Рішення № 90580620, 24.07.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2020 року м. Київ № 320/3344/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області відвід 17.05.2019 № 0016731414.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 15.04.2019 № 293/10-36-14-14/30367782 з питань дотримання ТОВ «Васт-Транс» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 є безпідставними, оскільки відповідачем проведено перевірку ТОВ «Васт-Транс» за відсутності на те правових підстав.

Також позивач стверджував, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, з огляду на те, що ним правомірно задекларовані показники податку на прибуток за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, а відповідач під час нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток взяв до уваги лише показники доходу позивача і жодним чином не врахував витрати позивача за період з 01.01.2016 по 30.09.2018.

Крім того, позивач просив суд у позові стягнути з відповідача судові витрати в сумі 19210,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 55000,00 грн.

Відповідач позову не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву. Водночас зі змісту вказаного відзиву вбачається, що він стосується іншого акта перевірки від 25.02.2019 № 141/1-36-14-14/30367782. Крім того, податковим органом не було надано суду доказів надіслання даного відзиву позивачу.

Позивачем також були подані до суду письмові пояснення від 16.09.2019, в яких зазначено, що згідно з рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/845/19 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Київській області від 14.02.2019 № 287 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-транс» (код ЄДРПОУ 30367782). У зв`язку з цим, на думку позивача, складений відповідачем акт перевірки не несе правових наслідків для позивача, а тому ухвалене на підставі незаконного акта перевірки податкове повідомлення-рішення, що є предметом оскарження у даній справі, є також протиправним.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 відкрито провадження у справі № 320/3344/18, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання по справі.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 суд здійснив заміну відповідача - Головного управління ДФС у Київській області на Головне упавління ДПС у Київській області, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті заявлених позовних вимог на 21.10.2019

Від позивача до суду надійшло клопотання від 21.10.2019 про здійснення розгляду даної справи в порядку письмового провадження. На вказаному клопотанні представник відповідача зазначив, що не заперечує.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАСУ суд дійшов висновку про здійснення подальшого розгляду даної справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (ідентифікаційний код: 30367782, місцезнаходження: 08113, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петрушки, вул. Лісна, 1) з 19.03.1999 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

14 лютого 2019 року Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято наказ № 287, яким вирішено провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Васт-Транс» (код за ЄДРПОУ 30367782) з 25.02.2019 з метою встановлення дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018.

25 лютого 2019 року Головним управлінням ДФС у Київській області посадовим особам органу державної фіскальної служби, що здійснювало перевірку, були видані направлення на перевірку на проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Васт-Транс» тривалістю 20 робочих днів:

- № 548 від 25 лютого 2019 року заступнику начальника відділу аудиту платників Васильківського, Києво-Святошинського, Фастівського районів, міст Васильків та Фастів управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Маломанову Геннадію Вікторовичу;

- № 549 від 25 лютого 2019 року головному державному ревізору-інспектору відділу аудиту платників Васильківського, Києво-Святошинського, Фастівського районів, міст Васильків та Фастів управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Чернуха Людмилі Степановні;

- № 553 від 25 лютого 2019 року головному державному ревізору-інспектору відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Київській області Турчиній Людмилі Ігорівні (а.с. 162, 163, 164).

25 лютого 2019 року на підставі направлень № 548, № 549, № 553 від 25.02.2019 з метою проведення планової виїзної перевірки позивача, посадовими особами ГУ ДФС у Київській області здійснено виїзд за податковою адресою (місцезнаходженням) ТОВ «Васт-Транс», а саме: 08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, буд. 1.

Посадовими особами ТОВ «Васт-Транс» відмовлено в допуску до проведення планової виїзної документальної перевірки, про що посадовими особами контролюючого органу, на ім`я яких були видані направлення на перевірку, був складений акт не допуску до проведення планової виїзної документальної перевірки від 25.02.2019 №141/10-36-14-14/30367782 (а.с. 216-217)

Крім того, посадовою особою платника - генеральним директором ТОВ «Васт-Транс» Черненком В.М. надані письмові пояснення щодо причин не допуску до проведення перевірки посадових осіб ГУ ДФС у Київській області, про що також вказано в акті не допуску до проведення планової виїзної документальної перевірки від 25.02.2019 № 141/10-36-14-14/30367782.

