Ухвала суду № 905833, 12.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                               К-19453/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

“12” квітня  2007 року                                                                                                           м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів:  Бившева Л.І., Костенко М.І., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

при секретарі:  Сорокіній Л.В.

за участю представників:

позивача:  Куницького В.В.

відповідача: Кравчук Т.О.

розглянувши касаційну скаргу  СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на  постанову господарського суду м. Києва від 12 жовтня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2006 року

 у справі  №  32/483

за позовом  НАК «Нафтогаз України»

доСДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и в:

У серпні 2005 року позивач звернувся з позовом до господарського суду м.Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень  СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків №0000911606/0 від 23.12.2004 року, №0000911606/1 від 21.03.2005 року, №0000911606/2 від 27.05.2005 року та №0000911606/3 від 05.08.2005 року; про визнання недійсним рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків №2771/10/16-611 від 10.03.2005 року; про визнання недійсним рішення ДПА у м.Києві №1413/10/25-014 від 20.05.2005 року та рішення ДПА України №6948/6/25-2215 від 25.07.2005 року.

Заявою від 13.09.2005 року позивач уточнив свої позовні вимоги, відмовившись від частини позовних вимог, а саме - визнання недійсними рішення ДПА у м.Києві №1413/10/25-014 від 20.05.2005 року та рішення ДПА України №6948/6/25-2215 від 25.07.2005 року.

Постановою господарського суду м.Києва від 12 жовтня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2006 року, позовні вимоги  НАК «Нафтогаз України» задоволено повністю, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків №0000911606/0 від 23.12.2004 року, №0000911606/1 від 21.03.2005 року, №0000911606/2 від 27.05.2005 року та №0000911606/3 від 05.08.2005 року а також визнано недійсним рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків №2771/10/16-611 від 10.03.2005 року. Крім того, з Державного бюджету на користь позивача стягнуто 203,00 грн. судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування рішення судів, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів  дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства НАК «Нафтогаз України» за період з 01.01.2002 року по 01.07.2003 року.

В ході перевірки було вказано на порушення позивачем ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» і на підставі цього, складено акт №834/16-6/20077720 від 21.12.2004 року.

Після відмови у задоволенні скарги позивача за процедурою адміністративного узгодження, податковим органом було прийнято оскаржувані повідомлення-рішення.

Згідно ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до умов контракту №03-624/01 від 15.10.2001 року та доповнень до цього контракту - №2 від 15.12.2001 року, №3 від 20.12.2001 року, №4 від 20.12.2001 року, б/н від 04.11.2002 року, б/н від 03.02.2003 року, що були предметом дослідження податковим органом, позивач реалізував Компанії «InteraInternationalLLC» природний газ в обсязі 31898144,65 тис. куб. м на загальну суму 1340670784,32 дол. США. Поставка здійснювалась на умовах DAF- Поставка до кордону: Туркменістан – Узбекистан або Туркменістан – Казахстан, тобто без перетину газом митної території України.

Отже, оскільки кордон України не перетинався, то і вантажно митна декларація не оформлялась.

Таким чином і відсутня необхідність у дотриманні терміну – 90 діб для оплати поставленого газу, а посилання відповідача на той факт, що операція з продажу газу за вказаним вище контрактом відноситься до типу експортних і сторони мають здійснити розрахунки на пізніше вказаних строків – є безпідставною.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій які прийняли до уваги надані позивачем пояснення по позовній заяві, оскільки воні обґрунтовані чинним законодавством.

Доводами касаційної скарги наведене не спростовано.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в якихповно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скаргзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду м. Києва від 12 жовтня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2006 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

   За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Судді      (підписи)

З оригіналом згідно:

                  Суддя

Вищого адміністративного суду

    України                                                                                               Н.Є.Маринчак