Рішення № 90580848, 20.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №380/2638/20

20 липня 2020 року

зал судових засідань №10

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лунь З.І.,

секретар судового засідання Ходань Н.С.,

за участю:

представника позивача Паїк М.В.,

розглянув адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

в с т а н о в и в:

Головне управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), в якому просить суд стягнути з відповідача в користь держави податковий борг у сумі 30460,07грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача податкового боргу за платежем по податку на додану вартість в сумі 181894,93грн. Позивач зазначає, що податкова заборгованість є узгодженою та не сплаченою відповідачем у встановлений законодавством строк. У зв`язку з цим просить стягнути з рахунків відповідача у банках, що його обслуговують, податковий борг в сумі 181894,93грн.

Відповідач звертався до суду із заявами, в яких окрім повідомлення про своє складне фінансове становище та трагічні життєві обставини зазначав про те, що не володіє тим нерухомим майном, яке має обкладатися відповідним податком. Зазначає, що піднавіси, які знаходяться на його приватній території є в аварійному стані, розібрані та рахуються за фермерським господарством «Лис».

Спрощене позовне провадження без виклику осіб було відкрито судом відповідно до ухвали від 07.04.2020.

Відповідно до ухвали суду від 08.05.2020 суд перейшов із спрощеного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.06.20220 суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.

Ухвалою суду, яка була занесена до протоколу судового засідання від 03.06.2020 суд визначив для позивача строк до 24.06.2020 року надати правовстановлюючі документи щодо нерухомого майна відповідаача, на яке було позивачем нараховано податок.

Відповідач просив розглядати справу без його присутності.

Відповідно до матеріалів, наданих позивачем, податковий борг ОСОБА_1 виник у зв`язку з нарахуванням контролюючим органом грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на підставі податкових повідомлень-рішень від 07.04.2017 №1161-13, №1162-13, №1163-13, №1164-13, від 10.05.2018 №0673996-1313-1317, №0673997-1313-1317, №0673998-1313-1317, №0673999-1313-1317, від 25.03.2019 №0017773-5713-1317, №0017774-5713-1317, №0017775-5713-1317, №0017776-5713-1317.

Як убачається з довідки Головного управління ДПС у Львівській області від 19.02.2020 №1682/9/53.9-06 про суму новоствореного податкового боргу платника податків ФОП ОСОБА_1 податкові зобов`язання відповідача становлять 30460,07грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Суд при вирішенні спору виходив з такого.

Статтею 7 ПК України передбачено, що під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи, зокрема, підпунктом 7.1.2. - об`єкт оподаткування, підпунктом 7.1.3. - база оподаткування.

Відповідно до ст. 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Згідно з п. 23.1.-23.2 ст. 23 ПК України визначено, що базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

Абзацом 3 п.63.3 ст.63 ПК України об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Відповідно до п.266.2.1. ст..266 ПК України об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Пунктами 266.3.1.-266.3.2. визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Як видно з матеріалів справи, податковий борг відповідача виник у зв`язку із несплатою відповідачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували об`єкт та базу оподаткування, що необхідно для верифікації нарахованого відповідачу податку та його суми. Суд, визначив позивачу відповідний строк для надання таких доказів, однак такі докази надані суду не були.

Таким чином, у зв`язку із неможливістю визначення таких елементів нарахованого відповідачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки як об`єкт та база оподаткування, що вимагається ст.7 ПК України, відповідно відсутні підстави і для встановлення зазначеного податку.

Крім того, відсутність інформації щодо даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності зумовлює відсутність підстав для обчислення контролюючим органом податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Отже, зважаючи також на зміст ст. 63 ПК України, суд констатує відсутність у відповідача обов`язку щодо сплати нарахованого йому позивачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Суд також звертає увагу на те, що позивач неналежно виконав обов`язок щодо вручення відповідачу податкових повідомлень-рішень та вимоги. При цьому суд виходить з такого.

За змістом пунктів 42.1-42.2 ст.42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Матеріалами справи не підтверджується належне виконання зазначеного обов`язку контролюючого органу щодо надсилання податкових повідомлень - рішень, податкових вимог чи інших документів, оскільки відсутні докази, що підтверджують надсилання відповідачу податкових повідомлень-рішень, що стали підставою для нарахування відповідачу податкового боргу.

Щодо надсилання позивачем відповідачу вимоги, то як видно з матеріалів справи, вимогу від 18.12.2017 №47181-17, що виставлена ОСОБА_1 , отримала пошта.

За змістом норм п.58.3 ст.58 та п.59.1 ст.59 ПК України, щодо надіслання платнику податків податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, встановлюється порядок, передбачений ст..42 ПК України.

Абзацом 6 п.42.4 ст.42 ПК України встановлено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Усупереч зазначеній нормі, позивачем не представлено повідомлення про вручення вимоги із зазначенням дати та причини її невручення. Саме такий документ із відповідним змістом є належним для обґрунтування виконання обов`язку контролюючого органу щодо вручення платнику податків, зокрема, податкової вимоги.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту «е» пункту 176.1 статті 176 ПК платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Аналіз зазначених норм закону свідчить, що у платника податку виникає безумовний обов`язок зі сплати грошового зобов`язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов`язання у встановлений законом строк є податковим боргом.

Таким чином, неналежне повідомлення платника податків про прийняте податкове повідомлення-рішення має наслідком неузгодженість такого податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що податкові-повідомлення рішення, на підставі яких, як вважає позивач, у відповідача виник борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є узгодженими, наслідком чого є неможливість стягнення з відповідача податкового боргу.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим, відтак не підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

відмовити у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості повністю.

Судові витрати покладаються на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст складено 24.07.2020.

Суддя Лунь З.І.