Рішення № 90578886, 15.07.2020, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/861/20

Провадження № 2/653/577/20

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

15 липня 2020 року

Генічеський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Берлімової Ю.Г.

за участю секретаря Волвенко А.О.

представника позивача Шликова С.М ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ цивільну справу за цивільним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (далі – ТОВ «Росвен Інвест Україна»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивує тим, у липні 2019 року на адресу Генічеського ясла-садка № 17, де вона працює та Генічеського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України надійшла постанова приватного виконавця Лановенко Л.О. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (ВП № 59413607) від 11 липня 2019 року. Підставою для винесення приватним виконавцем вказаної постанови став виконавчий напис приватного нотаріуса КМНО Хари Н.С. Стягувачем за даною постановою є ТОВ «Росвен Інвест Україна», право вимоги якого виникло на підставі договору про відступлення права вимоги за кредитним договором № 31/К, укладеного 06 жовтня 2017 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна».

Зазначає, що з метою з`ясування причин та підстав виникнення заборгованості вона звернулась у телефонному режимі до ТОВ «Росвен Інвест Україна», де їй роз`яснили, що заборгованість виникла в наслідок не виплачених ОСОБА_2 в строк коштів відповідно до умов кредитного договору № 005-21961-110214 від 11 лютого 2014 року, укладеним із ПАТ «Дельта Банк». Також, їй пояснили, що ТОВ «Росвен Інвест Україна» є правонаступником ПАТ «Дельта Банк».

Вважає, що приватним нотаріусом виконавчий напис № 12997, виданий 31 травня 2019 року вчинено з порушенням норм Закону України «Про нотаріат» та постанови КМУ від 29 червня 1999 року № 1172.

У зв`язку з викладеним просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 31 травня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. за № 12997 та стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 840 грн. 80 коп. та витрати на надання правничої допомоги у сумі 560 грн. 00 коп.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові та просив їх задовольнити.

Третя особа, у судовому засідання була відсутня, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи через оголошення на веб-сайті «Судова влада України», проте до судового засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав, тому суд ухвалив слухати справу на підставі наявних у справі доказів, у відсутність відповідача, згідно ст. 280 ЦПК України.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи 11 лютого 2014 року між позивачем та Публічний акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі ПАТ «Дельта Банк») шляхом підписання заяви було укладено кредитний договір у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку.

Відповідно до договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 143/К від 26 січня 2018 року ПАТ «Дельта Банк» відступило ПАТ «Росвен Інвест Україна» право вимоги до позичальників-фізичних осіб, зокрема до ОСОБА_2 за кредитним договором № 005-21961-110214 від 11 лютого 2014 року.

Згідно розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № 055-21961-110214 від 11 лютого 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_2 має заборгованість перед ТОВ «Росвен Інвест Україна» у розмірі 24709,94 грн, що складається з: прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі – 14491 грн. 04 коп., проценти за користування кредитом – 10218 грн. 90 коп.

З повідомлення про вчинення виконавчого напису від 09 квітня 2019 року № 9543398 вбачається, що ТОВ «Росвен Інвест Україна» вимагає у позивача у строк не пізніше 10 травня 2019 року оплатити заборгованість у повному розмірі – 25834 грн. 94 коп.

30 травня 2019 року відповідачем приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Харі Н.С. подано заяву про вчинення виконавчого напису.

31 травня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_2 на користь відповідача 25359 грн. 94 коп. У даному виконавчому написі вказано, що строк платежу за кредитним договором №005-21961-110214 від 11 лютого 2014 року настав, стягнення заборгованості проводиться за період з 26 січня 2018 року по 30 травня 2019 року.

Виконавчий напис нотаріусом вчинено на підставі наступних документів: заява № 005-21961-110214 від 11 лютого 2014 року (кредитний договір), повідомлення про вчинення виконавчого напису від 09 квітня 2019 року, розрахунок заборгованості за кредитним договором № 005-21961-110214 від 11 лютого 2014 року, договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 143/К від 26 січня 2018 року (з витягом з реєстру боржників), заява про вчинення виконавчого напису від 30 травня 2019 року, установчі документи ТОВ «Росвен Інвест Україна».

11 липня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (ВП № 59413607) на підстави виконавчого напису № 12997 від 31 травня 2019 року, якою постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника на погашення: основної суми боргу у розмірі 25359 грн. 94 коп., основної винагороди виконавця у розмірі 2535 грн. 99 коп., витрат виконавчого провадження у розмірі 500 грн. 00 коп.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно до вимог статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. У такому разі права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц від 06 лютого 2019 року у справі № 175/4753/15-ц.

Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1 ст. 18 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій, затверджений Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 (далі – Порядок) містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника – фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо, нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному переліку документів. При цьому цей перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів .

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16).

Пунктом 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до Переліку, визнано незаконними та нечинними.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року рішення суду залишено без змін.

Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Таким чином, застосуванню при вирішенні спору підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29 червня 1999 року в редакції постанови КМУ від 29 листопада 2001 року.

Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Тобто, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до Переліку змін виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.

З точки зору ст. 88 Закону України «Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року по справі № 310/9293/15, яка має враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.

Частинами 1, 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі дослідження доказів. Суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищевикладені норм законодавства, суд приходить до наступного.

Так, по-перше, з огляду на те, що зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, визнано незаконними та нечинними, нотаріусом вчинено виконавчий напис, на підставі непередбачених порядком документів, оскільки кредитний договір, на підставі якого було вчинено виконавчий напис нотаріально не посвідчений.

По-друге, матеріали справи не містять доказів надіслання позивачу наявного в матеріалах справи повідомлення про вчинення виконавчого напису від 09 квітня 2019 року № 562 з вимогою про погашення заборгованості, що є порушенням Порядку.

По-третє, оскільки кредитний договір було укладено 11 лютого 2014 року строком на 364 дні, вчинення виконавчого напису проведено після спливу трьох років з дня виникнення права вимоги.

По-четверте, документи, які банк надав на підтвердження наявності заборгованості, а саме «Розрахунок суми заборгованості за кредитним договором № 055-21961-110214 від 11 лютого 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк»» не можуть бути доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, її розмір, оскільки вони не є первинними документами, оформленими у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Крім того, надані відповідачем нотаріусу документи не підтверджують безспірність вимог, оскільки не містять усіх умов кредитування, зокрема відсотків за користування кредитом, які включено до суми заборгованості, стягнутої з позивача.

Наведені обставини свідчать про відсутність безспірності заборгованості боржника перед стягувачем.

Доказів, які б спростували вказані обставини, відповідачами суду не надано.

За таких обставин, враховуючи, що виконавчий напис було вчинено поза межами встановлених законодавством строків, на підставі документів, які не входять до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, дані документи не підтверджують безспірність заборгованості позивача, відсутнє підтвердження про вручення повідомлення з вимогою боржнику, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137).

Отже, за змістом наведених норми можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні положень статей 1, 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що позивачу надавались професійна правнича допомога, як не містять і підтвердження витрат на таку допомогу.

Таким чином, у задоволенні вимог про стягнення витрат на надання правничої допомоги у сумі 560 грн. 00 коп., слід відмовити.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп. (квитанція № 46 від 24 березня 2020 року). Оскільки позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволені, суд віршує питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 15, 16, 18, 526-527, 530, 1049, 1054-1055 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», ст.ст. 2, 4, 12, 15, 76-81, 133, 141, 263-265, 268, 273, 280, 282, 352, 354-355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 12997, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. 31 травня 2019 року, про стягнення з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» (код ЄДРПОУ 37616221) заборгованості у загальному розмірі 25359 грн. 94 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (місцезнаходження: 03126, Україна, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6, код ЄДРПОУ 37616221) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 липня 2020 року

Суддя Генічеського районного суду Ю. Г. Берлімова