Не зважаючи на недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, на ім`я яких були видані направлення на перевірку та у зв`язку з ненаданням позивачем первинної документації в рамкам даної перевірки, посадовими особами контролюючого органу складено акт відмови платника податків від надання/отримання документів службовим (посадовим) особам контролюючого органу під час проведення документальної планової виїзної перевірки від 25.02.2019 № 142/10-36-14-14/30367782 (а.с. 206-208).

26 лютого 2019 року з метою вручення листа ГУ ДФС у Київській області від 26.02.2019 №6564/10/10-36-14-14 «Про надання інформації стосовно проведення документальної планової виїзної перевірки TOB «Васт-Транс» та Запита контролюючого органу про надання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функції, завдань та їх документального підтвердження під час проведення документальної планової виїзної перевірки від 26.02.2019 № 6565/10/10-36-14-14 та проведення документальної планової виїзної перевірки TOB «Васт-Транс» за період фінансово-господарської діяльності з 01.01.2016 по 30.09.2018 посадовими особами контролюючого органу: заступником начальника відділу аудиту платників Васильківського, Києво-Святошинського, Фастівського районів, міст Васильків та Фастів управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Маломановим Геннадієм Вікторовичем , головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту платників Васильківського, Києво-Святошинського, Фастівського районів, міст Васильків та Фастів управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Чернухою Людмилою Степанівною та головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Київській області Турчиною Людмилою Ігорівною здійснено виїзд за податковою адресою ТОВ «Васт-Транс»: 08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, буд. 1.

Про зазначені обставини свідчить складений цими посадовими особами акт від 27.02.2019 №149/10-36-14-14/30367782 (а.с. 209-212).

З огляду на відмову позивача від отримання листа ГУ ДФС у Київській області від 26.02.2019 №6564/10/10-36-14-14 та запиту контролюючого органу від 26.02.2019 № 6565/10/10-36-14-14, посадовими особами контролюючого органу зазначені документи були направлені засобами поштового зв`язку рекомендованим (цінним) листом з повідомленням про вручення 26.02.2019 направлені на податкову адресу позивача, за результатами чого посадовими особами ГУ ДФС у Київській області складено акт відмови платника податків від надання/отримання документів службовим (посадовим) особам контролюючого органу під час проведення документальної планової виїзної перевірки від 27.02.2019 №149/10-36-14-14/30367782 (а.с. 209-212).

У подальшому у зв`язку з відмовою платника від надання документів з причини не допуску відповідача до проведення документальної виїзної перевірки посадовими особами ГУ ДФС у Київській області складено акт від 04.03.2019 №164/10-36-14-14/30367782 (213-215).

За результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Васт-Транс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області складено акт від 15.04.2019 № 293/10-36-14-14/30367782 (а.с. 29-54).

У висновках акта перевірки зазначено про порушення ТОВ «Васт-Транс»:

- пункту 44.1, пункту 44.2, пункту 44.3 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 88 071 181 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 16 377 768 грн., за 2017 рік в сумі 21 494 970 грн., за 9 місяців 2018 року в сумі 50 198 443 грн.;

- пункту 44.1, 44.2, 44.3 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 5457932 грн., у тому числі за 9 місяців 2018 року в сумі 5457932 грн.;

- пункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, статті 44, пункту 85.2 статті 85, абз. «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2) у сумі 7 839 724 грн. за період з 01.01.2016 по 31.01.2018, у тому числі: січень 2016 року у сумі 92 113 грн., лютий 2016 року у сумі 49 674 грн., березень 2016 року у сумі 107 366 грн., квітень 2016 року у сумі 125 760 грн., травень 2016 року у сумі 160 821 грн., червень 2016 року у сумі 416 077 грн., липень 2016 року у сумі 642 653 грн., серпень 2016 року у сумі 593 798 грн., вересень 2016 року у сумі 84 864 грн., жовтень 2016 року у сумі 419 951 грн., листопад 2016 року у сумі 255 212 грн., грудень 2016 року у сумі 65 352 грн., січень 2017 року у сумі 470 470 грн., лютий 2017 року у сумі 128 562 грн., березень 2017 року у сумі 367 198 грн., квітень 2017 року у сумі 24 496 грн., травень 2017 року у сумі 391 573 грн., червень 2017 року у сумі 78 817 грн., липень 2017 року у сумі 801 334 грн., серпень 2017 року у сумі 236 062 грн., вересень 2017 року у сумі 1 311 380 грн., жовтень 2017 року у сумі 219 200 грн., листопад 2017 року у сумі 226 907 грн., грудень 2017 року у сумі 477 489 грн., січень 2018 року у сумі 92 595 грн.

В акті перевірки щодо виявлених порушень вказано, що позивач всупереч вимог пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України не виконав обов`язок та не надав достатньої інформації, що належить та пов`язана з предметом перевірки посадовим (службовим) особам контролюючого органу під час проведення документальної планової виїзної перевірки.

Також зазначено, що ТОВ «Васт-Транс» надіслано відповідно до Порядку № 727 та статті 42 глави 1 розділу II Податкового кодексу України належним чином оформлений та підписаний заступником начальника ГУ ДФС у Київській області письмовий запит контролюючого органу про надання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження під час проведення документальної планової виїзної перевірки від 26.02.2019 № 6565/10/10-36-14-14 «Про надання документів» та роз`яснення щодо можливості застосування норми пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, проте станом на 15.04.2019 ТОВ «Васт-Транс» проігноровано законні вимоги контролюючого органу та не надано відповідних документів, інформації та письмових пояснень.

Таким чином, контролюючим органом зазначено, що перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ «Васт-Транс» показників Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 не можливо достовірно підтвердити задекларовані показники ТОВ «Васт-Транс».

Викладені обставини стали підставою для висновку про заниження позивачем податку на прибуток за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 всього у сумі 88 071 181 грн., у тому числі за 2016 рік в сумі 16 377 768 грн., за 2017 рік в сумі 21 494 970 грн., за 9 місяців 2018 року в сумі 50 198 443 грн. та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток всього у сумі 5 457 932 грн., у тому числі за 9 місяців 2018 року в сумі 5 457 932 грн.

Згідно акта перевірки, в ході проведення планової перевірки ТОВ «Васт-Транс» не надано первинних документів та інформації, що належить та пов`язана з предметом перевірки, у зв`язку з чим не можливо підтвердити кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників фінансового результату в податкових деклараціях з податку на прибуток за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, що стало підставою для висновку в порядку пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України про відсутність таких документів у платника та відповідно виключення податковим органом всіх витрат, сформованих та задекларованих позивачем у звітних податкових періодах з 01.01.2016р. по 30.09.2018р.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 15.04.2019 № 293/10-36-14-14/30367782, Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2019 № 0016731414, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 88071181 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 22017795 грн. (а.с. 22-23);

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Статтею 20 ПК України визначено права контролюючих органів, відповідно до яких, контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Порядок проведення документальної перевірки регламентує глава 8 ПК України, відповідно до пункту 75.1 статті 75 якої контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 77 ПК України передбачено порядок проведення документальних планових перевірок.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Статтею 81 ПК України визначено умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Так, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно з абзацом 5 пункту 81.1 статті 81 ПК України, непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац 6 пункту 81.1 статті 81 ПК України).

Отже, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

Згідно з пунктом 81.2 статті 81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Як вбачається з наказу від 14.02.2019 № 287, Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Васт-Транс» тривалістю 20 робочих днів з 25.02.2019 (а.с. 17).

Однак, 25.02.2019 посадовими особами ТОВ «Васт-Транс» у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки та наданні запитуваних первинних документів було відмовлено.

