Рішення № 90589015, 24.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2020 року м. Київ № 640/16130/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Кравця Вадима Валентиновича (вул. Полярна, 15, оф.15, м. Київ, 04201)

третя особа Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 23494714)

про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Кравця Вадима Валентиновича (далі - відповідач), третя особа -Акціонерне товариство «Альфа-Банк», у якому просить:

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №59656753 від 26.07.2019 року, винесену Приватним виконавцем виконавчого органу міста Києва Кравцом Вадимом Валентиновичем;

- стягнути з Приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Кравця Вадима Валентиновича судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження №59656753 від 26.07.2019 року винесена незаконно та підлягає скасуванню, оскільки відповідач відкриваючи виконавче провадження №59656753 порушив вимоги частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та частини 2 статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Також, позивач вказує на те, що статтею 91 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що виконавчий напис може бути пред`явлений до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення. Однак, виконавчий напис вчинено 03.05.2017 року, тобто строк пред`явлення до виконання на думку позивача сплив 03.05.2018 року, натомість оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження №59656753 винесена відповідачем 26.07.2019 року, тобто з порушенням норм статті 91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 9.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2019р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На виконання вимог Ухвали від 03.09.2019 року відповідач подав копії матеріалів виконавчого провадження №59656753 та відзив на позовну заяву, у якому не погоджується з доводами позивача, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідач у відзиві зазначив, що відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про органи та осіб, що здійснюють примусове виконання рішень» у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташованого в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, приватний виконавець має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Також, відповідач вказав на те, що позивач жодним чином не повідомив іпотекодержателя про зміну місця проживання з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань.

Щодо строків пред`явлення виконавчих документів, відповідач зазначив, що відповідно статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 17.02.2017 року виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, а отже, строк пред`явлення виконавчого напису приватного нотаріуса Чуловського В.А. від 03.05.2017 року закінчується - 03.05.2020 року.

Від третьої особи відзиву на позов чи пояснень до суду не надходило.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі заяви АТ «Альфа-Банк», відповідачем 26.07.2019 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59656753.

Підставою винесення вказаної постанови був виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А №6078 від 03.05.2017 року, відповідно до якого звернено стягнення на предмет іпотеки, власником якого є позивач, а саме: домоволодіння, загальною площею 329,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 та земельну ділянку, кадастровий номер 3221483301:01:009:0684, загальною площею 0,174 гектарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, цільове призначення - для будівництва, обслуговування житлового будинку.

Як вбачається із вказаного виконавчого напису, зазначене нерухоме майно на підставі Договору іпотеки №SMERS00575/1, посвідченого 13.03.2008 року Морозовою С.В. , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим номером №6065 було передано в іпотеку в забезпечення зобов`язань по Договору про надання траншу №SME0007957 від 13.03.2008 року, кредитором за яким є ПАТ «Альфа-Банк», а боржником по кредитному договору - ОСОБА_1 , місце реєстрації якого: АДРЕСА_5 . Відповідно до вказаного виконавчого напису, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. запропоновано задовольнити вимоги стягувача, тобто АТ «Альфа-Банк» за рахунок коштів отриманих від реалізації предмету іпотеки у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання боржником умов Кредитного договору за період з 13.08.2014 року по 27.03.2017 року у загальній сумі 208 614,83 доларів США.

Як зазначено у вказаному виконавчому написі, то останній вчинено 03.05.2017 року та має бути пред`явлений до виконання до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» протягом трьох років з дня його вчинення.

Із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 26.07.2019 відповідачем також прийнято постанову ВП №59656753 про стягнення з позивача основної винагороди в сумі 531772,46 грн.

Також, 26.07.2019 відповідачем прийнято постанову ВП №59656753 про арешт майна боржника на домоволодіння, загальною площею 329,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 та земельну ділянку, кадастровий номер 3221483301:01:009:0684, загальною площею 0,174 гектарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, цільове призначення - для будівництва, обслуговування житлового будинку.

26.07.2019 року відповідачем також прийнято постанову ВП №59656753 про опис та арешт майна (коштів) боржника на вказане вище нерухоме майно позивача.

Постановою ВП №59656753 від 26.07.2019 року відповідач призначив суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ «Оціночна компанія ВВК» для проведення оцінки майна боржника.

Позивач, вважаючи постанову від 26.07.2019 року про відкриття виконавчого провадження №59656753 протиправною, звернувся до суду з позовом про її оскарження.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №1404-VIII, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 1404-VIII, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Частиною 1 ст. 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон № 1403-VIII), про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються зокрема виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону № 1403-VIII, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частиною 1 ст. 25 Закону № 1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону № 1403-VIII, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Згідно частини 6 статті 25 Закону №1403-VIII виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Як передбачено ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон №1404-VIII визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та, відповідно, на яку розповсюджуються компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх примусового виконання.

