Ухвала суду № 90576043, 22.07.2020, Кремінський районний суд Луганської області

УХВАЛА

22 липня 2020 р. м. Кремінна

Справа № 431/1443/20

Провадження № 1-кп/414/218/2020

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

суддів: Безкровного І.Г.,

Костроби Ю.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Білан Н.О.,

прокурорів Онофрейчука М.С.,

Карапута Ю.І.,

обвинувачених ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката Самарського В.В.,

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Світле Старобільського району Луганської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,

– у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Стаханов Луганської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

– у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Світле Старобільського району Луганської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ,

– у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

встановив:

20.07.2020 року відповідно до ухвали Луганського апеляційного суду від 17.07.2020 до Кремінського районного суду Луганської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12018130580000805, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.10.2018 р. за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_2 за ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_3 ч. 2 ст. 307 КК України.

Ухвалою суду від 20.07.2020 р. призначено підготовче судове засідання.

До початку підготовчого судового засідання, через канцелярію суду від прокурора відділу прокуратури Луганської області Онуфрейчука М.С. надійшли клопотання, а саме:

- про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 строком на 60 днів, з підстав наявності ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказуючи, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, при цьому ОСОБА_2 зареєстрований на території, яка тимчасово непідконтрольна Україні, а саме: АДРЕСА_3 . 16.02.2019 ОСОБА_2 виїжджав більше ніж на 2 місяці до території Російської Федерації, звідки повернувся 27.04.2019, що свідчить про його реальну можливість покинути місце свого фактичного проживання та почати переховуватись від органів досудового розслідування. Обвинувачений не має постійного місця роботи, а відповідно і заробітку, а тому він може переховуватися на території РФ або на території, яка тимчасово непідконтрольна державній владі України, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується. Також, у ОСОБА_2 відсутні міцні соціальні зв`язки, оскільки він не має постійного місця роботи, офіційно не працює, дітей на утриманні не має, обвинувачується в умисному особливо тяжкому злочині, його злочинні дії були спрямовані на отримання незаконного прибутку та на забезпечення свого матеріального становища, а тому є всі підстави вважати, що існує вірогідність вчинення обвинуваченим дій спрямованих на продовження кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується, а відтак наявні підстави для продовження саме такого запобіжного заходу;

- про продовження обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із врахуванням уточнень у період часу з 21.00 до 7.00 стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 строком на 2 місяці та відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України зобов`язати ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з села Світле Старобільського району Луганської області без дозволу суду; утримуватися від спілкування зі свідками, зокрема з ОСОБА_4 , та учасниками кримінального провадження, зокрема обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з підстав наявності ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказуючи, що обвинувачена може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, продовжити кримінальне правопорушення, у якому вона обвинувачується. Оскільки наявні вагомі докази про вчинення обвинуваченою тяжкого злочину, їй загрожує тяжке покарання в разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення. Обвинувачена не має міцних соціальних зв`язків, оскільки постійного місця роботи вона не має, офіційно не працевлаштована, діти на утриманні відсутні, обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, її злочинні дії були спрямовані на отримання прибутку та на забезпечення свого матеріального становища, а тому є всі підстави вважати, що вірогідність вчинення дій спрямованих на продовження кримінальних правопорушень, в яких вона підозрюється, значно підвищується, а відтак наявні підстави для продовження саме такого запобіжного заходу;

- про застосування обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України із вказаними прокурором уточненнями строком на 2 місяці до обвинуваченої ОСОБА_1 , а саме: не відлучатися з місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, зокрема з ОСОБА_4 , та учасниками кримінального провадження, зокрема обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , з підстав наявності ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказуючи, що остання обвинувачюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, крім того ОСОБА_1 спільно прожила з ОСОБА_2 , який теж обвинувачується за ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України та який зареєстрований на території, яка тимчасово непідконтрольна Україні, а саме: АДРЕСА_3 та останній 16.02.2019 виїхав на територію РФ, звідки повернувся 27.04.2019, що свідчить про реальну можливість покинути місце свого фактичного проживання його співмешканкою - обвинуваченою ОСОБА_1 , з метою переховуватись від органів досудового розслідування. До того ж обвинувачена ОСОБА_1 не має міцних соціальних зв`язків, оскільки постійного місця роботи вона не має, корисною працею не займається, діти на утриманні відсутні, обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, тобто її злочинні дії були спрямовані на отримання прибутку та на забезпечення свого матеріального становища, а тому є всі підстави вважати, що вірогідність вчинення дій спрямованих на продовження кримінальних правопорушень, в яких вона підозрюється, значно підвищується, а тому наявні підстави для продовження стосовно обвинуваченої застосованих до неї раніше обов`язків.

Під час підготовчого судового засідання прокурор Онофрейчук М.В. виступив із мотивуванням даних клопотань, з якими погодилася прокурор Карапута Ю.І., та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Захисник Самарський В.В. вказав на відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 з підстав недоведеності ризиків, зокрема щодо можливого переховування чи продовження вчинення кримінальних правопорушень, просив застосувати домашній арешт, або зменшити заставу. Щодо запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_3 вказує, що остання має лише нічний домашній арешт, однак такий не усуває вказані ризики в день, а відтак такий не дієвий. Просив застосувати до неї особисте зобов`язання. Щодо продовження обов`язків ОСОБА_1 , то такі є результатом сплати застави, однак заборона спілкування з іншими обвинуваченими є безпідставним з огляду на те, що таке спілкування можливе і через захисників, які є спільними, а відтак такий обов`язок не є дієвим.

Обвинувачений ОСОБА_2 просив застосувати до ньго домашній арешт, який дозволяв би йому допомагати по господарству для співмешканки, враховуючи необхідність проведення сезонних робіт. Обіцяє, що не буде нікуди ховатися, так як має достатній дохід по будівних роботах у селі, в якому проживає.

Обвинувачена ОСОБА_3 не заперечувала щодо клопотань.

Обвинувачена ОСОБА_1 просила не продовжувати свій запобіжний захід з огляду на поганий її стан здоров`я, потребу у поїздках до лікарів тощо.

Заслухавши клопотання прокурора та захисника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 .

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Відповідно до ч. 2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Таким чином, при обранні запобіжного заходу тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

В обґрунтування продовження запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_2 , у вигляді тримання під вартою, прокурор в своєму клопотанні посилається на те, що на теперішній час наявні ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризики: переховуватись від суду; продовжити кримінальні правопорушення, у яких ОСОБА_2 обвинувачується.

Під час вирішення питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , колегія суддів дійшла висновку про існування ризиків, визначених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які, на думку суду, наразі не зменшилися та не відпали, оскільки обвинувачений може переховуватися від суду з огляду на тяжкість інкримінованих йому злочинів, а також вчинити інші кримінальні правопорушення.

Так обвинувачений ОСОБА_2 зареєстрований на тимчасово окупованій території України а саме: АДРЕСА_3 , у обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв`язки не території підконтрольній владі України, доказів, які б доводили протилежне суду не надано, обвинувачений неодружений, дітей на утриманні не має, офіційно не працює, на життя заробляє тимчасовими заробітками, що свідчить про існування ризиків, передбачені п.п 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

При цьому, розглядаючи питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує, що таке рішення обмежує його права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті) що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. В той же час, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, зокрема ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Також, суд зважає на суспільний інтерес, який у взаємозв`язку із встановленими судом ризиками в даному випадку виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції». З огляду на це суд вважає виправданим необхідність продовження застосування до обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів наразі не буде достатнім для забезпечення вищезазначених ризиків.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм та встановлених по справі обставин, колегія суддів, вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки на даний час розгляд справи судом триває і є підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу саме в вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід не зможе запобігати ризикам, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

А відтак у клопотанні захисника слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Суд не вважає достатніми доводи захисника про наявність співмешканки, постійного місця проживання для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший більш м`який з огляду на вищевказане, та вважає, що суспільний інтерес в даному випадку полягає у необхідності забезпечення виконання завдань кримінального провадження, якими відповідно до ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також охорона прав, свобод та законних інтересів інших учасників кримінального провадження.

Таким чином, виходячи із ступеня тяжкості інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, враховуючи особу обвинуваченого, який має зареєстроване місце проживання на тимчасово окупованій території України, судом встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 строк тримання під вартою на шістдесят днів.

Щодо продовження запобіжного заходу у вигляді домашного арешту стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

В обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до обвинуваченої ОСОБА_3 прокурор в своєму клопотанні посилається на наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду; продовжити кримінальне правопорушення, у якому вона обвинувачується.

Під час вирішення питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_3 , враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень у вчиненні, яких вона обвинувачується, колегія суддів дійшла висновку про існування ризиків, визначених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які, на думку суду, наразі не зменшилися та не відпали, оскільки обвинувачена може переховуватися від суду з огляду на тяжкість інкримінованих їй злочинів, а також вчинити інші кримінальні правопорушення.

