Рішення № 90580837, 24.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/3485/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 380/3485/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фескор" до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фескор" (69037, вул. Незалежності України,45Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, код ЄДРПОУ- 42496111) звернулося в суд з позовом до Галицької митниці Держмитслужби (79000, вул. Костюшка,1, м. Львів, код ЄДРПОУ- 43348711) про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ТОВ «Фескор» та компанією «Interclot SP.ZO.J» (Польща) укладено контракт №4FS-INT від 21.08.2019 року та додаткову Угоду №1 від 19.09.2019 року. За умовами цього контракту Продавець продає, а Покупець купляє одяг, взуття, речі, що були у використанні (секонд хенд). Кількість і асортимент Товару вказуються в інвойсах.

На виконання вказаного контракту ТОВ «Фескор» до митного оформлення подано митні декларації з документами на підтвердження митної вартості придбаних товарів. Позивач зазначає, що під час митного оформлення товару митному органу надано усі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України). Вказані документи не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, якості та ціни задекларованих товарів, повністю відображають митну вартість товару, а тому у митного органу не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Галицькою митницею ДМС прийнято оскаржувані рішення, відповідно до яких митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у п. 2-3 статті 53 МК України та застосовано резервний метод визначення митної вартості товару. Зокрема, відповідач, вказує на те, що в п.2.1 договору перевезення (замовник надає перевізнику заяву, проте при митному оформленні дана заявка не надавалась); подана до митного оформлення CMR, оформлена з порушенням вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, а саме: незаповнена гр.5 та 21 CMR. Відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 року за № 57 –V та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева.19 травня 1956); СMR надана до митного оформлення неналежної якості; в документах відсутні інформація щодо ступеня зносу товару; в інвойсі, який слідував з товаром зазначено одяг та інші речі вживання без конкретизації по позиціях щодо цін товару по вагових показників.

Позивач не погоджується з такими рішеннями відповідача, вважає безпідставно скоригованою митну вартість товарів, оскільки наданих відповідачу документів було достатньо для підтвердження достовірності заявленої митної вартості товарів за основним методом. При цьому відповідачем не вказано, яких саме документів не надано та не зазначено, яким чином це впливає на правильність визначення митної вартості.

Позивач ствердив, що для підтвердження транспортних витрат до митного оформлення подано інвойс та Договір про транспортне перевезення. На думку позивача вказані документи є достатньою підставою для підтвердження транспортних витрат в складі митної вартості задекларованого товару у відповідності до положення ч.2 ст. 53 Митного кодексу України.

В самих рішеннях про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування. Такий підхід до формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечить положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.

04 червня 2020 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідачем як і в оскаржуваних рішеннях, так і у відзиві не доведено та не обґрунтовано належними та достатніми доводами й доказами наявність у поданих йому документах зазначених у частині 2 статті 53 Митного кодексу України розбіжностей, ознак підробки, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, що унеможливлює законне витребування додаткових документів за частиною 3 статті Митного кодексу України. Також позивач зазначив, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Тому митний орган при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості діяв поза межами способу визначеного законодавством України для прийняття таких рішень.

Саме тому позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості.

Ухвалою від 13 травня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Зазначає, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Під час здійснення митного контролю за митними деклараціями позивача опрацьовувалася інформація, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. Відповідно до ст. 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість може бути визнана. На вимогу декларантом додаткові документи не надсилалися. За результатами розгляду всіх наданих документів Галицька митниця ДМС дійшла висновку, що, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – третій статті 53 МК України. Галицькою митницею ДМС винесено рішення про коригування митної вартості товарів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала зазначена в рішеннях митна декларація.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Зважаючи на вимоги ч. 3 ст. 58 МК України (у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу), основний метод застосуванню не підлягав. Вважає, що посадові особи Галицької митниці ДМС при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фескор» (код ЄДРПОУ 42496111) та компанією «Interclot SP.ZO.J» (Польща) укладено контракт №4FS-INT від 21.08.2019 року та додаткову Угоду №1 від 19.09.2019 року. За умовами цього контракту Продавець зобов`язується передати Покупцю одяг, взуття, речі, що були у використанні згідно з Інвойсом (в подальшому – «Товар»).