Відповідно до даних, що містяться Єдиному реєстрі приватних виконавців України, виконавчим округом, на території якого приватний виконавець Кравець В.В. здійснює свою діяльність є місто Київ.

Судом встановлено, що згідно виконавчого напису від 03.05.2017 року за №6078 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А., місце реєстрації боржника ОСОБА_1 вказано: АДРЕСА_5 .

У свою чергу, копією паспорта позивача серії НОМЕР_2 підтверджено, що місце проживання позивача зареєстровано з 13.07.2010 року за адресою: АДРЕСА_5 .

Крім того, наявна у матеріалах справи довідка Виконавчого комітету Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області від 11.09.2019 року №444, видана позивачу свідчить про те, що останній дійсно зареєстрований та проживає з 2010 року за вказаною вище адресою. Докази того, що позивач проживає у АДРЕСА_7 матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 5 статті 24 Закону № 1404-VIIІ, у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Слід зауважити, що відповідач не надав суду доказів виконання ним вимог частини 5 статті 24 Закону №1404-VIIІ щодо з`ясування з достовірних джерел інформації про місце проживання та наявність боржника у відповідному виконавчому окрузі.

Законом №1404-VIII передбачено, що виконавець повинен встановити чи пред`явлено виконавчий документ за належним місцем виконанням, відповідно до частини 1 статті 24 Закону N 1404-VIII.

З положень Закону № 1404-VIII вбачається, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у справі №804/6996/17 від 08 квітня 2020 року, у справі № 580/3311/19 від 30 квітня 2020 року.

Належних доказів на підтвердження того, що позивач на час відкриття виконавчого провадження був зареєстрований або проживав у АДРЕСА_7 матеріали справи не містять.

Відтак, відповідач протиправно та всупереч чинного законодавства прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в нього достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі, яка була зазначена у виконавчому документі.

Такі дії приватного виконавця порушують права та обов`язки боржника у виконавчому провадженні, оскільки особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.07.2019 №59656753, а відтак вказана постанова підлягає скасуванню.

При цьому суд зауважує, що стягувач не позбавлений права повторно пред`явити виконавчий напис нотаріуса до виконання.

Статтею 91 Закону України "Про нотаріат" № 3425-XII від 02.09.93 визначено, що виконавчий напис може бути пред`явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення. Поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що підлягає примусовому виконанню рішення на підставі такого виконавчого документа, як виконавчий напис нотаріуса.

Згідно з частинами першою-третьою статті 11 Закону №1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Частинами першою, другою статті 12 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Отже, строк пред`явлення виконавчого напису нотаріуса до виконання складає три роки.

Пунктом 5 Розділу XIII "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Враховуючи, що предметом розгляду в даній справі є дії та рішення в процесі здійснення виконавчих, а не нотаріальних дій, тому в даному випадку спеціальним законом виступає Закон № 1404-VIII, яким встановлено трирічний строк для пред`явлення виконавчих документів.

Також суд наголошує, що в "Прикінцевих та Перехідних положеннях" Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Закон № 1404-VIII набрав чинності 5 жовтня 2016 року. З матеріалів справи вбачається, що спірний виконавчий напис нотаріуса виданий після набрання чинності Законом №1404-VIII, а саме - 03.05.2017 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що до спірних правовідносин в частині строку для пред`явлення до виконання виконавчого напису нотаріуса слід застосовувати положення Закону № 1404-VIII, що встановлює трирічний строк для пред`явлення виконавчого документа.

Вказані висновки повністю узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 29 листопада 2019 року у справі № 420/1318/19.

Більш того, у самому виконавчому написі від 03.05.2017 року №6078 вказано, що такий може бути пред`явлено до виконання протягом трьох років з дня його вчинення, тобто з 03.05.2017.

Тобто, строк пред`явлення виконавчого напису № 6078 від 03.05.2017 року до виконання обраховується відповідно до строків, визначених Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII, отже, станом на день відкриття виконавчого провадження строк пред`явлення виконавчого напису до виконання не минув, а строк пред`явлення до виконання закінчується - 03.05.2020 року, а тому суд не погоджується з доводами позивача щодо пропуску строку пред`явлення виконавчого напису до виконання.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В порушення вимог статті 77 КАС України, відповідачем не даведено правомірність своїх дій при відкритті виконавчого провадження, не з`ясовано обставини, визначені частиною другою статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та частиною другою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження щодо встановлення місця фактичного проживання боржника чи місця його перебування, та, як наслідок, протиправно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 59656753 від 26.07.2019.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши докази, які є у справі щодо їх належності, допустимості, та достатності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 139 КАС визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - задовольнити.

2. Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №59656753 від 26.07.2019 року, винесену Приватним виконавцем виконавчого органу міста Києва Кравцом Вадимом Валентиновичем (вул. Полярна, 15, оф.15, м. Київ, 04201)

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн., 40 коп.) за рахунок приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Кравця Вадима Валентиновича (вул. Полярна, 15, оф.15, м. Київ, 04201)

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська