Ухвала суду № 90579888, 22.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

22 липня 2020 р.Справа №160/8098/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійник В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України про встановлення наявності чи відсутності компетенції,-

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, в якому просить:

Прийняти до розгляду, на підставі статті 8 та статті 55, 56 Конституції України, позовну заяву про встановлення наявності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а також відшкодування шкоди за порушене право, звільнити від сплати судового збору, на підставі верховенства права встановленого статтею 8 Конституції України, пункту 13 частини 2 статті 3 закону України «Про судовий збір», та здійснити розгляд справи в порядку спрощеного судочинства у письмовому провадженні з залученням з мого боку правників на підставі статті 3,19,22,24,50,56,59 Конституції України, частини 2 та частини 3 статті 13, пункту 1 частини 1 статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Рішення Конституційного Суду № 23-рп/2009 від 30.09.2009.

Залучити третьою стороною по даній справі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надати мені безоплатну вторинну правову допомогу задля захисту у суді моїх прав, на підставі статті 59 Конституції України, частини 2 та частини 3 статті 13, пункту 1 частини 1 статті 14 закону України «Про безоплатну правову допомогу» та Рішення Конституційного Суду N° 23-рп/2009 від 30.09.2009.

Залучити третьою стороною, що не заявляє самостійних позовних вимог по даній справі, ОСОБА_2 .

Встановити, що повноважень Міністерства соціальної політики України, згідно статті 46 Конституції України, а саме: «Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом», за результатом звернення ОСОБА_1 БЛ-9841580 від 30/10/20 до Кабінету Міністрів України відноситься вирішення питання щодо:

забезпечення безробітної ОСОБА_2 роботою;

призначення соціальної допомоги, яка має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом;

забезпечення матеріальною допомогою для можливості лікування, придбання харчів і оплати комунальних послуг та транспортних витрат необхідних для відвідування центрів зайнятості.

Встановити, що до обов`язків Міністерства соціальної політики України, згідно статті 19 Закону України, «Про звернення громадян», відноситься питання щодо встановлення обставин, які призвели до порушення особистого немайнового права громадянина України на життя та особистого немайнового права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, та на підставі частини 1 статті 276 Цивільного кодексу України, зокрема, за результатом розгляду звернення БЛ-9841580 від 30/10/2019, відноситься вирішення питання щодо негайного поновлення особистого немайнового права громадянина України на життя та особистого немайнового права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, у відповідності до повноважень Міністерства соціальної політики України.

Визнати, що за результатом звернення БЛ-9841580 від 30/10/2019 Міністерством соціальної політики України по сьогоднішній день не вчинено дій спрямованих на виконання своїх повноважень щодо забезпечення безробітної ОСОБА_2 роботою, призначенням соціальної допомоги, яка має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом;

забезпеченням матеріальною допомогою для можливості лікування, придбання харчів та можливості оплати комунальних послуг та транспортних витрат необхідних для відвідування центрів зайнятості, що порушує особисте немайнове право ОСОБА_2 , яка змушена жити у борг, на життя та особисте немайнове право на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

Зобов`язати Міністерство соціальної політики України, на підставі частини 1 статті 276 Цивільного кодексу України, за результатом звернення БЛ-9841580 від 30/10/2019, негайно поновити порушене особисте немайнове право ОСОБА_2 на життя та особисте немайнове право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, у відповідності до повноважень Міністерства соціальної політики України.

Встановити, що до повноважень Міністерства соціальної політики України, згідно статті 46 Конституції України, а саме:

«Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом», а також, згідно статті 28 закону України «Про звернення громадян», за результатом звернення ОСОБА_1 БЛ-9841580 від 30/10/20 до Кабінету Міністрів України, відноситься вирішення питання щодо здійснення контролю з питання перевірки звернення у відповідності із статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» щодо:

забезпечення безробітної ОСОБА_2 роботою;

призначення соціальної допомоги, яка має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом;

забезпечення матеріальною допомогою для можливості лікування, придбання харчів і оплати комунальних послуг та транспортних витрат необхідних для відвідування центрів зайнятості.

Визнати, що за результатом звернення БЛ-10756595 від 07/06/2020, що стосується звернення БЛ-9841580 від 30/10/2019, Міністерством соціальної політики України по сьогоднішній день не вчинено дій спрямованих на здійснення контролю, на підставі статті 28 Закону України «Про звернення громадян» щодо виконання посадовими особами Міністерства соціальної політики України своїх повноважень спрямованих на:

забезпечення безробітної ОСОБА_2 роботою;

призначенням соціальної допомоги, яка має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом;

забезпеченням матеріальною допомогою для можливості лікування, придбання харчів та можливості оплати комунальних послуг та транспортних витрат необхідних для відвідування центрів зайнятості;

що порушує особисте немайнове право ОСОБА_2 , яка змушена жити у борг, на життя та особисте немайнове право на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

Зобов`язати Міністерство соціальної політики України, на підставі частини 1 статті 276 Цивільного кодексу України, за результатом перевірки звернення БЛ-10756595 від 07/06/2020 та БЛ-9841580 від 30/10/2019, негайно поновити порушене особисте немайнове право ОСОБА_2 на життя та особисте немайнове право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, у відповідності до повноважень Міністерства соціальної політики України, шляхом здійснення контролю щодо виконання посадовими особами Міністерства соціальної політики України своїх повноважень спрямованих на поновлення та забезпечення особистого немайнового права ОСОБА_2 на життя та особистого немайнового права на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

Встановити, що до повноважень Кабінету Міністрів України, згідно статті 46 Конституції України, а саме: «Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом», згідно статті 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», а саме:

вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості» а також, згідно статті 28 Закону України «Про звернення громадян»;

за результатом перевірки звернення ОСОБА_1 БЛ- 10756595 від 07/06/2020 до Кабінету Міністрів України, відноситься вирішення питання щодо здійснення контролю з питання перевірки звернення у відповідності із статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» щодо:

забезпечення безробітної ОСОБА_2 роботою;

призначення соціальної допомоги, яка має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом;

забезпечення матеріальною допомогою для можливості лікування, придбання харчів і оплати комунальних послуг та транспортних витрат необхідних для відвідування центрів зайнятості, а також, в становити, що до обов`язків Кабінету Міністрів України, згідно статті 19 Закону України, «Про звернення громадян», відноситься питання щодо встановлення обставин, які призвели до порушення особистого немайнового права громадянина України на життя та особистого немайнового права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, та на підставі частини 1 статті 276 Цивільного кодексу України, зокрема, за результатом звернення БЛ-9841580 від 30/10/2019, відноситься вирішення питання щодо негайного поновлення особистого немайнового права громадянина України на життя та особистого немайнового права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, у відповідності до повноважень Кабінету Міністрів України.

Визнати, що за результатом звернення БЛ-10756595 від 07/06/2020 Кабінетом Міністрів України по сьогоднішній день не вчинено дій спрямованих на здійснення контролю, на підставі статті 28 Закону України «Про звернення громадян», щодо виконання посадовими особами Міністерства соціальної політики України своїх повноважень спрямованих на:

забезпечення безробітної ОСОБА_2 роботою;

призначенням соціальної допомоги, яка має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом;

забезпеченням матеріальною допомогою для можливості лікування, придбання харчів та можливості оплати комунальних послуг та транспортних витрат необхідних для відвідування центрів зайнятості, що порушує особисте немайнове право ОСОБА_2 , яка змушена жити у борг, на життя та особисте немайнове право на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

Зобов`язати Кабінет Міністрів України, на підставі частини 1 статті 276 Цивільного кодексу України, за результатом звернення БЛ-9841580 від 30/10/2019 та БЛ-10756595 від 07/06/2020, негайно поновити порушене особисте немайнове право ОСОБА_2 на життя та особисте немайнове право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, у відповідності до повноважень Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики України, шляхом здійснення контролю щодо виконання посадовими особами Міністерства соціальної політики України своїх повноважень спрямованих на поновлення та забезпечення особистого немайнового права ОСОБА_2 на життя та особистого немайнового права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, шляхом:

забезпечення безробітної ОСОБА_2 роботою;

призначенням соціальної допомоги, яка має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом;

забезпеченням матеріальною допомогою для можливості лікування, придбання харчів і оплати комунальних послуг та транспортних витрат необхідних для відвідування центрів зайнятості.

Визнати, на підставі частини 2 статті 5 КАС України, право громадянина України ОСОБА_1 на звернення до державних органів влади, зокрема, з питання поновлення та забезпечення особистого немайнового права дочки ОСОБА_2 на життя та особистого немайнового права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, у відповідності із повноваженнями Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики України.

Визнати, що, за результатом звернення БЛ-9841580 від 30/10/2019 та БЛ-10756595 від 07/06/2020, Кабінетом Міністрів України та Міністерством соціальної політики України не була здійснена перевірка звернень БЛ-9841580 від 30/10/2019 та БЛ-10756595 від 07/06/2020,у відповідності із частиною 1 статті 19 закону України «Про звернення громадян» а саме:

не встановлено обставини, які призвели до порушення особистого немайнового права дочки ОСОБА_2 на життя та особистого немайнового права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, яка змушена жити у борг, немає можливості сплатити комунальні послуги та навіть немає коштів на транспортні витрати для відвідування центрів зайнятості, а також, не вчинено дій, у відповідності із частиною 3 та 4 статті 19 закону України «Про звернення громадян», а саме щодо скасовування або змінювання оскаржуваного рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам,

невідкладно не вжиті заходи до припинення неправомірних дій, не виявлено, не усунено причини та умови, які сприяли порушенню особистого немайнового права дочки ОСОБА_2 на життя та особистого немайнового права на безпечне для життя і здоров`я довкілля;

не вчинено дій спрямованих на поновлення та забезпечення порушеного права, реального виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень.

Встановити чи з`ясувати, на підставі абзацу 2 пункту 5 Постанови пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та листів Мінсоцполітики України від 05.11.2019 № 167/0/413-19/202 та від 25.06.2020 № 3346/0/78-20, що в результаті неправомірних дій Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики України, а саме:

не була здійснена перевірка звернень БЛ-9841580 від 30/10/2019 та БЛ-10756595 від 07/06/2020, у відповідності із частиною 1 статті 19 Закону України «Про звернення громадян»;

не виявлено, не усунено причини та умови, які сприяли порушенню особистого немайнового права ОСОБА_2 на життя та особистого немайнового права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, у відповідності із частиною 3 статті 19 Закону України «Про звернення громадян»;

не вчинено дій спрямованих на поновлення та забезпечення порушеного права, реального виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень, у відповідності із частиною 3 статті 19 Закону України «Про звернення громадян» та частиною 1 статті 276 Цивільного кодексу України а також не забезпечено право ОСОБА_1 на звернення, у відповідності із Законом України «Про звернення громадян», що призвело чи нанесло ОСОБА_1 матеріальну шкоду, яка пов`язана із тим, що ОСОБА_1 змушений із пенсії меншої 3000 грн. надавати матеріальну допомогу безробітній ОСОБА_2 продовж 2018-2020 років на суму 7630,20 грн., що значно погіршило матеріальний стан, а також нанесена моральна шкода, а саме:

моральні чи душевні переживання пов`язанні із протиправними діями Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики України стосовно дочки ОСОБА_2 , а саме: навмисними діями чи бездіяльністю щодо негайного поновлення та забезпечення особистого немайнового права на життя та особистого немайнового права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, у відповідності із частиною 1 статті 276 Цивільного кодексу України, що їй загрожує небезпека від голоду, хвороб та холоду, пов`язаною із протиправними діями Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики України, моральні чи душевні переживання пов`язанні з порушенням Кабінетом Міністрів України та Міністерством соціальної політики України права ОСОБА_1 щодо реалізації своїх особистих прав і законних інтересів при звернені із скаргою про їх порушення, згідно статті 1 закону України «Про звернення громадян», моральні чи душевні переживання пов`язанні з порушенням звичайного способу життя, так як ОСОБА_1 на 78 році життя та продовж тривалого часу змушений займатися питаннями захисту та поновлення порушеного права від державних органів влади, які зобов`язані забезпечувати конституційні права громадян, та відшкодувати за рахунок держави моральну шкоду, яка передбачена статтею 25 Закону України «Про звернення громадян»:

«Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом», статтею 56 Конституції України: «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень», частиною 1 статті 23, пунктом 2 частини 2, частиною 3 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 276 Цивільного кодексу України: «Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням», статтею 1173 Цивільного кодексу України, у відповідності із Постановою пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яку я визначаю у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, враховуючи мої моральні чи духовні переживання пов`язанні із тривалим часом протиправних дій Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики України з питання забезпечення права ОСОБА_1 щодо реалізації своїх особистих прав і законних інтересів при звернені із скаргою про їх порушення, враховуючи моральні чи духовні переживання пов`язанні із тривалим часом загрози життю і здоров`ю дочки ОСОБА_2 , а також, моральні чи душевні переживання пов`язанні з порушенням звичайного способу життя та завданням матеріальних втрат, які пов`язанні продовж тривалого часу, для надання матеріальної допомоги ОСОБА_2 , у зв`язку із загрозою її життю і здоров`ю, та яка не може бути скасована судом, у відповідності із статтею 22 Конституції України.

Відшкодувати матеріальну шкоду, яку поніс ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що Кабінет Міністрів України та Міністерство соціальної політики України продовж 2018-2020 років не забезпечили поновлення особистого немайнового права ОСОБА_2 на життя та особистого немайнового права на безпечне для життя і здоров`я довкілля у відповідності із частиною 3 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян».

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову в якій останній просить:

прийняти заяву про забезпечення позову до розгляду, звільнити від сплати судового збору, на підставі статті 8 Конституції України, та на підставі частини 2 статті 276 Цивільного кодексу України, а саме:

якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням;

негайно поновити та забезпечити особисте немайнове право моєї дочки ОСОБА_2 на життя та особисте немайнове право на безпечне для життя і здоров`я довкілля шляхом надання зобов`язання Кабінету Міністрів України та Міністерству соціальної політики України негайно поновити порушене особисте немайнове право авторів технології Благути «Екотерм» ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на життя та особисте немайнове право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, у відповідності із частиною 1 статті 276 Цивільного кодексу України;

надати доручення Південно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Дніпро), у межах його повноважень, вирішити питання, на підставі статті 59 Конституції України та Закону України «Про безоплатну правову допомогу», щодо призначення правника для захисту моїх прав у суді по даній справі.

Відповідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15 липня 2020 року заяву про забезпечення позову передано для розгляду головуючому судді Бондар М.В.

Ухвалою суду від 16 липня 2020 року у зв`язку із задоволенням заяви про самовідвід судді Бондар М.В. заяву про забезпечення позову передано для повторного перерозподілу.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.07.2020 року заяву про забезпечення позову передано для розгляду головуючому судді Царіковій О.В.

Ухвалою суду від 17 липня 2020 року у зв`язку із задоволенням заяви про самовідвід судді Царікової О.В. заяву про забезпечення позову передано для повторного перерозподілу.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.07.2020 року заяву про забезпечення позову передано для розгляду головуючому судді Олійнику В.М.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для розгляду заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах. (ч. 1 ст. 1 Кодексу адміністративного судочинства України)

Так, відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України після одержання заяви про забезпечення адміністративного позову суд з`ясовує чи відповідає вказана заява вимогам ст. ст. 152, 153 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити:

1) найменування суду;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 152 КАС України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Судом встановлено, що до поданої позивачем заяви про забезпечення позову не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених чинним законодавством України порядку і розмірі.

У поданій заяві про забезпечення позову міститься клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору на підставі ст. 8 Конституції України та на підставі ч. 2 ст. 276 Цивільного кодексу України.

При цьому, вказані позивачем норми права, а саме: ст. 8 Конституції України та ст. 276 Цивільного кодексу України не містять підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

Так, частиною 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;

2) позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи;

3) позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів;

4) позивачі - у справах щодо спорів, пов`язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов`язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні";

5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов`язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;

6) позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;

7) громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;

8) особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;

9) особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;

10) позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

11) виборці - у справах про уточнення списку виборців;

12) військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків;

13) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав;

14) позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";

15) фізичні особи (крім суб`єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом;

15-1) органи місцевого самоврядування - за подання заяви про визнання спадщини відумерлою;

16) позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов`язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

17) засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов`язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.

21) заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;

22) позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;

23) позивачі - за подання позовів щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Однак, позивач не відноситься до жодної з категорій осіб, які звільнені від сплати судового збору.

Також, згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, суд може звільнити від сплату судового збору визначене коло осіб.

При цьому, звільнення від сплати судового збору може бути здійснено для осіб, перелік яких передбачено ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Закон України «Про судовий збір» не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Однак, будь-яких доказів на підтвердження наявності встановлених частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» обставин, які є підставою для звільнення від сплати судового збору, позивач не надав.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява №71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява №73547/01).

Позивачем не надано жодних доказів, відповідно до яких суд може розглянути заяву про звільнення від сплати судового збору, враховуючи розмір річного доходу за попередній календарний рік. Таким доказом може слугувати, зокрема, довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

Така позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10 травня 2019 року в справі №9901/166/19.

Також при вирішенні питання звільнення позивача від сплати судового збору необхідно враховувати правову позицію, висловлену Верховним Судом в ухвалі від 18.11.2019 року у справі №215/56/17(2-а/215/14/19) та ухвалі від 27.11.2019 року у справі №215/2630/19.

Разом з тим, до заяви про забезпечення позову не додано документи, які б слугували підставою для звільнення заявника від сплати судового збору, а тому у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 152 КАС України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Приписами ч. 7 ст. 154 КАС України передбачено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про повернення заяви про забезпечення позову без розгляду.

Керуючись ст. 150, 152, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України про встановлення наявності чи відсутності компетенції - повернути без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник