Ухвала суду № 90579889, 22.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

22 липня 2020 року Справа 160/8098/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійник В.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України про встановлення наявності чи відсутності компетенції,-

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, в якому просить:

Прийняти до розгляду, на підставі статті 8 та статті 55, 56 Конституції України, позовну заяву про встановлення наявності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а також відшкодування шкоди за порушене право, звільнити від сплати судового збору, на підставі верховенства права встановленого статтею 8 Конституції України, пункту 13 частини 2 статті 3 закону України «Про судовий збір», та здійснити розгляд справи в порядку спрощеного судочинства у письмовому провадженні з залученням з мого боку правників на підставі статті 3,19,22,24,50,56,59 Конституції України, частини 2 та частини 3 статті 13, пункту 1 частини 1 статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Рішення Конституційного Суду № 23-рп/2009 від 30.09.2009.

Залучити третьою стороною по даній справі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надати мені безоплатну вторинну правову допомогу задля захисту у суді моїх прав, на підставі статті 59 Конституції України, частини 2 та частини 3 статті 13, пункту 1 частини 1 статті 14 закону України «Про безоплатну правову допомогу» та Рішення Конституційного Суду N° 23-рп/2009 від 30.09.2009.

Залучити третьою стороною, що не заявляє самостійних позовних вимог по даній справі, ОСОБА_2 .

Встановити, що повноважень Міністерства соціальної політики України, згідно статті 46 Конституції України, а саме: «Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом», за результатом звернення ОСОБА_1 БЛ-9841580 від 30/10/20 до Кабінету Міністрів України відноситься вирішення питання щодо:

забезпечення безробітної ОСОБА_2 роботою;

призначення соціальної допомоги, яка має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом;

забезпечення матеріальною допомогою для можливості лікування, придбання харчів і оплати комунальних послуг та транспортних витрат необхідних для відвідування центрів зайнятості.

Встановити, що до обов`язків Міністерства соціальної політики України, згідно статті 19 Закону України, «Про звернення громадян», відноситься питання щодо встановлення обставин, які призвели до порушення особистого немайнового права громадянина України на життя та особистого немайнового права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, та на підставі частини 1 статті 276 Цивільного кодексу України, зокрема, за результатом розгляду звернення БЛ-9841580 від 30/10/2019, відноситься вирішення питання щодо негайного поновлення особистого немайнового права громадянина України на життя та особистого немайнового права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, у відповідності до повноважень Міністерства соціальної політики України.

Визнати, що за результатом звернення БЛ-9841580 від 30/10/2019 Міністерством соціальної політики України по сьогоднішній день не вчинено дій спрямованих на виконання своїх повноважень щодо забезпечення безробітної ОСОБА_2 роботою, призначенням соціальної допомоги, яка має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом;

забезпеченням матеріальною допомогою для можливості лікування, придбання харчів та можливості оплати комунальних послуг та транспортних витрат необхідних для відвідування центрів зайнятості, що порушує особисте немайнове право ОСОБА_2 , яка змушена жити у борг, на життя та особисте немайнове право на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

Зобов`язати Міністерство соціальної політики України, на підставі частини 1 статті 276 Цивільного кодексу України, за результатом звернення БЛ-9841580 від 30/10/2019, негайно поновити порушене особисте немайнове право ОСОБА_2 на життя та особисте немайнове право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, у відповідності до повноважень Міністерства соціальної політики України.

Встановити, що до повноважень Міністерства соціальної політики України, згідно статті 46 Конституції України, а саме:

«Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом», а також, згідно статті 28 закону України «Про звернення громадян», за результатом звернення ОСОБА_1 БЛ-9841580 від 30/10/20 до Кабінету Міністрів України, відноситься вирішення питання щодо здійснення контролю з питання перевірки звернення у відповідності із статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» щодо:

забезпечення безробітної ОСОБА_2 роботою;

призначення соціальної допомоги, яка має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом;

забезпечення матеріальною допомогою для можливості лікування, придбання харчів і оплати комунальних послуг та транспортних витрат необхідних для відвідування центрів зайнятості.

Визнати, що за результатом звернення БЛ-10756595 від 07/06/2020, що стосується звернення БЛ-9841580 від 30/10/2019, Міністерством соціальної політики України по сьогоднішній день не вчинено дій спрямованих на здійснення контролю, на підставі статті 28 Закону України «Про звернення громадян» щодо виконання посадовими особами Міністерства соціальної політики України своїх повноважень спрямованих на:

забезпечення безробітної ОСОБА_2 роботою;

призначенням соціальної допомоги, яка має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом;

забезпеченням матеріальною допомогою для можливості лікування, придбання харчів та можливості оплати комунальних послуг та транспортних витрат необхідних для відвідування центрів зайнятості;

що порушує особисте немайнове право ОСОБА_2 , яка змушена жити у борг, на життя та особисте немайнове право на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

Зобов`язати Міністерство соціальної політики України, на підставі частини 1 статті 276 Цивільного кодексу України, за результатом перевірки звернення БЛ-10756595 від 07/06/2020 та БЛ-9841580 від 30/10/2019, негайно поновити порушене особисте немайнове право ОСОБА_2 на життя та особисте немайнове право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, у відповідності до повноважень Міністерства соціальної політики України, шляхом здійснення контролю щодо виконання посадовими особами Міністерства соціальної політики України своїх повноважень спрямованих на поновлення та забезпечення особистого немайнового права ОСОБА_2 на життя та особистого немайнового права на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

Встановити, що до повноважень Кабінету Міністрів України, згідно статті 46 Конституції України, а саме: «Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом», згідно статті 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», а саме:

вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості» а також, згідно статті 28 Закону України «Про звернення громадян»;

за результатом перевірки звернення ОСОБА_1 БЛ- 10756595 від 07/06/2020 до Кабінету Міністрів України, відноситься вирішення питання щодо здійснення контролю з питання перевірки звернення у відповідності із статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» щодо:

забезпечення безробітної ОСОБА_2 роботою;

призначення соціальної допомоги, яка має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом;

забезпечення матеріальною допомогою для можливості лікування, придбання харчів і оплати комунальних послуг та транспортних витрат необхідних для відвідування центрів зайнятості, а також встановити, що до обов`язків Кабінету Міністрів України, згідно статті 19 Закону України, «Про звернення громадян», відноситься питання щодо встановлення обставин, які призвели до порушення особистого немайнового права громадянина України на життя та особистого немайнового права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, та на підставі частини 1 статті 276 Цивільного кодексу України, зокрема, за результатом звернення БЛ-9841580 від 30/10/2019, відноситься вирішення питання щодо негайного поновлення особистого немайнового права громадянина України на життя та особистого немайнового права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, у відповідності до повноважень Кабінету Міністрів України.

Визнати, що за результатом звернення БЛ-10756595 від 07/06/2020 Кабінетом Міністрів України по сьогоднішній день не вчинено дій спрямованих на здійснення контролю, на підставі статті 28 Закону України «Про звернення громадян», щодо виконання посадовими особами Міністерства соціальної політики України своїх повноважень спрямованих на:

забезпечення безробітної ОСОБА_2 роботою;

призначенням соціальної допомоги, яка має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом;

забезпеченням матеріальною допомогою для можливості лікування, придбання харчів та можливості оплати комунальних послуг та транспортних витрат необхідних для відвідування центрів зайнятості, що порушує особисте немайнове право ОСОБА_2 , яка змушена жити у борг, на життя та особисте немайнове право на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

Зобов`язати Кабінет Міністрів України, на підставі частини 1 статті 276 Цивільного кодексу України, за результатом звернення БЛ-9841580 від 30/10/2019 та БЛ-10756595 від 07/06/2020, негайно поновити порушене особисте немайнове право ОСОБА_2 на життя та особисте немайнове право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, у відповідності до повноважень Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики України, шляхом здійснення контролю щодо виконання посадовими особами Міністерства соціальної політики України своїх повноважень спрямованих на поновлення та забезпечення особистого немайнового права ОСОБА_2 на життя та особистого немайнового права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, шляхом:

забезпечення безробітної ОСОБА_2 роботою;

призначенням соціальної допомоги, яка має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом;

забезпеченням матеріальною допомогою для можливості лікування, придбання харчів і оплати комунальних послуг та транспортних витрат необхідних для відвідування центрів зайнятості.

Визнати, на підставі частини 2 статті 5 КАС України, право громадянина України ОСОБА_1 на звернення до державних органів влади, зокрема, з питання поновлення та забезпечення особистого немайнового права дочки ОСОБА_2 на життя та особистого немайнового права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, у відповідності із повноваженнями Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики України.

Визнати, що за результатом звернення БЛ-9841580 від 30/10/2019 та БЛ-10756595 від 07/06/2020, Кабінетом Міністрів України та Міністерством соціальної політики України не була здійснена перевірка звернень БЛ-9841580 від 30/10/2019 та БЛ-10756595 від 07/06/2020,у відповідності із частиною 1 статті 19 закону України «Про звернення громадян» а саме:

не встановлено обставини, які призвели до порушення особистого немайнового права дочки ОСОБА_2 на життя та особистого немайнового права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, яка змушена жити у борг, немає можливості сплатити комунальні послуги та навіть немає коштів на транспортні витрати для відвідування центрів зайнятості, а також, не вчинено дій, у відповідності із частиною 3 та 4 статті 19 закону України «Про звернення громадян», а саме щодо скасовування або змінювання оскаржуваного рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам,

невідкладно не вжиті заходи до припинення неправомірних дій, не виявлено, не усунено причини та умови, які сприяли порушенню особистого немайнового права дочки ОСОБА_2 на життя та особистого немайнового права на безпечне для життя і здоров`я довкілля;

не вчинено дій спрямованих на поновлення та забезпечення порушеного права, реального виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень.

Встановити чи з`ясувати, на підставі абзацу 2 пункту 5 Постанови пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та листів Мінсоцполітики України від 05.11.2019 № 167/0/413-19/202 та від 25.06.2020 № 3346/0/78-20, що в результаті неправомірних дій Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики України, а саме:

не була здійснена перевірка звернень БЛ-9841580 від 30/10/2019 та БЛ-10756595 від 07/06/2020, у відповідності із частиною 1 статті 19 Закону України «Про звернення громадян»;

не виявлено, не усунено причини та умови, які сприяли порушенню особистого немайнового права ОСОБА_2 на життя та особистого немайнового права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, у відповідності із частиною 3 статті 19 Закону України «Про звернення громадян»;

не вчинено дій спрямованих на поновлення та забезпечення порушеного права, реального виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень, у відповідності із частиною 3 статті 19 Закону України «Про звернення громадян» та частиною 1 статті 276 Цивільного кодексу України а також не забезпечено право ОСОБА_1 на звернення, у відповідності із Законом України «Про звернення громадян», що призвело чи нанесло ОСОБА_1 матеріальну шкоду, яка пов`язана із тим, що ОСОБА_1 змушений із пенсії меншої 3000 грн. надавати матеріальну допомогу безробітній ОСОБА_2 продовж 2018-2020 років на суму 7630,20 грн., що значно погіршило матеріальний стан, а також нанесена моральна шкода, а саме:

моральні чи душевні переживання пов`язанні із протиправними діями Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики України стосовно дочки ОСОБА_2 , а саме: навмисними діями чи бездіяльністю щодо негайного поновлення та забезпечення особистого немайнового права на життя та особистого немайнового права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, у відповідності із частиною 1 статті 276 Цивільного кодексу України, що їй загрожує небезпека від голоду, хвороб та холоду, пов`язаною із протиправними діями Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики України, моральні чи душевні переживання пов`язанні з порушенням Кабінетом Міністрів України та Міністерством соціальної політики України права ОСОБА_1 щодо реалізації своїх особистих прав і законних інтересів при звернені із скаргою про їх порушення, згідно статті 1 закону України «Про звернення громадян», моральні чи душевні переживання пов`язанні з порушенням звичайного способу життя, так як ОСОБА_1 на 78 році життя та продовж тривалого часу змушений займатися питаннями захисту та поновлення порушеного права від державних органів влади, які зобов`язані забезпечувати конституційні права громадян, та відшкодувати за рахунок держави моральну шкоду, яка передбачена статтею 25 Закону України «Про звернення громадян»:

«Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом», статтею 56 Конституції України: «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень», частиною 1 статті 23, пунктом 2 частини 2, частиною 3 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 276 Цивільного кодексу України: «Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням», статтею 1173 Цивільного кодексу України, у відповідності із Постановою пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яку я визначаю у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, враховуючи мої моральні чи духовні переживання пов`язанні із тривалим часом протиправних дій Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики України з питання забезпечення права ОСОБА_1 щодо реалізації своїх особистих прав і законних інтересів при звернені із скаргою про їх порушення, враховуючи моральні чи духовні переживання пов`язанні із тривалим часом загрози життю і здоров`ю дочки ОСОБА_2 , а також, моральні чи душевні переживання пов`язанні з порушенням звичайного способу життя та завданням матеріальних втрат, які пов`язанні продовж тривалого часу, для надання матеріальної допомоги ОСОБА_2 , у зв`язку із загрозою її життю і здоров`ю, та яка не може бути скасована судом, у відповідності із статтею 22 Конституції України.

Відшкодувати матеріальну шкоду, яку поніс ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що Кабінет Міністрів України та Міністерство соціальної політики України продовж 2018-2020 років не забезпечили поновлення особистого немайнового права ОСОБА_2 на життя та особистого немайнового права на безпечне для життя і здоров`я довкілля у відповідності із частиною 3 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 липня 2020 року справу передано для розгляду головуючому судді Бондар М.В.

Ухвалою суду від 16 липня 2020 року у зв`язку із задоволенням заяви про самовідвід судді Бондар М.В. справу передано для повторного перерозподілу.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2020 року адміністративну справу №160/8098/20 передано для розгляду головуючому судді Царіковій О.В.

Ухвалою суду від 17 липня 2020 року у зв`язку із задоволенням заяви про самовідвід судді Царікової О.В. справу передано для повторного перерозподілу.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2020 року адміністративну справа №160/8098/20 передано для розгляду головуючому судді Олійнику В.М.

Відповідно до п.п. 3 та 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

При цьому відповідно до пунктів 8, 9 частини 1 статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Приписами ст. 49 КАС України, встановлено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, пред`явивши позов до однієї або декількох сторін. Задоволення позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, розгляд адміністративної справи за клопотанням учасника справи починається спочатку.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Національне агентство з питань запобігання корупції може бути залучене як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв`язку з повідомленням ним або членом його сім`ї про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

В порушення наведених норм, позивачем визначено статус учасників адміністративного процесу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 , як третіх сторін, тоді як зазначеними нормами визначено, що учасниками справи є сторони або треті особи. Тобто суд не може дійти висновку щодо процесуального статусу зазначених осіб.

Крім того, даною нормою встановлено, що у заяві про залучення третіх осіб зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі та на стороні позивача або відповідача.

Тобто, суд звертає увагу позивача, що в разі визначення статусу наведених учасників процесу, саме як третіх осіб, позивачеві потрібно буде зазначити, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі та на стороні позивача або відповідача.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно надати до суду уточнений адміністративний позов з уточненим суб`єктним складом правовідносин у відповідності до вимог КАС України.

При цьому позивачем в адміністративному позові також заявлені вимоги, зокрема, про поновлення порушеного права ОСОБА_2 .

Таким чином, позивачем в прохальній частині позовної заяви визначено ОСОБА_2 , як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, в описовій частині позовної заяви визначено третьою стороною.

Згідно з частиною 1 та 3 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Відповідно до частини 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

За приписами частини 2 статті 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Статтею 53 КАС України врегульовані питання участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Так, частиною 1 вказаної статті передбачено, що у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що для реалізації права звернення до адміністративного суду в інтересах інших осіб певна особа має бути наділена відповідною адміністративною процесуальною дієздатністю. Крім того, таке право має бути визначено відповідною нормою закону, а особа має надати до суду докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.04.2019 року по справі №804/5312/17 (провадження №К/9901/29711/18).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В порушення вищенаведених норм позивачем до суду не надано жодних доказів, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах ОСОБА_2 .

Як вбачається з позовної заяви відповідачами позивач визначив Кабінет Міністрів України, Міністерства соціальної політики України.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Однак, з позовних вимог позивача не можливо зрозуміти, до кого вони адресовані.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно надати до суду уточнений адміністративний позов з уточненими позовними вимогами та/або суб`єктним складом правовідносин у відповідності до вимог КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Разом з позовом позивач заявляє суду клопотання про звільнення його від сплати судового збору. Позивач обґрунтовує своє клопотання тим, що його потрібно звільнити від сплати судового збору на підставі верховенства права встановленого статтею 8 Конституції України, пунктом 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір". Крім того до позову надано довідку про доходи за період з 01.01.2019 року по 31.03.2020 року та відомості із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року.

Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

При цьому частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

З аналізу наведених норм суд приходить до висновку, що оскільки заявлено вимогу про відшкодування шкоди разом з зобов`язанням вчинити певні дії, тобто вимога про відшкодування шкоди з вимогами про вирішення публічно-правовогу спору (тобто під час судового розгляду буде встановлюватися питання щодо правомірності оскаржуваних індивідуальних актів), вони підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства з відповідною сплатою судового збору за подання адміністративного позову. При цьому у разі подання позовної заяви про відшкодування шкоди такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства та відповідно з урахуванням пункту 13 частини 2 статті З закону України "Про судовий збір".

З огляду на надані позивачем докази суд зазначає, що за приписами ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину- інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Вирішуючи питання щодо можливості звільнення позивача від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову, суд, з урахуванням правових позицій, викладених у постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 23.01.2015 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-УІ "Про судовий збір", а також у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року № 2 виходить із того, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Проте, суд, вивчивши докази надані позивачем, не вбачає обґрунтованих підстав для його задоволення та звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви, що має одночасно немайнові та майнові вимоги.

Так, позивач звертається до суду з позовом 15.07.2020 року, проте надає відомості про отримані ним доходи за 2019 рік та частину 2020 року (довідку про доходи № 5212262247261036 , видану Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на загальну суму 36542,14 грн., відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за 2019 рік).

Таким чином, вищевказана довідка не підтверджує тяжкий майновий стан позивача, тому що остання не відображає відомості про об`єктивний матеріальний стан позивача на час звернення з даним адміністративним позовом.

Суд вважає неналежними та недостатніми подані позивачем докази на підтвердження свого скрутного матеріального становища та неможливості сплати ним судового збору.

Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання адміністративного позову до суду.

Керуючись ст. ст. 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України про встановлення наявності чи відсутності компетенції - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з моменту отримання даної ухвали.

Для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно:

сплатити судовий збір у законодавчо встановленому розмірі та надати до суду документ, що підтверджує його сплату;

викласти позовні вимоги відповідно до вимог статті 160 КАС України;

надати докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб;

визначити процесуальний статус Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 49 КАС України.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та не оскаржується.

Суддя В.М. Олійник