На виконання вказаного контракту ТОВ «Фескор» до митного оформлення подано наступні митні декларації: ВМД ІМ 40 № UA209140/2019/705418, ВМД ІМ 40 № UA209140/2019/705425 за кодами товарів 63090000 «Одяг, що був у користуванні, для подальшого використання несортований з текстильних матеріалів (SecondHand) - 1-ї, 2-ї, 3-ї категорії: футболки, сорочки, блузки, светри, штани, шкарпетки, верхній одяг, куртки, джинсовий одяг, верхній зимовий одяг. Ступінь зношеності не перевищує 25%». Задекларована вартість за одиницю 1,2 USD; за кодом 6309000010 «взуття, що було у користуванні, для подальшого використання, зимове, весняно-осіннє та літнє, 1-ї, 2-ї, 3-ї категорії. Ступінь зношення не перевищує 25%». Задекларована вартість за одиницю 1,22 USD; за кодом 6309000090 «Речі вживані несортовані, з текстильних матеріалів в асортименті: ковдри, дорожні пледи, білизна, скатертини, фіранки та ін. Ступінь зношеності не перевищує 25%».

До митних декларацій позивач додав документи на підтвердження митної вартості товарів, а саме: сертифікати якості, рахунки-фактури (інвойси), автотранспорті накладні, декларації походження товару, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №19/1/397 від 14.11.2019 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) 4FS-INT від 21.08.2019 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору від 21.08.2019 року, , заяви про включення товарів до зеленого переліку відходів, сертифікат дезінфекції.

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України за основним методом (ціна договору) по ціні 1,2 USD.

Галицькою митницею Державної митної служби України заявлено вимоги про надання додаткових документів згідно з переліком ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (відповідно до п.5.1 контракту); якщо рахунки сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації вказаного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи, транспортні (перевізні документи), якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на оплату транспортування від продавця товару українському перевізнику); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціальними експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, копії митної декларації країни відправлення.

Також декларанту роз`яснено можливість надати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Позивач додаткових документів не надав.

Не погоджуючись із заявленою митною вартістю, Галицька митниця ДМС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів, згідно з якими проведено наступні коригування митної вартості: за кодом товару 6309000090 встановлена вартість за одиницю 1,4401 USD; за кодом товару 6309000090 встановлена вартість за одиницю 1,4401 USD та прийняла рішення про коригування митної вартості: UА 209000/2019/210067/2 від 21.12.2019 року; UА 209000/2019/210068/2 від 21.12.2019 року;за резервним методом по ціні 1,4401 USD.

Підставою для коригування митної вартості було вказано наступне: п.2.1 договору перевезення (замовник надає перевізнику заяву, проте при митному оформленні дана заявка не надавалась); подана до митного оформлення CMR, оформлена з порушенням вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, а саме: незаповнена гр.5 та 21 CMR. Відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 року за № 57 –V та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева.19 травня 1956); СMR надана до митного оформлення неналежної якості; в документах відсутні інформація щодо ступеня зносу товару; в інвойсі, який слідував з товаром зазначено одяг та інші речі вживання без конкретизації по позиціях щодо цін товару по вагових показників.

У оскаржуваних рішеннях зазначено, що декларантом на вимогу митного органу не надано додаткових документів, а також вказано про проведення консультацій у порядку передбачено ст. 57 Митного кодексу України.

Зазначено, що неможливо застосувати методи визначення митної вартості, зокрема, методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичності та подібні (аналогічні) товари, методи 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Джерелом інформації для визначення митної вартості відповідно до оскаржуваних рішень слугували митні декларації: UA209140/2019/186802 від 01.10.2019. Коригування не проводилось.

Також Галицькою митницею ДМС було прийнято картки відмови в прийнятті митних декларацій.

Декларант звернувся до митниці у порядку ч. 7 ст. 55 МК України про випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями Галицької митниці ДМС, оскільки такі не відповідають положенням МК України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений в ч. 2 ст. 53 МК України. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Отже, відсутність в рішеннях про коригування митної вартості товарів посилання на належні та допустимі докази того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Судом встановлено, що при поданні до митного оформлення декларацій ТОВ «Фескор» додавались наступні документи: сертифікати якості, рахунки-фактури (інвойси), автотранспорті накладні, декларації походження товару, зовнішньоекономічний договір №4FS-INT від 21.08.2019 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору від 19.09.2019 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №19/1/397 від 14.11.2019 року, заяви про включення товарів до зеленого переліку відходів, сертифікат дезінфекції та знезараження, копії митних декларацій.

Задекларована митна вартість визначалась декларантом на підставі положень контрактів №4 F-INT від 21.08.2019 року та положень відповідного інвойсу № 29/10/2019 від 17.12.2019 року, № 30/10/2019 від 17.12.2019 року, інвойси на підтвердження транспортних витрат U 125 -264 від 21/12/2019, U125-265 від 21.12.2019 року, договір на перевезення FES/11/2019. Також вартість товару відображена у митних деклараціях країни відправлення, що долучались при поданні первинних митних декларацій. Вказані документи не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, якості та ціни задекларованих товарів.

В оскаржуваних рішеннях відповідач, як на підставу для витребування додаткових документів, вказує на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі – продажу товару.

На вимогу органу доходів і зборів додаткових документів не надав (зокрема банківські платіжних документів, бухгалтерських документів які б містили інформацію щодо термінів та способів оплати товару, прайс – листів виробника, висновків експертних організацій, транспортні перевізні документи, копію митної декларації країни відправлення). З цього приводу суд зазначає, що згідно з п. 5.2 контрактів оплата за товар, проданий за цим Контрактом, повинна здійснюватися переказом грошових коштів на рахунок Продавця на умовах передоплати або за фактично поставлений товар.

За положеннями ст. 53 МК України банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар. При цьому відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару. Тобто строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №803/46/16.

Щодо зауважень митного органу в оскаржуваних рішеннях про те, що в п.2.1 договору перевезення (замовник надає перевізнику заяву, проте при митному оформленні дана заявка не надавалась) суд зазначає наступне.

З метою перевезення вантажу автомобільним транспортом по території України, 27 серпня 2019 року між ТОВ «Фескор» та ТОВ «Еконо ЛТД» укладено Договір № 27082019 про перевезення.

Так, п. 2.1 даного договору передбачено, що відповідно до умов цього Договору Перевізник зобов`язується здійснювати перевезення довіреного йому вантажу автомобільним транспортом по території України, а також у міжнародному сполученні, відповідно до умов Заявок Замовника, а Замовник зобов`язується сплатити погоджену Сторонами провізну плату.

Однак, на думку відповідача даний пункт договору свідчить про обов`язок при митному оформленні подавати заявку – Замовника.

Проте, суд вважає дане твердження відповідача необґрунтованим, оскільки відповідно до п.5 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Слід зазначити, що представником позивача до митного оформлення було подано міжнародну товарно – транспортну накладну (CMR) серії А НОМЕР_1 757308 від 13.12.2019 року. З товарно – транспортної накладної (CMR) серії А НОМЕР_1 757308 від 13.12.2019 року, контракту № 4-FS-INT від 21.08.2019 року, інвойсу № 30/12/2019 року від 17.12.2019 року та інвойсу №29/12/2019 встановлено умови поставки EXW GB Wishaw відповідно до умов міжнародної торгівлі INCOTERMS. На підтвердження вартості перевезення додано договір транспортного перевезення FES/11.2019, інвойс U125-264 від 21.12.2019 року та інвойс U125-265 від 21.12.2019.

Виконання умов контракту обома сторонами, а також відсутність зауважень один до одного з боку сторін, свідчить про досягнення між ними взаємної згоди щодо істотних умов такого договору, а також про досягнення взаємної згоди про те, що поставка товару здійснюється згідно інвойсу (специфікацій).

Слід зазначити, що сторони самостійно вправі визначати форму, зміст договору та комерційних документів. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності та на принцип свободи договору, митним органам заборонено втручатися у діяльність сторін договору шляхом неврахування наданих до митного оформлення відомостей у якості інвойсу (специфікацій) з причин наявності чи відсутності у них певних відомостей та реквізитів чи неналежної їх форми складення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару було надано всі необхідні та достатні документи, що дають можливість визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Суд зазначає, що досліджені в судовому засіданні первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

Вказані обставини свідчать про безпідставність вимог митного органу, оскільки усі відомості щодо транспортних витрат були в наявності у документах, наданих декларантом для митного оформлення.

Щодо доводів митного органу, що «подана до митного оформлення CMR, оформлена з порушенням вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, а саме: незаповнена гр.5 та 21 CMR, подана до митного оформлення CMR, оформлена з порушенням вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, а саме: незаповнена гр.5 та 21 CMR. Відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 року за № 57 –V та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева.19 травня 1956); СMR надана до митного оформлення неналежної якості, суд зазначає наступне.

Статтею 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956) (далі Конвенція) ратифікованої Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» встановлено обов`язкові реквізити вантажної накладної (CMR), зокрема, вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; с) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; і) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно з положеннями дійсної Конвенції.

Суд звертає увагу відповідачу на те, що CMR заповнюється відправником вантажу, на підставі інструкцій і вказівок, які він отримує від транспортно-експедиторської компанії. Відправник несе солідарну відповідальність за правильність заповнення CMR.

Згідно п. 2.1 контракту №4FS-INT від 21.08.2019 року товар, що підлягає продажу за цим Контрактом поставляється Покупцю на митну територію України в кількості, що визначена в Інвойсі, тобто, поставку здійснює продавець, висловлені відповідачем зауваження до таких документів є некоректними.

Крім цього у межах цієї справи, з врахуванням умов поставки за контрактами, оцінці та дослідженню підлягає не господарська операція щодо поставки товару на митну територію України, а його вартість.

При цьому зауваження недоліки у заповненні СМR не є такими, що можуть мати значення для визначення митної вартості товару, з врахуванням умов поставки за контрактом, чи впливають на неї.

З позиції суду зазначені положення щодо незазначених чи частково зазначених відомостей у вантажній декларації не підпадають під ознаки визначені приписами ч. 3 ст. 53 МК України, оскільки не вказують на наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Щодо зауважень митного органу в оскаржуваних рішеннях про те, в документах відсутні інформація щодо ступеня зносу товару; в інвойсі, який слідував з товаром зазначено одяг та інші речі вживання без конкретизації по позиціях щодо цін товару по вагових показників» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що до митного оформлення було надано митному органу, зокрема інвойси № 29/12/2019 від 17.12.2019 року та № 30/12/2019 від 17.12.2019 року.

Вказані інвойси супроводжували експортові специфікації від 17.12.2019 року у яких містилася інформація, щодо виду ввезеного товару, його кількість (виражено в кг) та відповідно вартості.

Суд погоджується з твердженнями представника позивача щодо того, що такі документи не містять розбіжностей, ознак підробки, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Відтак, в цій частині будь-які розбіжності в документах відсутні, а позивачем надано до оформлення інвойси, які супроводжували експертові специфікації від 17.12.2019 року в яких містилася інформація, щодо виду ввезеного товару, його кількості та вартості.

При цьому суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (ч. 5 ст. 54 МК України), однак, при цьому він повинен довести підстави застосування приписів ч. 3 ст. 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно зі ст. 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Судом встановлено, що ні у вимогах, у яких вказано про необхідність про надання додаткових документів, ні в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведених розрахунків митної вартості, зазначених у митній декларації; не зазначив які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах; які саме складові митної вартості не підтверджені документально.

Дослідивши подані письмові докази суд дійшов висновку, що подані позивачем при митному оформленні відомості підтверджені документально та визначені кількісно; достовірність заявлених у при митному оформленні даних не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин купівлі-продажу відповідного товару за контрактами, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними чи за своїм змістом не відповідають дійсним обставинам, про які вказав декларант.

З огляду на викладене сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Разом з тим ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

За змістом п. 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України №689 від 11.09.2015, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Отже наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товару.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України.

Згідно з ч.ч. 3, 8 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Суд звертає увагу на те, що перед застосуванням наступних методів визначення митної вартості товару здійснюється процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості відповідно до приписів ст.ст. 59 і 60 МК України, під час якої орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).

З огляду на викладене відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених ст. 64 МК України, можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти.

Покликаючись на проведення консультацій, відповідач не надав доказів того, що такі проведені у належний спосіб, саме лише покликання на їх проведення не можна вважати такими, що відповідають нормам закону.

Пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Згідно з п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Своєю чергою, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів товарів містять лише вказівки про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості через відсутність інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим.

Відповідач в ході судового розгляду доказів на підтвердження того, що ним використовувались конкретні дані, чи які б спростовували формальний підхід щодо встановлення неможливості застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості товару, не надав.

Судом встановлено, що джерелом інформації для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості слугували декларації: UA209140/2019/186802 від 01.10.2019.

Разом з тим, суд зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інших декларантів.

Таким чином відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Також враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 11.09.2012 у справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладену у постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15, слід звернути увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

В свою чергу відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 29.01.2019 у справі № 815/6827/17 (К/9901/59766/18).

Оцінюючи викладене у сукупності з іншими обставинами справи, суд зазначає, що загальні посилання на норми МК України, зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятих суб`єктом владних повноважень рішень.

Таким чином, контролюючому органу позивачем надано повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом (ціною договору). Наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів суд дійшов висновку про їх невідповідність цим критеріям. А тому такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, позивачем у повному обсязі підтверджено долученими до матеріалів справи вимоги позовної заяви, а тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд –

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Галицької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № UA209000/2019/210067/2 від 21.12.2019 року та № UA 209000/2019/210068/2 від 21.12.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Державної митної служби України (79000, Львівська область, місто Львів, вул. Костюшка, буд. 1; ідентифікаційний код 43348711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фескор" (69037, вул. Незалежної України, будинок 45Б, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ -42496111) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до суду апеляційної інстанції .

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд. Відповідно до п.3 розділу УІ «Прикінцеві положення» КАС України строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину.

Повний текст рішення складено 24 липня 2020 року.

Суддя Кухар Н.А.