Також суд приходить до висновку, що обставини на які посилається прокурор в клопотанні, дають достатні підстави вважати, що заявлені раніше ризики не зменшились і для їх запобігання, до обвинуваченої ОСОБА_3 слід продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 22 липня 2020 року до 19 вересня 2020 року включно, заборонивши їй в нічній час з 21.00 години до 07.00 години залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу суду. Покласти на обвинувачену ОСОБА_3 в період застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з села Світле Старобільського району Луганської області без дозволу суду; утримуватися від спілкування зі свідками, зокрема з ОСОБА_4 .

Разом з тим, в частині покладення заборони спілкуватися із учасниками кримінального провадження, зокрема обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд зазначає про відсутність у КПК України вимоги про такі обмеження, при цьому наявність двох захисників, які є спільними для всіх трьох обвинувачених, перебування у судовому засіданні, нівелює таку заборону, а відтак остання є недієвою та необгрунтованою, з огляду на що, в такій забороні слід відмовити.

Суд не вважає достатніми доводи захисника про недієвість такого запобіжного заходу та вважає, що суспільний інтерес в даному випадку полягає у необхідності забезпечення виконання завдань кримінального провадження, якими відповідно до ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також охорона прав, свобод та законних інтересів інших учасників кримінального провадження.

У зв`язку з чим, у задоволенні клопотання захисника Самарського В.В. щодо зміни запобіжного заходу на особисте зобов`язання слід відмовити.

Щодо покладення на ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22.11.2019 до обвинуваченої ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб по 18.01.2020 з правом внесення застави в сумі 96050 гривень. 03.12.2019 заставу було внесено та ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 28.05.2020 обвинуваченій продовжено до 26.07.2020, строк дії покладених на обвинувачену ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв`язку з внесенням застави та звільненням останньої з під-варти.

Частиною 7 ст. 194 КПК України визначено, що обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

В обґрунтування застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, прокурор в своєму клопотанні посилається на наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду; продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_1 обвинувачується.

Вирішуючи клопотання про застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, колегія суддів враховує конкретні обставини даної справи, тяжкість кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , що на думку суду може свідчити про існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також суд враховує обставини, що були раніше встановлені під час розгляду клопотання про застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, його продовженні та приходить до висновку, що обставини на які посилається прокурор в клопотанні, дають достатні підстави вважати, що заявлені раніше ризики не зменшились і для їх запобігання, до обвинуваченої слід застосувати обов`язки: не відлучатися з місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, зокрема з ОСОБА_4 , з 22 липня 2020 року до 19 вересня 2020 року включно.

Разом з тим, в частині покладення заборони спілкуватися із учасниками кримінального провадження, зокрема обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , суд зазначає про відсутність у КПК України вимоги про такі обмеження, при цьому наявність двох захисників, які є спільними для всіх трьох обвинувачених, перебування у судовому засіданні, нівелює таку заборону, а відтак остання є недієвою та необгрунтованою, з огляду на що, в такій забороні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 128, 291, 314-316, 369-372 КПК України, суд,

ухвалив:

клопотання прокурора Онофрейчука М.С. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, а саме з 22.07.2020 по 19.09.2020 включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та надіслати до ДУ «Старобільський слідчий ізолятор».

Клопотання прокурора Онофрейчука М.С. про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_3 строком на шістдесят днів, з 22 липня 2020 року до 19 вересня 2020 року включно, заборонивши їй в нічній час з 21.00 години до 07.00 години залишати місце свого проживання: за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу суду.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_3 в період застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з села Світле Старобільського району Луганської області без дозволу суду;

- утримуватися від спілкування зі свідками, зокрема з ОСОБА_4 .

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_3 , що у разі невиконання покладених на неї обов`язків, до неї може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.

Клопотання прокурора Онофрейчука М.С. про продовження застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України - задовольнити частково.

Продовжити застосовані до обвинуваченої ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України на строк не більше 2 місяців, тобто до 19 вересня 2020 року, а саме:

- не відлучатися з місця проживання без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками, зокрема з ОСОБА_4 .

В клопотанні захисника та в іншій частині клопотань прокурора - відмовити.

Відкласти підготовче судове засідання з розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, на 07 серпня 2020 року на 14:00 год., яке відбудеться у приміщенні Кремінського районного суду Луганської області за адресою: Луганська область, м. Кремінна, площа Красна, 5.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом семи днів з дня її оголошення та в цій частині набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Головуючий суддя М.В. Панчук

Судді І.Г. Безкровний

Ю.Ю. Костроба