну суму 2324404,78 грн..

30.12.2009р. позивач звернувся до відповідача з вимогою за № 781/01 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 77932,99 грн. у триденний термін з моменту отримання даної вимоги, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу згідно договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по проведенні розрахунків за товар належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов’язку щодо відпуску товару у встановлені договором строки, що також підтверджується останнім в акті звірки розрахунків за період листопада 2009 року.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення боргу за договором в розмірі 77932,99 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з приватного підприємства «Приват-Петрол»(м. Вінниця, вул. Лебединського, 7, оф. 31, код 34588160) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібокомбінат Львів»(фактична адреса: 79019, м. Львів, вул. Східна, 45, юридична адреса: 79010, м. Львів, вул. Карбишева, 9/13, код 35720919) 77 932 (сімдесят сім тисяч дев’ятсот тридцять дві) грн. 99 коп. –основного боргу; 779 (сімсот сімдесят дев’ять ) грн. 33 коп. –витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.           Копію рішення направити сторонам.

Рішення оформлено та підписано 16.04.2010р.

Суддя В. Матвійчук

від друк. прим.:

1 - до справи

2-3- позивачу - (79019, м. Львів, вул. Східна, 45)

(79010, м. Львів, вул. Карбишева, 9/13)

3- відповідачу - (21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, 7, оф. 31)