Рішення № 90582026, 23.07.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/462/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області, про визнання протиправними дій і постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Управління Держпраці у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить з урахуванням уточненої позовної заяви:

- визнати неправомірними дії заступника начальникам Кушнір Г.М. Управління Держпраці у Чернівецькій області щодо неналежного проведення розгляду акту від 31 жовтня 2019 року № ЧВ - 2453/19/424/НД/АВ фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та прийняття рішення про винесення постанови від 16 грудня 2019 року № ЧВ-2453/19/424/НД/АВ/ТД-ФС/194 про накладення штрафу на фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 в сумі 250380,00 грн;

- визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальникам Кушнір Г.М. Управління Держпраці у Чернівецькій області від 16.12.2019 року № ЧВ-2453/19/424/НД/АВ/ТД-ФС/194 про накладення штрафу на фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 в сумі 250380,00 грн;

- стягнути з відповідача судові витрати.

І. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що посадовими особами відповідача проведено інспекційне відвідування у позивача, за результатами чого складено акт інспекційного відвідування в якому зафіксовані порушення законодавства про працю. Зокрема, в порушення пп. 6 ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України позивачем допущені до роботи без укладання трудового контракту два працівники. За результатними розгляду акту відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу в сумі 250380,00 грн від 16.12.2019 року. Позивач вважає, що дії заступника начальника Кушнір Г.М. щодо накладення на нього штрафу на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України є безпідставними та неправомірними, виходячи з наступного.

На думку позивача заступник начальника Кушнір Г.М. після отримання від посадових осіб відповідача акту інспекційного відвідування та інших матеріалів інспекційного відвідування, зобов`язана перевірити відповідність та законність їх оформлення, встановити чи всі документи за наслідками перевірки надані, дослідити як пояснення позивача, так і всі наявні документи працівників Управління Держпраці, з`ясувати чи оформлено всі матеріали перевірки належним чином та чи існує реальна можливість здійснити їх законний та об`єктивний розгляд і прийняти законне рішення. З`ясувати причин по яким не вручено особисто позивачеві: акт та припис від 31 жовтня 2019 року, встановити, дослідити та надати оцінку діям посадовим особам Управління Держпраці, які оформляли в період з 25 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року всі вказані документи про проведення інспекційного відвідування, з`ясувати чи дійсно існували правові підстави для призначення і проведення інспекційного відвідування позивача посадовими особами відповідача, тощо. Однак, всупереч вимогам чинного законодавства та верховенства права, відповідачем не вчинені перелічені дії.

З приводу протиправності оскаржуваної постанови, зазначив наступне.

Звертав увагу суду на те, що ним індивідуально орендується частина нежитлових приміщень у зв`язку з технічною необхідністю та зауважив, що самостійно займається технічним обслуговуванням транспортних засобів, і в нього не працюють взагалі будь-які фізичні особи. Однак, інколи до останнього звертаються знайомі та працівники сусідніх установ, з проханням тимчасово провести огляд транспортних засобів в орендованому ним приміщеннях, так як там є оглядова яма.

Окремо зазначив, що 25 жовтня 2019 року за місцем здійснення підприємницької діяльності позивача зайшли 2-є чоловіків, які ігноруючи вимоги норм законодавства, що регулює спірні правовідносини пред`явили копію службового посвідчення, а не саме посвідчення.

На думку позивача оскаржувана постанова прийнята всупереч встановленого законодавством порядку, на підставі суперечливих письмових доказів, неналежно оформлених матеріалів Акту, без неналежного розрахунку штрафних санкцій, тобто без врахування саме непідтвердженого факту роботи 2-х працівників у позивача.

Також акцентував увагу суду на тому, що приймаючи оскаржувану постанову посадові особи відповідача керувались виключно п. 8 «Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» затверджено Постановою № 509 від 17 липня 2013 р. Кабінету Міністрів України із змінами та доповненнями). Вказана норма не існувала станом на 28 жовтня 2019 року, так як була виключена відповідно Постанови № 823 від 21 серпня 2019 року.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов в обґрунтування якого заперечував проти позовних вимог, з огляду на таке.

Звертав увагу суду, що процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю на момент інспекційного відвідування визначалася постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823, якою, зокрема, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823) із дотриманням окремих норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-У (із змінами та доповненнями) (надалі ЗУ № 877), які зазначені в абзаці п`ятому статті 2 даного Закону. Відтак вважає, що посадовими особами відповідача дотримано вимоги наведеного законодавства під час здійснення інспекційного відвідування позивача.

Щодо виявленого порушення зазначив, що 25 жовтня 2019 року за місцем здійснення діяльності позивача здійснено спробу провести інспекційне відвідування.

В цей день здійснював діяльність безпосередньо позивач та двоє працівників, які здійснювали ремонт автотранспортних засобів в орендованих приміщеннях останнім.

Згідно наданих документів, на момент проведення інспекційного відвідування у суб`єкта господарювання офіційно наймана праця відсутня. Будь-яких документів, які б регулювали відносини між позивачем та працівниками, що виконували робочу функцію у приміщенні не надано, тому за відсутності трудових чи цивільно-правових договорів, уповноваженою посадовою особою зроблено висновок про порушення чинного законодавства, а саме допущення двох працівників до робити без укладення трудового договору.

Крім того, доказів, які б заперечували виконання трудових обов`язків працівниками, позивачем не надано.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. 07.04.2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

2. 02.06.2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до розгляду по суті.

ІІІ. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. 21.07.2020 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав наведених в адміністративному позові. В судовому засіданні подав заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження.

2. Представник відповідача в судовому засіданні подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження, проти задоволення позову заперечував з підстав наведених у відзиві.

3. Враховуючи приписи статті 194 КАС України, та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами в порядку письмового провадження.

ІV. ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. Інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в період з 25.10.2019 року по 31.10.2019 року проведено на підставі наказу від 24.10.2019 року № 388 "Про проведення інспекційного відвідування", який прийнято на підставі рішення керівника за результатами аналізу інформації, викладеної у заяві (скарга) гр. ОСОБА_3 від 08.10.2019 року. (а.с.97, 98, 99)

2. 25.10.2019 року посадовими особами відповідача складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 з приводу дотримання вимог законодавства про працю оформлення трудових відносин, у зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю. (а.с.100)

3. Відповідно до вимоги про надання документів від 25.10.2019 року № 4В-2453/19/424/ПД, позивача зобов`язано у строк до 10:00 год 29.10.2019 року надати наступні документи: свідоцтво про реєстрацію як суб`єкта господарювання, паспортні дані, документи з приводу прийняття та звільнення працівників, відомості щодо нарахування та виплати заробітної плати, табеля обліку використаного робочого часу. (а.с.102-103)

4. Зі змісту пояснення ФОП ОСОБА_1 від 29.10.2019 року вбачається, що він працює за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору оренди. У вказаному поясненні позивач зазначив, що працює один, сплачує податки, та в нього відсутні наймані працівники. (а.с.101, зворотна сторона аркуша)

5. 31.10.2019 року за результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування №ЧВ-2453/19/242/НД/АВ, яким зафіксовано у позивача наступні порушення законодавства:

- ч. 3 ст. 24 КЗпП України "Укладення трудового договору", зокрема 25 жовтня 2019 року за місцем здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 по вулиці АДРЕСА_1 , на момент проведення інспекційного відвідування діяльність здійснював фізична особа-підприємець та 2 працівника, які надати пояснення та свої дані відмовилися, територію автомайстерні покинули за вказівкою фізичної особи-підприємця, що зафіксовано засобами відеотехніки.

Згідно представлених документів, станом на момент проведення відвідування, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 наймана праця відсутня. В поясненні від 29.10.2019 року ФОП ОСОБА_1 вказав, що працює за адресою вулиця АДРЕСА_1 , на підставі договору оренди. Повідомив, що працює один, найманих працівників немає.

Щодо виявлених 25.10.2019 року двох працівників які працювали (здійснювали ремонт автотранспортних засобів) в орендованих ФОП ОСОБА_1 приміщеннях, останні надати пояснення відмовились.

