Рішення № 90580549, 22.07.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2020 р. справа № 300/962/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В., розглянувши адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому проваджені) за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради , згідно якого просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність щодо ненадання публічної інформації за запитом від 18.04.2020;

- визнати протиправною бездіяльність щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію;

- зобов`язати розглянути запит від 18.04.2020 про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Івано-Франківськ вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд з місцями (орієнтирами) розташування;

- визнати порушення відповідачем щодо ОСОБА_1 - частини 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд зазначає, що дана позовна заява до суду надійшла засобами електронного зв`язку на електрону пошту із приміткою “Документ сформований в системі “Електронний суд” та підписана електронно-цифровим підписом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивач 18.04.2020 звернувся до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради із запитом щодо надання публічної інформації про наявність на території міста Івано-Франківськ вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову житлового будинку, господарських будівель і споруд з місцями (орієнтирами) розташування, зазначений запит відповідачем отримано 22.04.2020. Проте, виконавчий комітет не надав відповіді на запит впродовж п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Відтак, на думку позивача, не надання відповідачем запитуваної інформацію (документів), є протиправною, такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України і порушує його право на доступ до публічної інформації. З огляду на викладені обставини просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, визначеним статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків (а.с.20-22).

22.05.2020 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуто (а.с.24-25).

У зв`язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), згідно із правилами, встановленими статтею 263 КАС України (а.с.26-27).

04.06.2020 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначила, що належним доказом надіслання суб`єктом владних повноважень відповіді на запит позивача є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

17.06.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила, вказала, що згідно інформації про відстеження відправлення Укрпошти, запит від позивача надійшов 22.04.2020 о 10:19 і зареєстровано в системі електронного документообігу (СЕД) за номером ЗВ№ІЗ/107-20 від 22.04.2020. Відповідачем було надано відповідь на інформаційний запит, що підтверджується реєстром Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за №1 від 23.01.2020 про рекомендовану (просту) кореспонденцію, відправлену поштою, з відміткою (печаткою) відділення зв`язку про його прийняття, згідно з яким позивачу 24.04.2020 направлено поштовим зв`язком відповідь за №ІЗ/107-20 на адресу вказану ним у запиті. Крім того, звертає увагу суду на те, що Закон України "Про доступ до публічної інформації" передбачає обов`язок розпорядника інформації надати публічну інформацію у строки визначенні законом, однак даний Закон жодним чином не зобов`язує розпорядника інформації направляти відповідь на інформаційний запит рекомендованою кореспонденцією. З урахуванням зазначених обставин, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.34-36).

Автоматизованою системою документообігу суду вказані матеріали даної адміністративної справи розподілені судді Шумею М.В.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 прийнято до провадження справу за №300/962/20 (а.с. 47).

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 звернулася до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з інформаційним запитом від 18.04.2020 про отримання публічної інформації, у якому з посиланням на статті 5, 6, 13 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" просила надати інформацію стосовно наявності на території міста Івано-Франківськ вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд з місцями (орієнтирами) розташування (а. с.7).

Згідно інформації про відстеження відправлення Укрпошти, лист від позивача вручено 22.04.2020 о 10:19 (а. с.10).

Згідно відбитку штампу реєстрації вхідної кореспонденції, запит зареєстровано виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 22.04.2020 о 14:12 год (а.с.41).

Листом від 24.04.2020 за № № ІЗ/107-20 відповідач надав відповідь на запит позивача та повідомив про відсутність у розпорядженні Виконкому запитуваної заявником інформації у зв`язку з відсутністю проведення суцільної інвентаризації земель на території Івано-Франківської міської ради. При цьому проінформовано про можливість пошуку вільних земельних ділянок самостійно за допомогою публічної кадастрової карти за електронною адресою: https://map.land.gov.ua/kadastrova-karta чи правом скористатись послугами ліцензованої проектної землевпорядної організації (а.с.42).

Як вбачається з реєстру Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за №1 від 23.01.2020 про рекомендовану (просту) кореспонденцію, відправлену поштою, з відміткою (печаткою) відділення зв`язку про його прийняття, вищенаведений лист під порядковим номером 14 відправлено запитувачу інформації в день реєстрації - 24.04.2020 (а. с. 44).

Вважаючи що відповідачем порушено норми Закону України "Про публічну інформацію", позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про інформацію" від 02 жовтня 1992 року №2657-ХІІ (надалі, також - Закон № 2657-XII), інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно статті 5 Закону № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Положеннями статті 9 Закону № 2657-XII обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України "Про доступ до публічної інформації" №2939-VI від 13.01.2011 (надалі, також - Закон №2939).

Відповідно до статті 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону №2939-VІ).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону №2939-VІ право на доступ до публічної інформації гарантується максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VІ доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Частиною 5 статті 6 Закону №2939-VІ визначено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Статтею 12 Закону №2939-VІ встановлено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Частиною 4 статті 13 Закону №2939-VІ визначено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

За правилами статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

В силу положень статті 16 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону №2939-VІ запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Частиною 2 статті 19 Закону №2939-VІ визначено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону №2939-VІ запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Частинами 4 та п`ятої статті 19 Закону №2939-VІ встановлено, що письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Згідно з частинами 1, 4 статті 20 Закону №2939-VІ розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що з запитом на інформацію до розпорядника інформації має право звернутися фізична особа. Запит може надаватися у письмовій формі чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Розпорядник повинен надати відповідь на запит не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Проте, строк може бути продовженим у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних.

У ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з запитом від 18.04.2020 на отримання публічної інформації стосовно наявності на території міста Івано-Франківськ вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд з місцями (орієнтирами) розташування. Разом з цим, просив відповідь на запит направити за адресою: АДРЕСА_1 Донецька область, м. Бахмут, вул. Садова, АДРЕСА_2 (а.с.7).

В свою чергу, згідно відбитку штампу реєстрації вхідної кореспонденції, запит зареєстровано виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 22.04.2020 о 14:12 год., тобто в день надходження, оскільки такий надійшов 22.04.2020. Відтак відповідач повинен був надати відповідь на запит позивача, з урахуванням частини 1 статті 20 Закону №2939, не пізніше 29.04.2020.

Відповідачем до відзиву на адміністративний позов додано відповідь на запит на отримання публічної інформації №ІЗ/107-20 від 24.04.2020, згідно якої повідомлено позивача про відсутність у розпорядженні Виконкому запитуваної заявником інформації у зв`язку з відсутністю проведення суцільної інвентаризації земель на території Івано-Франківської міської ради.

Крім того, відповідачем надано копію реєстру №1 на рекомендовану (просту) кореспонденцію відправлену поштою від 23.01.2020, з відміткою (печаткою) відділення зв`язку про його прийняття, з якого убачається, що даний лист відправлено запитувачу інформації за адресою вул. Садова, 119, м. Бахмут, Донецька область в день реєстрації - 24.04.2020.

Обставина реальності існування цього листа-відповіді підтверджується скріншотом системи електронного документообігу (СЕД) виконавчого комітету міської ради (а.с.43).

Вказана у відповіді адреса повністю співпадає із адресою, власно зазначеною заявником у тексті запиту про доступ до публічної інформації.

Відтак, суд вважає, що матеріали справи не містять фактичних даних, які б показували на імітацію складання відповідачем згаданого листа або про не направлення цього листа заявникові.

Обставини подальшого руху означеного листа засобами поштового зв`язку не мають жодного юридичного значення для вирішення даного спору, позаяк, по-перше, у силу норм Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник публічної інформації не повинен надсилати запитувачу інформації відповідь та документи саме рекомендованою поштовою кореспонденцією, а по-друге, розпорядник публічної інформації об`єктивно не має змоги здійснювати подальший контроль за відправленою кореспонденцією.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем було дотримано вимоги статей 3, 4, 5, 19, 20, Закону №2939-VI, а саме вчасно розглянуто (на протязі п`яти робочих днів) та надано відповідь на вказаний запит, а тому твердження позивача про ненадання відповіді на запит є безпідставними.

Щодо посилання відповідача, що належним доказом надіслання суб`єктом владних повноважень відповіді на запит позивача є квитанція, або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата, вид послуги, її вартість, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, відповідачем відповідь на запит на отримання публічної інформації на адресу позивача було направлено простим листом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про поштовий зв`язок" письмова кореспонденція - прості та рекомендовані листи, поштові картки, бандеролі, секограми та дрібні пакети.

Порядок надання послуг поштового зв`язку встановлено Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими ПКМ України №270 від 05.03.2009 року (надалі, також - Правила), якими визначено порядок відправлення поштової кореспонденції в Україні.

Так, абзацом 23 п.2 Правил визначено, що просте поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без видачі розрахункового документа та доставляється/вручається без розписки.

Таким чином, просте поштове відправлення на відміну від реєстрованого поштового відправлення приймається для пересилання без видачі розрахункового документа та вручається одержувачу без розписки.

Закон України №2939-VI не зобов`язує розпорядника публічної інформації направляти відповідь на запит на інформацію рекомендованим листом.

Відтак, покликання відповідача на те, що належним доказом надіслання суб`єктом владних повноважень відповіді на запит позивача є квитанція, або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, що надають послуги, дату, вид послуги, її вартість є необґрунтованими.

Щодо вимоги позивача про визнання вчинення порушення виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради щодо ОСОБА_1 – частини 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Як встановлено судом, відповідачем надано у встановлені строки та в повному обсязі відповідь на запит від 18.04.2020.

Відтак, з огляду на викладене, суд критично оцінює твердження позивача щодо порушення його права на отримання інформації, встановленого частини 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки вказана інформація надана позивачу.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах частини 2 статті 2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта частини 2 статті 77 КАС України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом подані докази відповідності закону вчиненого у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого волевиявлення.

Наведені ж приватною особою доводи спростовуються приєднаними до справи копіями документів.

Згідно із частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019 по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання протиправними дій є доведеність факту порушення цими діями прав та охоронюваних законом інтересів особи.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України та ним не було порушено суб`єктивних публічних прав або охоронюваних законом публічних інтересів заявника у сфері обігу публічної інформації, що є підставою для відмови у позові.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів статті 139 КАСУ підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 );

відповідач: Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 04054346, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004)

Суддя Шумей М.В.