Вказані обставини зафіксовано актом не допуску до проведення планової виїзної документальної перевірки від 25.02.2019 № 141/10-36-14-14/30367782 (а.с.216), який складено заступником начальника відділу аудиту платників Васильківського, Києво-Святошинського, Фастівського районів, міст Васильків та Фастів управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Маломановим Геннадієм Вікторовичем, головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту платників Васильківського, Києво-Святошинського, Фастівського районів, міст Васильків та Фастів управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Чернухою Людмилою Степанівною та головним державним ревізором- інспектором відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Київській області Турчиною Людмилою Ігорівною.

Таким чином, за умови відмови платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, контролюючий орган не мав підстав для складання акта перевірки, у зв`язку із не допуском до її проведення платником податків.

Водночас, як встановлено судом з акта перевірки від 15.04.2019 № 293/10-36-14-14/30367782, документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Васт-Транс» фактично було проведено в приміщенні податкового органу, у той час, як відповідно до положень підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків, а не в приміщенні податкового органу.

При цьому в наданих суду запереченнях проти позову відповідачем не зазначено щодо правових підстав проведення документальної планової виїзної перевірки в приміщенні податкового органу, крім того зміст заперечень стосується іншого акта перевірки.

Разом з тим, Податковим кодексом України не передбачено право посадових осіб контролюючого органу на проведення документальної планової виїзної перевірки в приміщенні податкового органу.

З огляду на наведене та враховуючи, що проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Васт-Транс» здійснено контролюючим органом за відсутності законодавчо визначених підстав та у спосіб, що не передбачений для відповідного виду перевірок, суд приходить до висновку про протиправність проведеної Головним управлінням ДФС у Київській області перевірки ТОВ «Васт-Транс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт від 15.04.2019 № 293/10-36-14-14/30367782.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, наказ про проведення документальної планової виїзної перевірки від 14.02.2019 № 287 було оскаржено Товариством з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» до Київського окружного адміністративного суду.

Крім того, як встановлено судом, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі № 320/845/19, залишеним без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Київській області від 14.02.2019 № 287 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс».

Ухвалою Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 320/845/19 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019.

В контексті наведеного суд звертає увагу, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковим органом.

Відтак, за відсутності проведеної перевірки, як юридичного факту, через невідповідність процедури її проведення вимогам чинного законодавства, у контролюючого органу відсутні підстави та компетенція на прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Верховний Суд у постанові від 16.01.2018 у справі 826/442/13-а зазначив правову позицію, відповідно до якої податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Беручи до уваги, що відповідачем порушено порядок проведення документальної планової виїзної перевірки, суд дійшов висновку, що наслідки такої перевірки у вигляді оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17.05.2019 № 0016731414 також не можуть бути визнані правомірними, у зв`язку із чим останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо посилань контролюючого органу на ненадання позивачем до перевірки первинних документів суд також зауважує, що відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Враховуючи те, що платником податку не було допущено посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, у позивача не виник обов`язок надавати працівникам контролюючого органу документи в порядку пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, оскільки перевірка фактично не розпочалася.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Стосовно втручання державних органів та органів місцевого самоврядування у мирне володіння майном, Європейський Суд з прав людини зазначив, що положення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, які визначають, що кожна фізична або юридична особа має право на мирне володіння своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів («James and others v. the United Kingdom», заява № 8793/79, пункт 34).

Щоб оцінити поведінку держави щодо дотримання статті 1 Протоколу 1, Суд має зробити повне дослідження різних інтересів у справі, беручи до уваги, що ціль Конвенції полягає в захисті прав, які є «очевидними та вагомими». Суд повинен встановити наявність спірної ситуації. Дійсно, коли питання суспільної користі виникає у справі, державні органи влади повинні реагувати належним чином, правильно та з великою відповідальністю. Суд повинен перевірити, чи було втручання виправданим та необхідним у кожному конкретному випадку («Beyeler v. Italy», заява № 33202/96, пункти 110, 114).

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; пункт 29).

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як убачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як убачається з частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з укладеного між позивачем та адвокатом Рибченко Наталією Миколаївною договору про надання правової допомоги від 19.06.2019 № 210 (а.с. 126-127), Замовник (позивач у справі) зобов`язується оплатити Виконавцю (адвокату ОСОБА_1 ) професійну правничу допомогу, а саме захист прав та інтересів замовника, порушених складанням контролюючим органом акта документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи № 293/10-36-14-14/30367782 від 15.04.2019 та податкового повідомлення-рішення № 0016731414 від 17.05.2019, у розмірі не менше 55000,00 грн.

Відповідно до акта виконаних робіт від 24.06.2019 до договору про надання правової допомоги від 19.06.2019 № 210 (а.с.128) адвокатом Рибченко Наталією Миколаївною надана позивачу правнича допомога, а саме: здійснення аналізу та надання консультації стосовно податкового повідомлення-рішення № 0016731414 від 17.05.2019; здійснення аналізу та надання консультації стосовно акта перевірки № 293/10-36-14-14/30367782 від 15.04.2019; збір доказів, необхідних для оскарження податкового повідомлення-рішення № 0016731414 від 17.05.2019 (складання запитів на інформацію № 21 від 19.06.2019, № 24 від 19.06.2019, № 26 від 19.06.2019, № 29 від 19.06.2019, № 30 від 19.06.2019, № 55/06 від 19.06.2019); з`ясування обставин недопуску ГУ ДФС у Київській області до проведення документальної планової виїзної перевірки платника 25.02.2019; здійснення аналізу обставин та правових наслідків справи № 320/845/19, предметом якої було оскарження наказу ГУ ДФС у Київській області від 14.02.2019 № 287 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Васт-Транс»; здійснення аналізу первинних бухгалтерських документів ТОВ «Васт-Транс» за період з 01.01.2016 по 30.09.2018; складання позовної заяви та виготовлення копій позовної заяви з додатками, всього на загальну суму 55000,00 грн.

Зазначені грошові кошти були сплачені позивачем у повному обсязі адвокату Рибченко Н.М., що підтверджується платіжним дорученням від 21.06.2019 № 15054 на суму 55000,00 грн. (а.с. 131).

Суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 55000 грн., який здійснював підготовку позовної заяви із попереднім опрацюванням матеріалів, супроводження справи в суді є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, відповідач із клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до суду не звертався.

Відтак, враховуючи, що позивачем надано належні докази на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, які були сплачені ним з метою належного захисту інтересів позивача у Київському окружному адміністративному суді, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 55000,00 грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Крім того, представник позивача подав до суду клопотання, в якому зазначив, що відповідно до умов договору від 19.06.2019 № 115 позивачем було сплачено 3000,00 грн. за участь у кожному судовому засіданні, та просив суд залучити до справи платіжне доручення від 17.10.2019 № 15372 на суму 3000,00 грн. та акт виконаних робіт від 21.10.2019.

Водночас, як вбачається зі змісту Акта виконаних робіт від 21.10.2019 до договору від 19.10.2019 у графі "детального опису здійснених робіт" зазначено: прибуття у судове засідання.

У свою чергу витрати на прибуття до суду регулюються положеннями статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України та не є витратам на правничу допомогу і стосуються переїзду до іншого населеного пункту. Проте, на підтвердження такого переїзду позивачем суду доказів надано не було. Отже, в цій частині заявлених позивачем витрат, вони задоволенню не підлягають.

Крім цього, позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 19210,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 14.06.2019 № 15039 (а.с. 3).

Враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем за звернення з позовною заявою судовий збір у сумі 19210,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 17.05.2019 № 0016731414.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (ідентифікаційний код 30367782, місцезнаходження: 08113, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Петрушки, вул. Лісна, буд.1) судовий збір у розмірі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5-А).

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» ідентифікаційний код 30367782, місцезнаходження: 08113, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Петрушки, вул. Лісна, буд.1) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 55000,00 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код:43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.