В зв`язку із вищевикладеним, два працівники виявлені 25.10.2019 року, допущені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. (а.с.104-106)

6. 31.10.2019 року Управління Держпраці у Чернівецькій області винесено припис про усунення виявлених порушень. (а.с. 108)

7. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1003794888 від 28.03.2018 року року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований як фізична особа - підприємець - 26.03.2018 року, № запису 20380000000046337, основний вид діяльності 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів. (а.с.17)

8. Відповідно до договору № 30/03/18 від 30.03.2018 року оренди нежитлового приміщення, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 уклали договір, на підставі якого позивачем орендується нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , площею 160 кв. метрів. (а.с.18)

9. 14.11.2019 року позивачем надано до Управління Держпраці у Чернівецькій області заперечення, в яких останній звертав увагу окрім іншого на те, що 11.11.2019 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 , відтак у зв`язку із зміною правового статусу на нього не поширюється Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. (а.с.40-41)

10. 16.12.2019 року посадовими особами відповідача на підставі статті 259 КЗпП України, статті 53 Закону України “Про зайнятість населення”, частини 3 статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України - винесено постанову про накладення штрафу на позивача в сумі 250380,00 грн (а.с.52)

11. Крім того, в ході розгляду справи судом досліджено електронні докази, зокрема зі змісту відеозапису інспекційного відвідування суб`єкта господарювання ОСОБА_1 встановлено, що дві посадові особи відповідача пред`явивши службові посвідчення та копію направлення на проведення інспекційного намагались провести контрольний захід. А саме, в частині дотримання вимог законодавства про працю останнього.

З дослідженого відео, судом встановлено, що в боксах технічного обслуговування транспортних засобів двоє невстановлених осіб здійснювали ремонт автомобілів, на прохання ревізорів надати пояснення з приводу їх перебування в орендованому приміщенні де здійснював господарську діяльні позивач, останні покинули територію на легковому автомобілі.

Крім цього, з наявного відеозапису вбачається, що позивач намагався перешкодити проведенню інспекційного та вимагав інспекторів покинути приватну територію.

12. Судом також встановлено, що 11.11.2019 року позивач припинив підприємницьку діяльність, як фізична особа підприємець, № запису 20380060002046337. (а.с.44)

V. ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877).

Відповідно до статті 1 Закону № 877, державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

3. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно частини 1 статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

4. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі Положення), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

5. Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю на момент інспекційного відвідування визначалася постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823, якою, зокрема, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823) із дотриманням окремих норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V (із змінами та доповненнями) , які зазначені в абзаці п`ятому статті 2 даного Закону.

6. Відповідно до частини 5 статті 2 Закону № 877 органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.

Водночас суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 6 Закону №877 встановлено, що суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Слід зазначити, що частиною 5 статті 7 Закону № 877 встановлено, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Підстави для здійснення інспекційних відвідувань перелічені в Порядку № 823. Інспекційні відвідування проводяться, у випадках зокрема (окрім іншого): рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1,2,4-7 цього пункту.

За результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 823 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь- яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

В ході розгляду справи судом встановлено, та підтверджується інформацією з дослідженого відеозапису те, що при проведенні перевірки посадові особи відповідача виконуючи вимоги зазначених вище норм, пред`явлено позивачеві копію направлення на проведення перевірки та службового посвідчення. Відтак, суд відхиляє доводи позивача в цій частині, як недоведені та необґрунтовані, оскільки аргументи позивача не відповідають дійсним обставинам встановленим в ході розгляду справи.

Проаналізувавши наведені норми законодавства в контексті встановлених обставин справи, та дослідивши наявні докази в справі (в тому числі відеозаписи), суд також відхиляє доводи позивача, щодо протиправності дій посадових осіб уповноваженого органу з приводу підстав призначення, проведення інспекційного відвідування та винесення спірної постанови, оскільки такі не знайшли свого правого підтвердження в ході розгляду справи.

7. Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що оскаржувана постанова винесена відповідачем за неналежне оформлення трудових відносин позивача з двома невстановленими особами, в частині допуску до роботи останніх без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).

Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП, згідно якої трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Відповідні висновки висловлені Верховним судом у постанові від 04 липня 2018 року N 820/1432/17, які в силу вимог частини 5 статті. 242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин .

Встановлені під час інспекційного відвідування обставини, які також підтверджені в ході розгляду справи, свідчать про фактичний допуск до роботи позивачем невстановлених осіб, які надавали послуги щодо технічного обслуговування двох транспортних засобів за місцем здійснення господарської діяльності позивача у приміщенні, яке орендується останнім на підставі договору оренди. Відтак, слід дійти висновку, вказані особи виконували певні трудові функції у суб`єкта господарювання. Доказів зворотного позивачем не надано.

Суд критично відноситься до тверджень позивача про те, що зазначені особи здійснювали ремонт власних транспортних засобів, з огляду на відсутність будь-яких доказів, в тому числі і правовстановлюючих документів чи будь - яких інших, які б підтверджували обґрунтування останнього в цій частині.

Слід також зазначити і те, що позивач в спірних правовідносинах виступає не як фізична особа, а фізична особа – підприємець, тобто суб`єктом господарювання. А тому, дії останнього по`вязані із здійсненням такої діяльності мають кваліфікуватись виключно – як діяльність позивача, що випливає і пов`язана з господарськими стосунками.

Також, суд звертає увагу на те, що у роз`ясненнях, наданих у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" N 9 від 06 листопада 1992 року зазначено, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того чи було прийняття на роботу належним чином оформлене.

Отже, наявність фактів встановлених посадовими особами відповідача під час інспекційного відвідування, на які посилається відповідач, є свідченням допуску осіб до роботи, без факту належного оформлення трудових відносин.

Доказів, які б спростовували виконання трудових обов`язків працівниками, позивачем не надано, та такі не містяться в матеріалах справи.

8. В ході розгляду справи, судом встановлено, а також і не заперечувалось учасниками справи те, що позивач не документував стосунки з особами жодним правочином, як то трудовий договір, чи договір підряду (послуг), а тому суду не представляється можливим надати оцінку таким правочинам у співвідношенні до наданих послуг (робіт).

Як зазначалось вище, 25 жовтня 2019 року за місцем здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 здійснено спробу провести інспекційне відвідування. В цей день здійснював діяльність безпосередньо ФОП ОСОБА_1 та двоє працівників, які здійснювали ремонт автотранспортних засобів в орендованих ФОП ОСОБА_1 приміщеннях. Згідно наданих документів, на момент проведення інспекційного відвідування у позивачя наймана праця відсутня. Будь-яких документів, які б регулювали відносини між позивачем та працівниками, що виконували робочу функцію у приміщенні, яке орендується позивачем не надано, тому за відсутності трудових чи цивільно-правових договорів, слід дійти висновку про порушення чинного законодавства позивачем, зокрема допущення двох працівників до робити без укладення трудового договору.

9. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, позивачем в порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України було допущено вищезазначених працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язке державне соціальне страхування.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року N 509 (далі Порядок N 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку N 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Пунктом 3 Порядку N 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач акцентував вагу суду на тому, що відповідач приймаючи спірну постанову посилався виключно на приписи пункту 8 Порядку N 590 , які виключені відповідно до Постанови № 823 від 21.08.2019 року Кабінету Міністрів України.

Суд частково погоджується з обґрунтування позивача та зазначає, що 16.12.2019 року посадовими особами відповідача на підставі статті 259 КЗпП України, статті 53 Закону України “Про зайнятість населення”, частини 3 статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, та пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України - винесено постанову про накладення штрафу на позивача в сумі 250380,00 грн. Відтак, за такого правового врегулювання та обставин справи, суд вважає, що допущена відповідачем описка, а саме застосування однієї із норм, яка втратила чинність на час винесення рішення - не впливає на суть виявленого правопорушення у межах спірних правовідносин щодо накладення штрафу за порушення вимог КЗпП України.

10. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне також зазначити й те, що на момент винесення оскаржуваних постанов позивач не являвся суб`єктом підприємницької діяльності (дата припинення підприємницької діяльності 11.11.2019), а саме - фізичною особою підприємцем, проте суд зазначає, що в ході розгляду справи встановлено, що на час інспекційного відвідування позивач був зареєстрованим як фізична особою-підприємцем та безпосередньо займався підприємницькою діяльністю. Відтак, припинення підприємницької діяльності останнім під час розгляду справи у відношенні нього розцінюється судом, як спосіб ухилення від відповідальності.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 13.06.2019 року справа №824/896/18-а, адміністративне провадження №К/9901/10149/19.

11. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).

12. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

13. В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Крім цього, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, заява N 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. Враховуючи те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат в частині стягнення з суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Управління Держпраці у Чернівецькій області (вул. Зелена, 3, м. Чернівці, 58003, код ЄДРПОУ: 39888333).

Суддя О.В. Боднарюк