Рішення № 90576041, 22.07.2020, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року м. Кремінна

Справа № 414/737/20

Провадження № 2/414/241/2020

Кремінський районний суд Луганської у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Білан Н.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кремінна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином,

встановив:

ОСОБА_1 , звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином, в обґрунтування якого зазначає наступне. 10 січня 2020 року приблизно о 07:20 год., ОСОБА_2 перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, наніс тілесні ушкодження ОСОБА_1 . В результаті дій ОСОБА_2 позивачу, відповідно до висновків судово-медичних експертиз №4 та №5 від 24.01.2020, заподіянні тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості в своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я. Сума збитків витрачених на ліки та медичні послуги складає 1248,53 грн. А сума збитків з приводу втрати працездатності у зв`язку із лікуванням, втратою власного часу на лікування і витратами на поїздки автобусами і таксі складає 2251,47 грн. Сума моральної шкоди в двократному розмірі від матеріального складає 7000 грн., а разом сума збитків складає 10500 грн. Органом досудового розслідування відповідача було обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. А тому, просить стягнути з відповідача на його користь шкоду, завданому йому відповідачем кримінальним правопорушенням, в загальному розмірі 10500 грн.

Ухвалою суду від 14.04.2020 було відкрито провадження у справі з призначенням справи до судового розгляду в порядку спрощеного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що просить стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду, завдану злочином на загальну суму 10500 грн., при цьому вказавши, що вироком Кремінського районного суду Луганської області від 13 лютого 2020 року, яким затверджено угоду про примирення, укладену 29 січня 2020 року в місті Кремінна між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 , визнано винуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено йому узгоджене сторонами покарання у виді 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850,00 грн. Відповідача було засуджено вказаним вироком саме за заподіяння позивачу 10 січня 2020 року о 07:20 год. легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я, після чого він лікувався.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Відповідач підтвердив факт вчинення ним кримінального праворушення, предбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, потерпілим від його дій є позивач ОСОБА_1 та той факт, що саме його діями позивачу завдані тілесні ушкодження, внаслідок яких він проходив лікування. ОСОБА_2 згоден з сумою матеріальної шкоди у розмірі 1248,53 грн., з сумою матеріальної шкоди у сумі 2251,47 грн. не згоден, оскільки вона нічим не підтверджена та не визнає розмір моральної шкоди. При цьому підтвердив, що вироком Кремінського районного суду Луганської області від 13 лютого 2020 року, яким затверджено угоду про примирення, укладену між потерпілим ОСОБА_1 та ним, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, а саме за заподіяння позивачу 10 січня 2020 року о 07:20 год. легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я та йому було призначено узгоджене сторонами покарання у виді 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850,00 грн., який відповідач сплатив.

Розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які містяться в матеріалах справи, як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом, з пояснень сторін по суті справи, встановлено, що вироком Кремінського районного суду Луганської області від 13 лютого 2020 року, затверджено угоду про примирення, укладену 29 січня 2020 року в місті Кремінна між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 . Вказаним вироком визнано винуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено йому узгоджене сторонами покарання у виді 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850,00 грн. Відповідача було засуджено вказаним вироком саме за заподіяння позивачу 10 січня 2020 року о 07:20 год. легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я .

Внаслідок отримання тілесних ушкоджень, завданих позивачу відповідачем під час вчинення кримінального правопорушення, за період лікування ОСОБА_1 було здійснено витрати на загальну суму 1248,53 грн., які складаються зокрема з наступного: фіскальний чек № 0109945 0102714 від 10.01.2020 - 4,57 грн.; фіскальний чек № 0000020104 від 13.01.2020 - 99,54 грн.; фіскальний чек № 0000077004 від 17.01.2020 - 89,40 грн.; фіскальний чек № 0000020064 від 10.01.2020 - 258,44 грн.; фіскальний чек № 0000107738 від 16.01.2020 - 168,90 грн.; фіскальний чек № 75126 від 13.01.2020 - 254,00 грн.; чек № 046863 від 10.01.2020 - 328,68 грн.; квитанція №10 від 01.2020 – 45 грн., що не заперечував відповідач у судовому засіданні (а.с. 3-5).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 2 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 6 статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на твердження як позивача так і відповідача щодо наявності вироку суду за подією, яка була між сторонами і стала підставою звернення до суду ОСОБА_1 , суд визнає дану обставину щодо такої події, результату розгляду такими, що не підлягають доказуванню і є встановленим фактом.

Встановленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій, які регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 22ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1177 названого Кодексу встановлено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що шкода йому завдана неправомірними діями відповідача внаслідок вчинення останнім кримінального правопорушення, вказані обставини підтвердив і відповідач. А отже, суд приходить до висновку, що саме протиправними діями відповідача ОСОБА_2 , в результаті вчинення ним кримінального правопорушення, внаслідок вчинення якого позивачу ОСОБА_1 були причинені легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров`я, позивачу ОСОБА_1 була завдана шкода. Вказані обставини не підлягають доказування відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, оскільки вони визнаються учасниками справи, а суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Із врахуванням повного визнання відповідачем розміру витрачених позивачем коштів на лікування, суд вважає, що позивач надав суду належні, допустимі та достатні докази того, що внаслідок отримання тілесних ушкоджень, завданих відповідачем, ним було витрачено грошові кошти на лікування на загальну суму 1248,53 грн., яка складається з витрат на медичне обстеження та медичні препарати, що підтверджується наданими позивачем копіями чеків та квитанцій, а відповідач в судовому засіданні погодився з цією сумою, яка була витрачена позивачем на лікування.

Проте, позивачем не надано суду жодних належних, допустимих і достатніх доказів, на підтвердження вимог про стягнення з відповідача суми збитків з приводу втрати працездатності у зв`язку із лікуванням, втрати власного часу на лікування, а також витрат на поїздки автобусами і таксі на загальну суму 2251,47 грн., а відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог про стягнення матеріальної шкоди на суму 2251,47 грн.

У зв`язку із викладеним, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми матеріальної шкоди в розмірі 1248,53 грн., яка підтверджена доказами та повністю визнана відповідачем, а в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди на суму 2251,47 грн. суд вважає за необхідне відмовити, оскільки позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 витратив кошти на суму 2251,47 грн. та витратив їх саме у зв`язку із вчиненням відповідачем кримінального правопорушення.

Щодо заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Отже, визначення розміру моральної шкоди в грошовому еквіваленті належить до компетенції суду на підставі прямої вказівки ЦК України, а проведення експертизи для визначення розміру такої шкоди не є абсолютно необхідним. Суд в будь-якому випадку повинен самостійно визначити обґрунтований розмір моральної шкоди залежно від критеріїв, наведених в ЦК України, а також з урахуванням будь-яких інших обставин, які мають істотне значення, керуючись при цьому вимогами розумності і справедливості.

Пунктами 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку із порушенням наданих прав, порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п. 5 вищевказаної постанови Пленуму, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

На думку суду, позивач ОСОБА_1 поза всяким розумним сумнівом зазнав моральних та душевних страждань у зв`язку з нанесенням йому відповідачем ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я, факт нанесення яких підтвердив і сам відповідач. Враховується, що позивач після нанесення йому тілесних ушкоджень відповідачем знаходився на лікуванні, що в подальшому призвело до втрати здатності та можливості здійснювати основні компоненти в повсякденному житті, та поставило позивача в невигідне становище в порівнянні зі здоровими людьми, та обмежило його можливості на соціальному рівні.

Однак, враховуючи доводи позивача, їх підтвердження поданими доказами, принцип співмірності і справедливості, суд критично оцінює доводи позивача в обґрунтування моральної шкоди, зокрема визначення розміру 7000,00 грн., враховуючи, що належних і допустимих доказів на підтвердження саме такого розміру не було подано.

При цьому, моральну шкоду суд оцінює в розмірі 1000,00 грн., як належну і допустиму грошову компенсацію моральних страждань позивача, і такий розмір моральної шкоди суд вважає справедливим та співмірним перенесеним позивачем фізичних та моральних страждань.

В зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання стосовно судового збору суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи; у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовною заявою про відшкодування шкоди, завданої злочином з ОСОБА_2 , звільнений від сплати судового збору, а тому, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн. з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 89, 141, 206, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

вирішив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду в сумі 1248 (однієї тисячі двохсот сорока восьми) гривень 53 копійок та моральну шкоду в сумі 1000 (однієї тисячі) гривень, а всього на загальну суму 2248 (дві тисячі двісті сорок вісім) гривень 53 копійки.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення – 24 липня 2020 року.

Суддя М.В. Панчук