Рішення № 90580811, 23.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4024/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2020 року

м. Львів, вул. Чоловського, 2

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Грень Н.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 4114 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

26.05.2020 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до Військової частини 4114 Національної гвардії України місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 146, ЄДРПОУ 14323385, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 4114 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 у день виключення зі списків особового складу 17.07.2019 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;

- зобов`язати військову частину 4114 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у сумі 35382,90 грн. відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, № 49 від 02.08.2019.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що на день звільнення ОСОБА_1 з військової служби з ним не було проведено розрахунку, зокрема в частині виплати компенсації вартості за неотримане речове майно. Така виплата не проведена і станом на момент подання позовної заяви до суду з мотивів відсутності коштів для такої виплати.

Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що у даному випадку відносини між сторонами не є трудовими, а є відносинами між державною і громадянином України, у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, регулювання яких здійснюється Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу” Тому, на думку відповідача, покликання позивача на ст.116-117 КзПП України є безпідставними. Також, відповідач вважає, що позивачем пропущено строки звернення до суду, передбачені ст.122 КАС України.

Ухвалою судді від 29.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Наказом командира військової частин 4114 Західного територіального управління Національної гвардії України (по стройовій частині) від 17.07.2019 № 154 з прапорщиком ОСОБА_1 , звільненим наказом начальника Західного територіального управління Національної гвардії України від 09.07.2019 № 52 по особовому складу відповідно до підпункту «б» пункту два частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» в запас за Станом здоров`я, припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України і виключено його зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 17.07.2019.

ОСОБА_1 звернувся до Військової частини 4114 Національної гвардії України із заявою про виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна.

У відповідь на заяву позивача Військова частина 4114 Національної гвардії України листом № 50/14/27/3-824, у якому повідомила, що позивачеві проведено нарахування за неотримане речове майно на суму 35382,90 грн.

Відповідно до Довідки №50 від 02.08.2019 про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу становить 41751 грн 82 коп. (сума компенсації 35382,90 грн, 6368,92 ПДФО).

23.01.2020 позивач повторно звернувся до Військової частини 4114 Національної гвардії України із заявою про виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна.

За результатами розгляду заяви Військовою частиною 4114 Національної гвардії України листом повідомлено позивача, що виплата компенсації за неотримане речове майно буде здійснена після надходження коштів призначених для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.

Виплата не була здійснена на момент звільнення, ні станом на момент подання позовної заяви.

Позивач, не погодившись із такими діями відповідача звернувся із цим позовом до суду.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із невиплатою у день звільнення грошової компенсації за неотримане речове майно та стягненням з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку на підставі статей 166,117 КЗпП України.

При вирішенні спору, суд керувався наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ст. 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178), який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).

Згідно з п.п. 3-5 Порядку № 178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Судом встановлено, що відповідачем не виплачено ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно станом день виключення зі списків особового складу відповідно до наказу від 17.07.2019 року за №154.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у рішенні від 10.03.2011 року у справі “Сук проти України”, держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, внісши відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Згідно позиції Європейського суду у справіvan Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відтак, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

За таких обставин, бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (17.07.2019) компенсації за неотримане речове майно є протиправною.

Як наслідок обґрунтованими є і похідні вимоги про спонукання до вчинення дій.

Водночас, суд зазначає, що в прохальній частині позовної заяви позивач просить зобов`язати відповідача здійснити компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до довідки №49 від 02.08.2019, однак у тексті позовної заяви в обгрунтування позовних вимог позивач покликається на довідку №50, яку також позивачем долучено до матеріалів справи. Таким чином, суд розцінює покликання позивача на довідку №49 технічною помилкою, та зазначає що виплату ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно належить здійснювати відповідно до довідки № 50 від 02.08.2019.

Щодо твердження відповідача стосовно пропущення позивачем строків звернення до суду визначеним у ч. 5 ст. 122 КАС України, судом встановлено наступне.

Статтею 122 КАС України встановлені строки звернення до адміністративного суду.

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України).

Згідно частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами частини 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Правовідносини щодо стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно не поширюються строки звернення до суду, оскільки дана компенсація відноситься до обов`язкових виплат, які підлягають виплаті працівнику під час звільнення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду із даним позовом, відтак дане твердження відповідача є необґрунтованим та безпідставним.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо обґрунтованості кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до вимог ст.139 КАС України, судовий збір зі сторін не стягувати.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

визнати протиправною бездіяльність військової частини 4114 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 у день виключення зі списків особового складу 17.07.2019 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;

- зобов`язати військову частину 4114 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у сумі 35382,90 грн. відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить до видачі № 50 від 02.08.2019.

Судові витрати зі сторін не стягувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень п. 3 Розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення суду складено та підписано 23.07.2020.

Суддя Грень Н.М.