Рішення № 90590515, 15.07.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року м. Черкаси справа № № 925/1066/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Пахомова О.А. - адвокат;

від відповідача: Леонічева Д.В. - адвокат за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (м. Київ) до Публічного акціонерного товариства "Азот" (м. Черкаси) про стягнення 1 036 635,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 036 635,77 грн. з яких: 955 307,82 грн. пені та 81 327,95 грн. як 3 % річних на підставі договору № 1612000656/12-49743/ПЗ від 27.12.2016, укладеного між сторонами у справі.

В ході розгляду справи з боку відповідача суду надано докази зміни організаційно-правової форми на Приватне акціонерне товариство "Азот" (а.с.235 - виписка з ЄДР).

У відповідності до ст. 5 ЗУ "Про акціонерні товариства" зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Тому у суду немає необхідності здійснювати процесуальну заміну відповідача у справі правонаступником, а лише слід врахувати зміну типу АТ при прийнятті рішення.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Позивач позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач заперечень проти позову не подав, а в ході розгляду справи представник відповідача доводив, що договір між сторонами є недійсним, бо суперечить вимогам чинного законодавства і тому нарахування пені та 3% річних є безпідставним, бо договірне зобов`язання не виникло.

Заявою від 04.10.2019 № 501-06/607 (а.с. 39-41) відповідач просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90 % до стягнення лише 95530,78 грн.

В судовому засіданні 15.07.2020 в порядку ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У відповідності до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в їх сукупності і заслухавши доводи та заперечення представників обох сторін, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається наступне:

27.12.2016 між публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (далі-Газотранспортне підприємство, позивач по справі) та публічним акціонерним товариством "Азот" (далі - Замовник, відповідач по справі) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1612000656/12-49743/ПЗ (а.с. 14-19), у відповідності до якого Газотранспортне підприємство зобов`язалось надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а Замовник зобов`язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору (п. 1.1. договору).

Річний плановий обсяг транспортування природного газу Замовника складає 1 114 407,231 тис. куб. м. (один мільярд сто чотирнадцять мільйонів чотириста сім тисяч двісті тридцять один кубічний метр) (п. 1.2. договору).

Підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України місячні номінації природного газу для забезпечення споживачів Замовника або на власні потреби Замовника ( п. 2.1. договору).

Згідно пункту 2.2. договору Замовник передає Газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи Газотранспортного підприємства.

Відповідно до пункту 2.4. договору Газотранспортне підприємство приймає газ від Замовника на пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ Замовнику в загальному потоці з газорозподільної мережі.

Пунктом 3.1. договору Сторонами встановлено, що послуги з транспортування газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.

Газотранспортне підприємство до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акту наданих послуг за звітний місяць, підписані повноважним представником та скріплені печаткою Газотранспортного підприємства (пункт 3.2. Договору).

Відповідно до пункту 3.3. договору Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний повноважним представником та скріплений печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг.

Згідно пункту 5.1. договору розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Пунктом 5.3. договору Сторонами погоджено, що розрахунковий період за Договором становить один місяць з 08:00 год. першого дня місяця до 08:00 год. першого дня наступного місяця включно.

Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно розділу 4 Договору та податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 5.4. договору вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Згідно пункту 5.5. договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватись транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу на плановий обсяг газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місця послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням перерахованих раніше коштів.

Пунктом 7.3. договору Сторонами встановлено, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 11.1. договору він набирає чинності з дати його підписання і діє в частині надання послуг транспортування газу до 31 грудня 2017 року включно, а в частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного виконання Замовником своїх зобов`язань за цим Договором.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менш, ніж за місяць до закінчення строку його дії жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Додатковими угодами № 1 від 27.03.2017 ( а.с. 20) № 2 від 31.01.2018 (а.с. 21) № 3 від 04.07.2018 ( а.с. 22) № 4 від серпня 2018 року ( а.с. 23) були внесені зміни до банківських реквізитів Газотранспортного підприємства та Замовника в розділі 12 договору.

Суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання від 13.07.2020 про повернення до стадії підготовчого провадження у справі та зупинення провадження до часу вирішення спору у справі № 910/15747/19 Господарського суду м. Києва між тими ж сторонами про визнання недійсним договору № 1612000656/12-49743/ПЗ від 27.12.2016, яким обґрунтовано позовні вимоги.

Суд при цьому врахував перебування справи на стадії її розгляду по суті, відсутність унормування ГПК України підстав та процедури повернення на стадію підготовчого провадження, заборону ч. 3 ст. 195 ГПК України на стадії розгляду по суті зупиняти провадження до вирішення іншої справи, а також те, що предмети доказування у даній справі та у справі про визнання недійсним договору є різними.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між Сторонами Договору, позивач надав відповідачу послугу з транспортування природного газу у грудні 2018 року, січні та квітні 2019 року в обсязі 236 354,122 тис. м3 на загальну суму 118 044 702,70 грн., що підтверджується актами надання послуг за підписами обох сторін:

- № 12-18-1612000656/12-49743/ПЗ від 31.12.2018 на суму 43 255 312,73 грн. з ПДВ ( а.с. 24);

- № 01-19-1612000656/12-49743/ПЗ від 31.01.2019 на суму 35 676 595,42 грн. з ПДВ (а.с. 24);

- № 04-19-1612000656/12-49743/ПЗ від 30.04.2019 на суму 39 112 794,55 грн. з ПДВ (а.с.25).

Заперечень проти даної обставини відповідачем суду не надано.

За умовами п. 5.5., 6.3.2 договору кінцевий термін виконання обов`язку Відповідача з оплати послуг з транспортування природного газу припадає: у грудні 2018 року в сумі 43 255 312,73 грн. на 21.01.2019; у січні 2019 у сумі 35 676 595,42 грн. на 19.02.2019; у квітні 2019 року в сумі 39 122 794,55 грн. на 20.05.2019.

За твердженням позивача, борг за транспортування природного газу на час вирішення спору між сторонами відсутній. Однак відповідач оплату за послугу транспортування здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови п. 5.5., 6.3.2 договору.

Так відповідачем:

- за послуги надані в грудні 2018 року остаточна оплата проведена 28.01.2019;

- за послуги надані в січні 2019 року остаточна оплата проведена 04.03.2019;

- за послуги надані в квітні 2019 року остаточна оплата проведена 17.07.2019.

Доказів про своєчасність виконання зобов`язання по сплаті за послугу транспортування газу відповідачем суду не подано.

Суд відхилив заперечення відповідача про те, що довідка ПАТ "Укргазбанк" про здійснені відповідачем платежі та призначення цих платежів є недостовірною, оскільки під неї у позивача відсутні первинні документи (а.с. 34).

При цьому суд виходить з того, що у відповідності до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У суду немає підстав сумніватися в достовірності даних з довідки банку № 15932/29420/2019 від 24.09.2019.

Зі свого боку відповідач не надав власних первинних документів на заперечення відомостей з банківської довідки про суми та призначення платежів по коштах, які спрямовувалися на сплату боргу на користь позивача за договором № 1612000656/12-49743/ПЗ від 27.12.2016, яким обґрунтовано позовні вимоги.

В засіданні суд зі сторонами перевірив розрахунки позивача з урахуванням банківської довідки ПАТ "Укргазбанк" від 24.09.2019 (а.с. 34) і становив правильність цих розрахунків (а.с.11-13).

За змістом п. 1 ст. 199 Господарського кодексу України та п. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Зазначені статті узгоджуються з приписами п. 7.3. Договору, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених п. 5 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача за прострочення розрахунків з оплати послуг з транспортування природного газу пеню в загальній сумі 955 307,82 грн. (а.с. 11-13).

У відповідності до положень ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідач не надав доказів своєчасної оплати послуг з транспортування природного газу, сплати коштів у більших сумах, ніж обліковує позивач, що б унеможливлювало нарахування позивачем пені за прострочення розрахунків чи змінювало розмір нарахувань.

Розрахунок пені позивачем проведено невірно. За даними калькулятора програми Ліга-Закон, вірне нарахування пені за вказаний позивачем період становить 956 102,00 грн., однак позивач свої вимоги в частині пені не збільшував, тому суд погоджується із розрахунком пені, наданим позивачем.

Доказів сплати пені в сумі 955 307,82 грн. відповідач суду не надав.

Відповідачем подано клопотання (а.с. 39) про зменшення пені до стягнення її в розмірі лише 10%, в сумі 95 530,78 грн. При цьому відповідач просить врахувати скрутне матеріальне становище ПрАТ "Азот", 15 812 420 000,00 грн. непокритого збитку відповідача за даними 2018 року, значну кількість виконавчих проваджень про стягнення заборгованості за відкритими виконавчими провадженнями з арештом рахунків ПрАТ "Азот", відсутність збитків у позивача, загрозу залишитися без роботи працівникам ПрАТ "Азот" у випадку зупинення виробництва, передачу міських стоків на очисні споруди ПрАТ "Азот" що потребує значних фінансових витрат, об`єктивність, а не навмисність причин несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем. Крім того, свої втрати позивач компенсує за рахунок стягнення 3% річних.

Зі свого боку позивач просить врахувати (а.с. 93), що нарахування пені проведено у меншій сумі і за мені періоди, ніж воно могло бути здійснено, умови договору між сторонами не передбачають звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Оплату по договору відповідач взагалі повинен був здійснювати на умовах 100% передоплати. Позивач вказує, що згідно вимог чинного законодавства у сфері газопостачання, АТ "Укртрансгаз" є складовою частиною нафтогазової галузі, на яке покладено обов`язок по своєчасному та безперебійному забезпеченню суб`єктів господарювання та соціальної сфери природним газом, забезпечення належного функціонування Єдиної газотранспортної системи України та транзиту газу за міждержавними угодами.

Для виконання цих функцій АТ "Укртрансгаз" несе постійні матеріальні витрати ( в т.ч. і на придбання енергоресурсів), як оператор газотранспортної системи, на якого ст. 20,22 ЗУ "Про ринок природного газу" покладено виключний обов`язок та відповідальність за надійну і безпечну експлуатацію, підтримання належного стану і розвиток газотранспортної системи.

Згідно фінансового звіту АТ "Укртрансгаз" за 2018 рік збитки позивача склали 32 627 768,00 грн.

Згідно положень ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до положень ст. 233 Господарського Кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також і ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У постанові ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п. 3.17.14) викладено висновок про те, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Виходячи з тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу та заперечення щодо зменшення пені, суд вважає, що обставини незадовільного майнового стану, необхідності несення фінансових витрат у своїй господарській діяльності на невідкладні та обов`язкові потреби у сторін є спільними.

Однак суд вважає, що для зменшення пені за клопотанням відповідача слід врахувати те, що вартість послуги транспортування газу за період грудня 2018- квітня 2019 складає значну суму в розмірі 118 044 702,70 грн. Відповідач дійсно не забезпечив 100% передоплату цієї послуги, як вимагають положення договору між сторонами.

Позивач у позові вказує, що за послуги, надані в грудні 2018 остаточна оплата проведена 28.01.2019; за послуги надані в січні 2019 остаточна оплата проведена 04.03.2019; за послуги, надані в квітні 2019 остаточна оплата проведена 17.07.2019. Відповідач повністю розрахувався за надані послуги, хоча і з простроченням платежів.

З цього суд вбачає, що період прострочення проведення остаточного розрахунку за надані позивачем послуги у відповідача складав незначний період - від одного до трьох місяців. Тому слід вважати, що відповідач вживав всіх заходів до належного виконання своїх договірних зобов`язань перед позивачем навіть при наявності значної кількості виконавчих проваджень і арештованих рахунків (а.с. 46-67).

Нарахована позивачем пеня складає майже мільйон гривень, на які відповідач не отримує товарів, послуг чи інших благ, які мають вартісну оцінку, але в оплату пені повинен віддати реальні кошти, вилучивши їх з власного господарського обороту.

Значний розмір пені в даному випадку залежить виключно від великого розміру бази її нарахування (простроченого зобов`язання) і не має ніякого іншого критерію чи залежності цього нарахування, крім математичного розрахунку.

Позивач не вказує і не надає доказів, які реальні збитки від прострочення відповідачем виконання зобов`язання за договором лише на 1-3 місяці поніс позивач та куди саме будуть спрямовані кошти від пені, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Господарюючий суб`єкт не може орієнтуватися на суми пені, штрафних санкцій, як на свої доходи, на яких він готує прогноз своєї господарської діяльності.

Фінансова санкція за договором за своїм правовим змістом має стимулюючий характер щодо боржника утриматися від порушення зобов`язання і не має на меті стати виключно каральним заходом для покладення на боржника непомірного фінансового тягаря, який не має під собою ніякої економічної складової, а лише математичний розрахунок.

Тому суд вважає, що при врахуванні всіх цих обставин пеню слід зменшити до стягнення її лише в розмірі 20% від нарахованої позивачем -- 191 061,56 грн., що є співмірним із нарахованими 3% річних, які позивач також просить стягнути з відповідача.

В порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Позивач, користуючись своїм правом, на підставі прострочення відповідачем оплати послуг з транспортування природного газу по договору № 1612000656/12-49743/ПЗ від 27.12.2016, просить суд стягнути з відповідача 81 327,95 грн. як 3 % річних.

За належним розрахунком позивач міг би нарахувати відповідачу за вказаний період 81 550,75 грн., однак свої вимоги в цій частині позивач не змінив. Тому суд вважає, що розрахунок 3 % річних позивачем зроблено вірно (а.с. 12-13).

Оскільки доказів сплати 3 % річних та доказів відсутності підстав для нарахування даного платежу відповідач суду не надав, то до примусового стягнення з відповідача на користь позивача також належить 81 327,95 грн. як 3 % річних.

Заперечень проти математичних розрахунків всіх складових позовних вимог позивача відповідач не надав.

Доказів проведення відповідачем розрахунків за нарахуваннями згідно позовних вимог у справі немає.

Незадовільний майновий стан, невиконання перед боржником зобов`язань його контрагентами, відсутність бюджетної підтримки, підвищення цін та витрат не є згідно чинного законодавства підставами для звільнення відповідача від сплати пені, штрафів, інфляційних та процентів річних за прострочення виконання фінансового зобов`язання.

Правомірність позовних вимог доведена зібраними у справі доказами, суд встановив наявність підстав для зменшення пені до стягнення її лише в розмірі 20%. Тому позов підлягає до часткового задоволення і з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 191 061,56 грн. пені та 81 327,95 грн. як 3 % річних на підставі договору № 1612000656/12-49743/ПЗ від 27.12.2016, укладеного між сторонами у справі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову з відповідача на користь позивача слід повністю стягнути судовий збір в розмірі 15 549,54 грн. незалежно від суми зменшення пені за рішенням суду.

Керуючись ст. 238,240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Азот" (ідентифікаційний код 00203826, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72) на користь акціонерного товариства "Укртрансгаз" (ідентифікаційний код 30019801, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1) --- 191 061,56 грн. пені, 81 327,95 грн. як 3 % річних на підставі договору № 1612000656/12-49743/ПЗ від 27.12.2016 та 15 549,54 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

В решті вимог у позові відмовити за рахунок зменшення пені за рішенням суду.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 24 липня 2020

Суддя Н.М. Спаських