Ухвала суду № 90595111, 27.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 липня 2020 року Справа № 160/3208/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі клопотання представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі № 160/3208/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

20.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.10.2019, яким проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з застосуванням коефіцієнта заробітку у розмірі 2,26428.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування при здійсненні розрахунку коефіцієнта заробітної плати при обчисленні пенсії ОСОБА_1 заробітної плати за періоди роботи з 01.01.1995 по 30.09.1995, з 05.04.1996 по 24.12.1996, з 02.01.1997 по 30.06.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2002, з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.04.2008 по 31.12.2008, з 01.01.2009 по 31.12.2011.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області врахувати при здійсненні розрахунку коефіцієнта заробітної плати при обчисленні пенсії ОСОБА_1 заробітної плати за періоди роботи з 01.01.1995 по 30.09.1995, з 05.04.1996 по 24.12.1996, з 02.01.1997 по 30.06.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2002, з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.04.2008 по 31.12.2008, з 01.01.2009 по 31.12.2011.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 09.12.2019.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 420,40 грн. відповідно до квитанції № 0.0.1662002032.1 від 27.03.2020.

22.07.2020 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення, в якому останній просив стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код юридичної особи 21910427) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати, понесені на правничу допомогу у сумі 10 000 гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань, що передбачені на утримання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши відповідні норми права, суд дійшов висновку, що подане представником позивача клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами 1, 3-5 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Тобто, наведені норми встановлюються процедуру та строки подачі заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу. Процесуально унормовано можливість стягнення витрат після розгляду справи по суті лише коли стороною своєчасно (до розгляду справи по суті) подано заяву про те, що докази оплати будуть надані протягом 5 днів.

Суд звертає увагу, що розгляд адміністративної справи № 160/3208/20 проводився у порядку спрощеного позовного провадження, в той час як можливість проведення судових дебатів передбачена лише при розгляді справи за правилами загального позовного провадження. А відтак, докази про розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи у справах, що розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження, повинні бути подані суду до розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

У судовому рішенні від 05.06.2020 судом зазначено про те, що станом на день розгляду і вирішення справи по суті, відсутні докази понесення позивачем судових витрат на оплату правничої допомоги, при цьому, жодної заяви про намір подати такі докази у справі не було, що й стало підставою для відмови у стягненні таких витрат. Факт ненадання доказів фактичного понесення судових витрат на оплату правничої допомоги на день розгляду справи і вирішення справи по суті представником позивача не заперечується.

Суд наголошує, що законодавцем чітко врегульоване питання надання доказів про розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Так, зокрема в абзаці 2 частини 7 статті 139 КАС України вказано, що такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі (в даному випадку до розгляду справи по суті) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі (в даному випадку до розгляду справи по суті) сторона зробила про це відповідну заяву.

Тобто законодавцем надано стороні право подати суду докази й після ухвалення рішення суду (протягом п`яти днів), проте за умови, що попередньо (в даному випадку до розгляду справи по суті) про це було подано відповідну заяву. В даній же справі такої заяви подано не було, а тому суд розглянув справу на наявними в ній матеріалами та доказами.

Однак, а ні позивачем, а ні представником позивача недодержано зазначеної вище процесуальної умови та до вирішення справи по суті такої заяви про відсутність можливості надати докази до прийняття рішення в справі останніми суду надано не було.

Разом з тим, так як суду на час розгляду справи та вирішення справи по суті взагалі не було надано доказів сплати витрат на правничу допомогу, суд відмовив у стягненні таких витрат.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.11.2018 у справі № 820/1242/18 надане суду пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України право ухвалити додаткове рішення у разі, якщо ним не вирішено питання про судові витрати, поширюється на ситуації, коли суд відповідної інстанції повинен вирішити це питання в установлених процесуальним законом випадках і не здійснив цього під час ухвалення судового рішення. При цьому, Верховний Суд наголосив на тому, що додаткове судове рішення є невід`ємною частиною основного судового рішення та не може змінювати його змісту.

У даній адміністративній справі суд вирішив усі позовні вимоги, в тому числі рішенням суду вирішено питання щодо судових витрат, зокрема і щодо витрат на правничу допомогу.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання представника позивача про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 243, 248, 252 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі № 160/3208/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Копію ухвали направити сторонам по справі.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя А. Ю. Рищенко