Рішення № 90586174, 02.07.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17099/19

Провадження № 2/752/2530/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.07.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Власенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дідович Ірина Вікторівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності на частку майна, -

в с т а н о в и в:

у серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу однієї другої частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 22 грудня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В.; визнати за ОСОБА_1 право власності на одну другу частину житлового будинку під літерою «А», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування поданого позову, позивачем зазначено про те, що 22 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу однієї другої частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. Позивач вважає, що вказаний вище договір купівлі-продажу укладений з порушенням вимог ст. 203 ЦК України, а саме є таким, у якому волевиявлення учасників не відповідає їх внутрішній волі та не спрямоване на реальне настання наслідків, обумовлених договором, внаслідок чого має бути визнаний судом недійсним. Зазначає, що є донькою померлого ОСОБА_5 , якому належав на праві власності житловий будинок в літері «А» за адресою: АДРЕСА_1 , відтак є єдиною спадкоємицею першої черги вказаного вище нерухомого майна після смерті батька. Відповідачами 5 квітня 2017 року укладено договір про поділ житлового будинку в натурі, відповідно до умов якого у власність ОСОБА_3 переходить, серед іншого, житловий будинок під літерою «Б», а у власність ОСОБА_2 - житловий будинок під літерою «А». Вважає, що позиція відповідачів щодо належності їм житлового будинку на праві спільної часткової власності є хибною, а своїми діями відповідачі протиправно позбавили позивача права на спадщину після смерті батька у вигляді однієї другої частини житлового будинку під літерою «А», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28 серпня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі. (а.с. 99)

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29 серпня 2019 оку відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. (а.с. 108)

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.(а.с. 134)

У встановлений судом строк, тобто 27.09.2019 р., до суду надійшов відзив на позов від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Хомича І.О., згідно якого відповідач ОСОБА_2 вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не мають законодавчого підґрунтя, оскільки жодних доказів на обґрунтування своєї позиції, в тому числі щодо належності однієї другої частини житлового будинку в літері «А» за вищевказаною адресою батьку позивача, позивачем до суду не надано, як і не надано доказів, того, що оспорюваний правочин вчинено поза внутрішньою волею сторін правочину.(а.с. 111)

Відповідач ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях по суті позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що остання не є особою, права та законні інтереси якої порушено укладенням оспорюваного договору, волевиявлення сторін договору було спрямоване на реальне настання наслідків, що обумовлені договором, а саме відчуження та прийняття у власність частини житлового будинку. За вказаних обставин, просила відмовити у задоволенні позову повністю. (а.с. 145а)

В судовому засідання позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні не визнала позовні вимоги та заперечувала проти їх задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що 22 грудня 2016 року між ОСОБА_3 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу однієї другої частини житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. за реєстровим номером 830, за змістом п. 1 якого продавець ОСОБА_3 передає у власність (продає), а покупець ОСОБА_2 приймає у власність (купує) одну другу частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа будинку становить 143,2 кв.м., житлова - 76,4 кв.м.

Зі змісту п. 2 договору купівлі-продажу вбачається, що житловий будинок належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Другої київською державною нотаріальною конторою 17 січня 1995 року, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 жовтня 2016 року за № 16953469.

Продаж однієї другої частини вказаного вище будинку здійснено за ціною 249 000 грн. (п. 3 договору).

Тієї ї ж дати, 22 грудня 2016 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на одну другу частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.12.2016 року № 76711022.

В подальшому, 5 квітня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. посвідчено договір про поділ житлового будинку в натурі, що є спільною частковою власністю, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за умовами п. 1 якого сторони, як співвласники житлового будинку, домовились про поділ у натурі належного їм на праві спільної часткової власності житлового будинку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на ступним чином: ОСОБА_3 переходить у особисту приватну власність: житловий будинок під літерою «Б», до складу якого входять житлові приміщення АДРЕСА_3, площею 26,4 кв.м., допоміжні приміщення АДРЕСА_4, площею 13,8 кв.м., вбиральна літ. «В», сарай літ. «Д», погріб літ. «Ж», що знаходяться у фактичному володіння та користуванні ОСОБА_3 ; ОСОБА_2 переходить у особисту приватну власність: житловий будинок літ. «А», до складу якого входять житлові приміщення кв. АДРЕСА_2, площею 24,3 кв.м., допоміжні приміщення №№1,2,3, площею 25,3 кв.м., житлові приміщення кв. АДРЕСА_5, площею 25,7 кв.в., допоміжні приміщення АДРЕСА_6 площею 27,7 кв.м., погріб літ. «З», сарай літ. «К», навіс літ. «Л», навіс літ. «М», вбиральня літ. «Р», що знаходяться у фактичному володіння та користуванні ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 зазначає, що договір купівлі-продажу однієї другої частини житлового будинку, посвідчений 22 грудня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. за реєстровим номером 830, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 має бути визнаний судом недійсним з підстав, передбачених ст. 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку із відсутністю вільного волевиявлення сторін договору на його укладення.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За вимогами ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Виходячи зі змісту ст.ст. 203, 655 ЦК України, договір купівлі-продажу вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У даному конкретному випадку, суд виходить з того, що позивачем ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 77,78 ЦПК України, обставини, на які вона посилається, як на підставу звернення до суду з даним позовом, а саме, що волевиявлення сторін ( ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) правочину (оспорюваний договір купівлі-продажу від 22.12.2016 року) не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі.

Навпаки, вказана обставина спростовується доказами, наявними в матеріалах цивільної справи.

Також, суд відхиляє доводи позивача на належність однієї другої частини житлового будинку в літ. «А», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , її померлому батьку, внаслідок чого, позивач як спадкоємець після смерті батька має право на вказане вище спадкове майно, оскільки матеріали цивільної справи не містять доказів, зокрема, правовстановлюючих документів, які б свідчили про те, що батько позивача ОСОБА_5 на момент смерті був власником однієї другої частини будинку в літ. «А», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, суд зазначає, що копію квитанцій про сплату померлим ОСОБА_6 страхових платежів, приєднані позивачем до матеріалів справи, у жодному випадку не можуть бути доказами належності частини нерухомого майна на праві приватної власності, а лише засвідчують факт сплати особою у минулому страхових платежів та податків.

Навпаки, матеріали цивільної справи містять докази, які свідчать про належність до моменту посвідчення оспорюваного правочину будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складався з житлових будинків в літерах «А» і «Б», відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Другою київською державною нотаріальною конторою 17 січня 1995 року за реєстровим номером 4-557, право власності якої зареєстровано на вказане вище нерухоме майно 11 жовтня 2016 року за № 16953469.

За вказаних обставин суд надходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку із їх недоведеністю в ході судового розгляду справи.

Керуючись статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дідович Ірина Вікторівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності на частку майна, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 13 липня 2020 року.

Суддя: