Рішення № 90579921, 23.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року Справа № 160/5753/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають у відмові у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії у зв`язку з втратою годувальника за померлим чоловіком ОСОБА_2 ;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити мені, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію у зв`язку з втратою годувальника за померлим чоловіком ОСОБА_2 з дня звернення із заявою про призначення пенсії - з 28.01.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звернулась до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою та відповідними документами для переведення пенсії за віком на пенсію з втратою годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 , згідно з ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, рішенням від 20.01.2020 року № 34/03.22-19 позивачці було відмовлено у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з підстав не надання довідки про реєстрацію місця проживання разом з годувальником за однією адресою.

На думку позивача, оскаржуване рішення є протиправним, у зв`язку з чим вона звернулась до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року на адресу суду від відповідача 02 червня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві зазначено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, крім іншого, необхідно надати довідку про спільне проживання. Позивачка довідку про спільне проживання від 13.02.2020 року № 110 разом з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника не надавала. Крім того, відповідачем у відзиві зазначено, що довідка про спільне проживання від 13.02.2020 року № 110 видана «Комунальное предприятие «Управляющая компания города Горловка» ДНР г.Горловка (мовою оригіналу) не є належним доказом спільного проживання на день смерті утриманця з наступних підстав.

Таким чином, на момент звернення позивача до головного управління із заявою про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, факт перебування на утриманні померлого годувальника не було підтверджено.

30.06.2020 року позивачкою надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що 28.01.2020 року в день звернення з заявою для переведення з пенсії за віком на пенсію в зв`язку з втратою годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 , згідно з ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», останньою були надані всі необхідні документи, в тому числі довідка по спільне проживання з померлим на момент смерті від 19.11.2019 року № 795, але відповідачем вона не прийнята до уваги. Проте протягом строку, встановленого Порядком № 22-1, позивачкою надана оновлена довідка від 13.02.2020 року № 110, де було зазначено про спільне проживання та вели спільне господарство. Довідки не були прийняти відповідачем до уваги , оскільки видані на непідконтрольній території України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

Проте, 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року», яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо.

Суд звертає увагу на те, що вказаним законом доповнено розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Враховуючи наведене, судом продовжено розгляд справи до 23.07.2020 року з метою повного та всебічного розгляду судом поданих документів та надання їм належної оцінки.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є непрацездатною особою, перебуває на обліку у головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.08.2014 року, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , копія якого наявна в матеріалах справи.

28.01.2020 ОСОБА_1 звернулася до головного управління з заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 , згідно з ст. 36 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон №1058).

До заяви від 28.01.2020 ОСОБА_1 надала наступні документи: паспорт 000325808 від 09.02.2020, трудова книжка, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 551524, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру № НОМЕР_1 , свідоцтво про шлюб № 467975, свідоцтва РАГС про смерть годувальника № 087516.

Відповіддю від 30.01.2002 року № 34/03.22-19 позивачці відмовлено в перерахунку пенсії з підстав не надання довідки про реєстрацію місця проживання разом з годувальником за однією адресою - ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з наданою відповіддю, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 ст. 10 Закону № 1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначені умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року - незалежно від тривалості страхового стажу.

Члени сім`ї, які вважаються непрацездатними і утриманцями, визначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Згідно з частиною третьою цієї статті до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Судом встановлено, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 15.01.1978 р, досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та є пенсіонером за віком.

Відповідачем не спростовується, що чоловік позивачки на день смерті був пенсіонером та отримував пенсію за віком, призначену на пільгових умовах.

Відповідно до матеріалів справи, а саме: копії паспортів вбачається, що позивачка та її чоловік зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідки від 13.02.2020 року № 110, виданою начальником участка № 18 «Комунальное предприятие «Управляющая компания города Горловка» ДНР г.Горловка (мовою оригіналу) ,якою підтверджується реєстрація за казаною адресою, підтверджено спільне проживання та введення спільного господарства з померлим чоловіком ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 до його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Усі вищенаведені обставини свідчать про те, що позивачка відповідає вимогам, передбаченим статтями 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якими визначені умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, довічно.

Відтак, дії відповідача щодо не переведення позивача на пенсію по втраті годувальника є протиправними.

Стосовно відмови відповідачем у зв`язку із тим, що документи були не оформлені відповідно до норм чинного законодавства України, суд вважає, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі – ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави – члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). “Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, – вважають судді ЄСПЛ, – Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.10.2018 року по справі №235/2357/17 (а.с.32-33).

Отже, враховуючи особливі обставини, що склалися в даних спірних правовідносинах, а саме, що позивач є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, позбавлений можливості з об`єктивних причин отримати та надати уточнюючу довідку у встановленому законом порядку, яка б підтверджувала спільне проживання з померлого ОСОБА_2 , але суд вважає, що позивачем було подано всі необхідні документи щодо визначення їй пенсії по втраті годувальника шляхом переведення з пенсії за віком.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачці у переведенні з одного виду пенсії на інший, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню судом шляхом:

- визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області яка полягає у відмові у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії у зв`язку з втратою годувальника за померлим чоловіком ОСОБА_2 .

Стосовно позовної вимоги про зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити мені, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію у зв`язку з втратою годувальника за померлим чоловіком ОСОБА_2 з дня звернення із заявою про призначення пенсії - з 28.01.2020 року, то суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями безумовного призначення пенсії, оскільки це є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем не розглянута заява позивачки, з урахуванням встановлених судом обставин у цьому рішенні, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог про призначення пенсії ОСОБА_1 , проте вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та відновити порушені права позивача шляхом зобов`язання головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області вчинити дії, а саме: повторно розглянути заяву позивачки від 28.01.2020 року про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи, суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

У зв`язку з вищевикладеним, відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача.

З огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Стягнення судових витрат не здійснюється, оскільки такі не мали місце.

Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задоволити частково.

Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають у відмові у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії у зв`язку з втратою годувальника за померлим чоловіком ОСОБА_2 .

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук