
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа№380/3588/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 липня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої-судді Сподарик Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,
представник позивача Гірник О.О.,
представника відповідача Рудий О.І.,
розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 4114 Західного оперативного командування територіального об`єднання національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ :
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Військової частини А 4114 Західного оперативного командування територіального об`єднання національної гвардії України (79058, м. Львів, вул. Стрийська,146; код ЄДРПОУ 14323385) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 4114 Західного оперативного командування територіального об`єднання національної гвардії України щодо непроведення розрахунку при звільнені - невиплату ОСОБА_1 у день виключення із списків частини (04.10.2019) грошової компенсації за неотримане речове майно;
- зобов`язати Військову частину А 4114 Західного оперативного командування територіального об`єднання національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 42952,80 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що при звільненні з Військової частини А 4114 Західного оперативного командування територіального об`єднання національної гвардії України відповідачем не виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, виплата якого гарантована чинним законодавством України. Позивач вважає відмову відповідача щодо невиплати йому компенсації вартості за не отримане речове майно протиправною, тому звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав. ОСОБА_1 вважає такі дії протиправними та такими, що суперечать положенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців». Вважаючи у зв`язку з цим свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 19.05.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.
16.06.2020 за вх. № 29816 представник відповідача подав до суду відзив на позову заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Вказав, що розрахунок відповідач провів 04.10.2019. Крім цього, відповідач зазначив, що позивач пропустив строк звернення до суду.
09.07.2020 суд ухвалив перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду адміністративної справи № 380/3588/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 4114 Західного оперативного командування територіального об`єднання національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання на 21.07.2020 о 15:00 год. в приміщенні Львівського окружного адміністративного суду за адресою: м.Львів, вул.Чоловського, 2.
Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 проходив військову службу по контракту на посаді начальника військового наряду роти охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав.
Наказом начальника Західного територіального управління Національної гвардії України від 23.09.2019 № 69 позивача звільнено з військової служби у запас Збройних сил України відповідно до пункту 2 частини 5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за підпунктом «б» (за станом здоров`я).
Наказом командира військової частини 4114 Західного територіального управління Національної гвардії України від 04.10.2019 № 219 позивача виключено зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Галицько-Франківського ОРВК м. Львів.
Військовою частиною 4114 видано позивачу довідку про вартість речового майна, що належить до видачі прапорщику ОСОБА_1 (а.с.9-10).
Відповідно до довідки, сума належної позивачу грошової компенсації згідно довідки становить 42 952,82 грн. разом з податком з доходів фізичних осіб.
Однак, така грошова компенсація за неотримане речове майно позивачу виплачена не була.
Позивач вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати йому компенсації за неотримане речове майно протиправною, звернувся із цим позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:
Щодо строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи вказаним Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Суд зазначає, що позивач оскаржує не проведення повного розрахунку під час звільнення його зі служби у запас, а тому строк звернення до суду становить шість місяців, який обчислюється з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод і інтересів.
Суд при розгляді вказаного питання враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 23.08.2019 у справі № 2040/7697/18.
Суд встановив, що позивача виключено зі списів військової частини 04.10.2019.
До суду ОСОБА_1 звернувся засобом поштового зв`язку 05.05.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 року по 03.04.2020 року на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року №239 до зазначеної постанови №211 внесено зміни, відповідно до яких карантин продовжено до 24.04.2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 року №291 до зазначеної постанови №211 внесено зміни, відповідно до яких карантин продовжено до 11.05.2020 року. На правовідносини щодо стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно не поширюються місячний строки звернення до суду, оскільки дана компенсація відноситься до обов`язкових виплат, які підлягають виплаті працівнику під час звільнення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не пропущено шестимісячний строк звернення до суду із даним позовом, відтак дане твердження відповідача є необґрунтованим та безпідставним.
З огляду на вказане, суд відхиляє аргументи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 статті 17 Конституції України регламентовано, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі- Закон України № 2232-ХІІ).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 24 Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
Частиною 6 статті 26 Закон України № 2232-ХІІ визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Нормативно правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон України №2011-ХІІ).
Статтею 1 Закону України №2011-ХІІ встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України №2011-ХІІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 1 статті 9-1 Закону України № 2011-ХІІІ встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (Далі - Порядок № 178).
Згідно із пунктами 2-4 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Пунктом 5 Порядку №178 передбачено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Згідно із абзацами 1, 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період визначено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Таким чином, відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №178 грошова компенсація здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу, з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця, будь-які інші підстави для виплати грошової компенсації окрім звільнення з військової служби та загибелі військовослужбовця законодавством не передбачені.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №813/1280/17.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу по контракту на посаді начальника військового наряду роти охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав.
Наказом начальника Західного територіального управління Національної гвардії України від 23.09.2019 № 69 позивача звільнено з військової служби у запас Збройних сил України відповідно до пункту 2 частини 5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за підпунктом «б» (за станом здоров`я).
Наказом командира військової частини 4114 Західного територіального управління Національної гвардії України від 04.10.2019 № 219 позивача виключено зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Галицько-Франківського ОРВК м. Львів.
Військовою частиною 4114 видано позивачу довідку про вартість речового майна, що належить до видачі прапорщику ОСОБА_1 (а.с.9-10). Відповідно до довідки, сума належної позивачу грошової компенсації згідно довідки становить 42 952,82 грн. разом з податком з доходів фізичних осіб.
Однак, така грошова компенсація за неотримане речове майно позивачу виплачена не була.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Як слідує із рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007, невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
В пунктах 23, 26 рішення у справі “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
Отже, суд дійшов висновку, що якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
З урахуванням того, що відповідачем не забезпечено позивачу реалізацію його прав, гарантованих Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком № 178, суд дійшов висновку, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу військової частини, відповідач протиправно не здійснив з позивачем належних розрахунків щодо виплати останньому грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком № 178.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо проведення розрахунку при звільненні та виплати позивачу у день виключення зі списків військової частини (04.10.2019) грошової компенсації за неотримане речове майно.
З метою повного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 42952,80 грн.
Вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А 4114 Західного оперативного командування територіального об`єднання національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,- задоволити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 4114 Західного оперативного командування територіального об`єднання національної гвардії України щодо непроведення розрахунку при звільнені - невиплату ОСОБА_1 у день виключення із списків Військової частини А 4114 (04.10.2019) грошової компенсації за неотримане речове майно.
Зобов`язати Військову частину А 4114 Західного оперативного командування територіального об`єднання національної гвардії України (79058, м. Львів, вул. Стрийська,146; код ЄДРПОУ 14323385) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 42952,80 грн.
Судові витрати із сторін не стягуються.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Н.І.
Повний текст рішення складено та підписано 24 липня 2020 року
Судове рішення № 90580847, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 21.07.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 380/3588/20. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: